Характерні риси американської культури

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

 

 

 

 

Реферат

З курсу «Культурологія»

На тему

Характерні риси американської культури

 

Виконала

Студентка 3 курсу

Факультету іноземних мов

Спеціальність англ.мова та літ.і друга  іноземна мова

Групи АН 33/2

Єрусланова Владислава Дм.

 

 

 

Ніжин - 2011

 

План

 

1.Вступ

2.Історія США

3.Список основних понять, які є складовими американського суспільства та культури.

4.Традиція індивідуалізму за Доктором Іцхаком Адізесом

5.Культурний колоніалізм

6.Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Для більшості людей американська культура асоціюється з кока-колою, хот-догами, бейзболом, великими машинами й заміськими будинками. Проте американська культура зовсім не обмежується Голлівудом і Діснейлендами. Якщо відсіяти поверхневі образи, створені телерекламою, і заглянути глибже споживацького рівня, то можна виявити деяку «культурну ДНК», котра й визначає розвиток країни . Розглянемо деякі культурні «гени», котрі управляють думками й діями американців. Традиційні характеристики американської нації складаються з таких рис: індивідуалізм і здоровий глузд, прагматизм і підприємництво, раціоналізм і матеріалізм, динамізм і конформізм, егалітаризм і демократизм, ідея американської винятковості і культ успіху. Практично будь-який опис американського характеру починається з дослідження індивідуалізму як основної риси американської нації. З точки зору універсального і національного цікавим є підхід Т.Ю.Ма, яка пропонує розглядати індивідуалізм як складову національної самобутності взагалі, як загальне по відношенню до будь-якої нації і як особливе – по відношенню до американської нації .[1. 42] Сполучені Штати Америки — багатокультурна держава, де проживають представники різноманітних етнічних груп, традицій і цінностей[2]. Окрім нині малочисельних корінних американців і корінних жителів Гавайських островів, майже всі американці (або їхні пращури) емігрували у США впродовж останніх п'яти століть[3]. Відтак культура, носіями якої є більшість американців — масова американська культура — західна культура зі значним впливом традицій європейських іммігрантів та впливом традицій, привнесених рабами з Африки[4][5]. Відносно нещодавня імміграція з Азії й особливо Латинської Америки також додали до американської культури свої культурні особливості. 

 

Історія США 
 
Сполучені Штати Америки були утворені в 1776 році при об'єднанні тринадцяти британських колоній, що оголосили про свою незалежність. Війна за незалежність продовжувалася до 1783 року і закінчилася перемогою колоністів. У 1787 році була прийнята Конституція США, а в 1791 — Білль про права, який істотно обмежив повноваження уряду відносно громадян. У 1860-х роках суперечності між рабовласницькими південними і промисловими північними штатами привели до початку чотирирічної громадянської війни. Перемога північних штатів врятувала країну від розколу і привела до повсюдної заборони рабства в США. На початку XX століття США стали місцем перебування світової фінансової еліти, яка перебралася сюди з лондонського сіті. Сполучені Штати стали провідною світовою державою. Після Першої світової війни Сполучені Штати остаточно відмовилися від політики ізоляціонізму і стали грати активну роль в світовій політиці. У 1945 році США вийшли з Другої світової війни першою ядерною державою і вступили в глобальне протистояння з Радянським Союзом, що тривало до краху СРСР в кінці 1980-х років. США є засновниками ООН і мають постійне місце в Раді Безпеки ООН, засновниками Північноатлантичного альянсу. США володіють найбільшою в світі економікою ($14,2 трлн), могутніми збройними силами, зокрема найбільшим військово-морським флотом, США мають в своєму розпорядженні перший по сукупній потужності ядерний потенціал на Землі.[6] Народи США 
Перші люди (індіанські племена, що мігрували з Сибіру на Аляску) заселили територію США близько 10 тисяч років назад, а їхні нащадки залишалися переважаючим етнічним компонентом до кінця XVII століття. Сучасне населення США, проте, значно менше відображає генетичну спадщину корінних жителів, оскільки США належить до країн переселенського типу. Сучасні американці — переважно нащадки іммігрантів з з Європи (переважно Західної), Азії та переселенців з країн Африки, яких примусово привозили для роботи на плантаціях. Частка корінних жителів незначна, це індіанці, ескімоси, алеути, гавайці. Необхідно відзначити, що повне право називатися американцями отримують лише діти іммігрантів, що народилися в США. У країні зберігається чітке розділення на іноземців і уродженців, між якими є значна культурно-мовна дистанція. Цією відмінністю, проте, внутрішнє ділення обмежується. Американці США — різнорідна, гетерогенна нація з конфліктним расовим складом. Домінуючою в усіх відношеннях і регіонах (окрім штату Гаваї) в даний час є європеоїдна раса — вихідці зі Великобританії, Німеччини, Ірландії і інших європейських країн. Далі виділяються афроамериканці, латиноамериканці, азіати, індійці та інші, на яких припадає понад третина населення.

