Сутність, загальні та особливі характеристики кризових явищ

Кризи також можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і викликаються об'єктивними причинами нагромадження факторів, пов'язані з виникненням кризи можуть бути потреби реструктуризації ви­робництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу. Несподівані кризи часто бувають чи результатом грубих по­милок в управлінні, чи яких-небудь природних явищ, чи еконо­мічній залежності, що сприяє розширенню і поширенню локаль­них криз.

Кризи бувають глибокими і легкими. Глибокі, гострі кризи ча­сто ведуть до руйнування різних структур соціально-економічної системи. Вони протікають складно і нерівномірно, часто акуму­люють у собі безліч протиріч, зав'язують їх у заплутаний клубок. Легкі, м'які кризи протікають більш послідовно і безболісно. їх можна передбачати, ними легше управляти.

Криза – це об’єктивне явище в соціально-економічній системі. Це уявлення того, що в основі функці­онування і розвитку соціально-економічної системи лежить керо­вана діяльність людини. Бажання ефективно управляти еко­номічною системою може виражатися в прагненні розширювати сферу управління, тобто знижувати частку некерованих процесів. І в певній мірі це вдається. Можна допустити, що в майбутньому людина взагалі виключить кризи з розвитку соціально-еко­номічних систем, а нинішні кризи характеризують лише рівень розвитку людини, недолік знань, недосконалість управління.

3. Причини виникнення кризи

Кризи відбивають не тільки протиріччя функціонування і роз­витку, але можуть виникати й у самих процесах функціонування. Це можуть бути, наприклад, протиріччя між рівнем техніки і кваліфікацією персоналу, між технологіями й умовами її використання (приміщення, кліматичне середовище, технологічна куль­тура й ін.).

Криза — це крайнє загострення протиріч у соціально-еко­номічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості в на­вколишнім середовищі.

Причини криз, що виникають на підприємствах, можуть бути різними. Вони поділяються на об'єктивні, пов'язані з циклічними потребами модернізації і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами зовнішнього середовища організацій, і суб'єктивні (рис. 1.), що відбивають помилки і волюнтаризм в управлінні. Причини криз можуть носити також природний ха­рактер, що відбивають явища клімату, землетрусу, повені й інші катаклізми природної властивості. А можуть носити і техноген­ний відбиток, пов'язаний з діяльністю людини.

Причини кризи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Пер­ші пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного роз­витку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, полі­тичною ситуацією в країні. Другі  з ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною й інвес­тиційною політикою [6].

Якщо кризу розуміти саме таким чином, то можна констату­вати ту обставину, що небезпека кризи існує завжди і її необхідно передбачати і прогнозувати.

У розумінні кризи велике значення мають не тільки її причи­ни, але й різноманітні наслідки: можливе відновлення організації чи її руйнування, оздоровлення чи виникнення нової кризи.

Рис. 1. Причини криз

Вихід із кризи не завжди пов'язаний з позитивними наслідками. Не можна виключати перехід у стан нової кризи може бути навіть ще більш глибокої і тривалої. Кризи можуть виникати як ланцю­гова реакція. Існує можливість і консервації кризових ситуацій на досить тривалий час. Це може пояснюватися певними політични­ми причинами. Взагалі наслідки кризи найтіснішим чином пов'язані з двома факторами: його причинами і можливістю уп­равління процесами кризового розвитку.

4. Наслідки кризи на підприємствах

Наслідки кризи можуть привести до різких змін чи м'якого тривалого і послідовного виходу. І післякризові зміни в розвитку організації бувають довгостроковими і короткостроковими, якісними і кількісними, оборотними і необоротними. Причому вони можуть носити як позитивний, так і негативний характер як для самої організації, так і для навколишніх (соціум, екологію і т.д.). Тому керівництву необхідно вкрай відповідально підходити до прийняття рішень антикризового характеру [6].

Різні наслідки кризи визначаються не тільки її характером, але й антикризовим управлінням, що може чи пом'якшувати кри­зу, чи загострювати її. Можливості управління в цьому відно­шенні залежать від мети, професіоналізму, мистецтва управління, характеру мотивації, розуміння причин і наслідків, відповідаль­ності (рис.2).

Рис. 2. Можливі наслідки криз

У багатьох випадках рятує ентузіазм. Але ентузіазм не може давати тривалого ефекту, хоча виключати його з програм антикризового управління не варто. При цьому треба розуміти, що й ентузіазм буває різним за своїми джерелами, національними особливостями, традиціями культури і т.д. Якщо ентузіазм вико­ристовується для прикриття грубих помилок чи корисливих цілей, він не сприяє зняттю кризової напруги.

5. Симптоми і розпізнавання криз

Класифікаційні ознаки реальної кризи можуть розглядатися і як його параметри, що «підказують» чи визначають оцінку ситу­ації, розробку і вибір вдалих управлінських рішень. Небезпека кризи існує завжди, навіть коли її немає. Тому дуже важливо зна­ти ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості їхнього розв'язання.

Взагалі соціально-економічна система є саморегульованою си­стемою. Це значить, що в її існуванні діють механізми відновлення необхідної і відносної рівноваги. Адже управління й існує, тому що є, з одного боку, частиною цих механізмів, а з іншого, для того щоб, спираючись на ці механізми, забезпечувати менш хворобли­вий і більш послідовний з погляду інтересів людини розвиток соціально-економічної системи. Але це можливо тільки в тому ви­падку, якщо будуть відомі тенденції поведінки і розвитку соціаль­но-економічної системи, її характеристики й ознаки стану, настан­ня визначених фаз цього стану й етапом об'єктивного розвитку [5].

