Соціальні гарантії

У ринковій соціально-орієнтованій моделі економіки зростає роль соціальної функції держави. Уряд і держава  несуть відповідальність за надання  громадянам соціального захисту  і забезпечення рівного доступу  до задоволення основних потреб. Рівень бідності може розглядатися як істотний показник діяльності політики соціального захисту.

Соціальне забезпечення є комбінацією програми пенсійних  нагромаджень, програми страхування  і програми перерозподілу національного  доходу.

Соціальний захист – це комплекс законодавчо закріплених соціальних норм, що гарантує держава окремим шарам населення, а також при визначених економічних умовах усім членам суспільства (під час росту інфляції, спаду виробництва, економічної кризи, безробіття й іншого).

Форми і методи соціального захисту населення повинні забезпечити задоволення життєво необхідних потреб кожного громадянина на рівні не нижче прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум  – це вартісна оцінка мінімуму життєвих засобів, необхідних для підтримки  життєдіяльності і поновлення робочої сили працівника. Прожитковий мінімум являє собою законодавчо визначений базовий державний соціальний стандарт, на основі якого встановлюються соціальні гарантії і стандарти в сферах доходів населення, житлово-комунального, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я, освіти і т.д.

Державні соціальні  стандарти і нормативи формуються, встановлюються і затверджуються в  порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України.

Особливістю соціального  захисту є адресна спрямованість, тобто соціальна допомога повинна надаватися тим громадянам, яким вона необхідна й у визначених обсягах.

Соціально-економічні гарантії – це метод забезпечення з боку держави задоволення різноманітних  потреб громадян на рівні соціально  визнаних норм і нормативів.

Нормативи споживання – розміри споживання в натуральному вираженні продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного  споживання і деяких послуг за визначений проміжок часу (за день, місяць, рік).

Нормативи забезпечення – визначена кількість предметів довгострокового використання, що знаходиться в особистому споживанні населення, а також забезпечення визначеної території мережею установ освіти, охорони здоров’я, побутового, транспортного обслуговування і т.д..

Нормативи доходу – розмір особистого доходу громадян або родини, що гарантує їм задоволення потреб на рівні нормативів споживання і забезпечення.