Список основних понять, які є складовими американського суспільства та культури:

 Етнічне різноманіття В Америці живуть люди різні за походженням та кольором шкіри. Статева рівність. Велика кількість американських жінок працюють повний робочий день. Проте співвідношення між зарплатою жінок та чоловіків в США складає 74 центів на кожний долар. Як свідчать дані Статистичного бюро Сполучених Штатів, американські жінки з вищою освітою заробляють в середньому на 18 000 доларів менше, ніж чоловіки з вищою освітою. Батьківські та господарські обов'язки розподіляються рівномірно між усіма, хто живе в будинку. За даними останніх соціологічних досліджень, 65% одружених чоловіків кажуть, що домашнє господарство розподіляється рівномірно між подружжям (але тільки 47% жінок, які приймали участь в опитуванні, погодилися з цим!). Релігія є значимим фактором формування національного характеру взагалі та американського зокрема. Так, у протестантизмі, і зокрема у його кальвіністській течії, традицією якої є етика досягнень, етика успіху,  вбачають базу капіталізму. Саме здібність діяти плідно в будь-яких умовах, що так високо ціниться протестантами, вчила наполегливості, впертості, невтомному заповзяттю. Упевненість у тому, що успіх у роботі є ознакою Божої Благодаті, привела до створення нового прагматичного суспільства, у якому власність і гроші стали мірилом праведності, чеснот, ознакою Божої обраності людини, що свідчить про домінування матеріальних цінностей над високими етико-інтелектуальними орієнтирами [7.53]. Протестантська етика висунула перед людиною як головні життєві орієнтири «мирське служіння» і «мирський аскетизм», чеснотами яких уважалися добровільна праця, чесність, скромність у побуті, суворість поглядів, раціональне і дбайливе накопичення майна на благо сім’ї. Ці етичні вимоги сприяли формуванню таких характерних рис американського суспільства, як раціоналізм, прагматизм, підприємництво, орієнтованість на досягнення цілей, прагнення до матеріального статку, практичність і бажання бути ефективним. Сплав культур. Америку часто називають "плавильна чаша", так як тут різні культури, національності та походження з'єднані у єдине ціле.. Зараз Америка є домом для людей майже зі всіх країн світу. За даними 1990 року, 86,2% американців вважають своєю рідною мовою англійську, інші 13,8% населення вважають за рідну іншу, ніж англійська, мову. Після англійської, наступна за популярністю є іспанська. ЇЇ вважають рідною близько 10,5% мешканців країни. Багато людей дивуються, коли дізнаються, що Америка не має державної мови. Дійсно, культура нової нації на новому континенті розвивалася на англосаксонській основі: британські переселенці, що прибули до Північної Америки на початку ХVII ст., привезли з собою не тільки мову, але й систему цінностей. На думку Й. Річмонда, великі простори і розмаїття природних умов примусили представників американської нації мислити масштабно – think big [8. xxi]. Освоєння американцями Заходу і звичка відчувати себе частиною великої нації зумовили самоідентифікацію американців і їхнє ставлення до інших народів. Будучи освоєною представниками Західної Європи, Америка опинилася включеною до складу західної (вропейської) цивілізації, яка згодом набула певних рис і перетворилася на євро-американську цивілізацію. Причому у межах своєї країни і в масштабах цивілізації сприйняття понять Схід та Захід американцями суттєво відрізняються. У США Схід (the East) – це північно-східна частина США від штату Мен до штату Меріленд, яка асоціюється з епохою освоєння Америки, традиційним способом життя, старомодними ідеями і т. ін. Відповідно, Захід (the West) для американців – це штати південного заходу, Скалистих гір і тихоокеанського узбережжя, що асоціюються з піонерами, ковбоями, індійцями, лібералізмом, вільнодумством, нетерпінням умовностей, неформальним стилем поведінки тощо. Однак, знаходячись у Європі, американці говорять про Схід і Захід як європейці.