Роль інтелектуальної власності

   Звичайно, об'єкти авторського права - літературні  й художні твори - можна самим  не створювати, а запозичувати їх у  інших держав[2]. Однак такий шлях варто вважати вимушеним і в цілому хибним. Надзвичайно важливо, щоб твори літератури і мистецтва створювалися авторами, які належать до того суспільства, якому адресовані їхні твори. А суспільство, у свою чергу, повинно бачити своє відображення в цих творах. Використання іноземних робіт у розумних межах виправдане настільки, наскільки воно сприяє культурному обміну і взаємному збагаченню ідеями.

   Розвиток  національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська  винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і  суміжних прав передбачає не тільки належний захист прав видавців і виконавців, виплату справедливої винагороди авторам, але й надійний захист авторських прав, вигідний не тільки авторам, а  й державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, вона сприяє поповненню державної  скарбниці за рахунок податків[1]. Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.

   Об'єкти авторського права і суміжних прав, що роблять внесок до культурного  розвитку держави, можуть мати й істотне  економічне значення як для авторів, які їх створили, так і для підприємства або держави[3].

   ВИСНОВКИ 
 

     З поширенням нових засобів комунікації  полегшився доступ суспільства в  цілому і окремих користувачів до об’єктів інтелектуальної власності, що дає унікальні можливості для освіти, культурного обміну, інтенсивного духовного та інтелектуального розвитку. Особисті інтереси людини дедалі більше виходять за рамки традиційних матеріальних потреб.

     Інтелектуальна  власність сприяє розвитку особистості, дозволяє усвідомити можливості власного розуму і реалізуватися в творчості, пробуджує гідність і громадянську свідомість. Будучи за своєю природою неполітизованою сферою, в сучасних умовах інтелектуальна власність помітно впливає на міжнародні відносини загалом, а також на відносини окремих країн і регіональних угруповань. Доречно зазначити, що інтеграційні процеси в Європі розпочались саме у патентній сфері ще наприкінці 40-х років ХХ ст.

     На  зламі тисячоліть, в період стрімких кардинальних змін у житті мільйонів  людей, саме інтелектуальна власність  має стати в Україні тією рушійною силою, яка надасть потужний імпульс  розвитку країни, гарантує економічну безпеку країни, сприятиме входженню  нашої держави у світову спільноту  як достойного партнера. Процеси глобалізації постіндустріального суспільства  навряд чи залишають можливість іншого вибору.

     Посилення економічної взаємозалежності країн  світу, їх відкритість для зовнішніх  впливів, збільшення розриву у рівні  життя "золотого мільярду" жителів  розвинутих країн і всього іншого людства, формування однополюсного  світового устрою - всі ці фактори  ставлять руба питання вибору стратегії  розвитку країни. Або Україна "вписується" в глобалізацію шляхом використання потенціалу інтелектуальної власності, або буде відкинута на периферію світового розвитку.  

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 

1. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп'ютерне авторське право (2-е вид., стереотип.). - К.: КНТ,2006. - 520 с.
2. Вачевський М.В. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: Підр. / За ред. М. В. Вачевського. — К.: ВД Професіонал, 2005. - 448с
3. Потэхіна В.О. Інтелектульна власність: Навч.пос. - К.: ЦУЛ, 2008 - 414с.
4. Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. — 624 c.
5. Яремчук В.С. Основи інтелектуальної власності/навчальний посібник.- Хмельницький: ТУП, 2009. - 135 с
6. Юскаєв В.Б. "Інтелектуальна власність". Частина 2 С.: Видавництво СумДУ, 2010р. 141 с.