Оскільки  дотримання конфіденційності відомостей про особу, взяту під захист, є важливою гарантією забезпечення її безпеки, чинне законодавство передбачає адміністративну і кримінальну відповідальність за розголошення відомостей про заходи безпеки щодо осіб, взятих під захист.

     Згідно  зі ст. 185¹ КпАП розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, тягне за собою накладення штрафу до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     Стаття 181² КК України передбачає кримінальну відповідальність за розголошення відомостей про заходи безпеки особою, якою прийнято рішення про ці заходи, або особою, яка їх здійснює, а так само розголошення таких відомостей особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки. Під останніми розуміють загибель особи, взятої під захист, або особи, якою здійснювалися заходи безпеки, а також заподіяння хоча б одній із цих осіб тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, спричинення значної матеріальної шкоди.

     У судових стадіях, крім засобів безпеки  першої групи, застосовуються також, виклик до суду та закрите судове засідання та інші заходи.

     Виклик  до суду особи, взятої під захист, здійснюється виключно через орган, який забезпечує заходи безпеки.

     Закрите судове засідання здійснюється, як правило, з метою запобігання розголошенню показань потерпілих і свідків, які викривають підсудного (підсудних), за наявності пов'язаної з цим реальної загрози посягання на їх життя, здоров'я, житло чи майно. Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 18 червня 1999року№ 10 «Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві» підкреслив, що суди в цих випадках мають розглядати кримінальні справи в закритому судовому засіданні (особливо про злочини, вчинені організованими групами). Про проведення закритого судового розгляду суд виносить мотивовану постанову або ухвалу.

     Інші  заходи, передбачені  кримінально-процесуальним  законодавством України: звільнення судом у виняткових випадках потерпілого і свідка, щодо яких здійснюються заходи безпеки, від обов'язку з'являтися в судове засідання за наявності письмового підтвердження показань, даних ними раніше (статті 290, 292 КПК); допит свідка судом (суддею) за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката чи самого свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, та надання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них. Якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод (ст. 303 КПК); допит свідка судом у відсутності підсудного (якщо допитати його з використанням технічних засобів неможливо) (ст. 303 КПК).

     Спеціальні  заходи безпеки передбачені статтями 18,19 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» для військовослужбовців та осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі або у місцях із спеціальним режимом тримання:

     - до військовослужбовців — крім  особистої охорони, охорони їхнього житла та майна, які здійснюються з урахуванням перебування їх на військовій службі, можуть бути застосовані також відрядження до іншої військової частини або військової установи, або переведення на нове місце служби;

     - до осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі або у місцях із спеціальним режимом тримання, - крім особистої охорони, охорони їхнього майна додатково застосовується переведення до іншого місця позбавлення волі або в інше місце із спеціальним режимом тримання, або окреме тримання.¹

     За  наявності відповідних підстав  і приводів заходи безпеки можуть бути скасовані. Порядок їх скасування регулюється ст. 52⁴ КПК, ст. 20 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст. 21 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

     Розрізняють такі підстави і приводи скасування заходів безпеки Підставами можуть бути:

     1) закінчення строку конкретного  заходу безпеки;

     2) усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, взятих під захист;

     3) систематичне невиконання особою, взятою під захист, законних вимог органів, що забезпечують безпеку, якщо ця особа письмово була попереджена про можливість такого скасування.

     Приводами можуть бути:

     1) заява особи, взятої під захист,

     2) отримання достовірної інформації  про усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну особи, взятої під захист.

     За  наявності підстав для скасування заходів безпеки органом дізнання, слідчим, прокурором, судом (суддею) виноситься мотивована постанова про їх скасування, яка протягом доби письмово доводиться до відома особи, щодо якої були застосовані ці заходи.

