Поняття та особливості права комунальної власності

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ  ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ БОГДАНА  ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 
 
 
 
 
 
 

Кафедра інтелектуальної власності та цивільно-правових

дисциплін  
 
 
 

Контрольна  робота

з предмету «Цивільне право» 
 

Тема:

Поняття та особливості права комунальної власності 
 
 
 
 

Виконала 

студентка групи 2-А,

ННІ економіки і права, заочної форми  навчання 

Перевірено:  
 
 
 
 
 

Черкаси  - 2011 
 
 
 
 

ПЛАН 

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Поняття комунальної власності…………………………………………..4
2. Формування комунальної власності……………………………………...7
3. Об’єкти та суб’єкти права комунальної власності……………………....8
4. Правові форми використання майна комунальної власності………….10

Висновок…………………………………………………………………………14

Список  використаних джерел………………………………………………......16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ. 

     Поняття комунальна власність у законодавстві  України виникло в грудні 1990  року при прийнятті Закону Української  РСР «Про місцеві Ради народних депутатів  і місцеве самоврядування». Законодавством визначено, що комунальна власність є основою місцевого самоврядування, управління комунальною власністю здійснюється від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідними місцевими районними радами народних депутатів і уповноваженими ними іншими органами місцевого самоврядування. До комунальної власності було віднесене майно, що було передано безкоштовно колишнім СРСР і Українською РСР, іншими суб’єктами, а також майно, придбане місцевими радами народних депутатів за рахунок коштів, що їм належали.

     Конституція України визначила нові правові  принципи функціонування комунальної  власності і її економічної природи. Відповідно до Конституції комунальна власність упроваджується як форма  власності, якої до цього часу не було в Україні. Комунальна власність є власністю відповідної територіальної громади. Сама територіальна громада розглядається як спільнота громадян України – жителів міста, села і селища або добровільного об’єднання жителів декількох сіл, що утворять окреме поселення, наділене правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України.

     Комунальна  власність є самостійною і  рівноправною формою власності нарівні  з такими видами власності як державна, приватна й ін. За своєю економічною  природою комунальна власність є колективною формою власності, тому що відбиває відносини колективного володіння жителями міст, сіл, селищ і об’єднань сіл коштами, об’єктами і майном цієї власності, а також відношення згаданих категорій населення до даних коштів, об’єктів і майна як до власних. Територіальна громада, маючи статус територіального колективу громадян України, є колективним власником коштів, об’єктів і майна комунальної власності.

     Економічна  сутність комунальної власності  в Україні така ж, як і муніципальної  в закордонних країнах. Назва комунальна власність є синонімом поняття муніципальна власність. Термін комунальна власність походить від поняття комуна (у перекладі з французького commune означає громада, а з латинського – communis – загальний).

     У багатьох закордонних країнах з розвинутими традиціями місцевого самоврядування термін комунальна власність уживається як загальноприйнятий з терміном муніципальна власність. 

1. Поняття комунальної власності.

 

         Право власності  являє собою урегульовані законодавством суспільні відносини з володіння, користування та розпорядження майном. Право комунальної власності не є виключенням.

 Згідно  зі ст. 31 Закону України «Про  власність» (втратив чинність) державна  власність поділялася на загальнодержавну (республіканську) власність і власність адміністративно-комунальних одиниць (комунальну). Однак у зв'язку з прийняттям Конституції України і Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. дане положення застаріло. У ст.ст. 142, 143 Конституції України і ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» було закріплене положення про те, що право комунальної власності належить самостійним суб'єктам — територіальним громадам (а не адміністративно-територіальним одиницям, як зазначалося у Законі «Про власність»). Таким чином, у законодавстві було введено новий суб'єкт права власності, не передбачений ст. З Закону «Про власність», — територіальна громада, якій і належить право комунальної власності. 
Тому ст. 327 ЦК розглядає комунальну власність не як різновид державної, а як самостійну форму власності. Право комунальної власності — це право територіальної громади володіти, користуватися, розпоряджатися майном, що належить їй, яке здійснюється безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

   Поняття "комунальна власність" використовується в об'єктивному та суб'єктивному значеннях.

   В об'єктивному розумінні право  комунальної власності являє  собою сукупність правових норм, які  встановлюють та охороняють належність об'єктів матеріального світу  та об'єктів інтелектуальної власності територіальним громадам міст, селищ, сіл. При цьому, слід мати на увазі, що Конституція та Законодавство України передбачають можливість об'єднання жителів декількох сіл в одну територіальну громаду. В цьому випадку суб'єктом права власності буде об'єднання декількох сіл. Повноваження власності в такій ситуації реалізує рада, обрана жителями не одного села, а декількох сіл, об'єднаних в одну громаду.

