Цивільно-правова відповідальність

      1. Поняття, ознаки  та функції цивільно-правової  відповідальності.

      Правовідносини, які регулюються зобов'язальним правом, обумовлюють процес переміщення  матеріальних благ від однієї особи  до другої, тобто цивільний оборот цих благ. Нормальний розвиток цивільного обороту характеризується належним виконанням його учасниками зобов'язань. У разі порушення зобов'язання (невиконання або неналежного його виконання) до правопорушника застосовується цивільно-правова відповідальність. Таким чином, відповідальність встановлює межі дозволеної та необхідної поведінки суб'єктів цивільних правовідносин, відображує регулятивну функцію права.

      Відповідальність  — це одне із головних понять як юридичної  науки в цілому, так і окремих  її галузей. Цивільно-правова відповідальність є одним із галузевих видів юридичної відповідальності, яка, в свою чергу, становить собою різновид соціальної ретроспективної відповідальності. Ретроспективність цивільно-правової відповідальності полягає у тому, що вона виникає як наслідок цивільного правопорушення.

      Питання про поняття цивільно-правової відповідальності є дискусійним в юридичній  науці.

      В теорії права існує точка зору окремих авторів (М. Строгови-ча, М. Матузова, В. Смирнова та ін.) стосовно широкого розуміння  юридичної (в тому числі цивільно-правової) відповідальності. Вони поділяють цивільно-правову відповідальність на позитивну (тобто ту, яка виникає з моменту вступу осіб у цивільно-правові відносини і передбачає суворе та неухильне виконання особою всіх своїх обов'язків) та ретроспективну (тобто ту, яка настає у разі вчинення правопорушення і полягає у тому, що правопорушник зазнає негативних майнових наслідків). Однак вважається, що у такому розумінні поняття відповідальності втрачає юридичне значення і ототожнюється з соціальною відповідальністю. Позитивна відповідальність по суті є належним виконанням зобов'язання у цивільному праві. Відповідальність не може мати місця, писавші. Агарков, якщо поведінка людини була бездоганною1.

      Разом з тим цивільно-правову відповідальність слід відрізняти від санкції за правопорушення. Цивільно-правова відповідальність передбачає застосування санкції (засобу державного примусу) до правопорушника. Але не кожна санкція, яка встановлюється законодавством у разі порушення зобов'язання, є реалізацією цивільної відповідальності. Наприклад, ст. 50 Закону «Про власність» закріплює право власника витребувати своє майно з чужого незаконного володіння. Незаконне володіння чужим майном — це правопорушення. Але вилучення цього майна у незаконного володаря як санкція не є цивільно-правовою відповідальністю, оскільки воно не передбачає ніяких інших додаткових майнових обтяжень. Те ж саме стосується й наслідків, які передбачені у ст. 208 ЦК, у разі невиконання зобов'язання передати індивідуально визначену річ у власність або в користування кредиторові, та полягають у примусовому відібранні цієї речі у боржника та передачі її кредиторові. Ця санкція теж не має ознак відповідальності, тому що примусовий характер носять ті дії боржника, які він мав би виконати в силу покладеного на нього обов'язку.

      В науці цивільного права існує  погляд на відповідальність як на обов'язок правопорушника дати звіт у своїх  діях. Однак такий обов'язок може мати місце і тоді, коли не було правопорушення і, отже, немає відповідальності. До того ж цивільна відповідальність передбачає конкретні, реальні, майнові наслідки для правопорушника, а це не охоплюється поняттям звіту за свої дії.

      Цивільно-правова  відповідальність не є й правовідносинами, оскільки їй не притаманний один з  головних принципів цивільно-правових відносин — принцип рівності учасників. Але вона існує в межах, визначених цивільними правовідносинами.

      Ознаки.

      Державний примус, тобто реально застосовуваний вплив на особу, яка порушила зобов'язання, або можливість його застосування. Добровільне відшкодування боржником збитків кредиторові, сплата неустойки або відшкодування шкоди, завданої діями правопорушника, також розглядаються як цивільно-правова відповідальність.

      Майновий  характер. У разі порушення зобов'язання до особи застосовуються засоби впливу, які спричиняють негативні наслідки в її майновій сфері. Відповідальність у цивільному праві полягає у відшкодуванні шкоди або збитків, сплаті неустойки. Навіть коли порушення стосуються особистих немайнових прав потерпшої особи, заходи цивільної відповідальності застосовуються у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди шляхом грошової компенсації.

      Додаткові обтяження майнового  стану боржника. Тобто при застосуванні до правопорушника заходів цивільної відповідальності у нього виникає обов'язок майнового характеру, якого не було до спричинення правопорушення. Відповідальність повинна проявлятися або у приєднанні до порушеного зобов'язання додаткового обов'язку (договірна відповідальність), або у виникненні нового обов'язку (деліктна відповідальність), якого до правопорушення не існувало. До того ж цьому обов'язку не кореспондує право одержання будь-якої вигоди або компенсації, тобто в результаті виконання додаткового обов'язку боржник позбавляється майнового блага, не одержуючи еквівалента. Додатковий характер цивільно-правової відповідальності проявляється як при невиконанні (неналежному виконанні) договірних зобов'язань, так і в деліктних зобов'язаннях. Отже, вимога ст. 207 ЦК про виконання особою, яка порушила виконання цього зобов'язання в натурі (реальне виконання), не може визнаватися як захід цивільної відповідальності. Такий обов'язок боржник мав би й у разі належного виконання зобов'язання, тобто він не є додатковим.

