Культура Київськой держави

     Культура  Київської держави - яскраве та багатогранне явище, яке стало наслідком тривалого  процесу внутрішнього розвитку східнослов'янського суспільства і увібрало все краще  від своїх слов'янських предків  та від світової цивілізації.

     Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню   державності,   розповсюдженню   писемності,   створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися   живопис,   кам'яна   архітектура,   музичне   мистецтво, розширювалося   і  зміцнювалися  культурні  зв'язки   Русі  з Візантією,  Болгарією, країнами Західної Європи.  Разом з християнством  на  східнослов'янських землях  були запроваджені церковний візантійський   календар,   культ "чудотворних" ікон, культ святих.

     Християнство  внесло позитивні зміни у світогляд людей.   Якщо  в  основі  політеїстичних   релігійних  вірувань, стародавніх слов'ян лежав страх перед стихійними силами природи, ворожими і пануючими, то християнство плекало надію  па  порятунок,  почуття  захоплення  навколишнім  світом.                                                                                        

     У процесі  поширенню та утвердження християнство на Русі поступово  втрачало  візантійську форму,  вбираючи  в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних   запитів   східних   слов'ян.   Візантійські   церковні канони  поступово  пристосовувалися до особливостей давньоруського етносу. Водночас слід зазначити, що у боротьбі з "поганством" християни знищили безцінні пам'ятки мистецтва стародавнього язичницького світу, зокрема шедеври  дерев'яної  скульптури,  забороняли  старовинні  танці,  скомороші  дійства тощо.

     Разом  з тим християнство справило великий вплив на розвиток духовної культури  Київської Русі.  Як відомо, із його запровадженням  літературною  мовою  на   Русі стала, церковнослов'янська мова, створена приблизно за сто років до   прийняття   християнства   болгарськими   просвітителями Кирилом  і Мефодієм. З нею поширювалась освіта також на Балканах і в Моравії. 

1.      Розвиток літератури. Літописання.

     Коли  християнство стало державною релігією. Київської Русі, виникла потреба ознайомити віруючих з Біблією, житіями святих, проповідями, а також з історією християнства та його світоглядом.

     Важливі політичні та історичні проблеми висвітлювалися у творах оригінальної руської літератури, що ґрунтувалися на досвіді усної дохристиянської культури. 

     Основним  джерелом викладу філософських, соціальних та морально-етнічних проблем на Русі була Біблія, особливо Новий Завіт.  

     Найдавнішою пам'яткою писемності Київської Русі є "Ізборник Святослава", укладений 1073 та 1076 рр. для київського князя Святослава Ярославича.

     Першим  відомим письменником з місцевого  населення був у Київській  Русі митрополит Іларіон. Роки його народження і смерті невідомі, творив він в XI ст. за часів княжіння Ярослава Мудрого. Він є автором визначної пам'ятки вітчизняної писемності - церковно-богословського твору "Слово про закон і благодать", написаного між 1037 і 1050 рр., в якому відзначив велич руського народу, руської землі, руської церкви.

     Найвидатнішим історичним твором Київської Русі і  найвидатнішим вітчизняним  літописом серед збережених часом, є "Повість временних літ", написана ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором у 1113 р.. Нею починаються майже всі давньоруські літописи, що дійшли до нашого часу.

     2. Вплив християнства  на розвиток освіти  в Київській Русі

     Розвивалася в Київській Русі освіта. Освіченими були багато представників влади - князів, правителів, воєвод: Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Рюрик Ростиславович та ін.  Князі  завжди переймалися проблемами освіти. Літопис свідчить, що Володимир Святославич  відкрив у Києві школу, де навчалися князівські і боярські діти. Ярослав Мудрий відкрив у Новгороді школу для дітей старост і священиків.

     Основу  освіти становили богослов'я, філософія, риторика, граматика. Вивчали в Київській  Русі й іноземні мови. Кількома мовами володіли Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославич, Святослав Ярославич, Володимир  Мономах та ін.

     Були  відомі на Русі й твори античних філософів - Геродота, Сократа, Платона, Піфагора, Аристотеля, Аврелія.

