Ідеологія лібералізму: переваги та недоліки

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА” 

Кафедра політології та соціології 
 
 

Есе на тему:

„Ідеологія  лібералізму: переваги та недоліки ” 
 
 
 
 

 
Виконала студентка 
Дацко Юлія Михайлівна 
4 групи, 2 курсу, спеціальності 6507 
 
Перевірила:

Лисенко Юлія Віталіївна 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011 
Ідеологія лібералізму: переваги та недоліки

      Надзвичайно важливим комунікативним фактором, що впливає на поведінку людини, завжди була й залишається ідеологія. Найбільші конфлікти декількох останніх століть мали кінцевими причинами глибокі ідеологічні розходження. Адже не існує абсолютно ідеальної ідеології. Кожна з її форм має первні переваги та недоліки, які й викликають суперечки у суспільства.

      Не  є винятком й ідеологія лібералізму, яка була запроваджена у ХІХ ст.

На сьогоднішній день лібералізм є однією з провідних  ідеологій у світі. Такі переваги, як концепції особистої свободи, почуття власної гідності, свободи слова, загальних прав людини, релігійної терпимості, недоторканності особистого життя, приватної власності, вільного ринку, рівності, правової держави, прозорості уряду, обмежень на державну владу, верховної влади народу, самовизначення нації, освіченої і розумної державної політики — набули найширшого розповсюдження.

      Поширення ліберальних ідей в Україні не мало такого розмаху як у країнах Західної Європи. Проте українські прихильники лібералізму сповідував такі погляди: політична свобода (сукупність конституційно закріплених прав громадян); центральна категорія приватної власності та засоби виробництва в системі політико-економічних категорій; пріоритет загальнолюдських цінностей над соціально-класовими чи національними; визнання верховенства права в суспільному житті, взаємозалежності права та свободи, необхідності поєднання соціальної та правової ідей. Зараз на їх основі діють ряд політичних партій, зокрема, Ліберальна партія України (ЛПУ), Ліберально-демократична партія (ЛДП) та інші. Але проблема сучасного українського лібералізму полягає у використанні морально і політично застарілих концепцій класичного лібералізму. Для України, як і для низки країн посткомуністичного світу, характерним є свідоме чи вимушене прищеплювання світоглядів ліберальних моделей західного світу.

      Звісно, як і будь-яка інша ідеологія, лібералізм має певні недоліки і зазнає критики  стосовно них. Зокрема, з точки зору марксизму, головним недоліком лібералізму є нерівномірний розподіл матеріальних благ. Марксисти стверджують, що у ліберальному суспільстві реальна влада зосереджена в руках дуже невеликої групи людей, які контролюють фінансові потоки. В умовах економічної нерівності, рівність перед законом і рівність можливостей, на думку марксистів, залишаються утопією, а справжньою метою є узаконення економічної експлуатації. Крім того, марксизм також критично ставиться до ліберальної теорії суспільного договору у зв'язку з тим, що в ній держава розглядається як окремий від суспільства суб'єкт. Марксизм зводить протистояння між суспільством і державою до протистояння між класами, заснованому на ставленні до засобів виробництва. Деякі вважають, що поза економічною сферою громадянські свободи ведуть до байдужості, егоїзму і аморальності. Найбільш категоричні фашисти, які стверджують, що раціональний прогрес веде не до більш гуманного майбутнього, як вважають ліберали, а навпаки, до морального, культурного та фізичного виродження людства. Ліві противники економічного лібералізму заперечують проти встановлення ринкових механізмів в тих областях, де їх раніше не було. Вони вважають, що наявність тих, хто програв і поява нерівності в результаті конкуренції завдає істотної шкоди всьому суспільству. Зокрема, виникає нерівність між регіонами всередині країни. Праві противники культурного лібералізму бачать в ньому небезпеку для морального здоров'я нації, традиційних цінностей і політичної стабільності. Вони вважають допустимим, щоб держава і церква регулювали приватне життя людей, захищали їх від аморальних вчинків, виховували в них любов до святинь і вітчизні.

      В Україні також є критики ліберальних ідей, зокрема, Дмитро Донцов вважав, що для перемоги національної ідеї творча меншість має відкинути «всі ці лібералізми, демократизми, соціклізми, пацифізми» та згуртувати націю навколо одного ідеалу.

      Я вважаю, що ознаки лібералізму є позитивним явищем в супсільному, економічному та політичному житті нашої країни. В Україні прихильники ліберальних ідей в економіці зазвичай є оборонцями прав людини — тобто ліберальних ідей у політиці та суспільному житті. Лібералізм прославляє ініціативність, спонукає до активних дій і закликає покладатися на власні сили. На мою думку, хоча й ліберальні ідеї в Україні не мають у найближчому майбутньому добрих перспектив, із часом економічна еліта країни буде дедалі більше зацікавлена в органічному розвиткові лібералізму, адже ця ідеологія має безліч переваг, які можуть суттєво покращити життя населення нашої країни.