Права громадян України брати участь в управлінні державними справами

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

Дніпропетровський Національний університет ім. О. Гончара

Центр заочної та вечірньої форм навчання

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

з дисципліни:

                                  

 

 

 

 

    виконав:                                                       студ. гр. УА-11-1з

                                                                          Дишук Н.В.

 

   перевірив:                                                  

 

 

 

 

Днепропетровск 2012

 

ВСТУП

 

 

 

Конституція України проголошує нашу країну демократичною державою, в якій конституційний лад ґрунтується на визнанні народу джерелом влади. Серед правових можливостей участі громадян України у здійсненні народовладдя основним і приоритетним визнається передбачене ст. 38 Конституції України право брати участь в управлінні державними справами, яке юридично забезпечує включення їх у сферу політичного життя країни. Без реальної участі громадян у здійсненні народовладдя неможлива побудова демократичної, правової держави. Проте до останнього часу ряд теоретичних і практичних проблем забезпечення реалізації цього стрижневого політичного права залишається не вирішеним. Однією із причин такої ситуації є недостатність у вітчизняній конституційно-правовій науці самостійних комплексних фундаментальних досліджень з проблем права громадян України брати участь в управлінні державними справами. Воно ще не здобуло належної теоретичної розробки, здебільше розглядається українськими і зарубіжними вченими фрагментарно в контексті досліджень проблем безпосередньої демократії, політичних прав громадян в цілому або наукових проблем, пов’язаних з виборами, референдумами, місцевим самоврядуванням, державним управлінням, державною службою тощо. У зв’язку з цим виникає необхідність наукового дослідження його поняття, історичного розвитку, форм реалізації, структури, системи гарантування, органічного зв’язку з конституційним принципом здійснення влади народом України.  
           Науковий і практичний інтерес звернення до проблем даного конституційного права зумовлюється також підвищенням ролі громадян у політичному житті країни в умовах подальшої демократизації українського суспільства і державності. Трансформаційні процеси України у демократичне суспільство європейського зразку актуалізують проблеми дослідження ролі окремого громадянина України і колективів громадян у політичному житті, потребують переоцінки їх місця в системі політико-правових відносин.  
           Вирішення основних теоретичних і практичних проблем конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами сприятиме вдосконаленню його конституційно-правового регулювання, виробленню реальних механізмів його реалізації відповідно до потреб розвитку сучасного українського суспільства і майбутнього громадянського.

Основною  метою дослідження ставиться теоретичне обґрунтування концепції конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами.

Визначена мета зумовила постановку і розв’язання  наступних завдань: 
- здійснити визначення поняття та розкрити сутність права громадян України брати участь в управлінні державними справами як основного конституційного політичного права і принципу безпосередньої демократії; 
- розглянути основні етапи становлення і розвитку права громадян України брати участь в управлінні державними справами;

- з’ясувати  співвідношення права громадян України брати участь в управлінні державними справами з іншими політичними правами; 
- здійснити аналіз структури конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами;

- здійснити  аналіз правових можливостей  громадян України брати участь  в управлінні державними справами  у процесі реалізації права  обирати та бути обраними до  органів державної влади та  органів місцевого самоврядування, брати участь у всеукраїнському  і місцевих референдумах, рівного доступу до державної служби;

- визначити  систему гарантій конституційного  права громадян України брати  участь в управлінні державними  справами, розкрити сутність і  механізм нормативно-правових та  організаційно-правових його гарантій. 

 

РОЗДІЛ 1 КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ СПРАВАМИ

 

1.  Поняття конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами

 

 

 

           Право участі громадян в управлінні державними справами є узагальненим конституційним політичним правом, інтегруючим наступні політичні права: право брати участь у референдумах; право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування; право брати участь у здійсненні правосуддя. Основним критерієм віднесення їх до складу цього узагальненого права є безпосередній, особистий і вирішальний прояв волі громадян у вирішенні таких державних справ як формування виборних органів держави та органів місцевого самоврядування, прийняття законів та інших загальнозначущих рішень на референдумах, здійснення законодавчої, виконавчої, судової влади у складі державного апарату та апарату органів місцевого самоврядування; здійснення правосуддя в якості народних і присяжних засідателів. 
           Право громадян України брати участь в управлінні державними справами це передбачена Конституцією і законами України можливість кожного громадянина, який досяг 18 років і є дієздатним, а також відповідає вимогам, встановленим законодавством для участі у відповідній сфері політичної діяльності, безпосередньо або через обраних представників брати участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади, місцевого самоврядування шляхом участі у виборах і референдумах, рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, участі у здійсненні правосуддя з метою сприяння виконанню функцій суспільства і держави.

