Характеристика речовин групи нікотину

      1.4 Нікотинамідаденіндинуклеотид. Характеристики та  біохімічна роль.          Нікотинамідаденіндинуклеотид, НАД, NAD — складна органічна сполука, кофермент. Відкритий у 1904 році англійськими біохіміками Артуром Гарденом та Вільямом Яндіном у екстракті дріжджів. Будова коферменту встановлена у 1936 Отто Варбургом та Гансом Ейлером-Хельпіном [18].

      Є небілковою частиною ферментів дегідрогеназ, які беруть участь у процесах окислення органічних сполук у клітині. Молекула НАД складається з двох залишків п'ятивуглецевого цукру рибози, які з'єднані двома фосфатними групами. Один цукор зв'язаний з аденіном, а другий — з іншою азотистою основою — нікотинамідом. Фермент дегідрогеназа переносить атом водню з двома електронами з субстрату, що окислюється, на кофермент НАД. Активною групою коферменту є амід нікотинової кислоти. Він приймає водень у вигляді гідрид-йону на піридинове кільце, інший атом водню у вигляді протону переходить у розчин. Цей процес є стереоспецифічним, одна група ферментів (алкогольдегідрогеназа, лактатдегідрогеназа) переносять водень на одну сторону піридинового кільця, інші (гліцеральдегідфосфатдегідрогеназа) — на іншу сторону. Таке дегідрування можна коротко описати рівнянням:  CH3-CH2-OH + NAD → CH3-CH-O + NADH + H+   Кофермент вільно дисоціює, тобто можуть відділятися від одного фермента й з'єднуватись з іншим, переносячи гідроген та електрони від молекули донора на молекулу акцептор. NADH переносить Гідроген на попередників кінцевих продуктів бродіння або передає у дихальний ланцюг [19]. Окисленні та відновлені форми коферментів мають різні максимуми в спектрах поглинання світла. На цій властивості засновані оптичні методи визначення активності ферментів.         Властивості:         Молекулярна формула C21H27N7O14P2       Молярна масса 663,43 г/моль         Температура плавлення 160 °C.        Нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат – (НАДФ+). Це НАД+, у якого в 2-положенні рибози аденілової кислоти є додаткова фосфатна группа [19]. Розглянемо його формулу.

      1.5 Анабазин. Опис та  біохімічне значення

      Анабазин C10H14N2 — алкалоїд, ізомер нікотину. Виявлений О. П. Ореховим в середньоазіатській рослині — їжачнику безлистому; міститься також у тютюні. Дуже токсичний, за дією на організм близький до нікотину. Застосовується для боротьби з вошивістю у с.-г. тварин і як інсектицид для знищення шкідників рослин. Основа анабазину являє собою безкольорову маслянисту рідину, добре розчинну у воді та органічних розчинниках. Анабазин екстрагується органічними розчинниками як з кислих, так і з лужних водних розчинів. Проте великі кількості анабазина екстрагуються з лужних водних розчинів, з яких він переганяється з водяною парою без розкладання [20].

      Анабазина гідрохлорід застосовується у вигляді пігулок для полегшення відвикання від куріння. Сума сульфатів алкалоїдів, виділених з ежевника безлистого, в суміші з господарським милом застосовується в сільському господарстві для боротьби з шкідниками рослинами. Для вказаної мети також застосовується анабадуст. Анабазин застосовується у ветеринарії для боротьби з вошивістю тварин, для лікування стригучого лишаю і корости у тварин.   У малих дозах анабазин збуджує центральну нервову систему, підсилює дихання, підвищує кров'яний тиск, збуджує ганглії вегетативної нервової системи. У великих дозах анабазин викликає пригноблюючу і паралізуючу дію вегетативних гангліїв. Анабазин проникає в організм з вдихуваним повітрям, а також через неушкоджену шкіру і може давати важкі отруєння. Виділяється з організму з сечею. Метаболізм анабазина вивчений недостатньо. Виділення анабазіна з біологічного матеріалу: для виділення анабазіна застосовують метод, заснований на ізолюванні алкалоїдів водою, сірчаною кислотою, що підкисляє, а також метод перегонки з водяною парою. Один з методів виділення анабазину заснований на тому, що біологічний матеріал настоюють з водою, сірчаною кислотою, що підкисляє. Отриману кислую витяг фільтрують або центріфігують і збовтують з хлороформом, або іншими органічними розчинниками, в які переходить основа анабазину [22].      Враховуючи летючість основи анабазину, хлороформний витяг насичують газоподібним хлороводородом. В результаті цього основа анабазину переходить в нелеткий гидрохлорид цього алкалоїду. Після цього хлороформний витяг випаровують насухо. У сухому залишку визначають наявність анабазину. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

