Визначити підстави, порядок та умови відкладання провадження виконавчих дій

 

     ЗМІСТ 

     1. ВИЗНАЧИТИ ПІДСТАВИ, ПОРЯДОК ТА  УМОВИ ВІДКЛАДАННЯ ПРОВАДЖЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ 3

     2. ВИЗНАЧИТИ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ  СУДОВИХ РІШЕНЬ ЩОДО НЕМАЙНОВИХ СПОРІВ 4

     а) Виконання рішення про поновлення на роботі 6

     б) Виконання рішення про відібрання дитини 7

     в) Виконання рішень про заборону діяльності об'єднань громадян 8

     г) Виконання рішення про виселення боржника 9

     д) Виконання рішень про вселення 11

     3. ОФОРМИТИ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ДЕРЖАВНОГО  ВИКОНАВЦЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ВИКОНАВЧИХ  ДІЙ У НЕРОБОЧИЙ ДЕНЬ 13

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 15 

 

      1. ВИЗНАЧИТИ ПІДСТАВИ, ПОРЯДОК ТА УМОВИ  ВІДКЛАДАННЯ ПРОВАДЖЕННЯ  ВИКОНАВЧИХ ДІЙ.

      Виконавче   провадження   як   завершальна   стадія  судового  
провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових  
осіб)  -  це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у  
цьому  Законі,  спрямованих на примусове виконання рішень судів та  
інших  органів  (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у  
спосіб  та  в  межах  повноважень,  визначених цим Законом, іншими  
нормативно-правовими  актами,  виданими відповідно до цього Закону  
та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону  
підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

      Статтею 32 Закону України «Про виконавче  провадження» визначаються підстави, порядок та умови відкладення провадження виконавчих дій.

      (Частину   першу  статті  32  виключено  на  підставі Закону   
N 1095-IV  від 10.07.2003 )

     За  наявності    обставин,    що   перешкоджають   провадженню  
виконавчих  дій  або  несвоєчасного одержання сторонами документів  
виконавчого  провадження,  внаслідок  чого  вони  були  позбавлені  
можливості  використати  надані  їм  цим  Законом права, державний  
виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за  
заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про  
відкладення   провадження   виконавчих  дій  державний  виконавець  
виносить  відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або  
інший  орган,  який  видав  виконавчий  документ. 

     Постанова  державного  виконавця  про відкладення провадження  
виконавчих  дій може бути оскаржена начальнику відповідного органу  
державної    виконавчої    служби,    якому    він   безпосередньо  
підпорядкований,  або  до  суду  в 3-денний строк.  

 

      2. ВИЗНАЧИТИ ОСОБЛИВОСТІ  ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ЩОДО НЕМАЙНОВИХ СПОРІВ.

     Відповідно  до ст. 2 Закону України «Про виконавче  провадження» примусове виконання  рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить  до системи органів Міністерства юстиції України.

     Виконання рішень у немайнових спорах регламентується главою 8 Закону України “Про виконавче провадження”.

     До  зазначеної категорії рішень відносяться  – рішення про поновлення на роботі, відібрання дитини; заборона діяльності об'єднань громадян; рішення про  виселення та вселення боржника.

     Статтею 76 вказаного Закону визначені загальні умови виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

     Так, після відкриття виконавчого  провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення державний виконавець відповідно до ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження“ визначає йому строк добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення – п'ятнадцяти днів.

     У разі повного добровільного виконання  рішення боржником державний  виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого  провадження.

     Відповідно  до частини першої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення постановою державного виконавця стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-громадянина і в розмірі п»ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника – юридичної особи.

     У випадку невиконання без поважних причин рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу – в розмірі від двох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу – від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

     У разі невиконання рішення суду після  застосування зазначених санкцій і якщо його виконання може бути здійснене без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому Законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій.

     У разі неможливості виконання рішень без участі боржника, при повторному порушені боржником без поважних причин строків виконання, державний  виконавець накладає на нього штраф  у подвійному розмірі, сплата якого  не звільняє боржника від обов'язку виконати рішення.

     При подальшому невиконанні рішення  боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом  про кримінальну відповідальність за ознаками злочину передбаченого  статтею 382 Кримінального кодексу  України – невиконання судового рішення.

     Після цього виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником  відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо  підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ. При цьому державним виконавцем виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 статі 37 Закону України «Про виконавче провадження».

