Сучасні засоби зв’язку

Кожна слідча чи інша процесуальна дія слідчого або особи, яка провадить дізнання, повинна фіксуватися в одному або кількох процесуальних документах, форму яких визначено законом. Ці документи повинні фіксувати підстави, місце, час і порядок проведення слідчої чи процесуальної дії, її результати, засвідчити всебічність, повноту та обєктивність прийняття органом розслідування процесуальних рішень, забезпечення прав учасників процесуальної дії.  

 Основними процесуальними  документами, які складають під час провадження розслідування, є: постанови, протоколи, обвинувальний висновок. Серед інших слід виділити подання слідчого, окреме доручення, доручення органу дізнання, заперечення проти вказівок прокурора( ст. ст.23-1,114 і 118 КПК). 

Постанова - це рішення органу дізнання, слідчого і прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово чи апеляційний суд( п.14 ст.32 КПК). Шляхом винесення постанови порушуються кримінальні справи, притягуються особи як обвинувачені, застосовуються запобіжні заходи, призначаються експертизи, припиняються і закриваються справи тощо. Своїми постановами прокурори скасовують незаконні рішення органів розслідування  

Протокол - Визнається як документ, повязаний з проведенням  слідчих і судових дій, про  їх зміст і наслідки( п. 20 ст. 32 КПК). Загальні реквізити протоколів слідчих дій визначенвст.85КПК. 

 Протоколами оформляються  допити, фіксуються і засвідчуються  певні факти, обставини, описується  хід дій, що, проводяться: огляд, обшук, виїмка, впізнання та ін. 

 Лисиченко В.  К. висловлює думку про те, що  у протоколі слідчих дій можна  фіксувати лише неідентифікаційні  дослідження Лисиченко В. К., Циркаль В. В. Использование специальнмх знаний в следственной и судебной практике. - К., 1987. - С. 22-23.. 

 Багато хто  з авторів вважає можливим  відображати в протоколах слідчих  дій результати лише тих досліджень, які мають характер висновку. 

 С. М. Сирков  та А. В. Фефілатьєв зазначають, що в протоколах оглядів відображаються лише виявлені та доступні безпосередньому сприйняттю ознаки об'єкта Сирков С. М., Фефилатьев А. В. Проведение предварительннх исследований материальннх следов на месте происшествия. - М. - 1986..  

 Розглядаючи цю  проблему, слід виходити з тези  про те, що все, що робиться  в ході процесуальних дій, має  процесуально-правову природу і  повинно відображатися в процесуальних  документах. Будь-яка робота з  джерелами доказової інформації  повинна здійснюватися гласно і фіксуватися процесуальними засобами. Фіксування має бути повним, всебічним, безперервним, починаючи з виявлення матеріального обєкта, який має доказове значення, та закінчуючи його дослідженням. Інакше немає гарантії того, що доказові якості вилученого предмета збережені без змін, а сам предмет може бути джерелом достовірної інформації та засобом встановлення об'єктивної істини. 

 Можливість і  необхідність активного дослідження матеріальних слідів злочину в процесі провадження випливають зі змісту та смислу закону. Наприклад, ст. 190 КПК визначає, що метою огляду місця події є не тільки виявлення слідів злочину, а й з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи. 

Обвинувальний висновок - підсумковий документ до судового слідства, який додається до справи при направленні її до суду. В ньому орган розслідування і прокурор остаточно формулюють своє ставлення до винності обвинуваченого у вчиненому злочині. Визнання вини тут відбувається на рівні обвинувачення і не більше. Питання про винність чи невинність остаточно вирішуватиме місцевий суд, суд апеляційної чи касаційної інстанції. Закон визначає структуру та реквізити обвинувального висновку і додатку до нього (статті 223 і 224 КПК). 

Подання - документ, який складає слідчий, прокурор, особа, яка проводить дізнання, з виконанням вимог статей 23 і 23 КПК України. При  розслідуванні кримінальної справи зазначені органи зобов'язані виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочину, і вжити заходів через відповідні органи щодо їх усунення. Органи дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини те умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов. Суд у таких випадках виносить окрему ухвалу (статті 232 і 340 КПК). 

