Рух сонця та місяця

     Відомості про наступні затемнення і про  умови їх видимості подано у «Шкільному астрономічному календарі». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.Календар  і його типи 

           Календа́р (від лат. calendarium — боргова книжка) — термін, що може використовуватися, в залежності від контексту, в різних значеннях:

• система відліку днів і довших відрізків часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця і зміні фаз Місяця.
• cписок днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят.

           Календар — ритм, що являє собою вираження внутрішніх особливостей, якими одна культура відрізняється від іншої. Природно, що ставлення до часу всередині окремо взятої культури позначається насамперед на календарі. Однак календар є не тільки ритмом часу, але й ритмічною пам'яттю людства. Найдавніші з календарів, такі як cонячний календар Давнього Єгипту або сонячно-місячний календар Вавилону з їх періодично повторюваними циклами релігійних свят, завжди переслідували мету — бути надійними хранителями пам'яті про те, що лежало в першооснові кожної з культур.

Труднощі, які  виникали під час розробки календарів, зумовлені тим, що тривалість доби, синодичного місяця S і тропічного року Т_γ неспівмірні між собою. Астрономічні прообрази календарних одиниць лічби часу – S і Т_γ – містять дробову кількість діб, тоді як календарні одиниці (місяць і рік) – цілу.

   Тому  й склалися декілька різних календарних  систем. Так, одні народи вели облік  днів проміжками часу, близькими до тривалості синодичного місяця S, і не брали до уваги зміни пір року. Тут мовиться про місячні календарі. Інші вимірювали час такими ж місяцями, але тривались року намагалися узгодити зі змінами пір року, створюючи місячно-сонячні календарі. Треті брали за основу обліку днів зміну пір року, тоді як на зміну фаз Місяця взагалі не зважали. Так виникли сонячні календарі.

   А. Місячний календар

   За  ним рік триває 12 календарних  місяців, і тривалість кожного з  них зіставляється зі зміною фаз  Місяця. У 12 синодичних місяцях налічується

   12 × 29,53029 = 354,367 доби.

   Відповідно, число 354 можна представити як

   6 × 30 + 6 × 29 = 354.

   Тобто можна ввести календарний рік тривалістю 354 доби, в якому загалом буде налічуватись 6 місяців «повних» і 6 місяців «неповних» (по 29 діб). За традицією непарні місяці мають по 30 діб, парні – по 29. У середньому за кожні три роки із залишку в 0,367 доби набирається ціла доба, тоді можна ввести «продовжений» календарний рік із 355 діб. Варіантів є два. У турецькому циклі здійснюють вставку 3 діб у кожних 8 роках, в арабському – 11 діб за кожні 30 років.

   Місячний  календар вживають у  країнах, де сповідується іслам.

   Оскільки  ж рік у сонячному календарі  має 365 або 366 діб, а місячний календарний  рік на 11 (або12) діб коротший від  сонячного, то початок місячного  року – 1-ше Мухарама – зміщується на 11 діб назад щодо дат сонячного  календаря (рис. 3). Конкретно, 1-ше Мухарама припадає: 2005 р. – на 10.02, 2006 р. – на 31.01, 2007 р. – на 20.01, 2008 р. – на 10.01.

    Б. Місячно-сонячний календар

   Офіційно  його використовують лише в Ізраїлі. Однак це на його основі проводять  обчислення дат християнської Пасхи  і пов’язаних з нею інших свят (зокрема, для кожної “такої-то неділі після П’ятидесятниці” вказують “глас” і Євангеліє на ранній).

   У місячно-сонячних календарях лічбу  коротших проміжків часу узгоджують зі зміною фаз Місяця. Календарних  місяців у році беруть 12 або 13 так, щоб середня за порівняно невеликий  проміжок часу тривалість календарного року була близькою до тривалості року тропічного.

   Рік із 13 місяців, названо емболісмічним (від гр. “емболос” – вставка). У Давньому Римі і середньовічній Європі вставку додаткового дня або місяця називали інтеркаляцією (від лат. intercalatio – вставка), а додатковий 13-й місяць – інтеркалярієм.

   Серед кількох варіантів узгодження зміни  фаз Місяця і пір року найточнішим  виявився 19-річний метонів цикл, винайдений (незалежно від давньовавилонських астрономів) у 432 р. до н.е. греком Метоном. У цьому циклі виконуються такі співвідношення:

   19 × 365,24220 = 6939,602 доби;

   235 × 29,53059 = 6939,689 доби.

   Тобто, 19 тропічних років = 235 синодичних місяців. Заокруглюючи до цілих діб, приймали, що в циклі з 6940 діб налічується 110 неповних (по 29 діб) і 125 повних (по 30 діб) місяців. Вставка 13-го місяця здійснюється 7 разів за кожні 19 років.

   Єврейський  місячно-сонячний календар в його нинішньому вигляді запроваджений близько 500 р. н.е. У ньому як простий, так  і емболісмічний рік може бути коротким (або недостатнім) – 353 чи 383 доби; правильним (або повним) – 354 чи 384 доби; надлишковим (або продовженим) – 355 чи, відповідно, 385 діб. Роки різної тривалості комбінують так, щоб їхні початки якнайточніше співпадали з моментами сполучень Місяця із Сонцем. Однак, з огляду на специфіку у відзначенні окремих свят (як ось, заборона будь-якої роботи) початок Нового року в єврейському календарі – 1 Тішрі – іноді переносять на 1-2 дні вперед. Саме тому Новий рік євреї відзначають лише в один із чотирьох днів тижня – у понеділок, вівторок, четвер або в суботу. Відповідно, найбільше зі своїх свят – Пасху (15 Нісана) євреї відзначають у вівторок, четвер, в суботу або неділю (від Пасхи 15 Нісана – до Нового року – 1 Тішрі – в єврейському календарі налічується 163 дні, тобто 23 тижні і 2 дні).

   У наш час день Нового року єврейського  календаря випадає між 5 вересня  і 4 жовтня (рис. 4), а Пасха (15 Нісана) – між 26 березня і 25 квітня за н.ст. Оскільки середня тривалість року тут  рівна 365,24682 доби, тобто більша від  тропічного, то за кожні 231,5 року початок єврейського року зміщується вперед на одну добу щодо дат григоріанського календаря.

    Отже, у наш  час 1 Тішрі було:

   2005 р. – 4.10, 2007 р. – 13.09; 2006 р.  – 23.09, 2008 р. – 30.09.

   У минулому місячно-сонячними календарями  користувалися, очевидно, майже всі  народи світу. Наші предки також, про  це свідчить, зокрема, запис у Лаврентіївському літописі: згадується прибуття князя  Всеволода до Києва 5 березня ще “попереднього” “літа 6646”, нове ж “літо 6647” розпочинається літописцем з 6 березня, а саме тоді “з’явився” на небі вузький серпок нового Місяця.

   Сонячним  календарем користувалися давні єгиптяни. Інший його варіант вживаємо і ми сьогодні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури: 

1. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=9909

2. http://www.refine.org.ua/pageid-78-1.html

3. http://uk.wikipedia.org/wiki/Календар

4. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=61781&pg=1