Автор работы: Юлия Якушева, 08 Декабря 2010 в 20:31, реферат
За загальним правилом, фізичну особу не може бути свавільно позбавлено права на життя. Тобто право на життя як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, має відповідні межі, наприклад, не може вважатися протиправним позбавлення особи життя у випадку необхідної оборони.
Окремо слід звернути свою увагу також і на часові (темпоральні) межі права на життя, що має відповідні моменти його виникнення та припинення.
Щодо виникнення права на життя то, на нашу думку, більш правильною є погляд, за яким право на життя як особисте немайнове право виникає в особи з моменту народження, тобто моменту відділення живонародженого та життєздатного плоду дитини від організму матері. До народження закон охороняє інтерес зачатої проте, ще не народженої дитини.
Із правом на свободу поєднано право на особисту недоторканність, під яким слід розуміти передбачену законом заборону фізичного, психічного чи будь-якого іншого посягання на особу з боку інших осіб. До змісту права на особисту недоторканність слід віднести заборону катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує її гідність, поводження чи покарання, а також фізичного покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей і підопічних. Також правом на особисту недоторканність охоплюється право на розпорядження щодо передачі після смерті фізичної особи своїх органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам (ч. 4 ст. 289 ЦК), а також право особи на донорство крові, її компонентів, органів, інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин (ст. 290 ЦК).
Досить важливим у системі особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, є право на сім'ю, опіку, піклування. Під поняттям "сім'я", згідно з чинним законодавством розуміють осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ст. 3 СК України).
До права на сім'ю належать:
1) право на створення сім'ї (ч. 1 ст. 4 СК) означає передбачену законом можливість фізичних осіб, які досягли шлюбного віку, а в передбачених законодавством випадках і фізичних осіб, що не досягли шлюбного віку, створювати сім'ю на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства;
2) право на
вибір осіб, які утворюватимуть
сім'ю, — це можливість як
вільного вибору партнера за
шлюбом, так і можливість батьків
вибирати народжувати чи
3) право на
перебування в сім'ї, до якого
належить передбачена законом
можливість фізичних осіб, незалежно
від віку, жити в сім'ї. З
досягненням повноліття
4) право на
повагу до сімейного життя,
яке може бути забезпечено
забороною втручання з боку
інших у сімейне життя
5) право на
підтримання зв'язків із
6) заборона розлучення
з сім'єю, всупереч волі особи,
що означає, що фізичну особу
не може бути всупереч її
волі розлучено з сім'єю, крім
випадків, встановлених законом,
наприклад, позбавлення волі
Правом на опіку наділено фізичну особу, яка є малолітньою та позбавлена батьківського піклування, або фізичну особу, яку визнано недієздатною. Правом на піклування наділено фізичну особу, яка є неповнолітньою та позбавлена батьківського піклування, або фізичну особу, яку обмежено у дієздатності. Ці права передбачають повноваження:
• на встановлення опіки та піклування;
• на вибір опікуна та піклувальника;
• вимагати звільнення опікуна чи піклувальника;
• на припинення опіки чи піклування;
• вимагати оскарження дій опікуна чи піклувальника.
Информация о работе Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи