Створення та припинення юридичної особи

Національний  університет 

«Одеська  Юридична Академія»

     Економіко-правовий факультет

     у м. Сімферополі 
 
 

Кафедра галузевих юридичних дисциплін 
 
 
 

     Курсова робота

     з дисципліни «Цивільне право» 

     на тему: «Створення та припинення юридичної особи» 
 
 
 

студента 2 курсу

денної  форми навчання

Редько  Василя Вікторовича  

Науковий  керівник:

старший викладач

Герасимовський  С. В. 
 

Оцінка ____________

„___” __________ 2011 року

             (дата захисту) 
 
 
 

     Сімферополь 2011

 

      Зміст 

 

Вступ 
 

     Функціонування  господарської системи держави  забезпечується перш за все діяльністю різноманітних юридичних осіб. Юридичні особи виконують найважливіші завдання економіки, забезпечуючи розвиток сфер виробництва товарів, виконання  робіт і надання послуг. Неможливо собі уявити функціонування системи управління, політичної системи суспільства без діяльності юридичних осіб. Конструкція юридичної особи дозволяє залучати необхідні ресурси шляхом поєднання можливостей кількох суб’єктів. Значення юридичної особи важко переоцінити.

     Конституція України надає кожній особі право  на підприємницьку діяльність. Здійснення цього право особою можливе як безпосередньо у формі приватного підприємництва так і опосередковано – шляхом участі у юридичній особі. Частка опосередкованого здійснення підприємницької діяльності є надзвичайно важливою. Враховуючи переваги, що надає конструкція юридичної особи, її феномен відомий людству ще з часів Стародавнього Риму. Жодна сучасна держава не обходиться без використання його в своїй практиці.

     Нормальне існування юридичних осіб можливе  тільки за умови належної регламентації їх утворення, діяльності і припинення. Як будь-яке явище, юридична особа має свій початок і кінець. Важливою гарантією дотримання прав осіб, що бажають створити юридичну особу та інших осіб, є передбачений законом порядок її створення. Публічне регулювання порядку створення юридичної особи, обов’язкова державна реєстрація юридичної особи – запорука законності її діяльності. На стадії створення держава забезпечує мінімальний необхідний соціальний контроль за діяльністю юридичних осіб, отримує відомості, що стануть основою контролю здійснення підприємницької діяльності, виконання норм податкового, природоохоронного та іншого законодавства. На удосконалення процедури утворення юридичних осіб були спрямовані, зокрема, норми Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців». Однак впровадження в життя положень даного закону, реєстрація за принципом «єдиного вікна» не виправдала сподівань і замість спрощення процедури створила черги та ускладнення.

     Можливість  в будь-який момент припинити діяльність юридичної особи є однією із суттєвих гарантій прав як самої юридичної особи, так і її учасників. Встановлення в законодавстві порядку ліквідації юридичних осіб виконує різноманітні функції: забезпечує нормальне припинення господарської діяльності, охороняє права кредиторів, встановлює механізми захисту найманих працівників, сприяє податковій дисципліні.

     Правове регулювання створення і ліквідації юридичних осіб полягає перш за все в Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України. Надзвичайно важливе значення має також Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

     Створення та припинення юридичних осіб відзначається рядом проблем, серед яких можна назвати відсутність єдиних вимог до засновницьких документів, неврегульованість порядку створення юридичних осіб окремих організаційно-правових форм (наприклад приватного підприємства); необхідність отримання цілого ряду дозволів для створення суб’єкта підприємництва та ін. Проблемами припинення юридичних осіб можна назвати деяку неврегульованість підстав та порядку примусового припинення, можливість зловживань під час майнових аспектів ліквідації та інші.

     Наукове дослідження даної теми проводиться, в основному в межах дослідження конструкції юридичних осіб. Тому важливе значення мають фундаментальні радянські праці Братуся С.Н. «Юридические лица в советском гражданском праве» та Красавчикова О.А. «Сущность юридического лица” які встановлюють підвалини сучасного вчення про юридичну особу. Сучасні розробки даної теми представлені відповідними главами в підручниках, зокрема «Цивільне право України» Є. О. Харитонова та Н. О. Саніахметової та «Цивільне право України» за загальною редакцією Шевченко Я.М. Дослідженню створення і ліквідації юридичних осіб присвячено і ряд статей в періодичній пресі. Серед останніх слід відмітити статті Б.Полякова «Про концепцію реформування законодавства про неспроможність (банкрутство)» та М.Тітова, В.Бондаренка „Новий закон про банкрутство: проблеми застосування ”.

     Об'єктом дослідження в даній роботі являються права та  обов’язки притаманні юридичній особі, як суб’єкту цивільного права.

     Предметом дослідження роботи являєтеся права та обов’язки юридич-ної особи закріплені в нормах цивільного законодавства.

     Метою даної роботи є детальне дослідження процесів утворення і ліквідації юридичних осіб, виявлення його особливостей, елементів, їх характеристика.