Подолання криз  керований процес. Про це свідчать багато криз, що відбувалися н історії розвитку людства, виробництва й економіки. Успіх управління залежить від своєчасного розпізна­вання кризи, симптомів її настання. Ознаки кризи диференціюють­ся, насамперед, за їх типологічною приналежністю. Такими ознаками можуть бути: масштаби, проблематика, гострота, галузь роз­витку, причини, можливі наслідки і фаза прояву кризи.

У розпізнаванні кризи велике значення має оцінка взаємо­зв'язку проблем. Існування і характер такого взаємозв'язку може багато чого сказати і про небезпеку кризи і її характер. В уп­равлінні соціально-економічною системою повинен функціону­вати так званий моніторинг антикризового розвитку. Це контроль процесів розвитку і відстеження їхніх тенденцій за критеріями ан­тикризового управління. Адже існує передбачення погоди, землет­русів, сонячної активності. Цим займаються спеціальні служби. Чому в системі управління не може бути аналогічних служб?

Але для такого передбачення необхідний чіткий набір ознак і показників кризового розвитку, методологія їхнього розрахунку і використання в аналізі. Передбачення криз можливе тільки на ос­нові спеціального аналізу ситуацій і тенденцій. Взагалі в розпізнаванні криз беруть участь усі показники оцінювання ста­ну соціально-економічної системи [4].

Розпізнавання будується як на діючих в управлінні показни­ках, так і на спеціалізованих, котрі, імовірно, у майбутньому ще прийдеться розробляти. Наприклад, зниження продуктивності праці чи ефективності виробництва не може не відбивати мож­ливість кризи. Воно може бути випадковим і епізодичним, але може і свідчити про тенденцію кризового розвитку.

Існуюча в даний час система показників не була орієнтована на розпізнавання криз. Вона працювала на управління ситуаціями послідовного і «неухильного» розвитку, так, принаймні, вважалося в минулому в нашій країні. Тому необхідна розробка нових, оче­видно, синтетичних показників для того, щоб більш точно і вчасно визначати імовірність і момент настання кризових ситуацій.

Велике значення має не тільки система показників, що відби­вають основні ознаки кризи, але і методологія їхнього конструю­вання і практичного використання. У сучасному механізмі уп­равління це є його найбільш слабкою ланкою. Мова йде, у кінце­вому рахунку, про методологію розпізнавання кризи у всіх аспек­тах цього процесу: ціль, показники, їхнє використання в аналізі ситуацій, практична цінність передбачення криз.

Методологія розпізнавання кризи найтіснішим чином пов'я­зана з організацією цієї роботи, що допускає наявність фахівців, функції їхньої діяльності, статус рекомендації ними рішень, взаємодія в системі управління. Коли ми говоримо про таких фахівців, як менеджери чи фахівці – аналітики, передбачається не тільки підготовка і наявність так званих антикризових менеджерів чи арбітражних керівників. Однак не варто і забувати про спеціалізованих в цій діяльності економістів, пов’язаних з виробництвом аналітиків, що знають це виробництво і здатні працювати в тісному співробітництві з інженерами, технологами, що добре знають свою справу.

Розпізнавання кризових ситуацій і передбачення криз сьо­годні в зв'язку з великою складністю управління і всезростаючих масштабів виробничої діяльності повинно бути поставлене на професійну основу.

Подолання криз залежить від методик аналізу кризових ситу­ацій і наявності фахівців в галузі антикризового управління. Професіоналізм управління не обмежується навичками нормаль­ного, успішного управління. Він повинен виявлятися й в умовах підвищеного ризику, екстремальних ситуацій, кризи.

ВИСНОВКИ

Отже, ми бачимо, що криза – це екстремальна ситуація з важкопрогнозованими наслідками, яка ставить під загрозу цілі і цінності організації, її платоспроможність і характеризується обмеженими можливостями впливу менеджменту на діяльність організації.

Знання керівником всіх причин, видів, джерел, симптомів прояву кризових явищ на підприємстві дуже важливе та значуще  для подальшого функціонування підприємства і його росту. Існує багато причин та симптомів появи криз на підприємствах: об’єктивні, природні, суб’єктивні, техногенні, зовнішні.

Менеджеру, керівнику необхідно вміти передбачати причини і джерела, симптоми виникнення проблемних ситуацій і мати про запас заздалегідь спроектований механізм їх розв’язання для того, щоб наявними ресурсами і можливостями можна було, якщо і не досягати поставленої мети, то хоча б не мати збитків.

Менеджер з антикризового управління повинен вміти виявляти й описувати потенційні кризові ситуації, проектувати варіанти процедур їхнього розв’язання і відповідну цим процедурам інформаційну базу управління. І на цій основі при виникненні кризових ситуацій і за допомогою спеціальних заходів антикризового управління оперативним шляхом успішно вирішувати проблеми виходу з цих ситуацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.        Василенко В.О. Антикризове управління підприємством :  навч. посібник  / В.О. Василенко. – Київ : ЦУЛ, 2003. – 504 с.

2.        Базаров Г.З. Теория и практика антикризисного управления : учебник для вузов / Г.З. Базаров, С.Г. Беляева и В.И. Кошкина. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1996. – 469 с.

3.        Грязновой А.Г. Антикризисный менеджмент / А.Г. Грязновой – М. : Ассоциация авторов и издателей «Тандем», 1999. – 368 с.

4.        Шило В.П. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства : навч. посібник / В.П. Шило. – К. : Кондор, 2005. – 240 с.

5.        Шершньова З.Є. Антикризове управління підприємством : навч-метод. посіб. для сам ост. вивч. дисц. / З.Є., Шершньова, С.В. Оборська. – К. : КНЕУ, 2004. – 196 с.

6.        Лігоненко Л.О., Тарасюк М.В., Хіленко О.О. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюк, О.О. Хіленко. К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 377 с.