О. А. Леонтович зазначає, що, незважаючи на суттєвий вплив культур-джерел, несправедливо розглядати американську культуру як європейську, пересаджену на новий ґрунт [9.106]. З іншого боку, наявність спільних рис між цими двома культурами зумовлена їх належністю до західного цивілізаційного типу і тому не можна заперечувати певної спільності, притаманної британській та американській культурам, оскільки обидві належать до англомовних країн. Самі американці традиційно описували свою культуру як «плавильний казан» (melting pot), у якому злилися в одне ціле культури різних етнічних груп. В основу цього визначення лягла метафора письменника початку ХХ ст. Ізраіля Зангвіла, що акцентувала увагу як на здатності американського суспільства приймати безперервні потоки іммігрантів, так і на ідеї злиття американців різного походження в єдину націю зі спільною мовою і спільними культурними цінностями. Однак серед соціологів побутує думка про те, що концепція «плавильного казана», яка видається уособленням демократичної ідеї, насправді є ідеологією домінантної групи WASP (White Anglo-Saxon Protestant), адже така ідеологія призвела до вживання поняття «чужинець» (alien) по відношенню до корінних мешканців континенту – індійців та мексиканців. Упровадження терміна «preferred immigrant» супроводжувало непомірні квоти для імміграції аж до 60-х рр. ХХ ст., коли найбільшу перевагу надавалося Англії, що, у свою чергу, призвело до «англо-конформізму» (Anglo-Conformity). Як результат, найвищого статусу набули ті групи іммігрантів, які найбільше наблизилися до «англо-моделі», що може пояснити роль англійської мови в усьому подальшому розвитку американського суспільства. Внаслідок проведених соціологічних і політичних досліджень сучасні США заперечують концепцію «плавильного казана», а феномен культурного плюралізму в Америці набув нових метафор: «salad bowl», «tossed salad», «pizza» та ін., у яких підкреслюється єдиний культурний простір зі збереженням яскраво виражених етнічних особливостей. Патріотизм. Американський патріотизм базується на певних ідеалах більше, ніж на географічних позиціях. Для більшості американців суть країни - це концепція свободи, демократії та рівності, американський прапор символізує ці цінності. Дуже часто відвідувачі бувають здивовані тим, як багато домівок мають принаймні один американський прапор. Дослідниками виявлено різні характерні риси американської нації. Г.С. Гаджиєв вказує на патріотичну відданість жителів колоній Британській Імперії практично до кінця ХVIIІ ст. Проте, вже в останню третину ХVIIІ ст. у загальних рисах склалися суттєві фактори, що сприяли формуванню американської нації: спільність території, на якій колоністи разом проживали вже понад півтора століть, і яка була суттєво відірвана від Британії; спільність економічних інтересів, що протистояли економічним інтересам Британської імперії; спільність мови. На цьому тлі почала формуватися американська нація зі специфічною для неї національною свідомістю. [10. 9] Мобільне суспільство. Дослідження показують, що більшість американців повністю змінюють сферу своєї діяльності чотири - п'ять разів за життя. В Америці лише 68% живуть в тому штаті, в якому народилися. Мотивами для переїзду можуть бути навчання в коледжі, нова робота, дешевше життя, кращий клімат, бажання змінити спосіб життя і т.д. Індивідуалізм. Багато спостерігачів помічають, що американці цінують потреби та досягнення особистості більше, ніж колективу. Безумовно, американці люблять бути незалежними і інколи віддають перевагу проводити вільний час насамоті, аніж в компанії інших людей. Представляти людину самому собі та не задавати багато питань є знаком поваги в американській культурі. Прагнення до змагання є не тільки нормальним, але й бажаним. Успіх особистості дуже високо оцінюється. можна говорити про індивідуалізм як рису британського характеру. Історично підтвердженим фактом є поява у Великій Британії Хартії Вільностей (the Great Charter, the Magna Carta) уже