Технологічний процес підготовки виробництва Висновок

Зміст

Вступ           3

Технологічний процес підготовки виробництва Висновок  4

Висновок          11

Список використаної літератури      12

 

Вступ

В основі будь-якого промислового виробництва лежить технологічний процес, який є частиною виробничого процесу. Одночасно технологічний процес складається з окремих елементів (окремих частин).

Виробничий процес – це сукупність технологічних процесів (дій), в результаті яких вихідні  матеріали і напівфабрикати перетворюються в готові вироби.

Технологічний процес –  це послідовна зміна форми, розмірів, властивостей матеріалів і напівфабрикатів з метою отримання деталі або виробу у відповідності з Зініними технічними вимогами. Технологічні процеси складаються з ряду фізичних, хімічних, механічних явищ, які відрізняються характером якісних змін і перетворень. Часто самі процеси називають фізичними, хімічними, механічними або фізико-хімічними тощо. 

Технологічний процес підготовки виробництва

Сутність, зміст завдання підготовки виробництва

Процес підготовки виробництва — це особливий вид діяльності, що поєднує вироблення науково-технічної інформації з її перетворенням на матеріальний об'єкт — нову техніку.

Нова техніка — це результат  науково-технічних досягнень, що сприяє під час її виробництва і реалізації розвитку продуктивних сил, і задоволенню потреб суспільства в продукції вищої якості, ніж відомі раніше прототипи або аналоги.

Процес підготовки виробництва за своєю структурою неоднорідний і складається з безлічі процесів з різним змістом. Класифікувати часткові процеси підготовки виробництва можна за видами і характером робіт, просторово-тимчасовою і функціональною ознаками, відношенням до об'єкта управління.

За видом робіт (за видом  трудової діяльності) процеси підготовки виробництва поділяються на: дослідницькі, конструкторські, технологічні, виробничі та економічні.

За характером робіт виокремлюють процеси підготовки виробництва:

— основні (проведення досліджень, інженерних розрахунків, проектування конструкцій, технологічних процесів, форм і методів організації виробництва, економічні розрахунки й обґрунтування);

— експериментальні виробничі (виготовлення і випробування макетів, дослідних зразків і серій машин).

За розташуванням у  часі і просторі процеси підготовки виробництва поділяються на:

— операції — первинна ланка  процесу створення нової техніки. Вона виконується на одному робочому місці одним виконавцем і складається  з низки послідовних дій;

— роботи — сукупність послідовно виконуваних операцій, що характеризується логічною завершеністю і закінченістю дій щодо виконання визначеної частини процесу;

— стадії — сукупність низки  робіт, пов'язаних єдністю змісту і  методів виконання, що забезпечує вирішення  конкретного завдання підготовки виробництва;

— фази — комплекс стадій і робіт, що характеризує закінчену  частину процесу підготовки виробництва. Вона пов'язана з переходом об'єкта робіт у новий якісний стан.

 

Завдання і  зміст єдиної системи технологічної підготовки виробництва

Технологічна  підготовка виробництва (ТПВ) становить сукупність заходів, що забезпечують технологічну готовність виробництва, тобто наявність па підприємстві повних комплектів конструкторської і технологічної документації та засобів технологічного оснащення, необхідних для випуску заданого обсягу продукції з установленими техніко-економічними показниками. Це одна з найважливіших стадій системи СОНТ, досить значна за обсягом і складністю. Так, трудомісткість технологічної підготовки стосовно загальної трудомісткості технічного проекту виробу в одиничному виробництві становить 20—25 %, у серійному — 50—55, а у великосерійному і масовому — 60—70 %. Це пов'язано з тим, що якщо рухатися від одиничного виробництва до серійного і далі до масового, то ступінь технологічної оснащеності зростає, а отже, збільшується й обсяг робіт з ТПВ.

ПВ на підприємстві виконується відділами головного технолога, головного металурга, а також технологічними бюро основних цехів, яким підпорядковуються ливарні, ковальські, механічні і складальні цехи. Матеріальною базою для них е інструментальний і модельний цехи, технологічні лабораторії, дослідне виробництво.

Основними етапами ТПВ  е:

— розробка технологічних  процесів;

— проектування технологічного оснащення і нестандартного устаткування;

— виготовлення засобів технологічного оснащення (оснащення і нестандартне устаткування);

— вивірка і налагодження запроектованої технології і виготовленого технологічного оснащення.