Доручення слідчого - це його пропозиція органу дізнання провести в справі, що розслідується, відповідну розшукову або слідчу дію. Вказівка - це конкретизація такої пропозиції. 

 Доручення і  вказівки органу дізнання викладаються  слідчим у письмовій формі,  причому він має право встановити  строк для їх виконання. Лише  в окремих випадках, при спільній  роботі слідчого з працівником  органу дізнання, наприклад, під час огляду місця події, вони можуть даватись в усній формі. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими. 

Окреме доручення - це письмове прохання слідчого про  проведення певної слідчої дії, надіслане  за межі міста, району чи області, які  він обслуговує, іншому органу розслідування (слідчому чи органу дізнання), якщо слідчий не може виїхати у відрядження для виконання цієї дії особисто. Метою окремих доручень є виконання необхідних слідчих дій тим органом, який їх може провести швидко і з меншою затратою зусиль та коштів. 

 Слід відрізняти окреме доручення від доручення, яке слідчий дає в справі органу дізнання, взаємодіючи з ним на тій території, де вони разом працюють (ч. З ст. 114 КПК). 

 Значення складання процесуальних документів у стадії досудового слідства обумовлене тим, що, ознайомлюючись з процесуальними документами закінченого досудового слідства, учасники процесу роблять висновки про всебічність, повноту та об'єктивність розслідування, ступінь забезпечення їхніх прав (статті 217 і 218 КПК), однак досить поширеними в практиці дізнання і досудового слідства є факти, коли слідчі дії супроводжуються фальсифікацією процесуальних документів. 

 На основі процесуальних  документів прокурор і суд  можуть зробити висновок про  неповноту розслідування. Істотне  порушення кримінально-процесуального  закону й повернути справу  на додаткове розслідування (п.2 ч.1 ст.229, ст. 246 і 281 КПК). Їх зміст є предметом дослідження під час судового слідства в суді першої інстанції (ст. 297, ч. 2 ст. 323 КПК), при перегляді судових рішень у апеляційному та касаційному порядку, а також в порядку виключного провадження.  
 
 
 
 
 
 

1. Складання процесуальних  документів при провадженні досудового  слідства

 Кожна слідча  чи інша процесуальна дія слідчого або особи, яка провадить дізнання, повинна фіксуватися в одному або кількох процесуальних документах, форму яких визначено законом. Ці документи повинні фіксувати підстави, місце, час і порядок проведення слідчої чи процесуальної дії, її результати, засвідчити всебічність, повноту та об'єктивність прийняття органом розслідування процесуальних рішень, забезпечення прав учасників процесуальної дії.

 Основними процесуальними  документами, які складають під час провадження розслідування, є: постанови, протоколи, обвинувальний висновок. Серед інших слід виділити подання слідчого, окреме доручення, доручення органу дізнання, заперечення проти вказівок прокурора( ст. ст.23-1,114 і 118 КПК).

Постанова - це рішення органу дізнання, слідчого і прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово чи апеляційний суд( п.14 ст.32 КПК). Шляхом винесення постанови порушуються кримінальні справи, притягуються особи як обвинувачені, застосовуються запобіжні заходи, призначаються експертизи, припиняються і закриваються справи тощо. Своїми постановами прокурори скасовують незаконні рішення органів розслідування

Протокол - Визнається як документ, пов'язаний з проведенням  слідчих і судових дій, про  їх зміст і наслідки( п. 20 ст. 32 КПК). Загальні реквізити протоколів слідчих дій визначенвст.85КПК.

Протоколами оформляються допити, фіксуються і засвідчуються  певні факти, обставини, описується хід дій, що, проводяться: огляд, обшук, виїмка, впізнання та ін.

Лисиченко В. К. висловлює  думку про те, що у протоколі  слідчих дій можна фіксувати  лише неідентифікаційні дослідження Лисиченко В. К., Циркаль В. В. Использование специальнмх знаний в следственной и судебной практике. -- К., 1987. -- С. 22--23..

Багато хто з  авторів вважає можливим відображати  в протоколах слідчих дій результати лише тих досліджень, які мають характер висновку.

С. М. Сирков та А. В. Фефілатьєв зазначають, що в протоколах оглядів  відображаються лише виявлені та доступні безпосередньому сприйняттю ознаки об'єкта Сирков С. М., Фефилатьев А. В. Проведение предварительннх исследований материальннх следов на месте происшествия. - М. - 1986..

