Міжнародні угоди в сфері інтелектуальної власності

Найробський договір. Найробський договір про охорону олімпійського символу був укладений у 1981 р. Усі договірні держави зобов’язані охороняти олімпійський символ (п’ять переплетених кілець) від використання в комерційних цілях (у рекламних оголошеннях, на товарах, як знак тощо) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Договору становило 41.

Женевський  акт Гаазької угоди. Женевський акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків був укладений у 1999 р. Акт спрямований на перетворення системи в таку, що більшою мірою відповідає інтересам споживачів і полегшує приєднання до неї країн, чиї системи промислових зразків не дозволяють їм приєднатися до Гаазького акта 1960 р. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Женевського акта становило 7. 
Акт набуває чинності через три місяці після здачі на збереження ратифікаційних грамот чи актів про приєднання шістьма державами, за умови, що відповідно до останніх щорічних статистичних даних ВОІВ принаймні три з цих держав задовольняють хоча б одній з таких умов: у відповідній державі чи стосовно неї було подано щонайменше 3000 заявок на охорону промислових зразків; або у відповідній державі чи стосовно неї жителями яких-небудь інших держав було подано щонайменше 1000 заявок на охорону промислових зразків.

Договір про  патентне право (PLT). Договір про патентне право (PLT) був укладений у 2000 р. Договір спрямований на гармонізацію і спрощення формальних процедур щодо національних і регіональних патентних заявок і патентів. З урахуванням значного зменшення вимог стосовно дати подачі PLT передбачає максимальний набір вимог, які може застосовувати відомство договірної сторони: відомство не може встановлювати будь-які інші формальні вимоги щодо питань, регульованих даним Договором. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав PLT становило 5. 
Договір про патентне право набирає сили через три місяці після здачі державами Генеральному директору ВОІВ десяти ратифікаційних грамот чи документів про приєднання. 
Конвенція UPOV (сорти рослин). Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин (Конвенція UPOV) була укладена в 1961 р. Конвенція має на меті охорону нових сортів рослин правом інтелектуальної власності. 
Станом на 1 січня 2003 р. число договірних держав Конвенції становило 52.

 

 

 
Міжнародні угоди у  сфері авторського права

Бернська конвенція. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів була укладена в 1886 р. У Конвенції викладаються і визначаються мінімальні стандарти охорони майнових і особистих немайнових прав авторів літературних і художніх творів. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Конвенції становило 149.

Женевська конвенція (фонограми). Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм була укладена в 1971 р. Женевська конвенція зобов’язує кожну договірну державу охороняти інтереси виробника фонограм, що є громадянином іншої договірної держави, від відтворення дублікатів фонограм без згоди на те виробника, а також від увозу таких дублікатів, коли таке відтворення чи ввіз здійснюється з метою поширення для загального відома, а також від поширення таких дублікатів для загального відома. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Женевської конвенції становило 69.

Договір ВОІВ з авторського права (ДАП). Договір ВОІВ з авторського права був укладений у 1996 р. Він поширює охорону відповідно до авторського права на два додаткові об’єкти: комп’ютерні програми і компіляції даних чи іншої інформації («бази даних») у будь-якій формі, які за підбором і розташуванням змісту являють собою результат інтелектуальної творчості. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав ДАП становило 39.

Договори ВОІВ з виконань і фонограм (ДВФ). Договір ВОІВ щодо виконань і фонограм був укладений у 1996 р. Договір стосується прав інтелектуальної власності двох груп бенефіціарів: виконавців (актори, співаки, музиканти та ін.) і виробників фонограм (фізичні чи юридичні особи, що беруть на себе ініціативу і несуть відповідальність за запис звуків виконання). Вони розглядаються у тому ж Договорі, тому що більшість прав, наданих Договором виконавцям, є правами, пов’язаними з їх записаними, чисто звуковими виконаннями (які є предметом фонограм). 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав ДВФ становило 39.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Регіональні міжнародні організації з питань охорони інтелектуальної власності

 

Важливою формою міжнародної  співпраці у сфері охорони  інтелектуальної власності є діяльність регіональних міжнародних організацій.

