Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Декабря 2012 в 10:08, реферат
Сучасна ринкова економіка надає можливість використання іпотечного кредиту, тобто довгострокових позик, які надаються банками під заставу нерухомості, перш за все землі. Іпотека має свою історію розвитку, яка є не тільки цікавою, а й представляє собою свого роду накопичення позитивного досвіду іншими державами, якій міг би бути викорастаний і для удосконалення нашого законодавства.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ
РЕФЕРАТ
З дисципліни
«Законодавче забезпечення
НА ТЕМУ:
«ІПОТЕКА»
Луганськ, 2012
Сучасна ринкова економіка надає можливість використання іпотечного кредиту, тобто довгострокових позик, які надаються банками під заставу нерухомості, перш за все землі. Іпотека має свою історію розвитку, яка є не тільки цікавою, а й представляє собою свого роду накопичення позитивного досвіду іншими державами, якій міг би бути викорастаний і для удосконалення нашого законодавства.
Надають цей кредит, як правило, банки, які спеціалізуються на видачи довгострокових займів під заставу нерухомості. Такими банками є насам перед іпотечні банки. До них відносяться і земельні банки, які видають довгострокові займи в основному під заставу землі. Цими операціями можуть займатися також комерційні та інші банки. Вперше іпотечні банки виникли в Німеччині у XVIII ст. А першим іпотечним банком став державний банк, який був заснований у Сілезій в 1770р. і надавав фінансову допомогу великим поміщицьким господарствам але згодом, на початку XIX ст., діяльність іпотечного банку поширилась на не великі поміщицькі господарства. У середині 60-х років ХХст. там було 13-ть державних та 25-ть приватних земельних банків. Контрольний пакет акцій більшості цих банків належить госсбанкам.
В США в 1916р. були утворені земельні банки у 12-ти округах для надання довгострокових займів фермерам під заставу землі. На сьогоднішній день наданням іпотечного кредиту в США займаються в основному позико-ощадні асоціації, взаємо-ощадні банки на невеликі фермерські банки регіонального значення. Але такої чіткої системи іпотечних банків як в Німеччині немає в жодній капіталістичній державі.
У Канаді іпотечні банки займаються головним чином кредитуванням операцій з нерухомістю. Спочатку об'єктом їх діяльності було кредитування сільського господарства під заставу землі та сільськогосподарських будівель, а згодом переважно житлового будівництва.
У Франції, іпотечні кредити, надає відомий, великий земельний банк (Креді фонс’є де Франс) та його філія. Контора підприємців (Контуар дез антрепренер) надають позики землевласникам та будівним компаніям на житлове та промислове будівництво. Відомий також банк земельного кредиту (французський поземельний кредит), який був заснований у 1852р., надає кредити в основному великим будівельним компаніям та землевласникам на житлове та промислове будівництво від 3-х до 20-ти років.
В невеликіх країнах Західної Європи з сільськогосподарською орієнтацією, таких, як Фінляндія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, існують як приватні, так і державні іпотечні банки.
В Україні розвиток іпотечного кредитування почався з одержання незалежності. За радянських часів іпотечне кредитування припинило своє існування, тому що іпотечний кредит має на увазі ніявність приватної власності, перш за все на землю, а так як приватна власність заперечувалася, то всі іпотечні банки після 1917р. були закриті.
Іпотечний ринок отримав широкий розвиток після другої світової війни в США, Канаді, Західній Європі та Японії. В сучасних умовах ресурси іпотечного ринку активно використовувались для поновлення та розширення виробничих фондів торгово-промислових корпорації, для сільського господарства та житлового будівництва.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992р. іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля або майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.
Предметом іпотеки може бути майно, пов'язане з землею будівля, споруда, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, віднесене законодавством до нерухомого.
Відповідно до законодавства
України предметом іпотеки
Застава транспортних засобів та космічних об'єктів, які залишаються у володінні заставодавця здійснюється за правилами іпотеки, хоча транспортні засоби та космічні об'єкти не є нерухомістю2.
А якщо предмето епотеки є будівля чи споруда, то як звертати стягнення на це майно, як бути з земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт застави?
На це питання дає відповідь стаття 37 Закону: “При іпотеці будівлі чи споруди предметом застави разом з нею стає також право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані вказані об'єкти. У цих випадках при звернені стягнення на предмет застави набувач будівлі, споруди має право на одержання земельної ділянки відповідно до законодавства України.
Предметом іпотеки, як було сказано, може бути майновий комплекс підприємства. А що ж включає до себе цей комплекс?
Іпотека майнового комплексу підприємства і його структурного підрозділу, якщо інше не передбачене законом чи договором, поширюється на все його майно, в тому числі на основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, відображені в самостійному балансі підприємства. Заставодавецем в цьому випадку виступає власник підприємства або уповноважений ним орган. Якщо це державне підприємство, то застава здійснюється з дозволу органу, який уповноважений управляти відповідним державним майном. Заставодавець майнового комплексу підприємства зобов'язаний на вимогу заставодержателя надавати йому річний баланс (у зв'язку з фінансовим ризиком кредитора).