     Для досягнення цієї мети вирішалися наступні завдання:

1. розглянути загальні положення і ознаки юридичної особи;
2. проаналізувати правоздатність і дієздатність юридичної особи;
3. провести класифікацію и розглянути види юридичної особи.;

     При дослідженні обраної проблеми використовується діалектичний, логічний та порівняльний методи.

     Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, п’яти підрозділів, висновків та списку використини х літературних джерел.

     Перший  розділ присвячений поняттю та порядку  утворення юридичної особи, особливостям створення юридичних осіб – суб’єктів господарювання. В другому розділі наводиться характеристика припинення діяльності юридичної особи: підстав, порядку та висвітлює особливості ліквідації юридичних осіб в процедурі банкрутства.

     Обсяг курсової роботи складає 41 сторінки.

 

Розділ 1

Теоретичні основи створення юридичної особи 
 

1.1. Поняття і ознаки  юридичної особи 

     Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) не дає визначення поняття «юридична особа». Натомість, ст.80 ЦК України¹, яка має назву "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні ознаки цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

     Таким чином, тут маємо лише вказівки на такі ознаки юридичної особи:

     1) це організація, тобто певним  чином організаційно і структурно  оформлене соціальне утворення;

     2) вона повинна бути створена  і зареєстрована у встановленому законом порядку;

     3) вона має цивільну правоздатність і дієздатність (правосуб'єктність), тобто здатна набувати і реалізовувати цивільні права та обов'язки від свого імені;

     4) вона може бути позивачем і  відповідачем у суді.

     Серед цих властивостей не вистачає деяких традиційних ознак юридичної особи - таких як: наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями.

     Для аналізу поняття «юридична особа» повинні бути враховані також зазначені властивості, оскільки вони дозволяють відрізнити юридичну особу від інших соціальних утворень, зокрема різноманітних об'єднань, філій і представництв, які не є суб'єктами цивільного права².

     Зупинімося  на наведених ознаках детальніше.

     1) Наявність певним чином організаційно і структурно оформленого соціального утворення - організації.

     Традиційно  у цивілістичній літературі ця ознака юридичної особи іменувалася як вимога організаційної єдності1.

     Організаційна єдність полягає у визначенні цілей і завдань юридичної  особи, у встановленні її внутрішньої структури, компетенції органів, порядку їх функціонування тощо.

     Організаційна єдність закріпляється у статуті  юридичної особи, її установчих документах або в акті органу влади про створення юридичної особи публічного права. Наприклад, наявність статуту є обов'язковою вимогою для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю (ст.ст.143, 151, 154 ЦК України)³.

     Крім  того, стосовно окремих видів юридичних  осіб закон передбачає обов'язкові правила щодо організації їх внутрішньої структури та порядку функціонування їх органів управління.

     Так стаття 97 ЦК України встановлює, що управління товариством здійснюють органи останнього, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, зазначена норма містить загальні норми, які визначають обов'язковість організаційної єдності цього виду юридичних осіб, встановлюючи для них два рівні органів управління товариством. Перший - це вищий орган управління і другий - виконавчий.

     Загальні  збори учасників товариства є  вищим органом управління ним  незалежно від виду цього товариства.

     Стаття 98 ЦК України визначає компетенцію загальних зборів учасників товариства, вказуючи, що вони мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі й із тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу, а також визначає засади голосування в них учасників товариства⁴.

     Рішення загальних зборів може бути оскаржене  учасником товариства до суду. Закон не містить винятків із цього правила. Це означає, що учасник товариства має право оскаржити будь-яке рішення, навіть те, яке не стосується безпосередньо його, але може порушувати майнові і немайнові права останнього як учасника товариства.

     2) Майнова самостійність юридичної  особи припускає наявність у  юридичної особи майна, що виділене  і враховується окремо від  майна засновників цієї юридичної особи та від майна інших власників.

     Для різних видів юридичних осіб їх майнова  відокремленість має різні прояви. Так, майнова відокремленість державних підприємств проявляється через інститут права повного господарського відання. Це право містить можливість володіння, користування і розпорядження державним майном на свій розсуд, дозволяє підприємству вчинення щодо закріпленого за ним майна будь-яких дій, які не суперечать закону і цілям діяльності підприємства⁵.

     Для державних установ як некомерційних  організацій, що фінансуються з державного бюджету, правовий режим закріпленого за ними майна визначається вужчим правом оперативного управління.

     Що  стосується інших видів юридичних  осіб (приватні підприємства, колективні підприємства, кооперативи, господарські товариства, господарські об'єднання тощо), то їх майнова відокремленість виражається у праві власності.

     Водночас  майно юридичної особи може не обмежуватись тільки майновими об'єктами, а полягати ще й у наявності зобов'язальних майнових прав. Крім цього, деякі юридичні особи не мають майна на праві власності, господарського відання або оперативного управління. Все їх майно може складатися з грошових внесків на банківських рахунках, а займані ними приміщення - знаходитись у володінні на умовах договору оренди.

     3) Важливою ознакою юридичної особи  є наявність у неї цивільної  правоздатності і дієздатності (правосуб'єктності) або здатності брати участь у цивільному обігу від свого імені.