      Нами  був проведений глибокий теоретичний  аналіз загальних характеристик  нікотину та його впливу на організм, також  ми дослідили значення та функції  нікотинової кислоти. Наступним  етапом нашого дослідження було визначення функцій та біохімічного значення нікотинаміду, та нікотинамідаденіндинуклеотид фосфату.        Отже, ми дійшли наступних висновків       - нікотин це алкалоїд, який міститься у тютюні, і має пагубний вплив на організм людини            - коли нікотин поступає в тіло, він швидко переноситься кровоносною системою і навіть може подолати мозково-кров'яний бар'єр     - нікотинова кислота входить до нікотинової групи і являється водорозчинним вітаміном          - кислота нікотинова впливає на функції головного мозку, серцево-судинної системи і органів травлення, а також на систему крові. Також нікотинова кислота застосовується фармакології      - нікотинамід це білий кристалічний порошок, легко розчинний у воді й спирті, належить до нікотинової групи        - нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат –це НАД+, у якого в 2-положенні рибози аденілової кислоти є додаткова фосфатна группа     - анабазин C10H14N2 — алкалоїд, ізомер нікотину     - у малих дозах анабазин збуджує центральну нервову систему, підсилює дихання, підвищує кров'яний тиск, збуджує ганглії вегетативної нервової системи             - анабазин проникає в організм з вдихуваним повітрям, а також через неушкоджену шкіру і може давати важкі отруєння.      

      Список  використаної літератури

1. Апанасенко ГЛ., Попова Л А. Медицинская валеологія. — К.: Здоров'я, 1998 — 242 с. 29. Машковский М.Д. Лекарственные средства: В 2 т. — М.: ООО Изд.-во «Новая волна», 2001. — Т. 2. — 608 с.

2. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О.  В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За  ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов.— К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.

3. Борисова  О.А. Современные лекарственные  средства, витамины и минералы, СПб.:Сова;М.: Эксмо, 2003

4. Валеологія  — наука про здоровий спосіб  життя / / Інформ.-метод, збірник  товариства "Знання" України, 1996. — Вип.Л.— 320 с.

5. Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии: Справ. пособие для врачей и фармацевтов / Деримедведь Л.В., Перцев И.М., Шуванова Е.В., Зупанец И.А., Хоменко В.Н. — Харьков: Мегаполис, 2002. — 784 с.

6. Витамины  С. Химия и биохимия Автор:  Девис М., Остин Дж., Патридж Д.

7. Витамины  и минеральные вещества : Полн.мед.справ., Спб. : Комплект, 1995 Идз Мэри Ден

8. Гігієна  харчування з основами нутриціології  / В.І.Ципріян та ін.

Навч. посібник - К: Здоров'я, 1999. - 568 с.

9. Гріненко  Т.Ф. Шлях до здоров'я. — К.: Здоров'я, 1981. — 152с.

10. Дроговоз С.М., Страшний В.В. Фармакологія на допомогу лікарю, провізору та студенту. — Харків, 2002. — 480 с.

11. Енциклопедія  вітамінів. – М., 2000.

12. Ежемесячный научно – популярный журнал министерств здравоохранения СССР и РСФСР.Москва.Издательство ЦК КПСС «ПРАВДА».

13. Энциклопедия  лекарств. — М.: РЛС, 2002. — 1504 с.

14. Каминский МЛ. Питание. Здоровье. Двигательная активность.— К.: Наукова думка, 1990. — 273 с.

15. Лекарственные препараты Компендиум 2005 —/ Под ред. В.Н. Коваленко, А.П. Викторова. — К.: МОРИОН, 2005. — 1920 с.

16. Мішина  Л.Г «Фармацевтична хімія» Вид-во: ПП "ТД "Едельвейс і К"2010, 384с.

17. Переш Э. Питание и здоровье /Пер. с португальского. — Алма-Ата, 1991. — 143 с.

18. Прохоров  А.М, Великий енциклопедичний  словник. -М.: Радянська енциклопедія, 1991.

19.Палладін  О. В. Біохімія. Вид. 6. К., 1949;

20. Словник-довідник з медицини. – К., 1994

21. Справочник Видаль: Лекарственные препараты в России. — М.: АстраФармСервис, 2002. — 1536 с.

22. Смирнова. Основи біохімії, 1970.