Розробка технології плавки і розливки магнієвих сплавів на основі дослідження фізико-хімічних характеристик компонентів сплавів

     Модифікування шляхом перегріву. Сплав після рафінування  нагрівають до 850 або 900 °С и витримують відповідно протягом 15 -20 або 10-15 хв. Недоліками цього способу є збільшення витрати палива, підвищення зношування тиглів і окисності сплаву, зниження продуктивності плавильних печей.

     Модифікування вуглекислим кальцієм (крейдою). Крейда у вигляді сухого порошку або мармур у вигляді дрібної крихти в кількості 0,5-0,6 % від маси шихти загортають у пакет з тонкого паперу, поміщають у дзвіночок і вводять у сплав на половину висоти тигля. Температура сплаву в процесі модифікування 760-780 °С. Процес обробки триває 5-8 хв. і ведеться до припинення виділення пузирів на поверхні сплаву. Сплав витримують після модифікації 10-40 хв.

     Модифікування магнезитом. Магнезит, здрібнений у  порошок, у кількості 0,3-0,4 % від маси шихти загортають у паперові пакети й занурюють у сплав дзвіночком в один або два прийоми. Модифікування продовжують 8-12 хв. до припинення виділення пузирів на поверхні сплаву. Сплав витримують 30-40 хв. Магнезит, що застосовується в цьому випадку в якості модифікатора, не гігроскопічний, але не виключена можливість деякого забруднення магнієвого сплаву неметалічними включеннями, наявними в магнезиті. Модифікування магнезитом проводять до рафінування при температурі магнієвого сплаву 720- 730°. 
 

7. Розливання  магнієвих сплавів

     Заливання форм магнієвим сплавом ведуть у  більшості випадків при температурі 740-780 °С і лише при великих тонкостінних відливках температуру підвищують до 800 °С, а в рідких випадках - до 810 °С. Подальше підвищення температури не рекомендується через сильне окиснення сплаву [6].

     Роздачу сплаву з печі й заливання форм ведуть у такий спосіб. По досягненню потрібної температури сплаву роблять  підготовку разливного ковша шляхом прогріву його докрасна в тиглі з розплавленим флюсом ВИ2 (див. табл. 2.2). Потім флюс зливають через носок ковша й ретельно зчищають зі стінок ковша. У робочому тиглі з поверхні розплаву металевою зчіщалкою або донною частиною ковша флюс відводять, і при повільному зануренні ковша набирається сплав. Деяка кількість сплаву ( до 5%) зливається назад у піч через носок ковша для того, щоб вилучити флюс, що перебуває на носку. Наповнений ківш виймають із ванни рідкого сплаву й дають стекти флюсу з його зовнішніх стінок. Щоб уникнути зачерпування флюсу при заборі сплаву ковшем, слід вичерпувати не більш 2/3 місткості печі або тигля.При заливанні форм носок ковша повинен перебувати по можливості ближче до ливникової чаші або лійки, струмінь металу повинен бути рівномірний, а чаша або лійка стояка протягом усього часу заливання повинна бути заповненою.

     Для запобігання від горіння під  час заливання струмінь магнієвого сплаву припилюється сумішшю сірки й борної кислоти (1:1) зі спеціального розпилювача або мішечка з нещільної тканини. По закінченню заливання в ковші повинне залишатися не менш 10-15 % сплаву. Увесь сплав з ковша не можна виливати через можливе влучення флюсу в ливарну форму. Залишки сплаву зливають в виливницю. 
 

ВИСНОВОК 

     Особливості технології лиття обумовлені фізико-механічними  та ливарними властивостями магнію. В процесі плавлення магнієвих  сплавів велику роль грають флюси  та необхідність зміни складу на різних етапах плавлення магнієвих сплавів. Рафінування розплавів є обов’язковою умовою одержання здорового металу у виливках. Модифікування магнієвих сплавів застосовують із метою здрібнювання структури й підвищення механічних властивостей відливків. Магнієві сплави можна дегазувати тими ж способами, що й алюмінієві.

     Відомо, що ливарні магнієві сплави піддають термічній обробці для підвищення механічних властивостей та зменшення  залишкових напружень. Магнієві сплави в значній мірі піддані корозії. Особливо посилено розвивається корозія на поверхні деталей з магнієвих сплавів, якщо у відливки попадають хлориди магнію.

     Магній  і його сплави в розплавленому  стані енергійно реагують із киснем і тому загоряються на повітрі. У  зв'язку із цим, при плавці необхідне  застосування спеціальних заходів  захисту розплавленого металу від  контакту його з повітрям. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЛІТЕРАТУРА 

1. Белоусов  Н.Н. Плавка і розливка сплавів кольорових металів / Н.Н. Белоусов.- Л.: Машинобудування,1981.- 80с.
2. Липницкий А.М., Морозов І.В. Технологія кольорового лиття / А.М. Липницкий, І.В. Морозов.- Л.: Машгиз,1986.- 224с.
3. Воздвиженский В.М. Ливарні сплави й технологія їх виплавки в машинобудуванні / В.М. Воздвиженский.- М.: Машинобудування,1984.- 432с.
4. Островский О.И. Свойства металлических расплавов / О.И. Островский, В.А. Григорян, А.Ф. Вишкарев.-  М.: Металлургия, 1988. - 286 с.
5. Бондарев Б.И. Плавка и литье деформируемых магниевых сплавов / Б.И. Бондарев.-  М.: Металлургия, 1973. - 288 с.
6. Кубышевский О. Окисление металлов и сплавов / О. Кубышевский, С.Б. Гогнин.- М.: Металлургия, 1976. – 250 c.