Розвиток і функціонування мясопродуктового підкомплексу України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Ноября 2011 в 14:57, реферат

Краткое описание

Розвиток сільського господарства в період формування ринкових відносин в основному характеризується невизначеністю та різноголосністю в питаннях щодо вивчення теоретичного та обгрунтування практичного втілення економічних законів у сферу виробництва продукції тваринництва, яка повинна бути не тільки основною сировиною для задоволення потреб населення в продуктах харчування, але й забезпечити кожному підприємству галузі високий рівень окупності, стабільності та фінансової стійкості в досить складний кризовий період, що стане основною стратегією піднесення матеріального рівня життя населення.

Содержимое работы - 1 файл

реферат економіка (3).doc

— 215.00 Кб (Скачать файл)

Національний  університет біоресурсів  і природокористування  Ураїни 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Кафедра аграрної економіки 

імені І.Н.Романенка 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на Тему: 

«озвиток  і функціонування мясопродуктового підкомплексу України» 
 
 
 

Виконав:

студент 1 групи 5 курсу

економічного факультету

Ліховий Ігор 
 
 
 
 

    Київ 2011 

      1. Сутність та роль м’ясопродуктового підкомплексу України   

     Розвиток  сільського господарства в період формування ринкових відносин в основному характеризується невизначеністю та різноголосністю  в питаннях щодо вивчення теоретичного та обгрунтування практичного втілення економічних законів у сферу виробництва продукції тваринництва, яка повинна бути не тільки основною сировиною для задоволення потреб населення в продуктах харчування, але й забезпечити кожному підприємству галузі високий рівень окупності, стабільності та фінансової стійкості в досить складний кризовий період, що стане основною стратегією піднесення матеріального рівня життя населення.

      М’ясопродуктовий  підкомплекс України, який об’єднує сільськогосподарських товаровиробників, м’ясопереробні підприємства і торговельні організації в межах функцій вирощування худоби та птиці, їх переробки і реалізації готової продукції, перебуває нині у кризовому стані. Негативні процеси, що мають місце в його функціонуванні, супроводжуються зменшенням обсягів виробництва продукції, скороченням чисельності поголів’я тварин і зниженням їх продуктивності, а це в свою чергу впливає на ефективність м’ясної галузі та забезпеченість населення м’ясом, споживання якого зменшилося на одну особу з 68,2 кг у 1990 р. до 32,6 кг у 2008 р. Зниження купівельної спроможності унеможливило споживання населенням більшості видів м’ясної продукції.

      Такий стан м’ясопродуктового підкомплексу потребує в життя невідкладних заходів щодо вирішення організаційних питань розвитку, підвищення ефективності виробництва в усіх його ланках, зміни структури й збільшення обсягів виробництва м’яса до рівня фізіологічної потреби людини, забезпечення формування експортного потенціалу, удосконалення цінової та податкової політики держави, а також економічних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, м’ясопереробними підприємствами та торговельними організаціями.

      Питання виробництва м’ясної продукції, формування економічного механізму  функціонування м’ясопродуктового підкомплексу висвітлені в наукових працях вітчизняних вчених-економістів Андрійчука В.Г., Березівського П.С., Бойка В.І., Дем’яненка М.Я., Заїнчковського А.О. та інші.

      М’ясопродуктовий  підкомплекс відіграє дуже важливу роль у вирішені продовольчої проблеми країни, адже він забезпечує населенням таким високобілковим продуктом харчування як мясо, а також сприяє забезпеченню трудової зайнятості, бо це трудомістка галузь.

     М’ясопродуктовий підкомплекс - це система спеціалізованих галузей, повязаних з кормо виробництвом, виробництвом мяса, його промисловою переробкою, реалізацією кінцевої продукції, виробничою та соціальною інфраструктурою, що обслуговує ці галузі.

     Основою формування м’ясопродуктового комплексу України є мясне скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство.