у ХІІІ ст., відповідно до якої закладалися підвалини розвитку індивідуалізму як національної особливості британців. Однак, на новому континенті, де доводилося освоювати територію і де у людини складалося відчуття, що вона здійснює «дещо, з чого виросте велике», сформувався особливий індивідуалізм. Американський індивідуалізм трактується як прагнення розраховувати тільки на свої сили й можливості. Він стає суспільно значимим явищем: саме індивідуалізм слугував стимулом економічного підприємництва і набуття приватної власності, відкрив шлях до багатства, що розглядається як добробут, щастя, зручності та моральність життя. При цьому американець – не просто індивідуаліст, він володіє значним громадським темпераментом, але темперамент тут походить саме від індивідуалізму; саме індивідуалізм диктує суспільну і громадську активність, саме він закликає до повстання проти соціального і політичного тиску [7; 9; 11;12]. Окремим проявом індивідуалізму можна вважати комплексне поняття «privacy», що означає як особистий простір, так і право на невтручання у приватне життя. Про важливість цього поняття в американській системі цінностей свідчить його розповсюдження в усіх сферах життєдіяльності американця: сім’я, робота, спілкування з людьми тощо. У цьому ж ряду з поняттям «privacy» стоїть інший принцип морального виховання американця – приватна власність та її захист (trespassing law). Індивідуальні зусилля і здібність до індивідуального змагання, які матеріально виражалися у володінні та придбанні приватної власності, пізніше перетворилися на закони конкуренції. Уже за часів Бенджаміна Франкліна американці стали поділяти людей на перспективних (тих, що подають надії) і ні. Налаштування на успіх, згідно якому у такому відкритому суспільстві як американське, будь-яка людина, спираючись виключно на свої власні зусилля і енергію, здатна домогтися високого становища, є центральним елементом ідеї «американської мрії»: система життєвих завдань американця є культом, що веде до успіху. Успіх – центр цієї системи [13.184]. Якщо розглядати «американську мрію» як систему цінностей, успіх займає вершинне положення у такій ієрархії цінностей. У свою чергу освіта, зокрема вища, може бути однією зі складників успіху. Ґрунтовна освіта та успіхи у її здобутті є однією з цінностей, що складають «Американську мрію», яка, об’єднує такі риси американців як підприємництво, динамізм, ініціативність, матеріалізм і прагматизм, що є складниками культу успіху. Хоча ідея успіху в основних рисах була сформульована у 40-50-ті рр. ХХ ст., своїми коренями вона сягає ще настроїв перших поколінь колоністів, які розвинулися у те, що пізніше назвуть «духом піонерської нації», «духом першопрохідців», який відрізняв образ американської думки з кінця ХVIII ст. У ході просування у глибину континенту пошуки йшли одночасно з розширенням меж пізнання, матеріальний і духовний розвиток йшли поряд. Природним у таких умовах стало прагнення визначати прогрес ступенем економічного росту та рівнем розвитку виробничих відносин; утилітарна спрямованість американської культури стала закономірністю, історично і соціально зумовленою необхідністю [14] Благодійність / Волонтерство є традиційними для Сполучених Штатів. Найбільш популярними отримувачами внесків є релігійні групи, організації, які годують та одягають дітей, та організації, які допомагають бідним та бездомним, піклуються про здоров'я та проводять дослідження, освітні організації, а також ті, які займаються ліквідацією наслідків катастроф. Благодійні акти не є прерогативою тільки заможних людей. Американці, які не можуть жертвувати грошима, часто жертвують своїм часом та здібностями, працюючи волонтерами в їдальнях для бідних, навчаючи дітей після школи, приносячи продукти для престарілих та інвалідів. Не тільки дорослі жертвують своїм часом та грошима: як показує дослідження, яке проводилось у 1999 році, 55% учнів старших класів приймають участь у волонтерській діяльності під час навчального