Вивчення та оцінка стану внутрішньогосподарського контролю е ході аудиту

Вивчення та оцінка стану внутрішньогосподарського контролю е ході аудиту

Ефективність внутрішнього контролю може виявитися важливим фактором при оцінці аудиторською фірмою аудиторського ризику та системи внутрішнього контролю і тим самим суттєво скоротити обсяг дій, які потрібно виконати аудиторській фірмі.

Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішнього контролю клієнта - підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторської перевірки.

В ході аудиту слід з’ясувати, чи є на підприємстві затверджені  правила здійснення внутрішньогосподарського контролю, які повинні відповідати  наступним вимогам:

• загальні питання, пов’язані з первинним оформленням, реєстрацією і контролем господарських операцій, не можуть виконуватись від початку і до кінця одним працівником;
• контроль кожної окремої господарської операції повинен здійснюватись за етапами (попередній, поточний, наступний);
• кожен працівник, який перевіряє господарські операції, може здійснювати контроль лише окремого етапу;
• кожна операція, виконана одним працівником, повинна бути перевірена іншим;
• операції, пов’язані з оформленням первинної документації та їх бухгалтерським обліком, повинні бути відокремлені від виконавчих операцій;
• повинні бути чітко встановлені обсяг діяльності і відповідальність кожного співробітника, який здійснює контроль господарських операцій.

Оцінка надійності системи  внутрішнього контролю здійснюється на основі методик, які аудиторські  фірми розроблюють самостійно:

• Опитування персоналу
• Спостереження
• ознайомлення з документами управління та обліку
• Вивчення документів попереднього дослідження замовника
• Вивчення результатів ревізій і перевірок всіх перевіряючих органів
• Ознайомлення з існуючими вимогами до організації системи внутрішнього контролю
• Тестування системи внутрішнього контролю

Вивченню підлягають наступні сторони діяльності клієнта:

• облікова політика і основні принципи ведення бухгалтерського обліку;
• організаційна структура бухгалтерії;
• розподіл зобов'язань і повноважень між працівниками бухгалтерії;
• організація підготовки, обігу і зберігання документів, що відображають господарські операції;
• порядок відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку, форми і методи узагальнення даних таких регістрів;
• порядок підготовки періодичної бухгалтерської звітності на основі даних бухгалтерського обліку;
• роль і місце засобів обчислювальної техніки у веденні обліку і підготовки звітності;
• критичні ділянки обліку, де ризик виникнення помилок або викривлень бухгалтерської звітності особливо великий;
• засоби контролю, що передбачені в окремих галузях системи обліку.

Під час перевірки необхідно  ознайомитись з внутрішніми документами, що регламентують організацію, побудову і ведення бухгалтерського обліку і визначити, в якою мірою їм відповідає реальний стан справ.

При визначенні ефективності системи внутрішнього контролю враховується ряд факторів:

• Коло працівників, які беруть участь у формуванні інформації на підприємстві, і передбачена їх відповідальність за доручену справи;
• Контрольовані параметри
• Наявність технологій контролю
• Наявність технічних засобів контролю
• Наявність упорядкованих взаємовідносин між ними з ведення справ і формування інформації

Система бухгалтерського  обліку може вважатися ефективною, якщо під час фіксації господарських  операцій виконуються наступні вимоги:

• операції в обліку правильно відображають часовий період їх здійснення; операції в обліку зафіксовані в правильних сумах;
• операції на рахунках бухгалтерського обліку відображені правильно та відповідно до діючих нормативних положень і облікової політики;
• зафіксовані деталі операцій, що мають суттєве значення для обліку і звітності;
• обмежена можливість виникнення зловживань.

Аудиторські фірми самостійно розробляють методики і порядок  вивчення і оцінки системи внутрішнього контролю, а також планують проведення перевірки на підставі результатів  такого вивчення і оцінки.

Всі етапи оцінки системи  внутрішнього контролю повинні належним чином документуватись із зазначенням  аргументів, якими керувався аудитор, даючи відповідну оцінку надійності всієї системи чи окремим засобам  контролю, або приймаючи рішення, яке має вплив на планування аудиторських послуг.