     Скотарство  в усіх природно - кліматичних зонах  України є провідною галуззю, але залежно від природно-економічних  умов характеризується певними територіальними  відмінностями у виробничій спеціалізації. На Поліссі та в Лісостепу розвивається молочно-м’ясне і м’ясо-молочне скотарство; у Степу переважає мясне і мясо-молочне; у приміських зонах, особливо великих міст, - молочно-мясне.

     Свинарство  набуло переважного розвитку в регіонах інтенсивного землеробства, зокрема  картоплярства, промислової переробки сільськогосподарської сировини, фуражного зернового господарства. Воно зосереджено у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Полтавській, Харківській та Черкаській областях. Розміщенню в цих областях великих мясокомбінатів сприяє кормова база, зокрема наявність концентрованих кормів. Лісостепова і степова зони України - головна база виробництва свинини. У господарствах Полісся і Лісостепу свинарство має мясо-сальну, а у Степу - сальну спеціалізацію.

     Птахівництво - це система взаємоповязаних спеціалізованих  підприємств і виробництв, зайнятих вирощуванням, переробкою, транспортуванням птиці, виробництвом кормів. В Україні розвиток птахівництва характеризується концентрацією та спеціалізацією. Найвища концентрація поголівя птиці (понад4/5) в господарствах Степу та Лісостепу; на Поліссі та Карпатах вона становить близько 19 відсотків від загального поголівя. У розміщенні птахівництва чітко простежується тенденція наближення його до споживача.

     Вівчарство - найменш інтенсивна галузь тваринництва, що розвивається переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачанням концентрованих кормів. У структурі продукції тваринництва нв вівчарство припадає в середньому 2 відсотки.

     В Україні основною зоною вівчарство є степові області, де зосереджено близько 2/3 всього поголівя овець і виробництва вовни. У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціалізацію, а в лісостепових, поліських та гірських – м'ясововняну.

     Заготівлю м’яса та його переробку здійснюють переважно підприємства мясної промисловості. Основним типом таких підприємств є мясокомбінат, де поєднується забій худоби, і первинна і вторинна переробка, виробництво мяса і мясопродуктів, мясних напівфабрикатів і консервів, жирів, тваринних кормів, медичних препаратів, тощо. Спеціалізовані підприємства мясо переробні та ковбасні комбінати - виробляють мясопродукти лише з мяса, що надходить з мясокомбінатів.

     Найбільші мясокомбінати розміщені в Києві, Вінниці, Черкасах, Чернігові, Житомирі, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Полтаві. Ковбасне виробництво переважає в Києві, Одесі, Донецьку.

      У 2008р. в Україні виробництво м’яса  в забійній вазі в розрахунку на одну особу становило 34,2 кг порівняно  з 84 кг у 1990 р., а споживання – 32,6 кг проти 68,2 кг. Це є наслідком різкого скорочення поголів’я худоби та птиці. На кінець 2008 року в порівнянні з 1990 р. поголів’я великої рогатої худоби зменшилося у 2,7 раза, корів – 1,8, свиней – 2,1, овець – 4,2, коней – 1,1 і птиці – у 1,6 раза. Це призвело до скорочення обсягів вирощування і реалізації худоби та птиці м’ясопереробним підприємствам.

      Таблиця 1. Обсяги вирощування і реалізації худоби

      та  птиці в живій вазі в Україні, тис. тонн 

Категорії господарств Роки 
  1990 1995 1997 1999 2000 2005 2008
  Вирощування худоби та птиці
Всі категорії господарств 6465,0 3107,2 2333,8 2387,8 2278,0 2431,7 2533,1
    у тому числі:              
сільськогосподарські

підприємства

4206,1 1415,3 737,3 708,2 546,6 637,3 733,3
фермерські  господарства - 9,7 8,6 6,9 9,8 12,5 15,3
особисті  селянські господарства 2258,9 1682,2 1587,9 1672,7 1721,6 1781,9 1784,5
  Реалізація  на забій 
Всі категорії  господарств 6428,2 3581,0 2974,0 2646,6 2607,5 2332,5 2517,5
    у тому числі:              
сільськогосподарські

підприємства

4672,5 1788,4 1095,3 776,5 704,7 543,1 667,9
фермерські  господарства - 10,8 9,1 10,7 13,8 11,5 14,4
особисті  селянські господарства 1755,7 1781,8 1869,6 1859,4 1889 1777,9 1835,2
 

      У 2008 р. порівняно з 1990 р. у всіх категоріях господарств обсяги вирощування і реалізації худоби зменшилися у 2,5 раза, а їх переробка на підприємствах м’ясної промисловості – у 7,8 раза.

