Основи інтелектуальної власності

Договори про захист інтелектуальної власності:

• Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів.
• Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми через супутник.
• Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм.
• Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення походження виробів.
• Найробський договір про охорону олімпійського символу.
• Паризька конвенція про охорону промислової власності.
• Договір про патентне право (PLT).
• Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.
• Договір про закони про торговельні марки.
• Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів.
• Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних схем.
• Договір ВОІВ про авторське право.
• Договір ВОІВ про виконання і фонограми.

Глобальні договори системи охорони:

• Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури.
• Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків.
• Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробів та їх міжнародної реєстрації.
• Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків.
• Договір про патентну кооперацію (PCT).

Договори про класифікації:

• Локарнська угода про утворення міжнародної класифікації промислових зразків.
• Ніццька угода  про міжнародну реєстрацію товарів і послуг для реєстрації знаків.
• Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію.
• Віденська угода про утворення міжнародної класифікації зображувальних елементів.

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 184 держави, у тому числі й Україна.

Головними завданнями ВОІВ є:

• поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;
• заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;
• модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.

Контроль  за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність  чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна Асамблея BОІB є верховним органом ВОІВ. ЇЇ членами є держави - члени ВОІВ, які також повинні бути членами Асамблеї Паризького  або Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет - це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна  Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет - щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бюро". Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія).

 

3. ОХОРОНА ПРАВА НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

 

3.1    Мета і принципи правової охорони

Основним  способом охорони об’єктів інтелектуальної власності є видача автору або іншому суб'єкту права на об'єкт інтелектуальної власності охоронного документа: патенту чи свідоцтва.

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності.

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охороняються законом. Тепер він може розкрити даний винахід для широкого кола осіб на предмет використання ними цього об’єкту на законних підставах. Якби автор не мав охоронного документа, то він, швидше за все, не розкрив би даний винахід, ніхто б не зміг скористатися ним і предмет винаходу залишився б невідомим. Крім того, закріплене охоронним документом присвоєння особистих (немайнових), а також майнових прав сприяє використанню об'єкта інтелектуальної власності, і це, мабуть єдиний спосіб отримання вигоди автором у результаті використання об'єкта інтелектуальної власності самостійно з одержанням переваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати об'єкт інтелектуальної власності за ліцензійні платежі.

Часто охорону  інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном "захист прав Інтелектуальної власності". Ми будемо розрізняти поняття "правова охорона" і "правовий захист". Підставою для цього служить те, що ці дві дії повинні бути розділені, тому що, по-перше, вони мають різні цілі, а по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи. Хоча якщо розглядати це питання з теоретичної точки зору, то поняття "правовий захист" у цьому контексті є складовою більш широкого поняття "правова охорона".

Можна назвати, принаймні, 4 принципи правової охорони:

1. Принцип охороноспроможності. Тобто об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.
2. Визнання за правоволодільцем виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності.
3. Додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів, винахідників).
4. Додержання балансу інтересів правовласника з одного боку і суспільства - з іншого шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, встановленням розумного строку дії охоронного документа.

 

3.2. Охорона прав на об'єкти промислової власності

 

Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент - це техніко-юридичний документ, виданий заявнику на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що відповідає умовам патентоспроможності і підтверджує авторство, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти.

Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Критерій новизни полягає в тому, що винахід не є частиною рівня техніки, що визначає всі відомості, що стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи, або якщо заявлено пріоритет - до дати її пріоритету.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Промислова придатність визначається тим, що винахід може бути використаний у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки необхідно подати відповідним чином оформлену заявку в Державний департамент інтелектуальної власності (далі - Установа). Для цього заявка направляється на адресу Державного підприємства "Український інститут промислової власності", підлеглого Установі, де проходить експертизу (рис. 4).

Рис. 4 Технологічна схема процесу правової охорони

об'єктів промислової  власності

Одночасно з  публікацією відомостей про видачу патенту Установа здійснює державну реєстрацію патенту, для чого вносить до реєстру відповідні дані. Видача патенту здійснюється Установою в місячний термін після реєстрації патенту.

Право на подання  заявки, насамперед, має автор. У встановлених законом випадках це право має роботодавець.

В Україні поки що діють два види патентів на винахід:

• Патент із терміном дії 20 років, що видається після проведення експертизи по суті;
• деклараційний патент - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.(прийом заявок припинено з 01.01.2004)

Терміни дії патенту прийнято відраховувати від дати подання заявки до Установи. Якщо заявка спочатку була подана в одній із країн Паризького Союзу, а потім в Україні, то дія патенту відраховується від дати раніше поданої

заявки, що називається конвенційним пріоритетом.

Таблиця 1. Характеристика об’єктів промислової  власності.

Об’єкт  промислової власності	Об’єкт  правової охорони	Критерії  охороноздатності	Охоронний документ	Термін  правової охорони, роки
Винахід	продукт (пристрій, речовина, штамм) процес нове застосування продукту чи процесу	новизна винахідницький рівень промислова придатність	патент	20
Корисна модель	продукт  (пристрій,  речовина тощо) процес у будь-якій сфері технології	новизна промислова придатність	патент	10
Промисловий зразок	форма, малюнок чи  розфарбування  або  їх  поєднання,  що визначають зовнішній вигляд  промислового виробу.	новизна оригінальність	патент	15
Торговельна марка (знак для товарів і послуг)	Будь-яке  позначення ( слова, літери, цифри, зображувальні  елементи, комбінації кольорів)	Відповідність публічному порядку, правилам гуманності і моралі	свідоцтво	10 * 10..

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з  дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Дія охоронного документа на об’єкт промислової власності може достроково припинятися цілком або частково за заявою власника патенту або через невчасну сплату річного збору за підтримку дії охоронного документу.

 

3.3. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності

 

Охоронним документом, що закріплює права суб’єкта права  на сорт рослин або породу тварин, є патент. Урядовий орган державного управління з питань сільського господарства і продовольства, на підставі позитивного рішення експертного органа за результатами експертизи на патентоспроможність, здійснює державну реєстрацію сорту або породи, вносячи його до Державного реєстру. Протягом місяця після реєстрації авторам видається свідоцтво про авторство на сорт або породу, а заявникові – патент.

Термін дії патенту  становить 30 років від дати надходження заявки. Для дерев та винограду – 35 років.

Охоронним документом, що підтверджує реєстрацію Установою топографії інтегральних мікросхем і засвідчує право власності на дану топографію, є свідоцтво. Реєстрація здійснюється шляхом занесення топографії до Державного реєстру України топографій інтегральних мікросхем. Свідоцтво діє протягом 10 років від дати подачі заявки в Установу чи від дати першого використання топографії.

Комерційна  таємниця виконує важливу функцію в забезпеченні конкурентноздатності товарів і послуг. Тому правовласник, безумовно, має право на захист її від неправомірного використання. Але незважаючи на високу і безупинно зростаючу значимість цього об'єкта інтелектуальної власності, відсутня його пряма правова охорона. На цей час розроблений, але ще не прийнятий, законопроект України про охорону комерційної таємниці. Основною проблемою закону є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж виявити неправомірне використання такої інформації майже неможливо, установити порушення і порушника дуже складно. Умови конфіденційності можуть охоронятися договором.