Письменность народов майя

ЗМІСТ

1. МАЙЯ
1. Писемність                                                                                   3
2. Система числення                                                                       7
2. АЦТЕКИ
1. Писемність                                                                                   8
2. Система числення                                                                       9
3. Календар                                                                                     10

МАЙЯ 

1. ПИСЕМНІСТЬ МАЙЯ 

   Писемність майя являла собою систему зі словесних і складових знаків. Найбільш ранні написи відносяться до III століття до н. е. Термін «ієрогліфи» щодо писемності майя був застосований європейськими дослідниками 18-го і 19-го століття, які вважали їх схожими на єгипетську ієрогліфіку.

   Як правило, символи були овальної форми і являли собою малюнки, пов'язані з землеробством, що зображували рослини, воду і вогонь, голови тварин, споруди, начиння, знаряддя праці, частини людського тіла. Деякі знаки, особливо зображення тварин, вживалися виключно як ідеограми. Існували комбінації двох або більше знаків, де один знак міг зливатися або вписуватися в іншій.

   Окремі символи групувалися в блоки від одного до п'яти (як правило, два-чотири). Усередині блоку символи писалися зліва направо і зверху вниз. Кожен блок зазвичай позначав іменник або дієслівну фразу. Замість стандартної конфігурації блоків, майя іноді писали в один ряд, колонку, у вигляді «L», або «T» — залежно від поверхні.

   Писемність майя являє собою добре розроблену систему символів, які вимальовувалися на кераміці і стінах, записувалися в паперових кодексах, вирізалися в дереві чи камені тощо. Вирізані або відлиті символи розфарбовувалися, проте фарба в більшості випадків не дійшла до наших днів. Усього доступно близько 7000 текстів.

Сьогодні з близько 800 відомих знаків розшифровано приблизно на 75 %, що дозволяє прочитати з тією чи іншою мірою достовірності до 90 % написів, а також провести повноцінний аналіз писемності майя.

   Від іспанської інквізиції дивом уціліли чотири рукописи майя. Шлях і обставини переміщення цих книг з рідних місць до Європи невідомі. Достовірно відомо лише місця їхнього нинішнього місцезнаходження.

   Рукопис з 74 сторінок, що зберігається в Дрездені (так званий «Дрезденський кодекс»). Довжина його становить 3,56 метри, розмір сторінки – 20,5 × 9 см.  

   З існуючих кодексів майя цей вважається найпрекраснішим і найдавнішим. Він виділяється вишуканістю  ліній і дивовижним кольором.

   Інший рукопис, що складається з 112 сторінок, зберігається в Мадриді («Мадридський кодекс»). Довжина його – 6 метрів, проте, у нього немає початку і кінця.

   У ще гіршому стані фрагмент рукопису на 24 сторінках, знайденний в архівах  паризької бібліотеки. «Паризький кодекс»  має довжину 1,45 метрів, містить текст з 1600 ієрогліфів і численні зображення божеств.

   Четвертий рукопис — так званий «Кодекс  Гроле» — дуже погано зберігся і  містить лише уривки тексту.  

   Безсумнівно, що більшість відомих рукописів  майя — це жрецькі требники, які  вказують, коли і яким богам потрібно приносити жертву. В основі кодексів – астрологічні і календарні таблиці, за якими жерці передбачали час появи на небі планет.

   Коли  ієрогліфічне письмо було заборонено іспанськими ченцями, а стародавні книги спалені, індіанці майя стали  записувати свої пророцтва, міфи, хроніки не ієрогліфами, а латинськими буквами. Так у ХVI столітті відразу після конкісти з'явилися книги «Чилам-Балам», що розповідають про історичне минуле та релігію майя. Так дійшов до наших днів найважливіший літературний пам'ятник, єдиний твір епосу майя — «Пополь Вух» («Книга народів»).

   У багатьох поселеннях майя перед храмами  встановлювалися ряди стел, написи на яких докладно розповідають про  правителів — з якого роду походив, коли народився і коли помер, які  славні діяння скоїв.

2. СИСТЕМА ЧИСЛЕННЯ  МАЙЯ

   Система рахунку у майя базувалася не на звичній десятковій системі, а на поширеній в мексоамериканських культурах двадцятиричній. Її витоки лежать в методі рахунку, при якому застосовувалися не тільки десять пальців рук, а й десять пальців ніг. При цьому існувала структура у вигляді чотирьох блоків по п'ять цифр, що відповідало п'яти пальцям руки і ноги. Також цікавим є той факт, що у майя існувало позначення нуля, яке також застосовувалося для позначення нескінченності. Так як нуль необхідний в багатьох математичних операціях, але в той же час в античній Європі був невідомий, вчені припускають, що майя мали високорозвинену культуру з високим рівнем освіти.

   Цифри майя складалися з трьох елементів: нуля (знак мушлі), одиниці (крапка) і п'ятірки (горизонтальна риска). Для запису цифр від 1 до 19 іноді також використовувалися зображення божеств. Такі цифри використовувалися вкрай рідко, і збереглись лише на кількох монументальних стелах.

АЦТЕКИ 

1. ПИСЕМНІСТЬ АЦТЕКІВ

   Ацтекська писемність була запозичена в інших народів Центральної Мексики, очевидно, у міштеків, після підкорення їх ацтеками. Відомостей щодо цього не достатньо, оскільки ацтеки знищували всі манускрипти підкорених народів, а іспанські завойовники, у свою чергу, спалили велику частину літератури самих ацтеків — так званих ацтекських кодексів. Це призвело до того, що ацтекська писемність відома здебільшого за іспано-ацтекськими білінгвами, а також за написами, що збереглися на пам'ятниках і стелах.

