Поняття суміжних прав. Об’єкти і суб’єкти суміжних прав

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

 

Реферат

На тему: «Поняття суміжних прав. Об’єкти і суб’єкти суміжних прав»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ірпінь-2012

 

Зміст

Вступ

1. Поняття суміжних прав
2. Обєкти і суб’єкти суміжних прав

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Галузь регулювання суміжних прав є суттєвою частиною суспільних відносин і значно доповнює норми цивільного права, що стосуються авторських прав.

Інтереси артистів-виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій  мовлення отримали правову охорону  у багатьох країнах світу в  рамках нового правового інституту  так званих суміжних прав, що тісно  пов'язані з авторськими правами. По-перше, вони поширюються на відтворення, сповіщення творів, що охороняються також  авторським правом. По-друге, вони мають  особливості, аналогічні з авторським правом, тобто є особистими правами, забезпечують права на винагороду, отримують правову охорону як у національних законодавствах, так  і на рівні міжнародних авторсько-правових конвенцій, містять правила, за якими  іноземцям надається аналогічний  рівень правової охорони, як і громадянам даної країни тощо.

Суміжні права є права виконавців на результати творчої діяльності, їх спадкоємців та інших правоволодільців, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також організацій мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським правом.

1. Поняття суміжних прав

 

Сумі́жні права́ (англ. related rights, фр. droits voisins, рос. смежные права) — тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу. Починаючи з 1994 p. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту. Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Отже, можна дати таке визначення суміжних прав.

Суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом.

Згідно із Римською конвенцією строк  охорони суміжних прав має складати щонайменше 20 років починаючи з  останнього дня року, у якому відбулося  виконання, було здійснено запис  фонограми або було вперше сповіщено  передачу мовлення.

Згідно із Угодою щодо торгових аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) права виконавців та виробників фонограм охороняються протягом щонайменше 50 років  починаючи із останнього дня року, у якому відбулося виконання  або було здійснено запис фонограми, та протягом щонайменше 20 років, починаючи  з останнього дня року, коли було вперше сповіщено передачу мовлення.

В Україні суміжні права на усі  види об'єктів (виконання, фонограми, передачі мовлення) охороняються протягом 50 років  від дати першого запису виконання, першого опублікування або запису фонограми та першого публічного сповіщення передачі мовлення. Закінчення речинців захисту настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені законодавством строки захисту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Суб’єкти і об’єкти суміжних прав

 

Особливістю суміжних прав є те, що вони ґрунтуються на використанні чужих  авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалізації, використання вже обнародуваних  творів літератури і мистецтва. Наприклад, поет написав слова, композитор написав  музику до цієї пісні. Але пісня може бути донесена до слухачів тільки певним виконавцем – співаком. Творчість  співака є суміжною творчою діяльністю з реалізації самої пісні. Із цієї творчої діяльності випливає право  співака на власне виконання пісні, яке одержало назву суміжного  права.

Об’єктом суміжних прав, незалежно  від призначення, змісту, оцінки,способу  і форми вираження є:

- будь-які способи виконання  літературних, драматичних, музичних,музично-драматичних,  хореографічних, фольклорних та  інших творів;

- запис будь-якого виконання  на фонограмі та відеограмі;

- сповіщення програм шляхом  трансляції в ефір і по проводах.

Слід зазначити, що суміжне право  виникає внаслідок факту виконання  твору, виробництва фонограми, виробництва  відеограми, оприлюднення передачі організації  мовлення. Права виконавців охороняються, якщо:

1)виконання вперше мало місце  на території України;

2)виконання зафіксоване на фонограмі,  що охороняється відповідно до  Закону;

3)виконання, не зафіксоване на  фонограмі, включено у передачу  організації мовлення, що охороняється  відповідно до Закону.

Права виробників фонограм охороняються, якщо:

1)виробник є громадянином України  або юридичною осо бою з  офіційним місцезнаходженням на  території України;

2)фонограму вперше опубліковано  на території України або опубліковано  на території України протягом 30 днів від дня її публікації  в іншій державі;

3) перша фіксація фонограми мала  місце в Україні. Права організацій  мовлення охороняються, якщо вони  мають офіційне місцезнаходження  на території України і здійснюють  передачі з передавачів, розташованих  на території України.