року. [15] Американська кухня найбільш повно відбиває менталітет всієї американської нації і характеризується раціоналістичністю, стандартизованістю й масовістю. Її основними продуктами стали консерви, бутерброди і готові напої, найчастіше холодні. Лише деякі гарячі страви швидкого готування, зручні для стандартизації порцій і цін, допускалися в цю кухню: стейки, бургери, сосиски, яєчня. Чай, що вимагає особливих умов заварювання, ставав незручним у цьому «потоці», тому неминуче втрачав якість, і зрештою його майже повністю витіснила кава. Однак, ці тверді правила пом'якшувалися тим, що в США паралельно зберігалися і культивувалися національні кухні, зокрема італійська, китайська і японська. Типові страви: гамбургер, яблучний пиріг, стейк, морозиво, хот-дог, смажена курка, картопля фрі, кока-кола. Образотворче мистецтво. Визначні американські митці: фотографи Ансель Адамс, Доротея Ланж, Сінді Шерман, художники Гілберт Стюарт, Джон Джеймс Одюбон, Томас Гарт Бентон, Енді Воргол, Ендрю Ваєт, скульптори Олександр Колдер, Девід Сміт, Френк Стелла, ілюстратори Фредерік Ремінгтон, Норман Роквелл, Ньюелл Конверс Вайєт, дизайнер Луїс Комфорт Тіффаніта ін. США володіють надзвичайно багатими колекціями власне американського мистецтва у зібраннях Музею сучасного мистецтва, Музею Соломона Гуггенхайма в Нью-Йорку (останні має філії у Лас-Вегасі, Венеції, Берліні, Іспанії, ОАЕ, Мексиці та Литві), Музею Хіршхорна у Вашингтоні, Музеї сучасного мистецтва у Сан-Франциско. Внесок у світову літературу 19 і 20 століть здійснили такі американські письменники: Джеймс Фенімор Купер (романи «Останній з могікан», «Звіробій»), Герман Мелвілл (роман «Мобі Дік»), один із засновників детективного жанру в літературі Едгар Аллан По, Генрі Водсворт Лонгфелло (автор «Пісні про Гайавату»), Марк Твен (романи «Пригоди Тома Соєра», «Пригоди Гекльберрі Фінна»), майстер жанру оповідання О. Генрі, Теодор Драйзер (автор «Трилогії бажання»: романи «Фінансист», «Титан» і «Стоїк»), близька до кубізму поетеса і прозаїк Гертруда Стайн, нобелівський лауреат 1954 року та пуліцерівський лауреат Ернест Хемінгуей (романи «Прощавай, зброє!», «По кому дзвонить дзвін», повість «Старий і море»), новеліст Джон Дос Пассос (автор «Трилогії США»), Вільям Сароян (романи «Людська комедія», «Мамо, я тебе люблю», «Пригоди Веслі Джексона»), нобелівський лауреат 1949 року і двічі лауреат пуліцерівської премії Вільям Фолкнер (роман «Галас і шаленство»), нобелівський лауреат 1962 року Джон Стейнбек (романи «Грона гніву» та «Про Людей та Мишей»), поети модерніст Езра Паунд, нобелівський лауреат Томас Стернз Еліот, Волт Вітмен (автор збірки «Листя трави»), драматурги нобелівський лауреат та володар 4 пулітцерівських премій Юджин Гладстоун О'Ніл, Теннессі Вільямс (відомий, пер за все, за «Трамвай на ймення Бажання»). Американські кінодіви Мерилін Монро та Джейн Рассел 
Знамениті кіностудії в Голлівуді (північно-західний район міста Лос-Анджелес, штат Каліфорнія) та американські кінозірки Одрі Гепберн, Джон Вейн, Мерилін Монро тощо багато в чому визначили напрямки світового кінематографу 20 століття. Нині діють численні кіностудії, найбільш відомі серед них: 20th Century Fox, Columbia Pictures, DreamWorks, Metro-Goldwyn-Mayer, Miramax Films, New Line Cinema, Paramount Pictures, Sony Pictures Entertainment, Universal Studios та Warner Brothers. Найбільш відомі мультиплікатори США — Walt Disney Pictures, студії Pixar і DreamWorks Animation. США славляться своїм музичним мистецтвом, вони стали батьківщиною блюзу, джазу, а також жанру мюзиклу. Видатні американські композитори: Аарон Копленд, Джордж Гершвін, Леонард Бернстайн, один з найвідоміших хореографів 20 століття Джордж Баланчин, музиканти — Луї Армстронг, Біллі Холідей, Дюк Еллінгтон. Провідні симфонічні оркестри США діють у таких містах: Нью-Йорк, Філадельфія, Сан-Франциско, Клівленд, Лос-Анджелес, Чикаго, Бостон. Оперний театр Метрополітен-опера у Нью-Йорку один з найвідоміших у світі. [16]

