Методологія та стадії розробки бізнес-плану

 

1. Сутність та  функції бізнес-плану

Виникнення будь-якої підприємницької ідеї ставить багато різноманітних запитань: хто виступає як конкретні споживачі, яким є ринок продукту підприємства, які кошти необхідні для реалізації проекту, чи виправдовує себе проект економічно тощо. Задля отримання відповідей на ці запитання й складається бізнес-план1.

Бізнес-план —  це письмовий документ, в якому  викладено сутність підприємницької  ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Бізнес-план підсумовує ділові можливості та перспективи, пояснює, як ці можливості можуть бути реалізовані існуючою командою менеджерів.

У бізнес-плані  формулюються перспективи та поточні  цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні й слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.

Бізнес-план дає  можливість визначити життєздатність фірми за умов конкуренції, прогнозує  процеси розвитку виробництва, конкретизує шляхи досягнення мети і подолання перешкод, є чинником, що стимулює інтереси потенційних інвесторів у їхніх пошуках вкладання коштів у розвиток виробництва.

У ринковій системі  господарювання бізнес-план виконує  дві найважливіші функції:

1) зовнішню —  ознайомити різних представників  ділового світу із сутністю  та основними аспектами реалізації  конкретної підприємницької ідеї;

2) внутрішню  (життєво важливу для діяльності  самого підприємства) — опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення  необхідних для реалізації проекту  фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори  та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться  з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних  інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Не менш важливою є і внутрішня функція бізнес-плану, в межах якої можна виділити два  напрямки його застосування:

1) як інструменту  стратегічного планування та  оперативного управління діяльністю  підприємства. Розробка бізнес-плану  вимагає визначення не тільки  стратегічних напрямків і цілей  діяльності, а й оперативних дій  для досягнення таких. Тобто  бізнес-план є основою поточного  планування всіх аспектів діяльності  підприємства, він сприяє глибшому  усвідомленню працівниками особистих  завдань, пов'язаних зі спільним  для них бізнесом;

2) як механізму  аналізу, контролю й оцінки  діяльності підприємства. Бізнес-план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.

Таким чином, в  умовах ринкової системи господарювання бізнес-план — це активний робочий  інструмент управління, відправний пункт  усієї планової та виконавчої діяльності підприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш  ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.

Ступінь деталізації  бізнес-плану залежить від характеристики фірми незалежно від того, належить вона до сфери послуг чи до виробничої сфери. Специфіка бізнес-плану полягає  в тому, що це комплексний документ, який відображає всі основні аспекти підприємницького проекту. В ньому розглядається широке коло проблем, на які може натрапити підприємець і визначаються способи їх розв'язання. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробки конкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницького проекту факторів. Відтак з'являється можливість класифікувати бізнес-плани за певними ознаками:

1) за сферою  бізнесу (виробництво, будівництво,  роздрібна та оптова торгівля, надання послуг, посередницька діяльність тощо);

2) за масштабами  бізнесу (великий, середній, малий);

3) за характеристиками  продукту бізнесу (традиційний,  принципово новий, виробничо-технічного чи споживчого призначення).

У межах кожної класифікаційної ознаки можна виокремлювати  й розробляти: а) повний бізнес-план комерційної ідеї або інвестиційного проекту (для потенційних партнерів та інвесторів); б) бізнес-план фірми (для ради директорів або зборів акціонерів): в) бізнес-план структурного підрозділу (для вищого керівництва фірми). Можуть також складатися спеціальні (скорочені) бізнес-плани для певного кола заінтересованих осіб, а також бізнес-плани розвитку конкретного регіону для органів із бюджетними повноваженнями.

2. Методологія  та стадії розробки бізнес-плану

Сьогодні вже  очевидно, що без бізнес-плану не можна управляти виробничою діяльністю. Складання бізнес-плану — нагальна потреба, продиктована виробничою діяльністю. Робота над планом — це робота над організацією виробничої діяльності. Запорукою успіху підприємницької діяльності є успішний початок справи. Процес складання бізнес-плану є специфічним у кожному конкретному випадку. Тому практично неможливо дати якусь універсальну (стандартну) схему його розробки.

Найбільш складною є процедура опрацювання бізнес-плану  для започаткування нового бізнесу. Узагальнення підприємницького досвіду дає змогу виділити в процесі розробки такого бізнес-плану три стадії: початкову, підготовчу, основну.

Якщо йдеться  про розробку бізнес-плану для  розширення вже наявного бізнесу, то необхідність у початковій стадії відпадає. Обґрунтовуючи проект удосконалення діяльності підприємства, теж можна обмежитися лише основною стадією. Розглянемо докладніше кожну зі стадій розробки бізнес-плану.

Початкова стадія. Опрацювання бізнес-плану для  заснування нового бізнесу починається  з розробки концепції, тобто тих  принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу:

1) здійснюється  пошук підприємницької ідеї;

2) вибирається  сфера діяльності;

3) обґрунтовується  доцільна форма організації бізнесу;

4) приймається  рішення щодо способу започаткування  бізнесу.

Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому залежать усі інші рішення щодо створення  бізнесу, є пошук ідеї майбутнього  бізнесу. Джерелами таких ідей найчастіше бувають: вивчення запитів і побажань споживачів; критичний аналіз товарів, які випускають інші фірми; бесіди з продавцями торговельних закладів; вивчення технічної літератури та патентної інформації; результати власних досліджень і розробок. Для пошуку підприємницьких ідей використовуються різноманітні методи ("мозкового штурму", конференції ідей, "колективного блокнота", контрольних запитань, фокальних об'єктів тощо).

Вибір сфери  підприємницької діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги, будівництво, фінансова діяльність тощо) відбувається з урахуванням:

1) суті та  спрямованості самої ідеї майбутнього  бізнесу;

2) особистих  факторів (власний практичний досвід  та потенціал, наявність відповідної  освіти та знань, відповідність  сфери бізнесу інтересам і  вподобанням самого підприємця);

3) зовнішніх  факторів (реальна економічна ситуація, законодавче заборонені сфери й види діяльності, необхідність ліцензування діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, ступінь конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність необхідних ресурсів, інші специфічні зовнішні фактори).

Будь-яка підприємницька діяльність відбувається в межах  певної організаційної форми. Процедура вибору організаційно-правової форми бізнесу передбачає:

1) визначення  форм організації бізнесу, які  відповідають законодавству України;

2) визначення  особливостей, переваг і недоліків  кожної з цих форм;

3) визначення  критеріїв вибору форми організації  бізнесу (ступінь відповідальності, ситуація з податками, обсяг  фінансових потреб для започаткування  бізнесу, ступінь контролю за  фірмою, можливість залучення інших  власників, наявність управлінських  здібностей у підприємця, можливість  зростання бізнесу в майбутньому  чи простота його ліквідації);

4) безпосередній  вибір форми організації бізнесу.

До основних питань опрацювання концепції майбутнього  бізнесу належить також вибір способу започаткування бізнесу. Традиційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:

1) створення  нового підприємства "з нуля";

2) придбання  фірми, що вже існує;

3) придбання  франшизи, тобто ліцензії, яка надає  підприємцеві (фірмі) право на  продаж (виробництво, заняття певною  діяльністю) товарів чи послуг, у  великої фірми, яка вже добре  відома споживачам.

Підготовча стадія. Наявність концепції власної  справи ставить перед підприємцем  велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтуватися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяльності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них — це завдання підготовчої стадії розробки бізнес-плану. Відтак на підготовчій стадії:

1) збирається  та аналізується маркетингова, виробнича,  фінансова й загальноекономічна  інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Чим більше інформації буде зібрано, тим більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки;

2) з'ясовуються  сприятливі можливості та загрози  розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори, галузеві фактори, конкуренти;

3) оцінюються  сильні та слабкі сторони фірми.  Сильні сторони фірми — це  її особливі, унікальні або принаймні  оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони — це те, в чому фірма відстає від конкурентів;

4) визначається  місія фірми, тобто головне  призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів;

5) формулюються  конкретні цілі діяльності фірми,  тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за  певний проміжок часу;

6) аналізуються  стратегічні альтернативи та  вибирається стратегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію, підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих типових стратегій бізнесу: контроль за витратами, диференціацію; фокусування.

Основна стадія — це безпосереднє опрацювання бізнес-плану. Головна мета цієї стадії — довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, як саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний зиск. Інвестор має побачити прибуток не після, а до того, як вкладе гроші в запропонований проект. Звичайно, зробити це можна за допомогою ретельно підготовленого бізнес-плану. При цьому сформульовані на початковій і підготовчій стадіях концепція, місія, цілі та стратегія майбутнього бізнесу утворюють "каркас" бізнес-плану, визначають його спрямованість, логіку побудови і зміст відповідних розділів.

Більшість підприємців  опрацьовують бізнес-плани для залучення  інвесторів до фінансування свого проекту. Найскладнішою TJ найбільш повною щодо висвітлення питань є процедура  розробки бізнес-плану для виробничої діяльності. Тому далі розглядатимемо структуру, зміст та методику розробки бізнес-плану, орієнтованого на залучення  інвестицій у виробничу діяльність (дод. 3), у структур якого, як правило, виділяють такі складові.

1. Титульний  аркуш.

2. Зміст бізнес-плану.

3. Резюме.

4. Галузь, фірма  та її продукція (послуги).

4.1. Поточна ситуація  і тенденції розвитку галузі.

4.2. Опис продукту (послуги) фірми.

4.3. Патенти, товарні  знаки, інші права власності.

4.4. Стратегія  зростання фірми.

5. Дослідження  ринку.

5.1. Загальна  характеристика ринку продукту.

5.2. Цільовий  ринок бізнесу.

5.3. Місцезнаходження  фірми.

5.4. Оцінка впливу  зовнішніх чинників.

6. Маркетинг-план.

6.1. Стратегія  маркетингу.

6.2. Передбачувані  обсяги продажу.