Поняття та загальна характеристика правового забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції

1. Поняття та загальна  характеристика правового забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції 

   Збереження і зміцнення здоров'я  людини та визнання її права  на якісні й безпечні харчові продукти й продовольчу сировину є одним з основних завдань нашої держави. Більше того, належна якість і безпека харчової продукції є головною запорукою існування населення на відповідній території.

   Основна маса харчової продукції  та продовольчої сировини виробляється  сільськогосподарськими товаровиробниками  і являє собою сільськогосподарську  продукцію. Додержання відповідної  якості та безпеки цієї продукції  є головним обов'язком її виробників, постачальників та продавців.

   Чинне законодавство дає визначення  понять "якість" та "безпека"  харчового продукту. Згідно зі ст. 1 Закону України від 23 грудня 1977 р. "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", якість харчового продукту — це така сукупність його властивостей, що визначає здатність харчового продукту забезпечувати потреби організму людини в енергії, поживних та смако-ароматичних речовинах, стабільність їх складу і споживних властивостей протягом терміну придатності. Безпека харчових продуктів визначається відсутністю загрози шкідливого впливу на організм людини самих харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів.

   Держава забезпечує додержання  виробниками сільськогосподарської  продукції, закріплених у законодавстві  вимог щодо якості та безпечності  цієї продукції.

   Зважаючи на це, забороняється  виготовляти, ввозити, реалізовувати,  використовувати в оптовій чи  роздрібній торгівлі, громадському харчуванні неякісні, небезпечні для здоров'я та життя людини або фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину й супутні матеріали.

   Ввезення, виготовлення (крім виготовлення  для особистого споживання), надання  на реалізацію, реалізація або  використання іншим чином харчових  продуктів, продовольчої сировини  і супутніх матеріалів без  документального підтвердження їх якості та безпеки також заборонено. Статтею 5 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", встановлений перелік документів, що підтверджують якість та безпеку харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

   Неякісні та небезпечні харчові  продукти, продовольча сировина  й супутні матеріали підлягають  вилученню з обігу в порядку,  встановленому законодавством Відповідно до ст. 22 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" до неякісних належать харчові продукти, продовольча сировина й супутні матеріали, якісні показники та споживчі властивості яких не відповідають зазначеним у декларації про відповідність (нормативному документі чи нормативно-правовому акті) а також такі, якість яких знизилася внаслідок: порушення маркування; пошкодження чи деформування тари й окремих одиниць упаковки (крім бомбажних консервів); наявності сторонніх запахів, однак замокання, що не становлять загрози для споживачів; наявності сторонніх домішок або предметів, що можуть бути видалені.

   Вилучені з обігу неякісні  харчові продукти, продовольча сировина  та супутні матеріали (крім  харчових продуктів і продовольчої  сировини, що швидко псуються, і  термін придатності яких не  перевищує 30 діб) можуть бути повернуті в обіг у разі приведення їх у відповідність із встановленими вимогами шляхом сортування, очищення, повторного маркування, зміни їх цільового призначення, промислової переробки та ін.

   Небезпечними харчовими продуктами визнаються продовольча сировина та супутні матеріали, показники безпеки яких не відповідають встановленим в Україні для даного виду продукції або зазначеним у декларації про відповідність, а також продовольча продукція, споживання (використання) якої пов'язане з ризиком для здоров'я і життя людини.

   Небезпечна та неякісна продовольча  продукція, яку неможливо повернути  в обіг, підлягає утилізації або знищенню за кошти її виробника (власника). Порядок та умови використання неякісної продовольчої продукції, методи утилізації чи знищення небезпечної продовольчої продукції погоджуються із відповідними органами, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно до їхньої компетенції.

2. Державне регулювання  відносин щодо  забезпечення якості  та безпеки сільськогосподарської  продукції 

   Загальне державне регулювання  якості та безпеки сільськогосподарської  продукції здійснюють Кабінет  Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та центральні органи виконавчої влади областей, районів, міст Києва та Севастополя.

   Органами із спеціальною компетенцією  в галузі державного регулювання  якості та безпеки сільськогосподарської  продукції під час її виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилізації чи знищення є уповноважені центральні органи виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, ветеринарної медицини, карантину рослин, їхні органи в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі у межах їхньої компетенції.

   Зокрема, у складі Міністерства  аграрної політики України функціонує  Державна інспекція з контролю  якості сільськогосподарської продукції  та моніторингу її ринку —  урядовий орган державного управління, який діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1429. Вона здійснює контроль якості сільськогосподарської продукції та сировини під час їх виробництва, збереження та реалізації, у тому числі при проведенні експортно-імпортних операцій. До її компетенції належить також здійснення моніторингу стану кількісного та якісного зберігання зерна і продуктів його переробки, бобових та олійних культур і сировини, а також ринку зернових культур.