На першому етапі здійснюють вибір раціональних способів виготовлення деталей і складальних одиниць, розробку нових технологічних процесів. Переважно виконуються такі роботи з проектування технологічних процесів:

— вибір виду заготовок;

— розробка міжцехових маршрутів;

— визначення послідовності і змісту технологічних операцій;

— визначення, вибір і замовлення засобів технологічного оснащення;

— установлення порядку, методів  і засобів технічного контролю якості;

— призначення і розрахунок режимів різання;

— технічне нормування операцій виробничого процесу;

— визначення професій і  кваліфікації виконавців;

— організація виробничих ділянок (потокових ліній);

— формування робочої документації на технологічні процеси відповідно до ЄСТП.

На другому етапі ТПВ проектують конструкції моделей, штампів, пристосувань, спеціального інструмента і нестандартного устаткування, а також розробляють технологічний процес виготовлення технологічного оснащення, що повинне бути досить універсальним, але водночас прогресивним, досконалим і таким, що забезпечує високу якість виготовлених деталей.

На третьому етапі ТПВ  виготовляють все оснащення і  нестандартне устаткування. Це найбільш трудомістка частина технологічної  підготовки (60— 80 % праці і засобів  від загального обсягу ТПВ). Тому, як правило, ці роботи проводять поступово, обмежуючись спочатку мінімальною кількістю оснащення першої необхідності, а потім підвищуючи ступінь оснащеності і механізації виробничого процесу до максимальних економічно виправданих меж. На цьому етапі здійснюють перепланування (якщо це необхідно) діючого устаткування, монтаж і випробування нового та нестандартного устаткування й оснащення, потокових ліній і ділянок обробки та складання виробів.

На четвертому етапі ТПВ  вивіряють і налагоджують запроектовану  технологію; остаточно відпрацьовують деталі та вузли (блоки) на технологічність: перевіряють придатність і раціональність спроектованого оснащення та нестандартного устаткування, зручність розбирання і складання виробу; установлюють правильну послідовність виконання цих робіт; проводять хронометраж механообробних і складальних операцій та остаточно оформляють усю технологічну документацію.

Технологічна документація для різних типів виробництва (одиничного, серійного і масового) відрізняється глибиною розробки технологічних процесів і ступенем їх деталізації. Спочатку розробляються маршрутні міжцехові карти на технологічні процеси виготовлення деталей і складальних одиниць. Маршрутні карти вказують послідовність проходження заготовок, деталей або складальних одиниць за цехами і виробничими ділянками підприємства. Для виготовлення деталей і складання виробу в одиничному або дрібносерійному виробництвах досить мати конструкторську документацію, маршрутний або маршрутно-операційний опис технологічного процесу чи перелік повного складу технологічних операцій без указівки переходів і технологічних режимів. Для серійного і масового виробництв, крім маршрутної технології, досліджується технологічний процес з операційним описом формоутворення, обробки і складання. Під час цього для одиничних технологічних процесів розробляється операційна технологічна карта, для типових (групових) технологічних процесів — карта типової (групової) операції. У них зазначаються всі переходи за певною конкретною операцією і способи виконання кожного, технологічні режими, дані про засоби технологічного оснащення, матеріали і витрати праці. Звичайно в операційних картах вміщують ескізні креслення, що зображують деталі або частини деталей із вказівками на розміри і обробку, необхідними для виконання певної операції (спосіб закріплення деталей на верстаті, розташування інструмента, пристосування та ін.).

Автоматизація технологічної  підготовки виробництва

Одним з вирішальних напрямків  удосконалення ТПВ є створення  Й ефективне використання автоматизованих  систем, що базуються на широкому використанні електронних обчислювальних машин (ЕОМ).

Автоматизована система  технологічної підготовки виробництва (ЛСТПВ) є підсистемою ЛСУП (автоматизованої системи управління підприємством) і складається з функціональних підсистем більш низького рівня, виокремлених відповідно до завдань, які розв'язуються у процесі ТПВ:

— системи автоматизованого проектування технологічних процесів (САПРТП);

— системи автоматизованого проектування технологічного оснащення (САПРТО);

— системи автоматизованого проектування виробничих підрозділів (САПРВП);

— системи управління технологічною  підготовкою виробництва (СУТПВ).