Традиція індивідуалізму за Доктором Іцхаком Адізесом (Ichak Kalderon Adizes) — засновником та директором Інституту Адізеса, доктором Колумбійського університету. (На основі "The Impact of Globalization on Management Education").

Країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою є не тільки "імпортерами  елітарності", антагоністичних відносин, недемократичної філософії та практики. Західні теорії та практики управління побудовані на основі американської культури індивідуалізму: підприємець бере на себе ризик, коли стартує бізнес для реалізації своєї мрії. Як тільки ця людина приймає ризик на себе, то він/вона також має право, як приватна особа, на прийняття рішень. І хоча в публічних компаніях власність відокремлена від управління (рада директорів приймає рішення в групі), все одно парадигма індивідуалізму не змінилась. Тепер це — генеральний директор, який обирається радою та звітує їй. Така індивідуальна відповідальность «пронизує» всіх до останньої людини на керівній посаді. Участь у прийнятті рішень не є наріжним каменем американської культури. У цій культурі, більше ніж у будь-якій іншій, діє концепція "час — це гроші". Що сталося з традицією індивідуалізму? Індивідуалізм сприяє самотності не тільки на верхівці. Він пронизує, за великим рахунком, всі управлінські ряди. В умовах мінливих обставин, де слід швидко справлятись із новими проблеми, самотність означає безперервний та невтомний стрес. Не тільки керівники страждають від стресів. Робітники також страждають від браку уваги до їхніх потреб. У розвинених країнах організації є великими. Працівників у великих компаніях сприймають як робочу масу, і менеджери рідко проявляють співчуття до тих, із ким вони працюють. Менеджери більш чутливі до фінансових змін, ніж до своїх працівників. Результатом цього є поширення культури, яка сформована під натиском долара, розвиток ворожих відносин на ринку і робочому місці, самотність верхівки управління та всіх управлінських рангів, відсутність чутливості до підлеглих. Все, що я щойно описав, не закінчується на робочому місці. Воно мігрує в соціальне та особисте життя. З Америки "експортується" більше, ніж слово "менеджмент". З Америки поширюється культура і політичний процес, що впливає на сім'ї, дружні відносини і соціальну структуру суспільства, який часто називають "американізацією". І хоча в Сполучених Штатах рівень життя вищий від багатьох країн світу (особливо країн, що розвиваються), однак я помітив, що все-таки якість життя є нижчою. Люди не мають часу, аби насолодитися товариством один одного та відсвяткувати щось. Starbuck’s — невдала заміна європейських кафе, де люди спілкуються протягом декількох годин і спілкування розглядається як мета сама по собі. У результаті американці — недостатньо партнерська нація. І незважаючи на те, що у гаражі стоїть три машини, американці — самотні люди. Депресія — найпоширеніше психічне захворюванням серед населення розвинених країн. У країнах, що розвиваються, з іншого боку, якщо вони не в стані війни, люди можуть бути бідними, але ви часто бачите щиру посмішку і непідробний інтерес та радість із приводу успіхів один одного. Таким чином, американська освіта з управління заохочує культуру, яка збільшує розвиток економіки, але за рахунок емоційної та соціальної самореалізації це не сприяє розвитку демократії.