Європейська патентна організація (ЄПО) заснована в 1973 році відповідно до підписаної в Мюнхені Конвенції про видачу європейських патентів (Європейська патентна конвенція). У 1975 році в Люксембурзі була прийнята Конвенція про європейський патент для загального ринку (Конвенція про патент Співдружності).

Метою Європейської патентної конвенції є спрощення діловодства з патентних заявок в країнах Європи, тобто замість кількох патентних заявок, які необхідно складати різними мовами і подавати до патентних відомств різних країн, з'являється можливість подати одну заявку однією мовою до одного патентного відомства — Європейського патентного відомства (ЄВП) з метою отримання патентів у кількох європейських країнах.

Завдяки Конвенції про  патент Співдружності пакет патентів на один і той самий винахід, отриманих  у державах-членах спільного ринку, може бути перетворений у єдиний європейський патент. Однак Конвенція ще не набрала чинності.

Штаб-квартира ЄПО розташована  в Мюнхені. ЄПВ має також Центр  патентної інформації у Відні (Австрія) і Пошуковий центр у Гаазі (Нідерланди).

Станом на грудень 1997 року ЄПО входили 18 держав Європи: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія.

Під егідою ЄПВ функціонує заснований у 1977 році Інститут професійних представників (ЕРІ), що виконує функції постійної професійної асоціації і міжнародної корпорації з питань законодавства у рамках Європейської патентної організації. Діяльність ЕРІ спрямована, зокрема, на співпрацю у сфері підвищення кваліфікації фахівців з питань охорони промислової власності.

Членами ЕРІ є 5,5 тис. представників 18 європейських країн.

У 1995 році набрала чинності Європейська патентна конвенція, відповідно до якої заснована Євразійська патентна організація (ЄАПО). Мета, статус і напрямки діяльності ЄАПО описані в параграфі 7 цього розділу.

З 1996 року функціонує створене в рамках Європейського Союзу  Товариство товарних знаків (СТМ), метою  якого є гармонізація національних законів країн ЄС з питань охорони знаків для товарів і послуг з метою встановлення правил для спрощення і полегшення процедури міжнародної реєстрації знаків для країн-учасниць.

Єдині правила складання  заявки, проведення експертизи і реєстрації знаків, а також порядку сплати зборів діють на території всіх 15 країн-членів ЄС. Заявки на міжнародну реєстрацію товарних знаків за процедурою СТМ можуть бути подані до компетентного національного відомства країни-учасниці з охорони промислової власності, до Відомства з гармонізації внутрішнього ринку (ОНМІ), розташованого в м. Аліканте (Іспанія), або Відомства з товарних знаків країн Бенілюксу.

На Африканському  континенті діють:

1.  Африканська організація інтелектуальної власності (ОАРІ),

створена відповідно до підписаної в 1977 році Бангійської угоди для франкомовних країн Центральної і Західної Африки. Станом на січень 1998 року до складу ОАРІ входило 14 країн.

Відповідно до Угоди  створене єдине патентне відомство, розташоване в м. Яунде (Камерун). Прийняте в рамках Угоди єдине для всіх країн-учасниць законодавство у сфері охорони промислової власності з багатьох положень близьке до відповідного законодавства Франції.

2.  Африканська регіональна організація промислової власності 
(АКІРО) створена у грудні 1976 року на Дипломатичній конференції 
англомовних країн Африки в м. Лусака (Замбія). Угода про ство- 
рення цієї Організації набрала чинності в лютому 1978 року. До груд- 
ня 1985 року Організація функціонувала під назвою «Організація 
промислової власності англомовних країн Африки».

У 1982 році Угоду було доповнено  підписаним у м. Хараре Протоколом про патенти і промислові зразки Організації. Протокол містить шість статей, в яких закріплено основні принципи охорони винаходів і промислових зразків. Детальніші положення, що конкретизують статті Протоколу, містяться в Інструкції до нього. Обидва правових акти набрали чинності у квітні 1984 року.