Розглядаючи цю проблему, слід виходити з тези про те, що все, що робиться в ході процесуальних  дій, має процесуально-правову природу  і повинно відображатися в  процесуальних документах. Будь-яка  робота з джерелами доказової  інформації повинна здійснюватися гласно і фіксуватися процесуальними засобами. Фіксування має бути повним, всебічним, безперервним, починаючи з виявлення матеріального об'єкта, який має доказове значення, та закінчуючи його дослі-дженням. Інакше немає гарантії того, що доказові якості вилученого предмета збережені без змін, а сам предмет може бути джерелом достовірної інформації та засобом встановлення об'єктивної істини.

Можливість і необхідність активного дослідження мате-ріальних слідів злочину в процесі провадження випливають зі змісту та смислу закону. Наприклад, ст. 190 КПК визна-чає, що метою огляду місця події є не тільки виявлення слідів злочину, а й з'ясування обстановки злочину, а та-кож інших обставин, які мають значення для справи.

Обвинувальний висновок -- підсумковий документ до судового слідства, який додається до справи при направ-ленні її до суду. В ньому орган розслідування і прокурор остаточно формулюють своє ставлення до винності обви-нуваченого у вчиненому злочині. Визнання вини тут відбу-вається на рівні обвинувачення і не більше. Питання про винність чи невинність остаточно вирішуватиме місцевий суд, суд апеляційної чи касаційної інстанції. Закон визначає структуру та реквізити обвинувального висновку і додатку до нього (статті 223 і 224 КПК).

Подання -- документ, який складає слідчий, прокурор, особа, яка проводить дізнання, з виконанням вимог ста-тей 23 і 23 КПК України. При розслідуванні криміналь-ної справи зазначені органи зобов'язані виявляти причи-ни та умови, що сприяють вчиненню злочину, і вжити заходів через відповідні органи щодо їх усунення. Органи дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини те умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відпові-дний державний орган, громадську організацію або поса-довій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов. Суд у таких випадках виносить окрему ухвалу (статті 232 і 340 КПК).

Доручення слідчого -- це його пропозиція органу дізнан-ня провести в справі, що розслідується, відповідну розшукову або слідчу дію. Вказівка -- це конкретизація такої пропозиції.

Доручення і вказівки органу дізнання викладаються слідчим  у письмовій формі, причому він  має право вста-новити строк для  їх виконання. Лише в окремих випад-ках, при спільній роботі слідчого з працівником  органу дізнання, наприклад, під час огляду місця події, вони можуть даватись в усній формі. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.

Окреме доручення -- це письмове прохання слідчого про  проведення певної слідчої дії, надіслане  за межі міста, району чи області, які  він обслуговує, іншому органу роз-слідування (слідчому чи органу дізнання), якщо слідчий не може виїхати у відрядження для виконання цієї дії особисто. Метою окремих доручень є виконання необхід-них слідчих дій тим органом, який їх може провести швид-ко і з меншою затратою зусиль та коштів.

Слід відрізняти окреме доручення від доручення, яке слідчий дає в справі органу дізнання, взаємодіючи з ним на тій території, де вони разом працюють (ч. З ст. 114 КПК).

Значення складання  процесуальних документів у стадії досудового слідства обумовлене тим, що, ознайомлюючись з процесуальними документами  закінченого досудового слідства, учасники процесу роблять висновки про  всебічність, повноту та об'єктивність розслідування, ступінь забезпечення їхніх прав (статті 217 і 218 КПК), однак  досить поширеними в практиці дізнання і досудо-вого слідства є факти, коли слідчі дії супроводжуються фальсифікацією процесуальних документів.

На основі процесуальних  документів прокурор і суд можуть зробити висновок про неповноту  розслідування. Істотне порушення  кримінально-процесуального закону й  повернути справу на додаткове розслідування (п.2 ч.1 ст. 229, ст. 246 і 281 КПК). Їх зміст є предметом дослідження під час судового слідства в суді першої інстанції (ст. 297, ч. 2 ст. 323 КПК), при перегляді судових рішень у апеляційному та касаційному порядку, а також в порядку виключного провадження.