Культурний колоніалізм

Те, що наразі відбувається, я вважаю однією з форм культурного колоніалізму. Глобальні бізнес-школи є одним з основних "носіїв" цього явища. Бізнес-школи навіть не підозрюють про цю діяльність, так як більшість людей просто не знають про культурні, політичні і соціальні аспекти, що приховані в підготовці західних управлінських кадрів. Чому західні, особливо американські теорії та практики управління, так поширені в усьому світі? Незважаючи на всю критику та опір до Америки, я помітив, що світ перебуває під впливом американського успіху. Слово "Америка" викликає в уяві людей зображення кадилаку, вілли з басейном, свободою говорити і свободою просування, незважаючи на вік, колір шкіри, стать та етнічну приналежність. Америка є синонімом свободи і матеріального достатку. "Америка" та "Каліфорнія" є емоційно зарядженими словами. Кожен критикує Америку, але я впевнений, що кожен хотів би мати американський диплом чи науковий ступінь, американський паспорт та американський рівень життя. Я вважаю, що світ щиро вірить в успіх Америки та її спроможність позитивно впливати на метод управління компаніями. Але я маю один факт: деякі американські компанії погано керують своєю діяльністю, навіть незважаючи на той факт, що їх лідери мають МВА провідних університетів та бізнес-шкіл. Переконаний, що функціонуючи будь-де у світі, вони би не витримали труднощів та викликів. В Америці вони виживають, не дивлячись на погане управління, тому що Америка є надзвичайно великим ринком, який може пробачати помилки. Економіка, певним чином, є передбачуваною і це дозволяє "успішним" менеджерам вберігтись від провалу. Як кажуть в Силіконовій Долині: "В тайфун навіть індики літають". У країнах, що розвиваються, та країнах із перехідною економікою поширена корупція починаючи з судової системи. Бюрократія. Загальна освіта все ще залишається мрією. Завжди існує ризик інфляції. Уряд може заморозити активи корпорацій, готівки в банках, як це було в Бразилії. Непередбачені коливання обмінних курсів. Тривалі управлінські «запаморочення». Управління в таких умовах потребує набагато більше винахідливості, інтелекту, творчості, сміливості, рішучості і оригінального мислення, ніж на усталених ринках, як в Сполучених Штатах. Управлінська практика, яку поширює на міжнародний ринок американська школа, не є демократією. Навпаки те, чому Америка навчає, поширюється по світу і підриває демократію шляхом навчання «доброзичливій диктатурі». [17]

 