   Функціями державного регулювання  якості та безпеки сільськогосподарської  продукції є:

   - державне нормування показників  якості та безпеки харчових  продуктів, продовольчої сировини  і супутніх матеріалів;

   - державна реєстрація спеціальних  харчових продуктів;

   - державна реєстрація нормативних  документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали;

   - декларування відповідності харчових  продуктів, продовольчої сировини  та супутніх матеріалів;

   - сертифікація харчових продуктів,  продовольчої сировини, супутніх  матеріалів, запровадження систем контролю якості та безпеки виробництва цих продуктів, сировини, матеріалів;

   - встановлення та додержання  порядку ввезення в Україну  харчових продуктів, продовольчої  сировини і супутніх матеріалів;

   - здійснення контролю за додержанням  порядку ввезення харчових продуктів,  продовольчої сировини і супутніх  матеріалів.

   Державне нормування показників  якості та безпеки харчових  продуктів, продовольчої сировини  і супутніх матеріалів провадиться встановленням норм цих показників у нормативно-правових актах, стандартах та інших нормативних документах на продукцію. Цю функцію здійснює Міністерство охорони здоров'я України, затверджуючи санітарні норми або розробляючи технічні регламенти на продовольчу продукцію. Так, згідно зі ст. 18 Закону України від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати", сільськогосподарська сировина й харчові продукти рослинного і тваринного походження, під час виробництва, зберігання і транспортування яких застосовувалися пестициди і агрохімікати, мають відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, що підтверджуються сертифікатом відповідності. Рішення про порядок використання сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, які не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, приймають органи Державного санітарного нагляду і державної ветеринарної медицини. Методики вимірювань показників безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів, а також засоби випробувань і вимірювальна техніка мають бути атестовані в установленому законодавством порядку.

   Державна реєстрація спеціальних  харчових продуктів здійснюється  веденням Державного реєстру  спеціальних харчових продуктів та реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на продовольчу продукцію. Державній реєстрації підлягають усі спеціальні та нові харчові продукти. Виробник або постачальник цих продуктів зобов'язаний отримати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи до введення в обіг харчового продукту, продовольчої сировини та супутніх матеріалів. Порядок здійснення державної реєстрації спеціальних харчових продуктів, ведення реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи та надання наявної в Державному реєстрі спеціальних харчових продуктів та реєстрі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи інформації, а також оплати витрат на проведення зазначених робіт і надання послуг установлюються Кабінетом Міністрів України.

   Державна реєстрація нормативних  документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні  матеріали здійснюється в установленому  порядку Державним комітетом  України з питань технічного  регулювання та споживчої політики. Держспоживстандарт визначає порядок  державної реєстрації нормативних  документів на виробництво харчових  продуктів, продовольчої сировини  і супутніх матеріалів, а також  забезпечує систематичну публікацію  в засобах масової інформації  реєстрів зареєстрованих в Україні нормативних документів і формування національного фонду нормативних документів.

   Чинне законодавство забороняє використання та державну реєстрацію нормативних документів на харчові продукти, продовольчу сировину й супутні матеріали без установлення в них показників безпеки. Для державної реєстрації нормативних документів виробник харчового продукту повинен мати технологічну інструкцію або інший документ з описом технологічного процесу виготовлення, а також перелік продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі виготовлення, із зазначенням даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті. Рецептура є власністю виробника.

   Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів та технологічного обладнання для їх виробництва здійснюється шляхом декларування такої відповідності або сертифікації. Сертифікації підлягає також система їх виробництва.

   У разі сертифікації харчові  продукти, продовольча сировина  і супутні матеріали підлягають випробуванню на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів та нормативно-правових актів у випробувальних лабораторіях, акредитованих у встановленому законодавством порядку. Підтвердження відповідності (декларування відповідності та сертифікація) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів та сертифікація систем якості здійснюються за обов'язковими показниками якості та безпеки, встановленими нормативними документами та нормативно-правовими актами.

   Порядок ввезення в Україну  харчових продуктів, продовольчої  сировини і супутніх матеріалів  визначається Кабінетом Міністрів України. До продовольчої продукції, що ввозиться на територію України, застосовуються вимоги щодо процедур контролю, експертиз, надання дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів, регламентів, аналогічно тим, що їх застосовують до відповідної продукції, виробленої в Україні. Отже, харчові продукти, продовольча сировина та супутні матеріали, що їх ввозять на територію нашої держави, мають відповідати вимогам безпеки для довкілля, тварин та здоров'я, життя і майна людей, встановленим законодавством України.

   Продовольча продукція, що ввозиться  в Україну і перебуває під митним контролем, але не дістала документального підтвердження якості та безпеки, повинна бути вивезена за межі країни.

   Контроль за додержанням порядку  ввезення харчових продуктів,  продовольчої сировини і супутніх  матеріалів здійснюється митною службою України. Митне оформлення для вільного використання на території України імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів дозволяється за наявності: сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи або свідоцтва про державну реєстрацію спеціального харчового продукту, або гігієнічного сертифіката на плодоовочеву продукцію; ветеринарного свідоцтва на сировину та харчові продукти тваринного походження; карантинного дозволу на харчові продукти і сировину рослинного походження; маркування харчових продуктів і продовольчої сировини згідно з законодавством України.