Рланування розслідування злочинів

Версії допомагають  зробити висновки про можливі  конкретні факти, важливі для  справи. З логічного боку цей процес полягає в тому, що версії умовно приймають за вірогідне пояснення  події, яка розслідується, і роблять  умовивід про те, які обставини  мають бути чи були в дійсності  в подібному випадку. Щоб перевірити версію, слід встановити, чи ці обставини  справді наявні, чи їх немає і  не було.

Для правильного  з'ясування змісту розслідування велике значення має кримінально-правова  кваліфікація злочину. Повноти і  всебічності розслідування досягають  ретельним дослідженням всіх елементів  складу злочину.

До найважливіших  питань розслідування належать:

об'єкт злочинного замаху; в чому виявилася злочинна дія (чи бездіяльність); спосіб і засоби, коли, де і в якій обстановці його вчинено; його наслідки; хто вчинив, які дані характеризують особу обвинуваченого, чи були співучасники, яка роль кожного з них; яка форма вини злочинця; мотиви і мета злочину (при наявності навмисної вини); що сприяло вчиненню злочину.

Після визначення обставин і питань, що підлягають розслідуванню, робота слідчого по плануванню полягає  у виборі слідчих дій, необхідних для виявлення, дослідження і закріплення доказів. Виходячи з намічених до з'ясування обставин, слід продумати, які джерела доказів повинні бути використані і які в зв'язку з цим треба провести слідчі дії. Останні слідчий добирає з урахуванням характеру обставин, що мають бути з'ясовані, а також наявних у справі доказів. Так, якщо серед намічених слідчим питань виявляються такі, що для їх вирішення необхідні спеціальні знання, планують проведення експертизи.

Однією з важливих умов успіху розслідування злочину є вміле поєднання слідчих дій і розшукних заходів. Слідчий може давати органам дізнання доручення і вказівки на проведення останніх (ст. 114 КПК УРСР). Необхідність взаємодії з органами дізнання треба враховувати при розробці планів розслідування крадіжок, розбоїв, пограбувань, вбивств та інших злочинів.

У процесі розслідування  слідчий також широко використовує допомогу громадськості при розшуку злочинців, викраденого майна, окремих речових доказів тощо. В зв'язку з цим, при розробці плану передбачають визначення форми роботи по залученню громадськості до розкриття кримінального злочину.

Після з'ясування слідчих та інших дій, необхідних для розслідування намічених  обставин, слід визначити час їх проведення, що має. важливе технічне й організаційне значення. При цьому важливо намітити найдоцільнішу, в умовах конкретної справи, черговість проведення окремих дій, що дає змогу слідчому раціонально розподілити робочий час і сприяє прискоренню розслідування.

Терміни проведення окремих дій у справі визначають з урахуванням необхідності одночасного  розслідування всіх справ, що є у  слідчого в роботі.

На основі сказаного  вище можна сформулювати загальні правила, які допомагають слідчому визначити  терміни проведення окремих дій  у кожній конкретній справі:

1. Невідкладно,  по можливості терміново, провадити  слідчі дії по збиранню доказів,  які можуть бути змінені чи  втрачені, а також дії, що перешкоджають  обвинуваченому уникнути слідства й суду. Наприклад, при розслідуванні розтрат до таких дій часто належать затримання, вилучення документів й обшук обвинуваченого.

2. Перш за  все рекомендується провадити  слідчі дії й розшукні заходи, що ними можна попередити вчинення  іншого злочину.

3. Терміни виконання  окремих дій слід визначати  з урахуванням часу, необхідного  для підготовки до їх проведення (збирання відповідних даних про  місце обшуку тощо). Кожна слідча дія провадиться після належної підготовки.

4. Важливою передумовою  правильного визначення черговості  проведення слідчих дій є розгляд  їх у взаємозв'язку, а також попереднє передбачення можливих результатів тієї чи іншої дії. Враховуючи останнє, слідчий вирішує питання про те, в якій мірі вони можуть допомогти найефективнішому проведенню наступних слідчих дій. Так, при вирішенні питання про черговість допитів слідчий бере до уваги, від кого з обвинувачених він може одержати найповніші правдиві показання, які можуть бути використані при допиті інших обвинувачених. Послідовність і термін виконання, слідчих дій визначається також тим, які з обставин справи слід розслідувати в першу чергу, а які можуть бути з'ясовані пізніше. Перевагу віддають слідчим діям, що мають значення для перевірки всіх чи кількох версій.