Таким чином, сфера суміжних прав є  доволі важливим сегментом суспільно-правових відносин, що зумовлює її розкриття  та фіксацію в українському законодавстві. Сфера суміжних прав стосується створення  та розповсюдження творчого доробку  та безпосередньо пов’язана з  галуззю авторського права. Охорона  суміжних прав є важливим і специфічним  процесом, який виникає та здійснюється в чітко регламентованих межах  і випадках.

Суб’єктами суміжних прав є:

- виконавці творів, їх спадкоємці  та особи, яким на законних  підставах передано суміжні майнові  права щодо виконання;

- виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким  на законних підставах передано  суміжні майнові права щодо  фонограм;

- виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким  на законних підставах передано  суміжні майнові права щодо  відеограм;

- організації мовлення та їх  правонаступники.

Виконавцями можуть бути громадяни  України, іноземні громадяни і особи  громадяни і особи без громадянства незалежно від віку. Виконавець –  актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка  виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує  твори літератури, мистецтва чи твори  народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а  також диригент музичних і музично-драматичних  творів. Виробник відеограми – фізична  або юридична особа, яка взяла  на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Виробник фонограми – фізична  або юридична особа, яка взяла  на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або  будь-яких звуків. Організацією мовлення є юридична особа - організація ефірного мовлення чи організація кабельного мовлення. Відповідно, організацією ефірного мовлення визнається телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерного проміння, гама-проміння тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників), а організацією кабельного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду).

Суб’єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами  на колективній основі організаціям, які не мають права займатися  комерційною діяльністю. Такі організації  діють на основі і в межах повноважень, добровільно переданих їм автором  та іншими особами, які мають авторське  право і суміжні права. На їх діяльність не поширюються обмеження, передбачені  антимонопольним законодавством. Важливим аспектом реалізації виконавцями своїх  прав є передумова додержання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб’єктів авторського  права. Виробники фонограм, виробники  відеограм мають додержуватися  прав суб’єктів авторського права  і виконавців. Організації мовлення повинні додержуватися прав суб’єктів  авторського права,виконавців, виробників фонограм (відеограм).

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про  свої права можуть на всіх примірниках  фонограм (відеограм) або їх упаковках  використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери R у колі – ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і  зазначення року першої публікації фонограми (відеограми). За відсутності доказів  іншого, виконавцем, виробником фонограми  чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або  на їх упаковці фонограм і відеограму будь-якій формі і будь-яким способом;

- розповсюдження серед публіки  фонограм, відеограм та їх примірників  шляхом першого продажу або  іншої передачі права власності;

- комерційний прокат фонограм, відеограм та їх примірників,  навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми  чи відеограми або за їх  дозволом;

- публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників  через будь-які засоби зв’язку  таким чином, що будь-яка особа  може отримати до них доступ  з будь-якого місця і в будь-який  час за їх власним вибором;

- будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

- ввезення на митну територію  України фонограм, відеограм та  їх примірників для розповсюдження  їх серед публіки.

Зазначені права виробники фонограми  та відеограми можуть передавати іншим  особам на підставі договору, в якому  визначаються спосіб використання фонограм (відеограм), розмір і порядок виплати  винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку поширюються передані права, тощо. Визначені договором  ставки винагороди не можуть бути нижчими  за мінімальні ставки, встановлені  Кабінетом Міністрів України. Майнові  права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому Законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи – суб’єкта суміжних прав.

Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний оборот шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх подальше розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без  згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без  виплати йому винагороди. Проте й  у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника  фонограми (відеограми). Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковано для використання з комерційною  метою, і виконавців, виконання яких зафіксовано у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм  та їх примірників:

- публічне виконання фонограми  або її примірника чи публічну  демонстрацію відеограми або  її примірника;

- публічне сповіщення виконання,  зафіксованого у фонограмі чи  відеограмі та їх примірниках,  в ефір;

- публічне сповіщення виконання,  зафіксованого у фонограмі чи  відеограмі та їх примірниках,  по проводах (через кабель).

Організації мовлення, до яких належать телерадіоорганізації, мають виключні права щодо використання своїх програм  у будь-якій формі, дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм  шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному  носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у  місцях з платним входом, а також  забороняти поширення на території  України чи з території України  сигналу, що несе програми, органом, який поширював цей сигнал і для  якого він не призначався. Організаціям мовлення належить право на одержання  винагороди за використання їх передач.