Прийняття згаданого  Протоколу завершило створення  системи видачі патентів в англомовних  країнах Африки, що є учасницями ARIPO (Ботсвана, Гамбія, Гана, Замбія, Зімбабве, Кенія, Малаві, Судан, Уганда).

У рамках ARIPO створено єдине  Відомство промислової власності англомовних країн Африки з метою видачі патентів за єдиною процедурою і на основі єдиних для країн-учасниць вимог до заявок на винаходи.

Встановлена Протоколом система не передбачає видачі єдиного для країн-учасниць патенту. Охоронні документи, що видаються цим Відомством, діють у країнах-учасницях як національні охоронні документи.

У країнах-учасницях ARIPO єдине законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності відсутнє, тому патент, виданий Відомством цієї Організації, отримує статус національного тільки після спеціального схвалення його відомством країни-учасниці, що здійснюється у вигляді мовчазної згоди після встановленого шестимісячного терміну, тобто якщо протягом цього періоду не надійшла відмова.

У країнах, що не мають  власного законодавства з охорони  промислової власності (Ботсвана, Гамбія, Гана, Кенія, Уганда), застосовується режим реєстрації іноземного патенту.

 

Висновок

 

  Потреба в ефективній  міжнародній охороні інтелектуальної власності щороку тільки зростає.

  Торговельна палата США 30 квітня 2010 р. опублікувала щорічний звіт про порушення інтелектуальних прав американських компаній. Список країн, де найгірше йдуть справи із захистом від піратів, тринадцятий рік поспіль очолює Росія. Компанію нашим сусідам шостий рік становить Китай.

До «чорного списку»  країн, де порушуються права на інтелектуальну власність американських компаній, також увійшли Алжир, Аргентина, Венесуела, Індія, Індонезія, Канада, Китай, Пакистан, Таїланд і Чилі.

Разом з тим у цьому  році з документа прибрали Чехію, Угорщину і Польщу. На думку американських чиновників, ці країни найбільш успішно боролися з піратством у минулому році.

  Загальний збиток американських компаній від порушення їхніх прав на інтелектуальну власність, сказано в доповіді, в 2009 році становив 15,8 млрд дол. З цієї суми більше 3,5 млрд дол. припало на китайських піратів, 1,9 млрд − на російських, 1,5 млрд − на індійських. Трохи більше мільярда американські компанії-правовласники втратили через дії піратів в Італії.  
Сумарний річний дохід американських компаній, що належать до музичної індустрії, кіно і виробництва програмного забезпечення, а також інших сфер, пов’язаних з інтелектуальною власністю, становить близько 126 млрд дол.

Включення до «чорного списку»  не тягне за собою будь-яких санкцій, а є формою морального осуду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

·  Право інтелектуальної власності України: Конспект лекцій / В. М. Крижна, Н. Є. Яркіна; за ред. В. І. Борисової. – Х.: Нац. юрид. акад.України, 2008. – 112 с.

·  Минков А. М. Международная охрана интеллектуальной собственности. –СПб.: Питер. – 2001. – 720 с.

·  Мойнов С. Г., Рослов В. Н. Всемирная организация интеллектуальной собственности (ВОИС): Учебное пособие. – М.: Всесоюзная Академия внешней торговли. – 1988. – 32 с.

·  Шатров В. П. Всемирная организация интеллектуальной собственности. – М.: ЦНИИПИ. – 1969. – 91 с.

·  Ананьева Е. В. Международные конвенции в области авторского права и смежных прав // Современное право. – 2001. − № 4. – С. 11−14.

·  Матвеев Ю. Г. Международные конвенции по авторскому праву. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1978. – 176 с.

·  Турлин А. И. Международно-правовая охрана смежных прав // Журнал международного частного права. – 1993. – № 1. – С. 27−34.