     Осередками  освіти були церкви та монастирі, які  сприяли розвиткові літератури та мистецтва. Одним з таких осередків був  Києво-Печерський монастир,

     При княжих дворах, Печерському та Видубицькому монастирях створювалися книгосховища. У знаменитій бібліотеці князя Ярослава Мудрого були книги багатьма мовами.

     3. Розвиток архітектури

     Запровадження християнства на Русі справило великий  вплив на розвиток кам'яної, архітектури. Першого кам'яного церквою   на   Русі   булл   Десятинна   церква,   побудована   у Києві  в  989-996  рр. Це   був  хрестовокупольний  храм з  трьома  нефами, оточений  галереями, прикрашений  мозаїкою, фресками, коштовними чашами, іконами. На  утримання церкви князь Володимир дав десяту частину своїх доходів, тому й назвали її Десятинною (спершу  - церква Богородиці).

     Києво-Печерський монастир є чудовою пам'яткою  архітектури, де поєднується візантійське і руське архітектурне мистецтво.

    В 1050-ті роки у Києві було збудовано на замовлення Ярослава Мудрого Ірининської та Георгієвської церков (церкви названі за християнськими іменами князя та його жінки). 

     4. Формування нових  тенденцій у образотворчому  мистецтві. Дзвонова  музика.

     В міру того як давньоруський іконопис набував самостійного розвитку, традиції візантійської іконографії послаблювалися, створювалися самобутні, яскраві шедеври церковного живопису. Першими вітчизняними живописцями були ченці Києво-Печерського монастиря Аліпій (Алімпій) і Григорій, які навчалися іконописного мистецтва у візантійських майстрів. Особливо славилися роботи  Аліпія (близько 1050-1114 рр.).  Високого рівня у XI-Х1Ц ст. тягнуло ювелірне мистецтво древньоруських майстрів: виготовлення срібних браслетів, перснів, намист та інших прикра.

     Київська  Русь славилась мистецтвом виготовлення зброї, особливо мечів. На мечах з  великого майстерністю зображувалися  спіралі, підкови, кола, хрести тощо. Так, на лезі, датованому XI ст. і знайденому в містечку Хвощевате в Україні, чітко читається напис "коваль" та ім'я цього майстра "Людота" або "Людоша". Це один з найбільш стародавніх мечів за підписом.

     Високою майстерністю відзначаються мініатюри  в окремих рукописних книжкових творах того часу.

     Із  запровадженням християнства на Русі пісенне мистецтво стало складовою частішою богослужіння. Церковний спів прийшов на Русь із Візантії, руська християнська церква перейняла грецьку богослужбову традицію.

     Давньою і досить унікальною формою вітчизняної  культури є дзвонова музика. Дзвони повідомляли про нашестя ворога, пожежі, військові перемоги,

     Говорячи  про розвиток духовної культури Київської  Русі, слід зазначити, що вже в XI-XII ст. на Русі з'явились свої вчені-природо дослідники.

     ВИСНОВОК

     Запровадження християнства на Русі справило великий вплив на розвиток  її культури. Воно зміцнило державну єдність, освятило владу великого князя, сприяло поширенню писемності, створенню перших шкіл і бібліотек. Після прийняття християнства розширилися  політичні, економічні та культурні зв'язки  з багатьма європейськими державами, насамперед з Візантією, Болгарією, Польщею, Угорщиною, Чехією, Німеччиною, Римом та скандинавськими державами.

     Християнство  на Русі справило великий вплив на розвиток кам'яної, архітектури. Першого кам'яного церквою   на   Русі   булл   Десятинна   церква,   побудована   у Києві  в  989-996  рр.

     Києво-Печерський монастир є чудовою пам'яткою  архітектури, де поєднується візантійське і руське архітектурне мистецтво.

     Давньоруський  іконопис набув самостійного розвитку, традиції візантійської іконографії послаблювалися, створювалися самобутні, яскраві шедеври церковного живопису.

     Осередками  освіти в Київській Русі стали  церкви та монастирі, які сприяли  розвиткові літератури та мистецтва.     