     а) Виконання рішення про поновлення на роботі.

     Стаття 77 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає порядок виконання рішення по справах про поновлення на роботі, які відносяться до окремої категорії справ.

     Відповідно  до ст. 25 Закону якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний  виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа, і у встановленому законом порядку проводить виконавчі дії. Таким чином, негайне виконання рішення встановлює лише прискорення процедури відкриття виконавчого провадження, а не зумовлює особливості його виконання.

     При виконанні рішення про поновлення на роботі державний виконавець повинен  встановити, що органом, яки прийняв  незаконне рішення про звільнення або переведення працівника видано відповідний акт (наказ, розпорядження, тощо) про поновлення такого працівника на роботі. Крім цього, обов'язковому з'ясуванню підлягає питання попередніх обов'язків звільненого працівника. Після встановлення, що відповідний акт про поновлення працівника на роботі видано, лише фактичний допуск до виконання обов'язків може свідчити про фактичне, повне виконання рішення суду.

     У разі невиконання власником, або  уповноваженим ним органом (посадовою  особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або  переведеного працівника державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

     При встановленні ліквідації підприємства боржника на час відкриття виконавчого  провадження, державний виконавець повинен надіслати до суду, який виніс рішення, заяву про зміну порядку та способу виконання – щодо визнання працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпПу зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації (пункт 34 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду» зі змінами та доповненнями). Лише після цього, провадження може бути закінченим за п. 3 ст. 37 Закону.

     Встановивши, що боржника реорганізовано, до суду надсилається зава про заміну вибулої сторони  її правонаступником.

     б) Виконання рішення про відібрання дитини.

     Під час виконання рішення про  відібрання дитини, відповідно до ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 8.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, державний виконавець провадить виконавчі дії з  обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, та з залученням представників органів опіки та піклування.

     У певних випадках, у разі потреби, державний  виконавець може звернутись до суду з  поданням про вирішення питання  про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.

     При неможливості з'ясувати місцезнаходження боржника, дитини або обох державний  виконавець звертається до суду з  поданням про їх розшук.

     Відповідно  до ст. 42 Закону України «Про виконавче  провадження» розшук громадянина-боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника, та проводиться органами внутрішніх справ.

     Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані  з розшуком громадянина – боржника або дитини стягуються з боржника за ухвалою суду.

     У разі перешкоди з боку боржника щодо виконання рішення державний  виконавець вирішує питання щодо застосування до нього штрафних санкцій  у загальному порядку передбаченому  ст. 87 Закону.

     При виконанні рішень про відібрання дитини забороняється застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.

     в) Виконання рішень про заборону діяльності об'єднань громадян відноситься до особливої категорії рішень у немайнових спорах і має свої особливості примусового виконання. Державний виконавець розпочинає виконання рішення за заявою органу, уповноваженого відповідно до Закону здійснювати легалізацію такого об'єднання на основі виконавчого документа про примусовий розпуск даного об'єднання громадян. Так, легалізуючий орган подає заву про примусове виконання до державної виконавчої служби після офіційного повідомлення у друкованих засобах масової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності даного об'єднання громадян.

     Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та здійснює виконавчі дії, передбачені рішенням суду про заборону діяльності об'єднань громадян, у порядку встановленому Законом.

     При примусовому виконанні рішень зазначеної категорії відповідно до п. 8.7.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, державний виконавець повинен зажадати від керівників або засновників об'єднання громадян оригінали свідоцтва про державну реєстрацію та Статут об'єднання громадян, документи органів внутрішніх справ, які підтверджують знищення печаток та штампів, дані від банківських установ про закриття рахунків, акт з податкової адміністрації про здавання звітності керівним органом об'єднання, тощо.

     У разі невиконання з боку об'єднання громадян зазначених вимог, державний виконавець сам вживає заходів до виконання (вилучає свідоцтво, статут, печатку, штамп; свідоцтво та Статут передаються легалізуючому органу, печатка та штамп до органів внутрішніх прав).

     Про виконання рішення про заборону діяльності державний виконавець складає акт, який підписують державний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надсилаються до суду, який постановив рішення та легалізуючому органу, після чого виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

     г) Виконання рішення про виселення боржника.

     Відповідно  до ст. 24 Закону України «Про виконавче  провадження» у випадку надходження  виконавчого документа про примусове  виселення боржника державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлюється термін для добровільного виконання судового рішення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів.