Дослідча перевірка заяв про отримання хабара, прийняття рішення про порушення кримінальної справи

      Оскільки  суб’єкт одержання хабара є спеціальним, до порушення справи важливо витребувати  наказ про призначення його на відповідну посаду та службові інструкції. Їх вивчення дає змогу встановити, чи є особа, зазначена як одержувач хабара, службовою, чи займає вона відповідальне (особливо відповідальне) становище, та чи входили дії, за які одержано хабар, до кола її обов’язків. Слід відзначити, що нерідко мають місце факти вимагання грошової винагороди особами, які нещодавно були звільнені з посади, але, користуючись незнанням про це громадян, пропонують передати кошти й інше майно, видаючи себе за службових осіб. У такому разі має місце не одержання хабара, а інший злочин (шахрайство, вимагання).

      Досить  проблематичним з точки зору чіткої відповідності законодавству є накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку до порушення кримінальної справи про хабарництво (ч. 3

ст. 187 КПК  України). З одного боку, проведення цих дій у багатьох випадках може сприяти встановленню підстав для порушення справи, а з другого – вони мають проводитися тільки з метою запобігти злочину. Отже, може постати питання: чи виконане зазначене завдання, якщо слідчий не запобігає хабарництву, яке готується, для забезпечення успіху спеціальної операції щодо затримання злочинців на місці злочину або відразу після його вчинення? На нашу думку, у ситуаціях, коли заява про давання (одержання) хабара надійшла до завершення злочинних дій і суб’єкти перевірочної діяльності приймають рішення про таке затримання, проведення зазначених слідчих дій є неприпустимим.

      Отже, перевірка заяв, повідомлень та іншої  інформації про хабарництво, вчинене  у сфері правоохоронної діяльності, має проводитися шляхом: відібрання пояснень у заявника, хабарника, очевидців; витребування документів, пов’язаних із даванням-одержанням хабара; витребування документів про службовий статус одержувача хабара; проведення оперативно-розшукової діяльності з метою викриття хабарника; огляду місця події. У результаті цього є можливість одержати такі документи, які містять ознаки злочину:

      — документ, що є приводом до порушення  кримінальної справи (заява 

      хабародавця, рапорт працівника оперативно-розшукового  підрозділу про результати проведеної перевірки факту хабарництва);

      — протокол огляду місця події;

      — докладні пояснення хабародавця, одержувача хабара, очевидців 

      події злочину;

      — предмет хабара та за наявності документи, що його індивідуалізують у зв’язку  з організацією контрольованого передавання (ксерокопії, протокол про вручення й помітку грошей, інших предметів);

      — технічні засоби та фізичні носії  із записами обставин, пов’язаних зі

злочином (за наявності);

      — документи, пов’язані з даванням-одержанням хабара, зокрема, ті,

      що  були складені службовою особою (протоколи, акти перевірок, постанови тощо) й обліково-реєстраційні документи (книги реєстрації заяв, повідомлень та іншої інформації про злочин, актів і матеріалів перевірок, постанов і протоколів про адміністративні правопорушення, книги обліку відвідувачів, реєстрації виписаних перепусток і т. п.);

      — документи, що визначають службовий  статус одержувача хабара.

      Аналіз  зазначених документів у більшості  випадків дає можливість прийняти обґрунтоване рішення відповідно до ст. 97 КПК України. 

3. Типові  ситуації

      На початковому етапі розслідування хабарництва і корупції звичайно виникають три типові ситуації.

      Перша ситуація — сприятлива. Є заява хабародавця, і він готовий сприяти у викритті хабароодержувача, якому про це невідомо. Така ситуація виникає при явці з повинною, коли хабародавець на допиті розповідає про механізм дачі хабара і пояснює каяття і явку з повинною. Він повідомляє усе відоме йому про хабароодержувача, його спосіб життя, як і коли він вимагав хабара, в який спосіб здійснювалася дача хабара до цього випадку і т. под. В цій ситуащї відразу виникає кримінальна справа, проводити дослідну перевірку немає необхідності, запевняє І.Г. Корухов (1998) і рекомендує здійснити затримання, допит підозрюваного, обшук та інші слідчі дії. Рекомендація не проводити перевірку заяви особи, яка з'явилася з повинною, викликає сумнів, оскільки не виключено, що заявник обмовляє хабароодержувача з яких-небудь особистих мотивів. 
Тому попередня перевірка потрібна, але вона проводиться оперативно, доки заявник знаходиться в кабінеті слідчого і здійснюються прийняття заяви і опит заявника. Власне, і сам процес прийняття заяви і розмова з заявником, яка фіксується в протоколі, — це перевірка, треба лише вміло побудувати розмову і одержати від заявника максимум інформації, що підтверджує зміст заяви.

      Друга ситуація — несприятлива. Хабародавець і хабаро-одержувач вступають у змову і діють узгоджено, додержуючись однієї версії. Інформація про одержання хабара отримана оперативним шляхом, органом дізнання, але про її зміст хабародавцю і ха-бароодержувачу невідомо. 
У такій ситуації звичайно затримують обох підозрюваних. Затримання готують так, щоб провести його в момент передачі хабара або відразу ж після цього. Затриманих обшукують, оглядають їх одяг, супутні предмети, де зберігався предмет хабара, для виявлення слідів-мікрочастинок одягу (кишені) на грошах, а на останніх слідів пальців. Після затримання запрошують понятих і оглядають місце передачі хабара (кабінет, відкрита місцевість, автомашина), де можна виявити сліди перебування хабарників. Після затримання негайно порушується кримінальна справа і проводяться допит, очні ставки, огляд і дослідження предмета хабара, пред'явлення для впізнання, обшуки за місцем проживання і на робочому місці. Оскільки хабароодержувач і хабародавець діють у змові, то слід забезпечити інформацією майбутні допити обвинувачених.

      Третя ситуація складається при надходженні інформації про хабар із офіційних джерел, хабарникам відомо, що їх дії контролюються правоохоронними органами. Така ситуація є складною для розслідування. У цих випадках проводять: допити свідків, виїмку і огляд документів, а за наявності підстав — обшук за місцем проживання, після нагромадження достатньої інформації проводять затримання підозрюваного, допит та інші слідчі дії. 
Таким чином, для вирішення трьох ситуацій проводяться ті самі слідчі дії: допит, обшук, затримання, огляд предмета хабара і місця його передачі, виїмка документів, накладення арешту на майно. 

4. Підсумок

      Підсумовуючи  викладене, відзначимо, що перевірочна  діяльність у стадії порушення кримінальної справи про хабарництво, вчинене у сфері правоохоронної діяльності, має певні особливості, пов’язані з такими обставинами, як професійна підготовка суб’єктів одержання хабара, обрання ними кваліфікованих способів приховування злочину, протидії його виявленню й розслідуванню, специфічність інтересу хабародавців. Урахування цих обставин є необхідною передумовою успіху дослідчої перевірки та прийняття правильного рішення в початковій стадії кримінального процесу. 

5. Використана література

1.Мишков Я. Є. Методика розслідування хабарництва : дис. … канд. юрид.

наук : 12.00.09 / Мишков Ярослав Євгенович. — Х., 2005. — 179 c.; 2.Пушкарьов Г. О. Характеристика приводів і підстав порушення кримінальних справ за фактами хабарництва / Г. О. Пушкарьов // Південноукраїнський правничий часопис.— 2008.— №2.— С. 181–185; 3.Плахотіна В. М. Корупційна діяльність (хабарництво) в правоохо-

ронних органах: способи вчинення / В. М. Плахотіна // Сучасні проблеми, тенденції і  перспективи розвитку криміналістики та судової експертизи : матер. наук.-практ.конф. — Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007.— С. 185–190.

4.Ремнев В. И. Законность возбуждения уголовного дела (проверка заявлений и сообщений о преступлениях) / В. И. Ремнев, Л. А. Быков, Н. В. Маслов.— М. : Юрид. лит., 1967. — С. 8.

5.Карнов А. Возбуждение уголовных дел о получении взятки // А. Кар-

нов // Законность. — 2006. — № 8. — С. 47.

6.Ландин И.  Обнаружение и изъятие предмета  взятки / И. Ландин // За-

конность. — 2004. — № 4. — С. 42.