           Трактування поняття „управління державними справами” є неоднозначним, у Загальній декларації прав людини воно визначене як „управління своєю країною”, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права - як „ведення державних справ”, науковцями різних галузей юридичної науки трактується як державне управління у широкому сенсі, що не повністю розкриває демократичний зміст ст. 38 Конституції України, яка не обмежується власне державними справами, а включає в себе й участь громадян через форми безпосередньої демократії в реалізації установчої влади народу. Конституція встановлює, що вибори і референдуми є формами безпосередньої демократії, громадяни мають право рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, що народ бере участь у здійсненні правосуддя. Тобто у самій Конституції закладено, що громадяни України беруть участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування. Таким чином, право на участь громадян в управлінні державними справами за своєю суттю є правом на участь у здійсненні народовладдя. Громадяни України, реалізуючи дане право, виступають у якості владарюючих суб’єктів – носіїв влади народу, здійснюють належну їм політичну владу.  
           За сферою дії воно є загальним конституційним політичним правом, оскільки охоплює усі відносини, що пов’язані з участю громадян України у здійсненні народовладдя. За формами реалізації – безпосереднім і представницьким. За формою участі – індивідуальним і колективним.

     

 

 

 

 

          1.2 Основні етапи становлення і розвитку права громадян України  

           брати участь в управлінні державними справами

 

 

 

           Становлення права громадян України брати участь в управлінні державними справами права в Україні було поступовим. Починаючи з вічового права Київської Русі, за всіх історичних періодів існування різних форм державності на українських землях, а в багатьох випадках за відсутності української держави, населення брало участь в управлінні державними справами через окремі його форми, притаманні кожному з державних утворень відповідно до рівня їх історичного розвитку і політичного режиму. Існує три основних етапи становлення і розвитку даного права: перший – від Київської Русі (ІХ-ХІІ ст.) до відновлення національної держави – Української народної республіки (1917-1918 рр.); другий – радянський – 1917 – 1991 рр.; третій – сучасна незалежна Україна. 
           Перший етап, який охоплює значні історичні періоди станів українського суспільства і державності, характеризується тим, що ця участь здійснювалася в умовах класово-станових відносин феодалізму і раннього капіталізму здебільше на основі норм звичаєвого права і на місцевому рівні. Особливе значення на даному етапі для становлення досліджуваного права має період Козацької Республіки (Війська Запорозького) і Гетьманської держави, де вперше у державно-правовій практиці було реалізовано право участі козацтва в управлінні державними справами на основі військової демократії. Але значним правовим і політичним досягненням українського конституціоналізму у розвитку даного права на цьому етапі було проголошення Українською народною республікою вперше на конституційному рівні у 1918 р. права громадян України брати участь в орудуванні державним і місцевим життям через активну і пасивну участь у виборах до законодавчих установ і органів місцевого самоврядування.  
           Важливе значення для становлення і розвитку даного права мав його другий (радянський) етап, на якому, в залежності від завдань побудови соціалістичної державності, існували різні конституційні підходи до визначення його змісту – від виключно класового до загальнонародного. Тут вперше в українському конституційному законодавстві закріплюється право громадян брати участь в управлінні державними і громадськими справами, як складне політичне суб'єктивне право, з визначенням правових форм його реалізації. Але воно було неповним, оскільки не визнавало місцевого самоврядування, і декларативним – його демократичний потенціал не міг бути реалізований в умовах режиму адміністративно-командної системи управління суспільством за керівної ролі і необмеженої влади Комуністичної партії.  
           Остаточно право участі громадян в управлінні державними справами склалося на 3-му етапі, який відповідає сучасній незалежній Україні, і отримало юридичне закріплення у ст. 38 її Основного Закону. 