      Характерним для цивільно-правової відповідальності є те, що вона становить собою відповідальність одного учасника цивільно-правових відносин перед іншим, тобто відповідальність правопорушника (боржника) перед потерпілим (кредитором). Такий характер відповідальності обумовлюється рівноправним становищем учасників цивільних правовідносин, а також взаємністю прав і обов'язків суб'єктів зобов'язань (в разі невиконання обов'язку одним із суб'єктів порушується право іншого). Конфіскаційні санкції на користь держави, передбачені окремими нормами цивільного законодавства (наприклад, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства — ст. 49 ЦК), є винятковими для цивільного права та мають адміністративно-правовий характер.

      Характерною ознакою цивільно-правової відповідальності є також відповідність її обсягу розміру заподіяної шкоди, тобто принцип еквівалентного відшкодування шкоди. Це правило обумовлене компенсаційним характером цивільної відповідальності. У чинному законодавстві є окремі норми, які встановлюють розмір відповідальності більший, ніж сума спричинених збитків. Наприклад, ст. 4 Закону України від 22 грудня 1995 р. із змінами від 21 грудня 1999 р. «Про поставки продукції для державних потреб» закріплює положення, що при невиконанні зобов'язань за державним контрактом виконавець, крім сплати неустойки, відшкодовує збитки в повному обсязі, які було завдано неналежним виконанням зобов'язань. У даному разі передбачається сплата штрафної неустойки, тобто розмір відповідальності більший, ніж розмір шкоди. Такий виняток із загального правила зустрічається і в нормах, регламентуючих відповідальність за неналежне виконання договору поставки (недопоставку, прострочення, а також поставку продукції неналежної якості або некомплектної продукції).

      З урахуванням сформульованих ознак  цивільно-правової відповідальності можливо визначити її поняття.

      Цивільно-правова  відповідальність — це система заходів примусового характеру, які застосовуються до правопорушника і викликають у нього негативні майнові наслідки.

      Відповідальність  у цивільному праві слід відокремлювати від заходів примушення боржника до належного виконання зобов'язання. Такі заходи реалізують один із принципів цивільного права — принцип реального виконання зобов'язання. Сплата неустойки (штрафу, пені), встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання, і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі (ст. 207 ЦК). В умовах ринкової економіки значення принципу реального виконання зобов'язання та заходів, що сприяють його реалізації, поступово зменшується. Це пов'язано з тим, що сплата кредиторові збитків, які виникли через невиконання зобов'язання боржником в натурі, в умовах ринкової економіки задовольняє його інтерес у повному обсязі. З огляду на це слушною видається висловлена в літературі думка, відповідно до якої якщо порушення принципу реального виконання зобов'язання полягає у невиконанні зобов'язання, відшкодування боржником збитків і сплата неустойки звільняють його від виконання зобов'язання в натурі. В разі, коли боржник порушує принцип реального виконання шляхом його неналежного виконання, сплата неустойки і відшкодування збитків не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі. Обидві норми є диспозитивними, вони діють, якщо інше не передбачено законом або договором.

      Функції:

      Сутність  і соціальне призначення цивільно-правової відповідальності, як і будь-якого  правового явища, можуть бути розкриті за допомогою її функцій.

      Цивільно-правовій відповідальності притаманні загальні функції юридичної відповідальності:

      1) регулятивна; 

      2) охоронна;

      3) виховна; 

      4) компенсаційна. (специфічність цивільної  відповідальності полягає у реалізації  перш за все компенсаційної  функції.)

      Загальновизнаним  є положення про те, що мета цивільно-правової відповідальності полягає у відновленні порушених майнових прав. Однак більш доцільним було б казати, що цивільна відповідальність спрямована на компенсацію порушених прав, оскільки відновлення (тобто повернення у первісне становище) не завжди можливо. Наприклад, про відновлення як функцію цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди можна говорити, маючи на увазі лише відновлення системи правових зв'язків потерпілого з іншими суб'єктами права з приводу порушеного майнового права, але аж ніяк не самого цього права.

      Література:

1. Примак В.Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб. Монографія - К.: Юрiнком, 2007 - 432 с.
2. Хоменко С. Правові аспекти відповідальності за набуття, збереження майна без достатньої правової підстави / Юридичний журнал. - 2006. - № 7. – С. 38-40
3. Цивільне право України: Посіб. для підготов до іспитів / О. Г. Братель, С. В. Губарєв, В. П. Мироненко. - К.: Вид. Паливода, 2005. - 256 с.
4. Цивільне право України: Підручник: У 3 кн. Кн. 1 /Є. О. Харитонов, Р. О. Стефанчук, А. І. Дрішлюк та ін.; За ред. Є. О. Харитонова, А. І. Дрішлюка. —Одеса: Юридична література, 2005. — 528 с.
5. Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С. Д. Русу та ін. ; За ред. Р.О. Стефанчука. — К.: Прецедент, 2005. — 448 с.