Бюджетний процес в Україні та загальні напрямки його вдосконалення на сучасному етапі

 

Бюджетний процес в Україні  та загальні напрямки його вдосконалення на сучасному етапі.

 

Державний бюджет — основне  знаряддя економічного планування, макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Формування дохідної і видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

Бюджетний процес — це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за виконанням, заслуховуванням звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Від початку складання  бюджету до затвердження звітів про  його виконання весь бюджетний процес контролює ВРУ та місцеві органи самоврядування. Згідно із цим перед  бюджетним плануванням ставляться такі завдання:

 

Стадії бюджетного процесу:

Складання проектів бюджетів

Розгляд і прийняття закону про  Державний бюджет України, рішень про  місцеві бюджети

Виконання бюджету, рішень про місцеві  бюджети

Підготовка й розгляд звіту  про виконання бюджету і прийняття  рішення щодо нього

 

 

 

 

 

 

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових засадах, які повинні гарантувати  чітке планування, додержання бюджетної  дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків. Усі стадії бюджетного процесу базуються на одних принципах організації  бюджетної діяльності і мають  відповідну правову регламентацію.

 

Бюджетний процес повинен  регламентуватись бюджетним регламентом.

Бюджетний регламент —  документ, в якому визначаються порядок  і терміни складання, розгляду і  затвердження бюджету, а також організація  його виконання.

Бюджетний регламент:

Наявність затвердженого  бюджетного регламенту в державі  — найбільш актуальне завдання для  організації бюджетного процесу.

 

Складанню проекту бюджету  держави передує підготовча робота, яка включає в себе:

Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку розробляють до 1 червня року, що передує плановому, Міністерство економіки України за участю Мінфіну України, Національного банку України, Міністерства статистики України, інших міністерств і відомств.

 

 

До основних прогнозних макропоказників відносять:

 

На підставі Основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік уряд АРК, державні адміністрації областей і міст (міста Київ і Севастополь) розробляють прогнозні показники економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, які є основою для складання проектів їх бюджетів.

 

 

 

Існуючий сьогодні бюджетний  процес має ряд переваг і недоліків, які виражаються: по-перше, в тому, що існуюча дохідна база в бюджетах усіх рівнів не дає змогу здійснювати  повне фінансування і задовольнити потребу в бюджетних коштах; по-друге, вимушені заходи, щодо планування і  виконання бюджету скорочують можливість розвитку установ, відповідних мереж  і це має досить негативні наслідки, так як школи залишаються не забезпечені  новими засобами навчання, підручниками; лікарні медикаментами, приладами, устаткуванням так необхідними  для забезпечення здоров'я нації, пенсіонери, малозабезпечені громадяни  залишаються без пенсій, допомоги, заробітної плати, працівники бюджетних  установ не одержують заробітну  плату; по-третє, існуючий бюджетний  процес не забезпечує повного контролю за використанням бюджетних коштів.

 

 

 

Найважливішого значення при організації складання проектів бюджетів на­буває методика бюджетного планування. Значення бюджетного планування не викликає заперечень — об'єктивні  реальні плани — запорука ефективного  вико­нання бюджету, фінансування визначених статей видатків у повному обсязі. Відповідно до Бюджетного кодексу в Україні впроваджується програмно-цільовий метод формування бюджетів, що потребує удосконалення методики бюджетно­го планування.

Застосування цього методу потребує впровадження відповідних  правил та процедур у бюджетний процес, зокрема:

—удосконалення стратегічного державного планування;

—посилення відповідальності розпорядників щодо прогнозування та виконання бюджету.

Значною проблемою для  України є здійснення стратегічного  планування, виз­начення пріоритетів  державної економічної, фінансової, соціальної політики уря­дом на законодавчій основі. Мають бути розроблені стратегічні  завдання держави на довгострокову (10—15 років) та середньострокову (3—5 років) перспективу.

З огляду на вимоги програмно-цільового методу значно доповнюються функції розпорядників бюджетних коштів щодо бюджетного планування.

 

Оптимізація системи  бюджетних установ передбачає чітке  визначення та розмежування бюджетних установ, які повинні бути підвідомчі відповідному розпоряднику бюджетних коштів. Таке чітке підпорядкування дасть змогу виконувати завдання, спрямовані на реалізацію бюджетних програм, здійснювати оптимальний розподіл бюджетних коштів для розпорядників.

Розпорядники  бюджетних коштів відповідають за організацію  та стан внутрішнього контролю й аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих установах. Організація ефективної системи внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю установи покладається на її керівника.

Зовнішній контроль й аудит фінансової та господарської  діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою — у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України — відповідно до його повноважень, визначених законом.

Крім того, функції  фінансового контролю здійснює Державне казначейство — через регіональні підрозділи обліковує усі доходи й видатки бюджетів і здійснює моніторинг виконання бюджету з метою забезпечення відповідності платежів зобов'язанням та бюджетним призначенням. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачене законодавством України.

Існує проблема дублювання контрольних функцій  відповідними органами фінансового  контролю на певних стадіях бюджетного процесу. У цьому зв'язку одним із завдань удосконалення фінансового контролю є визначення завдань і сфери відповідальності кожного підрозділу.

Одним із головних принципів, що визначає Бюджетний кодекс при забезпеченні бюджетного процесу, є принцип відповідальності. Відповідальність учасників бюджетного процесу на всіх його стадіях — запорука ефективної бюджетної політики в державі, цільового використання бюджетних коштів.

Важливим кроком у цьому напрямку є встановлення відповідальності на стадії планування та використання бюджетних коштів.

Бюджетне законодавство  передбачає конкретні вимоги та відповідальність, які стосуються усіх учасників бюджетного процесу щодо виконання їхніх обов'язків.

Концепція правопорушень  охоплює певні елементи:

 

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальна громада має право проводити громадські слухання, бажано з приводу проекту бюджету, зустрічатися з депутатами відповідної ради й посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

В Україні накопичено певний досвід відкритості та прозорості бюджетного процесу — коли бюджетна інформація оприлюднюється і бюджетний процес стає досить відкритим, внаслідок чого громадяни краще розуміють й активніше підтримують ініціативи місцевих органів влади. Один із аспектів такої прозорості — поширення інформації через мережу Інтернет та публікації проекту бюджету у місцевій пресі.

Отже бюджетний процес — це багатогранне і динамічне явище, що потребує постійного вивчення й удосконалення відповідно до вимог економічного, соціального, демографічного, політичного, екологічного стану держави і відповідних цілей та завдань держави на певному етапі розвитку суспільства.