 

          1.3 Співвідношення права громадян України брати участь в

          управлінні державними справами та інших політичних справ

 

 

 

           Основною ознакою права громадян України брати участь в управлінні державними справами є участь громадян України у здійсненні народовладдя, в управлінні державними справами, можливость брати участь у політичному житті і політичній діяльності, здійсненні належної народу політичної влади, вирішенні державних і місцевих справ, впливати на визначення і здійснення засад внутрішньої і зовнішньої політики держави.

           Право громадян України брати участь в управлінні державними справами це основне, визначальне, пріоритетне відносно до інших політичних прав, якими є: право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

           На мою думку, однією з основних ознак, що відрізняють дане право від інших політичних прав, є особиста, безпосередня участь громадянина України у вирішенні державних справ, де він виступає у відносинах з державою як рівноправний і обов’язковий за законом суб’єкт, без якого вирішення таких державних справ як формування виборних державних органів та органів місцевого самоврядування, прийняття рішень на референдумах, формування апарату державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування, прийняття рішень з окремих справ органами судової влади неможливе.

           Громадянин України є самостійним поряд з державою, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування суб’єктом політичної системи України. Громадянин України, реалізуючі належні йому політичні права, виступає основним системоутворюючим елементом інститутів політичної системи, відповідно до законодавства в індивідуальних і колективних формах бере участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування, вступає у конституційно-правові відносини з суб’єктами політичної системи України – державою, державними органами, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, які є складовою частиною відносин політичної системи. Тому він є безумовним суб’єктом політичної системи України.

 

 

РОЗДІЛ 2 СТРУКТУРА КОНСТИТУЦІЙНОГО  ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ БРАТИ  УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ СПРАВАМИ

 
             2.1 Право громадян України обирати і бути обраними до

             органівдержавної влади та органів місцевого самоврядування

 

 

 

           Найважливішою формою участі громадян України у здійсненні народовладдя, реалізації установчої влади народу з формування органів публічної влади є їх право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Участь громадян у виборах є обов’язковою умовою і гарантією існування Української республіки.  
Формами реалізації громадянами досліджуваного права відповідно до етапів виборчого процесу є: 1) участь у формуванні виборчих комісій; 2) участь у роботі виборчих комісій в якості їх членів; 3) участь у висуванні кандидатів на виборні посади державних органів та органів місцевого самоврядування; 4) самовисування на виборні посади державних органів та органів місцевого самоврядування; 5) уповноважені представники партії (блоку) і кандидатів на пост Президента України, довірені особи кандидата на пост Президента України; 6) участь у збиранні підписів на підтримку кандидата на пост Президента України; 7) підтримка кандидата на пост Президента України шляхом підпису у підписному листі; 8) участь у передвиборчій агітації; 9) офіційні спостерігачі за ходом виборчого процесу від кандидатів та партій (блоків), що висунули кандидата; 10) виборці.

          За способом в реалізації права обирати і бути обраними участь громадян поділяється на: 1) опосередковану і 2) безпосередню.

           За формою виразу волі громадян України у процесі реалізації права обирати і бути обраними їх участь може бути: 1) колективною та 2) індивідуальною (особистою).

           За функціональним призначенням вона може поділятися на: 1) організаційно-правову; 2) представницьку; 3) контрольну; 4) підтримуючу; 5) спостережчу. 
           Участь громадян України при розгляді питань виборчою комісією може бути: 1) вирішальною і 2) дорадчою.

           Основними і визначальними суб’єктами виборчого процесу усіх видів виборів є виборці, політичні партії (блоки) і кандидати на виборні посади. Правомочності всіх інших учасників виборчого процесу функціонально призначені для забезпечення реалізації прав цих головних суб’єктів. Тому залежно від місця цих суб’єктів у виборчому процесі участь громадян в реалізації права обирати і бути обраними може бути основною і допоміжною.  

           2.2 Право громадян України брати участь у всеукраїнському і

           місцевих референдумах

 

 

 

           Право громадян України брати участь у всеукраїнському і місцевих референдумах це передбачена Конституцією і законами України можливість кожного громадянина України, що має право голосу, безпосередньо брати участь у здійсненні влади народу через прийняття шляхом голосування законів, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення, виконувати інші передбачені законодавством права та обов’язки, спрямовані на організацію і проведення референдумів.