   У порівнянні з Майя, писемність ацтеків  була менш розвинена і являла собою  мальоване зображення подій з  елементами фонетичного запису, що застосовувався в особистих іменах і топонімах. Ацтекське письмо не було пристосоване для запису людської мови або довгих текстів, і в цьому сенсі не є повноцінною писемністю.

   Матеріалами для письма слугували шкіра або  паперові смужки з магуея, які складалися у вигляді ширми.

   Прочитання  записів було складне і неоднозначне. Знаки могли мати кілька значень (наприклад, зображення пагорба могло відповідати різним складам — can і tepec), всередині топоніма знаки часто записувалися в довільному порядку тощо. У той же час, існував певний набір правил, який при знанні мови і традицій писемності істотно полегшував інтерпретацію написаного. Однією з переваг логографічного письма було те, що його могли зрозуміти люди, які не знали ацтекського мови (науатля), що спрощувало її використання в різних регіонах держави ацтеків.

   Певної  системи розташування піктограм  не було: вони могли розміщуватись і горизонтально, і вертикально, і способом бустрофедон (протилежний напрямок сусідніх "рядків"). Головні системи ацтекської писемності: знаки для передачі фонетичного виду слова, для чого вживався так званий ребусний спосіб (наприклад, для написання імені Itzcoatl зображувалася стріла itz-tli над змією coatl); знаки ієрогліфічного характеру, що передають певні поняття; фонетичні знаки, особливо для передачі звучання афіксів. До іспанського завоювання, що перервало процес розвитку ацтекської писемності, всі ці системи існували паралельно, і їх вживання не було впорядкованим.

   Ацтекські імена, як правило, складалися з поєднання  слів на науатлі і записувалися групами  логограм, які вказували на корінь імені. Проте, іноді імена містили  фонетичні елементи, що служили для однозначності прочитання або повністю фонетичного запису імені.

   Історичні та інші події записувалися методом  малюнка. Наприклад, ацтекські воїни  зображувалися разом з полоненими, для позначення назв захоплених міст перед його назвою зображувався знак «захоплений» — охоплена димом та полум'ям піраміда з перекинутою вершиною. Соціальне становище людей визначалося за одягом.

   Ацтеки  були поціновувачами словесності і  збирали бібліотеки піктографічних книг (кодексів) з описами релігійних обрядів, історичних подій, реєстрами збору данини. До наших днів дійшло лише декілька ацтекських документів, складених, очевидно, вже після приходу іспанців, це — кодекси Коспі (Cospi), Магліабечіано (Magliabechiano), Борджіа (Borgia), Бурбонів (Borbonicus), Іштлільшочітлі (Ixtlilxochitl).

   2. СИСТЕМА ЧИСЛЕННЯ АЦТЕКІВ

   Ацтеки використовували двадцятеричную систему числення. Цифри записували у вигляді рядів точок, а в більш древніх манускриптах — як комбінація точок і ліній. Такої системи було достатньо для запису дат календаря.

   У пізніший період у зв'язку з необхідністю запису даних про кількість данини, а також інших великих чисел, були введені символи для позначення чисел 20 (прапор), 400 (перо) і 8000 (мішок з пахощами). Для вказівки на те, що значки є одним числом, проводилася з'єднувальна лінія. Наприклад, число 500 записувалося як перо і п'ять прапорів (400 +5 × 20 = 500).

   3. КАЛЕНДАР АЦТЕКІВ 

   Ацтеки користувалися двома календарями, ритуальним, з 260 днів, і сонячним, який мав 18 двадцятиденних місяців і 5 нещасливих днів.

   Як і в інших месоамериканських культурах, в імперії ацтеків існував 52-річний календарний цикл, який був результатом суміщення 260-денного і 365-денного річних циклів. Після кожного 52-річного циклу рахунок років починався спочатку.

   Для запису дат 365-денного календаря існував набір спеціальних знаків — 20 знаків для денного циклу і 13 цифрових коефіцієнтів.

   Дата складалася з комбінації знака дня і цифрового коефіцієнта. Перший день року записувався як «1 Cipactli», другий — як «2 Ehecatl» і т. д. Після того, як тринадцятиденний цикл закінчувався, слідував знак «1 Ocelotl», а після закінчення циклу днів коло замикалося, і наступний день позначався як «8 Cipactl». Роки цього календарного циклу іменувалися залежно від назви останнього дня останнього місяця 365-денного календаря. На практиці це призводило до використання в назвах року тільки чотирьох знаків 20-денного циклу (Calli, Tochtli, Acatl, і Tecpatl). У назві року також використовувалися цифрові коефіцієнти від 1 до 13. Для розрізнення знаків циклу від днів 260-денного календаря, вони записувалися в квадратній рамці.

   Сонячний календар рідко використовувався в манускриптах, і ніколи — на стелах і пам'ятниках.

   Укладачі календаря — жерці — керувалися цілою низкою складних правил. При цьому вони користувалися спеціальними довідниками. Деякі з них дійшли до наших днів. Кожен з таких довідників представляє собою цілу серію досить складних малюнків. Деякі малюнки були кольоровими. Розібратися в значенні та розумінні цих загадкових зображень допомогли вченим пояснювальні записи, зроблені деякими ченцями зі слів індіанців після завоювання Мексики.