Таблиця 2. Промислова переробка худоби та птиці підприємствами м’ясної

промисловості в Україні (включаючи давальницьку) в живій вазі, тис. тонн 

Види  худоби та птиці Роки 
  1990 1996 1997 1998 1999 2000 2001\5 2008
Всього  худоби та птиці 4088,8 924,1 654,8 424,6 495,3 494,7 361,7 518,0
      у тому числі:                
велика  рогата худоба 2632,9 793,1 588,5 379,3 421,3 414,3 298,1 413,5
свині 968,3 114,2 56,1 38,8 69,6 74,9 49,3 69,6
вівці та кози 43,7 6,0 1,8 0,4 0,2 0,5 0,3 0,4
птиця 436,9 4,5 1,5 2,2 2,5 2,7 10,8 31,6
коні 7,0 6,3 6,9 3,9 1,7 2,3 2,0 2,9
 

      Зниження  обсягів промислової переробки  живої ваги худоби та птиці є наслідком не тільки зменшення обсягів вирощування, а й питомої ваги реалізації продукції сільськогосподарськими товаровиробниками. Якщо у 1990 р. сільськогосподарськими підприємствами було реалізовано 81,7 % вирощеної худоби та птиці, то у 1995 р. – 46,3%, а 2008 р. – 32,1%. Особисті господарства населення реалізували м’ясопереробним підприємствам за ці роки майже 14 % виробленої продукції. Решту продукції сільськогосподарські товаровиробники переробляють у себе в господарствах, незважаючи на те, що в них не досягається повна глибина переробки, продукція має гіршу якість, затрати вищі, ніж на м’ясопереробних підприємствах, а процес переробки є збитковим. Така ситуація пояснюється тим, що сировина закуповується у товаровиробників за низькими цінами, які не забезпечують навіть простого відтворення виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2. Економічна ефективність виробництва м’ясопродуктового підкомплексу 

      М’ясопродуктовий  підкомплекс в даний час знаходиться  в кризовому стані. Виробництво м’яса в Україні в цілому щорічно зменшується, за винятком 2006-2007 рр., коли спад виробництва призупинився і м’яса було вироблено дещо більше, ніж у попередніх роках. У 2008 р. порівняно з 2000 р. виробництво м’яса худоби і птиці скоротилося на 13,2 тис. т, або 19,7%, у тому числі яловичини і телятини – на 42,9%, свинини – на 8,7%. Головною причиною скорочення кількості поголів’я худоби і птиці та виробництва продукції тваринництва є незацікавленість товаровиробників у розвитку тваринництва через велику збитковість його галузей. В умовах нестабільності ринку тваринницької продукції для функціонування галузі велике значення має державна підтримка товаровиробників.

     Економічну  ефективність виробництва продукції  у м’ясопродуктовому підкомплексі потрібно характеризувати системою показників, які враховують специфіку галузі. Найважливішими показниками економічної ефективності виробництва м’яса худоби та птиці є прибуток на одну голову і на 1 центнер живої маси та рівень рентабельності. Збільшення прибутку і, відповідно, підвищення рентабельності виробництва певного виду продукції можна досягти двома шляхами: зниженням собівартості та підвищенням ціни реалізації. Але, оскільки собівартість продукції формується під впливом багатьох чинників, в тому числі й незалежних від умов господарювання, зниження її рівня не завжди можна досягти за рахунок внутрішніх резервів. Підвищення економічної ефективності тваринництва повинно розглядатися на державному рівні, і, в першу чергу, у напрямі вирішення питань ціноутворення.

Информация о работе Розвиток і функціонування мясопродуктового підкомплексу України