Висновок

Говорячи про сучасну культуру, ми маємо на увазі глобальну культуру, а говорячи про глобальну культуру, маємо на увазі американську культуру – «американізація» культури. Нова глобальна культура є американською в тому сенсі, що відповідає американській моделі, навіть якщо виробляється у Києві, Москві чи Гонконзі. Якщо подивитись навколо себе – що ми маємо? Ми слухаємо американську музичну культуру – джаз, рок-музику, реп і хіп-хоп. Наше телебачення переповнене або ж американським серіалами та фільмами, або ж їх російським та вітчизняними аналогами. Поширення телебачення, кіноіндустрії, музики – все це стало елементом американізації. Американська кіноіндустрія тримає вінець першості, більшість фільмів, що виходять на великий екран в усьому світі – американського виробництва. Фільм «Титанік» став наймасовішим фільмом не лише в країнах, що розвиваються, а в Великобританії, Німеччині, Франції та Австралії. Перевершити його по касових зборах зміг тільки фільм «Аватар» - знову ж таки фільм американського виробництва. Те ж саме можна спостерігати й у сфері бізнесу: У TOP 10 світових брендів, 8 є американськими . Копіюються також американські свята (наприклад Хелоуін). Молоде покоління, через певні психологічні особливості, швидко сприймає «заокеанські» новинки й цілком позитивно ставиться до нової «американської» культури, натомість старше покоління дає більш негативну оцінку, вважаючи, що перенасичення американською продукцією нівелює основи національної культури.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Ma Т. А. Национальное самосознание в контексте языка и культуры (на материале американского варианта английского языка): Дисс… канд. филол. наук:10.02.04 / Ма Татьяна Юрьевна. – Москва, 2001. – 186 с.

2. Thompson, William, and Joseph Hickey (2005). Society in Focus. Boston: Pearson. ISBN 0-205-41365-X.

3. Fiorina, Morris P., and Paul E. Peterson (2000). The New American Democracy. London: Longman, p. 97. ISBN 0-321-07058-5.

4.Adams, J. Q., and Pearlie Strother-Adams (2001). Dealing with Diversity. Chicago: Kendall/Hunt. ISBN 0-7872-8145-X. 
5. Holloway, Joseph E. (2005). Africanisms in American Culture, 2d ed. Bloomington: Indiana University Press, pp. 18-38. ISBN 0-253-34479-4. Johnson, Fern L. (1999). Speaking Culturally: Language Diversity in the United States. Thousand Oaks, Calif., London, and New Delhi: Sage, p. 116. ISBN 0-8039-5912-5.

6. Status of Nuclear Weapons States and Their Nuclear Capabilities (англ.) 
7.Туганова О. Э. Поиск сбалансированности. // Американский характер. Традиция в культуре. Очерки культуры США. – М.: Наука, 1998. – С. 19 – 67

8. Richmond Y. From Nyet to Da: Understanding the Russians. – Yarmouth, Maine: Intercultural Press, 1996. – 191 p.

9.Леонтович О. А. Русские и американцы: Парадоксы межкультурного общения. – Волгоград: Перемена, 2002. – 435 с.

10.   Гаджиев К. С. Американская нация: национальное самосознание и культура. – М.: Наука, 1990. – 240 с.

11. Ерасов Б. С. Социальная культурология. – М.: Аспект Пресс, 1997. – 350 с.

12. Леонтович О. А. Россия и США: Введение в межкультурную коммуникацию. – Волгоград: Перемена, 2003. – 399 с.

13. Лернер М. Развитие цивилизации в Америке. Образ жизни и мыслей в Соединенных Штатах сегодня: в 2-х т. Т. 2. – М.: Радуга, 1992. – 575 с.

14.   Dodds J.W. Life in Twentieth Century America. – New York: Copricon Book Edition, C.P. Putman’s Sons, 1973. – 256 p.

15. http://www.projectharmony.kiev.ua/

16.http://healthysociety.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=148:2011-06-09-09-25-22&catid=35:2011-04-19-08-30-36&Itemid=57

17. http://www.management.com.ua/be/be127.htmlКультура