Досягнення і проблеми культури незалежної України

Досягнення  і проблеми культури незалежної України

Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. почався новий етап розвитку українського суспільства. Україна стала суверенною демократичною державою, почалися радикальні реформи. Головною особливістю сучасного  періоду можна вважати його перехідний характер. Ми можемо говорити про те, що в суспільстві склалася нова соціокультурна ситуація, яка характеризується іншими соціально-економічними умовами, формами  власності, характером стосунків між  людьми, соціальною структурою, системою цінностей. Принципово новий статус в наші дні отримала національна  культура. У той же час серйозно впливає на всі сфери суспільного  життя економічна криза, яку переживає  наша Україна в кінці ХХ ст.

Одним з найважливіших для розвитку культури є питання про національну  мову. У 1989 р. Верховною Радою був  ухвалений “Закон про мови в Українській  РСР". Статус української мови як державної закріпила Конституція  України.

Фінансові проблеми перешкоджають збільшенню тиражів українських книг, комерційна література в основному привозиться  з Росії. Тобто очевидно, що для  успішного розв'язання проблеми не досить адміністративних заходів, а  потрібна культурно-просвітницька  робота, державна економічна підтримка. Скорочуються тиражі книг. Оптимальним  показником вважається, коли на душу населення  друкується 12-14 книг на рік. Якщо в 1991 р. в Україні цей показник становив 3,6, то в кінці 90-х - 0,99. Населення значною  мірою позбавлене можливості читати періодику (зараз в Україні тільки близько 8% сімей передплачують газети або журнали).

У 1999 р. в більш ніж 60% середніх навчальних закладів викладання здійснювалося  державною мовою, за винятком декількох  регіонів. У системі середньої  освіти зникла одноманітність. З'являються  авторські школи. Особливий розвиток отримали нові види середніх навчальних закладів з ранньою профілізацією - гімназії, ліцеї. Діє програма державної  підтримки обдарованих дітей. В 2000 р. почато перехід на 12-річну середню  освіту. Однак соціальне розшарування населення все частіше додає  системі освіти по суті становий характер. Державні школи зазнають фінансових труднощів, вчителям нерегулярно виплачується зарплата. Практично зникла система  професійного навчання, оскільки промисловість  неспроможна фінансувати ПТУ. Масово закрилися дитячі садки.

Реформується  система вищої освіти. Для підвищення її рівня введена система акредитації. Найбільші навчальні заклади  отримують статус Національних. Наприклад, Національний Київський університет  ім. Тараса Шевченка, Національний університет  “Києво-Могилянська академія”. Крім державних, з'являється велика кількість  комерційних вузів. Внаслідок цього  кількість різного роду інститутів, академій, університетів зросла майже  вдвічі.  

За роки незалежності розширилися культурні  контакти з різними країнами. Це сталося завдяки роботі різних міжнародних  фондів, можливості поїздок, спільним проектам. Були видані твори письменників, які працювали в еміграції, з'явилася  перекладна література провідних закордонних  істориків-українознавців (у 1993 р. українознавство  викладалося у 28 університетах і  коледжах США і в 12 університетах  Канади).

Попри фінансові та ін. труднощі розвивається українська наука. Україна бере участь у найбільших міжнародних програмах  століття, наприклад, космічних програмах  “Морський старт”, “Глобалстар”. А також у космічних програмах  “Спектр”,“Марс-96”, “Шатл-97”, “Океан”, “Природа”. Вперше запрацювала національна  українська станція в Антарктиді. В той же час на науковому потенціалі дуже серйозно відбилися економічні проблеми. Реструктуризація управління економікою, перехід одних підприємств у приватну власність, збитковість інших негативно позначилися на галузевих наукових і проектних інститутах. Державне фінансування науки скоротилося в чотири рази. В Україну широко завозиться електронна техніка, власна її розробка і виробництво не налагоджуються. Погіршення умов життя і роботи стало головною причиною того, що в 1992-1996 рр. за кордон виїхали тисячі наукових співробітників.

З'явилося  розділення культури на елітарну і  масову. Україна зіткнулася з таким  явищем, як американізація культури, що особливо відчувається в кінематографі (виробництво власних фільмів  значно скорочене), популярної музики, літератури.

Для багатьох людей відвідування театрів, музеїв, бібліотек, тим паче які-небудь поїздки  стали недоступними. У зв'язку зі значним скороченням життєвого  рівня (за рівнем життя Україна займає 95-е місце в світі, а понад  половина населення живе нижче межі бідності), погіршенням медичного  обслуговування, зростанням вартості ліків, ускладненням екологічної обстановки спостерігається збільшення захворюваності, смертності, зниження народжуваності.

Зник  державний контроль, який багато років  тяжів над творчою інтеліґенцією. Розширилися можливості гастрольної  діяльності. Однак багато театрів, творчих  колективів через скорочення державного фінансування виявилися у складній ситуації. Відбувається, з одного боку, усвідомлення необхідності їх підтримки  органами влади, в тому числі місцевої, з іншого боку, йде пошук спонсорів, меценатів. Прикладом може служити  Донецький оперний театр ім. А.Солов'яненка, художнім керівником якого є В.Писарєв. Тут не припиняються прем'єри спектаклів, з успіхом проходять зарубіжні  гастролі, організовуються національні  і міжнародні фестивалі.

Принципово  змінилися відносини держави  і церкви. Конституція України  гарантує громадянам свободу совісті  і віросповідання, зберігаючи відокремлення  церкви від держави і школи  від церкви. Ці положення законодавства  з тих, що декларуються, перетворилися  на реальні. В Україні за станом на 1 січня 2000 р. діяло близько 22 тис. релігійних організацій, які входять до 80 конфесій, течій і напрямів. З проголошенням  незалежності України відбувся розкол у православній церкві. Склалися три  православні конфесії: Українська православна  церква Московського патріархату, Українська православна церква Київського патріархату  і Українська автокефальна православна  церква. Відновлена діяльність Української  греко-католицької церкви, крім того існують римсько-католицька церква, 32 напрями протестантства (баптисти, адвентисти сьомого дня, Свідки Єгови  тощо), общини іудеїв, іслам, нетрадиційні культи (РУН-віра, кришнаїти, буддисти). Релігійним общинам повернені націоналізовані  в минулому будівлі. Відновлено шедевр української храмової архітектури - Михайлівський золотоверхий собор, а також Успенський собор Києво-Печерської лаври.

ХХ сторіччя в історії української культури, як і у всьому світі, повне протиріч, досягнень і втрат. Особливістю розвитку національної культури є визначальна роль політичного чинника. Основні його етапи співпадають з основними етапами політичної історії. Нові можливості відкриває перед культурою утворення української незалежної держави. Однак досі (до кінця ХХ ст.) їх використання було утруднене кризою. Вихід з неї - завдання не тільки економіки, але й культури.