У 988р. Великий  князь київський Володимир Червоне  Сонечко, його діти, дружина, тисячі мешканців  столиці Давньоруської держави  – міста Києва були хрещені  у водах Дніпра візантійським митрополитом та паном-отцем. Ця дата, відмічена у древньо-руському літопису «Повести временных лет»(історикам відома і інша дата – 989р.), вважається роком прийняття Руссю християнства.  
    С 988р. християнство стало державною релігією Київською Русі. Прийняття нової релігії мало свої передумови. Східні слов’яни були язичниками – поважали бога неба Сварога, бога плодоріддя Рода, бога сонця Даждьбога, бога багатства та скотарства Велеса, бога грому та блискавки Перуна, приносили їм. Жертви, зводили ідолів – кам’яні і дерев’яні статуї божеств, благали у священному гаю, будували каплиці, де виконували релігійні обряди. Історики називають язичництво релігією родового строю. Віра багатьом богам, обужествлення сил природи, уявлення про рівність богів відповідали особливостям громадського життя племені або племінного союзу.  
    К кінцю Х сторіччя в житті древньоруського суспільства відбулися серйозні зміни: підвищилась великокняжа влада підсилилось майнове та соціальне роздвоювання, київські князі налагодили зв’язки(військові, торгівельні, дипломатичні), с сусідніми державами. Збереження язичництва заважало успішному розвитку усіх цих процесів. Віра в багатьох богів суперечило прагненню київських князів до укріплення їх влади та авторитету. Нові відносини, що складалися в суспільстві, не отримали в язичництві необхідного ідейного осмислення. Зовнішньо політичні інтереси Київської Русі вимагали відмовлення від старовинної віри та прийняття однієї з релігій що була прийнята у її західних, північних та східних сусідів. Спочатку була спроба реформувати язичництво.  
    Перша релігійна реформа(980р.),яка була проведена Великим київським князем Володимиром успіху не мав. Покровителя великої княжої бога Перуна було проголошено верховним богом Русі. Князь заснував пантеон, який складався з шести головних богів, їх ідолів спорудили в Києві біля княжеского терему. Реформа була половинчатою по характеру та серйозних позитивних наслідків не мала. У «Повести временных лет» є легендарна розповідь про вибір великим князем Володимиром нової віри. Відкинувши західне християнство, іслам, іудаїзм, князь віддав перевагу візантійському(східному) варіанту християнства – православ’ю. За цим рішенням стояли давні торгівельні, культурні і династичні зв’язки Русі з Візантією.  
    Першою християнкою на Русі вважається княгиня Ольга, бабка князя Володимира.

Київ став центром  руської метрополії яка підкорялася константинопольському патріарху, засновувались церковні округи – єпископства, будувались церкви, створювались монастирі. Прийняття християнства в якості державної релігії є однієї з найбільш важливих подій в історії Русі – Росії.  
    Держава могутнішала а разом з нею переборювались міжплемінні відміни. Єдина віра давала підлеглим держави нові відчуття єдності і спільності. Поступово складалося загально руська самосвідомість – важливий елемент єдності древньоруської народності.  
    Існує легенда о хрещенні княжни: вона, вирішив прийняти хрещення, відправилась у Царьград, що б прийняти хрещення у патріарху. Але імператор Костянтин не одразу її прийняв, її турам довго прийшлось стояти у Суді. Послів з різних країн та князів допускали до палацу по черзі і Ольга не була виключенням. Будучи жінкою владною, своїм стоянням на Суді вона проявила надзвичайне упокорювання. Але коли Костянтин зустрівся з княжною, він був у захваті від її красоти, умом, і хотів узяти її у дружини і зробити імператрицею. Ольга ж, боялася образити імператора, по легенді, прибігла до хитростей: язичниця не може вийти заміж за імператора, поки він її не хрестить. Патріарх хрестив Ольгу, а Костянтин став її хрещеним батьком. Коли знов постало питання про заміжжя, Ольга відповіла : як ти хочеш узяти мене в дружини, коли сам мене хрестив ї назвав дочкою? Імператор здивувався уму Ольги і відпустив її з великими дарами.  
    Але все ж точно ми не знаємо, де і коли прийняла