     Рішення про відмову або скасування заходів  безпеки може бути оскаржено особою, яка підлягає державному захисту. Оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування здійснюється в порядку, передбаченому ст. 52⁵ КПК, ст. 22 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», згідно з якими постанова органу дізнання або слідчого про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування може бути оскаржена до відповідного прокурора або суду, а якщо така постанова винесена прокурором, — до вищестоящого прокурора або суду. Якщо рішення про відмову або скасування заходів безпеки прийнято іншим органом, який має на це право, воно може бути оскаржено відповідно у вищий орган, який забезпечує безпеку.

     Постанова про застосування заходів безпеки  є обов'язковою для органів, які  повинні її виконати. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист, посадовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії причинили тяжкі наслідки, тягне за собою кримінальну відповідальність винної особи.¹

Висновок

     Забезпечення  безпеки учасників кримінального  процесу – це здійснення правових, організаційно-технічних та інших  заходів, спрямованих на захист життя, здоров’я, житла, майна, честі та гідності цих осіб від протиправних посягань з метою створення необхідних умов для належного здійснення правосуддя.

     Право на захист та забезпечення безпеки  мають: працівники правоохоронних органів (прокурор, слідчий, дізнавач, оперативний  працівник, ревізор, аудитор, працівник  податкової адміністрації та інші особи, які безпосередньо беруть участь у вирішенні завдань кримінального процесу або у здійсненні оперативно-розшукової та іншої діяльності, пов’язаної з виявленням злочинів); усі учасники кримінального процесу (заявник, свідок, потерпілий, експерт та інші) без винятку; члени сім’ї вказаних осіб та їхні близькі родичі.

     Для вирішення проблем, пов’язаних з  забезпеченням безпеки осіб, які  беруть участь у кримінальному судочинстві  законодавець за останні роки прийняв  низку нормативних актів, які  створюють нормативну базу державного механізму забезпечення безпеки суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб які беруть участь у кримінальному судочинстві. Це Закони України від 23 грудня 1993 року «Про державний захист працівників суду і правохоронних органів», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», відповідні положення Законів України «Про статус суддів», «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про внутрішні війська», Кодексу України про адміністративні правопорушення. Кримінального, Кримінально-процесуального, Виправно-трудового, Лісового кодексів України.

     Чинним  законодавством передбачено спеціальні заходи забезпечення безпеки, які можуть бути застосовані до осіб, взятих під захист. До них належать: особиста охорона, охорона житла та майна; видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; заміна документів і зміна зовнішності; зміна місця роботи або навчання; переселення в інше місце проживання; поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення; забезпечення конфіденційності відомостей про особу; закритий судовий розгляд. З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла і майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.

     Як  показало дослідження вищевказаних заходів, вони є ефективною умовою забезпечення справедливого здійснення правосуддя.

Список  використаної літератури

1. Конституція України. – К.: Юрінком Інтер, 2000
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. –К.: Атака, 2001
3. Закон України від 23 грудня 1993 року «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» // ВВР України. – 1994.- №11. – ст.50
4. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня1993 р. // ВВР України. – 1994.- №11. – ст.51
5. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»
6. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України під ред. Тертишника В.М. – К.:А.С.К., 2002
7. Брусницын Л.В. Обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию" российский, зарубежный и международный опыт XX века (процессуальное исследование). М.: Юрлиотинформ, 2001. -400с.
8. Зеленецкий В.С., Куркин Н.В. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса. - Харьков: «Крим Арт», 2000.- 404с.
9. Михеєнко М.М., Нор ВТ., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. Підручник для юр. вузів. - К.; Либідь, 1999. - 536с. 

10. Кримінальний   процес   України:   Підручник  /   За   ред.   Ю.М.Грошевого  та В.М.Хотенця. - Харків: Право, 2000. - 496с,  Уголовный процесе. Учебник / Под  ред. И.Л. Петрухина. - М.: Проспект, -2001.-520с.
11. Уголовный процесс. Учебник / Под ред. К.Ф.Гуценко. - М.: Зерцало, - 2000. -608с.
12. Курс советского уголовного процесса.   Общая часть (под ред. А.Д.Бойкова и И.И.Карпеца). - М.: Юрид. лит., 1989,-639с.