   В суб'єктивному значенні право комунальної  власності являє собою можливості конкретних територіальних громад в межах одного законодавства здійснювати володіння, користування, розпорядження та інші повноваження відносно належних їм об'єктів власності.

   Термін "комунальна власність" можна  вживати в двох різних розуміннях: юридичному та економічному.

   В юридичному - він означає речове право, право особи на певну річ (сукупність речей), що включає в  себе правомочності володіння, користування та розпорядження цією річчю (речами).

   В економічному-вживається як позначення сукупності відносин, пов'язаних певним майновим комплексом і певним суб'єктом господарської діяльності.

   Згідно  з діючою Конституцією України комунальна власність є незалежною від інших  і рівноправною формою власності.

   Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»  визначив комунальну власність як право територіальної громади самостійно володіти, цілеспрямовано, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, яке належить їй, безпосередньо, а також через органи місцевого самоврядування.

     У комунальній власності територіальних громад знаходиться досить значна кількість  майна. Джерела його походження є  різними: створення за рахунок коштів громад; купівля; безоплатна передача із державної форми власності, дарування  від фізичних або юридичних осіб тощо.

     Від свого майна територіальні громади  отримують доходи, наприклад, коли здають його в оренду чи продають. Водночас, вони як власники повинні нести витрати  по утриманню свого майна за рахунок  коштів власних бюджетів.

     Відомо, що бюджетний процес в Україні жорстко централізований, тому говорити про достатню кількість повноважень органів місцевого самоврядування у цій сфері не доводиться. Більшість територіальних громад фінансово жорстко залежать від держави, а їх бюджети за рахунок власних доходів не покривають навіть необхідного мінімуму власних потреб громад.

     Недостатність власних бюджетних коштів не дає  змоги громадам не тільки вкладати гроші в інфраструктуру, соціальний розвиток відповідних територій, а й часто на належному рівні утримувати комунальне майно.

     Особливо  гостро стоїть ця проблема у тому випадку, коли йдеться про майно, що забезпечує життєдіяльність всієї громади  чи більшості її мешканців - водогони, газопроводи, об’єкти енергозабезпечення тощо. Для обслуговування такого майна потрібні не тільки кошти, а й залучення спеціалізованих організацій, що мають відповідних спеціалістів та техніку.

     Можна йти шляхом створення відповідних  комунальних підприємств, але це доцільно для великих та середніх міст, однак ніяк не підходить для сільських, селищних чи малих міських територіальних громад - фінансово та організаційно для них створення таких підприємств є економічно невигідним.

     Тому  перед органами місцевого самоврядування часто постають питання про ефективне  відчуження належного їм майна. Порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Законодавець акцентує увагу на тому, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

     Тому  цілком логічним видається висновок про те, що найкраще для органів  місцевого самоврядування поступово  збільшувати належну їм майнову  масу з тим, щоб ставати економічно потужнішими та мати змогу за рахунок такого майна підвищувати рівень життя своїх жителів.

     Отже, основними принципами володіння  та користування майном територіальними громадами  визначається доцільність, економність, ефективність, а також не послаблення в результаті майнових операцій економічних основ місцевого самоврядування. 

   2. Формування комунальної власності. 

     В Україні комунальна власність формується шляхом передачі майна із державної  власності або викупу органами місцевого  самоврядування. Об’єктами передачі державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у спільну власність територіальних громад є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, нерухоме майно (будівлі, споруди, у т.ч. об’єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб’єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; житловий фонд та інші об’єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

          Формування комунальної власності в Україні ще не завершено і воно має свої особливості.

    По-перше, на відміну від практики більшості  зарубіжних розвинутих країн, в Україні  майно комунальної власності  сформовано шляхом його безкоштовної передачі з загальнодержавної у  комунальну власність. В зарубіжних країнах майно муніципальної (комунальної) власності сформовано, як правило, шляхом викупу об'єктів приватної власності у власність територіальних колективів, а також шляхом створення об'єктів комунальної власності за рахунок коштів органів місцевого самоврядування.

    По-друге, у зарубіжних країнах, включаючи  і Російську Федерацію, на відміну  від України до 1996 року, майно  комунальної (муніципальної) власності  не зараховується до складу державної  власності і є самостійною  формою власності – власністю територіальних колективів.

    По-третє, у зарубіжних країнах суб'єктом  права комунальної власності  є не адміністративно-територіальна  одиниця, а територіальний колектив як орган місцевого самоврядування і, отже, там немає різновидів комунальної власності. На відміну від України, де була передбачена обласна, районна, міська, районна в містах, сільська і селищна різновиди комунальної власності, у зарубіжних країнах право комунальної (муніципальної) власності реалізується лише на рівні первинної (низової) адміністративно-територіальної одиниці, що створюється на базі територіального колективу як суб'єкта місцевого самоврядування.