Існують різні методи документального  оформлення інформації про систему  обліку і внутрішнього контролю. Вибір  необхідних методів документального  оформлення є виключно предметом  особистого судження та вибору аудитора. Заходи, що виконуються окремо або  в комбінаціях, оформлюються аудитором  у вигляді письмових звітів, анкет, контрольних переліків і блок-схем. Форма і обсяг цієї документації залежать від розміру і структури  підприємства, кількості видів діяльності, порядку ведення бухгалтерського  обліку на підприємстві і структури  систем внутрішнього контролю і чим  більший обсяг прийомів перевірки, тим більший обсяг документації аудитора.

При вивченні стану внутрішнього контролю по кожному розділу, бажано мати розроблені анкети тестів, які  б дозволили аудитору сформувати думку щодо оцінки контролю і ступеня  довіри до заходів внутрішнього контролю. Аудитор на підставі опитування, власного спостереження та аналізу інших джерел інформації, фіксує в анкеті отримані результати, встановлює рівень контролю, приймає рішення щодо аудиторських дій, їх кількості та природи.

Документування результатів  вивчення системи внутрішнього контролю допомагає аудитору спланувати подальші дії, правильно обрати прийоми перевірки, визначити її обсяг.

За підсумками процедури  первинної оцінки надійності аудитор  може оцінити надійність всієї системи  внутрішнього контролю та окремих засобів  контролю як “середню” чи “високу”. В цьому випадку аудитор повинен  планувати аудит, виходячи з цієї оцінки, але не повинен довіряти цій системі абсолютно.

В тому випадку, якщо за підсумками попередньої оцінки аудитор встановить надійність системи внутрішнього контролю в цілому, і окремих засобів  контролю як “низьку”, він зобов’язаний констатувати це, і в подальшому планувати перевірку відповідним чином.

В тому випадку, якщо аудитор  дійде висновку про те, що оцінка надійності системи внутрішнього контролю в цілому виявиться нижчою від  тієї, що була отримана в ході попередньої  оцінки, він зобов’язаний належним чином скоригувати порядок здійснення інших аудиторських дій, щоб підвищити  достовірність своїх висновків  за результатами проведення аудиту.

При виявленні істотних недоліків  у структурі або функціонуванні систем бухгалтерського обліку і  внутрішнього контролю, аудитор повинен  повідомити про це в усному або  письмовому вигляді керівництву  відповідного рівня управління.

Якщо система організації  внутрішньогосподарського контролю не відповідає наведеним вимогам, аудитор  зазначає про це в узагальнюючих  документах і надає практичні  рекомендації щодо удосконалення внутрішнього контролю на підприємстві.

За підсумками процедури  первинної оцінки надійності аудитор  може оцінити надійність всієї системи  внутрішнього контролю та окремих засобів  контролю як “середню” чи “високу”. В цьому випадку аудитор повинен  планувати аудит, виходячи з цієї оцінки, але не повинен довіряти цій системі абсолютно.

В тому випадку, якщо за підсумками попередньої оцінки аудитор встановить надійність системи внутрішнього контролю в цілому, і окремих засобів  контролю як “низьку”, він зобов’язаний констатувати це, і в подальшому планувати перевірку відповідним  чином.

В тому випадку, якщо аудитор  дійде висновку про те, що оцінка надійності системи внутрішнього контролю в цілому виявиться нижчою від  тієї, що була отримана в ході попередньої  оцінки, він зобов’язаний належним чином скоригувати порядок здійснення інших аудиторських дій, щоб підвищити  достовірність своїх висновків  за результатами проведення аудиту.

При виявленні істотних недоліків  у структурі або функціонуванні систем бухгалтерського обліку і  внутрішнього контролю, аудитор повинен  повідомити про це в усному або  письмовому вигляді керівництву  відповідного рівня управління.

Якщо система організації  внутрішньогосподарського контролю не відповідає наведеним вимогам, аудитор  зазначає про це в узагальнюючих  документах і надає практичні  рекомендації щодо удосконалення внутрішнього контролю на підприємстві.