Договір про іпотеку повинен бути нотаріально посвідчений. Державний нотаріус, якщо це передбачено договором, одночасно з посвідченням договору накладає заборону на відчуження предмета іпотеки. Якщо такий договір посвідчено приватним нотаріусом, підставою для накладення державним нотаріусом заборони є повідомлення приватного нотаріуса про посвідчення ним договору, яким передбачається накладення заборони відчуження.
Закон надає певні права та покладає певні обов'язки на сторони іпотеки, які обумовлені правовою природою іпотеки. Так іпотечний заставодавець, якщо інше не передбачено договором чи законом, має право:
володіти та користуватися предметом застави відповідно до його призначення;
достроково виконати основне зобов’язання, якщо це не суперечить змісту зобов’язання;
реалізувати за письмовою згодою заставодержателя предмет застави з переведенням на набувача основного боргу, забезпеченого заставою;
передавати за письмовою згодою заставодержателя предмет застави в оренду.
Згідно із статтею 35 Закону, іпотечпий заставодавець, якщо інше не передбачено договором чи законом, зобов'язаний:
вжиавти заходів, передбачених
договором іпотеки або
на період фактичної дії договору іпотеки страхувати за свій рахунок предмит іпотеки у повному обсязі на користь заставодержателя;
у разі загибелі предмета іпотеки надавати аналогічне за вартістю нерухоме майно чи, незалежно від настання терміну, виконати зобов’язання в повному обсязі або у відповідній частині;
одержати згоду
Іпотечний заставодержатель, якщо інше не передбачено законом чи договором, має право:
перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження предмета застави;
вимагати від заставодавеця вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави;
вимагати від будь-якої особи припинення посягання на предмет застави, яке загрожує втратою або пошкодженням його. Якщо предмет застави не з вини заставодержателя і заставодавець його не відновив або за згодою заставодержателя не змінив іншим майном такої ж вартості, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов’язання.
За порушення заставодавцем
обов'язків щодо вжиття заходів, необхідних
для збереження предмета іпотеки, заставодержатель
має право вимагати дострокового
виконання забезпеченого
За порушення заставодавцем обов'язків щодо страхування предмета іпотеки заставодержатель має право вимагати дострокового виконання основного боргу або застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок, але в інтересах заставодавця із стягненням з нього витрат по страхуванню.
Ці наслідки настають незалежно від того, знаходиться предмет іпотеки у заставодавця чи у третьої особи. За дії третьої особи заставодавець відповідає як за свої перед заставодержателем.
б) застава товарів в обороті або у переробці
Цікавим видом застави є застава товарів в обороті або у переробці. Суспіліні відносини, пов'язані з цим видом застави, регулюються у III Розділі Закону “Про заставу” від 2 жовтня 1992р. Цей вид застави має свої ознаки:
предмет застави залишається у заставодавця;
заставодавеьць має право змінювати склад і натуральну форму предмета застави;
предметом застави є не індивідуально визначена річ, а річ, визначена родовими ознаками;
визначається загальна вартість та місцезнаходження предмета застави;
при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відновлення набувачу, або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності1. До речі це положення з одного боку протирічить статті 27 Закону, яка стосується збереження застави внаслідок переходу права власності на заставлене майно або майнові права. Але тут мова йде не про власника окремої одиниці товару, а власника предмета застави в цілому.
Дуже важливу роль грає місцезнаходження, так як майно, яке належить заставодавцеві, але знаходиться в іншому місці ніж зазначено в договорі, не може бути предметом застави. А якщо майно, знаходиться в зазначеному договорі місці, яке відповідає родовим ознакам та в рамках певної вартості ,то воно стає предметом застави. Якщо ж не буде точно визначено місцезнаходження предмета застави, то від цього опиняється у невигідному становищі заставодавць, так як все майно заставодавця, яке буде підпадати під родові ознаки та загальну вартість (незалежно від місцязнаходження) буде предметом застави.
Предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.
Договір застави товарів в обороті або у переробці повинен визначати вид товару, інші його родові ознаки, а також види товарів, якими може бути замінено предмет застави2.
Виходячи з цого потрібно сказати, що в договорі дуже важливим є зазначення точної характеристики предмета застави (кількісні та якісні), також потрібно визначити яким майном може бути замінений предмет застави. Невизначення сказанного шкодить інтересам заставодержателя, так як замість бажаного майна він може отримати інше, наприклад, замість пшениці вищого сорту, не зазначивши про це, він може отримати пшеницю низького сорту. В договорі потрібно зазначити також загальну вартість предмета застави.
Заставодавець має право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави.
Також потрібно акцентувати
увагу на тому, що при відчужені
заставлених товарів
Але застава товарів в обороті або переробці не одержала поширення, що пов'язано зі спадом виробництва, а також з труднощами контролю за рухом товарів.
CПИСОК ДЖЕРЕЛ