АСТПВ — складна за структурою і функціонуванням кібернетична система, що перебуває в постійному русі, реагує на зміну даних, які  надходять у процесі проектування від інших підсистем, виробничих та інших підрозділів, виробляє відповідні дії, у результаті яких або зберігається стабільність існуючого становища, або визначається варіант відповідної дії.

Обмін інформації між системами  відбувається за допомогою прямих і  зворотних зв'язків. У процесі  передачі каналами зв'язку інформація може набувати різних форм, подаватися на різних носіях.

Забезпечення АСТПВ необхідною інформацією організовується з  використанням інформаційно-пошукової  системи (ШС), що залежно від рівня автоматизації системи проектування може бути напівмеханізованою, механізованою, такою, що використовує сортувальні пристрої електромеханічного типу, або автоматизованою з використанням ЕОМ різного типу, що передбачають роботу в діалоговому режимі. Застосування розроблених раніше технічних рішень, знайдених за допомогою ШС, дає змогу знизити трудомісткість проектування на 20— 50 % залежно від ступеня новизни виробів і технологічних процесів, що досліджуються.

Автоматизоване проектування ТПВ — розгорнутий і складний процес переробки інформації різноманітного виду, форми і змісту. Основною метою створення АСТПВ є прискорення й удосконалення процесів технологічпого проектування за рахунок автоматизації та механізації за допомогою обчислювальної техніки низки складних і трудомістких процесів проектування, що піддаються формальному алгоритмічному описові.

Розробка і впровадження АСТПВ, з одного боку, вимагає наявності  розвинутої стандартизації й уніфікації конструктивних елементів, типізації  і нормалізації технологічних процесів і оснащення, обчислювальної техніки  та її математичного та програмного  забезпечення, а з іншого — АСТПВ  стимулює діяльність наукових і проектних  організацій у цьому напряму  і сприяє підвищенню якості технологічного проектування, а також уніфікації технічних рішень.

Ефективність функціонування АСТПВ визначається якістю побудови і використання єдиного банку  даних технологічного призначення, порядком формування і складом документації. Як правило, банк даних АСТПВ містить чотири групи документів:

— конструкторсько-технологічні характеристики проектованих виробів, що визначають спеціалізацію підприємства, параметри деталей, складальних одиниць, виробу в цілому;

— експлуатаційно-технічні характеристики устаткування і технологічного оснащення, які застосовуються на підприємстві або знаходяться в стадії проектування;

— організаційно-технологічна документація, що включає технологічні маршрути, операційні карти, технологічні процеси виготовлення деталей, складання  виробів, конструкторські і технологічні специфікації, проекти ліній, ділянок, виробництв;

— нормативно-довідкова  документація, що регламентує зміст, порядок робіт у ТПВ, вимоги, що ставляться до них державними і галузевими стандартами, нормативною документацією підприємства.

Економічний ефект під час автоматизованого проектування досягається за рахунок як зниження трудомісткості самого процесу проектування, так і використання резервів у технологічних процесах, таких як підвищення якості виробів, зменшення витрати інструментів, зменшення відходів та ін., а також за рахунок оптимізації прийнятих рішень, таких як опти-мізація розкрою матеріалу, оптимізація режимів різання, оптимізація розподілу припусків.

Економічний ефект від  АСТПВ визначається шляхом зіставлення  витрат на створення системи і  річних експлуатаційних витрат на роботи з ТПВ до і після впровадження АСТПВ. Економічний ефект може бути визначений за рахунок скорочення циклу СОНТ, а також у сфері виробництва за рахунок підвищення якості продукції і зниження її собівартості.

 

Висновок

Створення нових видів  продукції здійснюється в процесі  підготовки виробництва, що відбувається поза рамками виробничого процесу. Завдання підготовки виробництва полягає в тому, щоб забезпечити необхідні умови для функціонування виробничого процесу.

Підготовка виробництва — це процес безпосереднього застосування праці колективу працівників з метою розробки й організації випуску нових видів послуг або їх модернізації.

 

Список використаної літератури

1. http://pidruchniki.ws/11631018/ekonomika/kompleksna_pidgotovka_virobnitstva_vipusku_novoyi_produktsiyi
2. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81
3. http://inpos.com.ua/194
4. http://ua.textreferat.com/referat-1835.html