5. В деяких  випадках значення має не тільки  день, а й час проведення слідчих  дій (наприклад, при проведенні обшуку), його визначають, виходячи з тактичних міркувань.

У розвиток загального плану розслідування складають плани проведення окремих слідчих дій.

4. Техніка планування. Планування роботи слідчого.

Письмовий план розслідування — важливий документ, який необхідно складати по кожній кримінальній справі. Наявність його гарантує слідчого від того, що якесь  з питань залишиться нез'ясованим. Оскільки слідчий веде іноді кілька справ, то краще викласти план на папері. Це полегшує роботу по нагляду і керівництву слідством.

Техніка складання  письмового плану зводиться до коротких записів за визначеною формою. Слідча практика і криміналістична література вказують на можливість використання різних форм плану, але в ньому мають бути зазначені обставини і питання, що підлягають з'ясуванню, слідчі дії, терміни їх проведення (див. зразок).

Після закінчення слідства план зберігається в наглядовому провадженні по справі. План може мати додатки: картки на обвинувачених, у які вносять дані про наявні докази і роблять записи про обставини, що підлягають з'ясуванню, і необхідні слідчі дії.

Слідство в  таких справах планують, як правило, за версіями чи епізодами або за обвинуваченими. При плануванні за епізодами розробляють окремі плани  розслідування, а при плануванні за особами—плани, що передбачають дослідження  злочинної діяльності обвинуваченого за всіма епізодами.

Керівник слідчої  бригади складає план, який відображає, хто із слідчих, який епізод (чи діяльність конкретних обвинувачених) розслідує, в які терміни, а також план дій, що охоплюють ряд епізодів, керує і координує всю роботу по плануванню розслідування складних справ.

При розслідуванні  складних справ доцільно складати також  графічні схеми. Це креслення, де за допомогою  умовних позначок (геометричних фігур  і ліній) показують зв'язки злочинців, рух документів, товарів тощо. Графічна схема дає наглядне уявлення про обставини справи (наприклад, про зв'язки спекулянтів між собою і співучасниками — працівниками торговельних підприємств) і допомагає правильно планувати розслідування. При цьому корисними можуть бути короткі конспективні виклади окремих обставин чи епізодів. Вивчення великих матеріалів чи кримінальної справи, що надходить від іншого органу розслідування, також доцільно супроводити короткими записами. Це значно полегшує розробку плану.

Планування розслідування  з конкретної кримінальної справи не можна вести без врахування характеру, особливостей, терміновості розслідування інших справ, які веде слідчим. Для раціональної організації праці і визначення належних темпів розслідування всіх кримінальних справ необхідна своєчасна координація окремих планів. Крім того, слідчий виконує і роботу не кримінально-процесуального характеру (доповіді на підприємствах, навчальні семінари тощо). Таким чином, особливості слідчої роботи вимагають планування не тільки окремих справ, а й всієї діяльності слідчого. Цей важливий засіб наукової організації його праці відтворюється при складанні календарного плану-графіку на окремих аркушах чи в зошиті з позначкою днів тижня і намічених на ці дні слідчих дій з визначених справ, а також іншої роботи (вивчення наказів Генерального прокурора СРСР, виступи з доповідями перед народною дружиною тощо). У плані відмічають про виконання роботи.

Складання календарного плану — це не формальна робота, не механічне перенесення даних, що є в планах з конкретних справ. При його складанні варто враховувати суспільну небезпеку кожного злочину, який розслідується, брати до уваги терміновість проведення тих чи інших слідчих дій, що, нарешті, забезпечує, як правило, одночасне розслідування всіх кримінальних справ у зазначені законом терміни і проведення ефективної роботи в попередженні злочинів.

Література

1. Васильєв А.  Н., Мудьюгин Г. Н., Якубович Н.  А. Планирование расследования  преступлений. М., Госюриздат, 1957.

2. Ларин А.  М. Расследование по уголовному  делу. М., Госюриздат, 1970.

3. Колесниченко  А. Н., Матусовский Г. А. О  система версий й методике  их построения.— В сб.: «Криминалистика  и судебная експертиза», вьіп. 7. К., РИО МВД УССР, 1971.