Види господарського обліку і їх характеристика

Чітке визначення завдань бухгалтерського  обліку — одна з найважливіших передумов для досягнення його цілей. Зрозуміло, що в процесі реалізації завдань бухгалтерського обліку фахівці можуть натрапити на неординарні ситуації, які потребують нестандартних рішень. У цьому разі дуже важливим є не просто творчий підхід до вирішення питань, а й дотримання загальних принципів бухгалтерського обліку, а саме:

Повсюдності, тобто обов'язковість  ведення бухгалтерського обліку на всьому терен і України без будь-яких винятків.

Всезагальності, тобто дотримання всіма юридичними особами (підприємствами, об'єднаннями, організаціями, установами) незалежно від підпорядкування чи галузевої належності єдиної методології бухгалтерського обліку.

Універсальності, тобто визнання того, що бухгалтерський облік є не просто одним із видів людської діяльності, а однією з найважливіших функцій управління і основою інформаційного забезпечення.

Документальності, тобто неухильне  дотримання принципу фіксації господарських  операцій та накопичення інформації тільки на підставі правильно оформлених документів.

Регламентованості, тобто ведення  бухгалтерського обліку тільки відповідно до рішень Уряду України, інструкцій, положень, вказівок Мінфіну України.

Цілеспрямованості, тобто досягнення цілі з допомогою використання всіх складових (елементів) методу бухгалтерського обліку (документації, інвентаризації, рахунків, подвійного запису, оцінки, калькуляції, балансу, звітності).

Звітування, тобто подання узагальнених даних бухгалтерського обліку для використання за призначенням відповідними споживачами (керівними органами, акціонерами, податковими адміністраціями, банківськими установами, фінансовими, статистичними, правоохоронними і т. п. органами).

Дійовості, тобто своєчасного реагування на інформацію, термінового прийняття  рішень на підставі даних бухгалтерського обліку, підвищення його оперативності і на цій основі створення єдиної системи обліку і статистики, для поліпшення збереження майна, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, забезпечення прибутковості.

Безперервності, тобто організації  та ведення обліку від моменту створення підприємства до моменту його ліквідації чи реорганізації.

Відображення в обліку доходів і витрат, як і всіх господарських операцій, у момент їхнього виникнення, а не в момент надходження або сплати грошей.

Використання в бухгалтерському  обліку натуральних, трудових і грошових вимірників, але підсумкове узагальнення всіх господарських операцій підприємств у грошовому вимірнику (гривнях).

Виходячи з цих основоположних принципів необхідно, проте, пам'ятати, що правильне ведення бухгалтерського  обліку безпосередньо залежить і від того, наскільки точно працівники бухгалтерії дотримуються нормативних вимог. До бухгалтерського обліку ставляться, зокрема, такі вимоги:

Точність — ведення поточного  бухгалтерського обліку тільки на підставі первинних документів з використанням установлених форм, методів та вимірників без будь-яких округлень, застосування раціональних та ефективних форм і методів обліку.

Достовірність — записи у бухгалтерському  обліку мають бути точно підтверджені даними первинних документів.

Юридична обгрунтованість —  належне оформлення первинних документів та наявність у них необхідних підписів.

Реальність показників обліку та їх порівнянність.

Тотожність синтетичного й аналітичного обліку.

Узагальнення облікових даних на 1-ше число кожного місяця.

Своєчасність — забезпечення необхідною інформацією відповідних структур, фахівців, акціонерів, власників у встановлений строк.

Максимальне використання обчислювальної техніки та типових програм автоматизації обліку.

Застосування уніфікованих та стандартизованих первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку.

Дотримання єдиної методики обчислення показників та оцінки активів балансу.

Повнота — всі господарські операції, які правильно оформлені первинними документами, підлягають запису в регістрах бухгалтерського обліку на відповідних його рахунках без будь-яких винятків.

Економічність — забезпечення організації  та ведення бухгалтерського обліку без перевищення гранично допустимих витрат.

Виходячи з міжнародного досвіду, бухгалтерський облік поділяють на два види — фінансовий та управлінський, які в сукупності становлять єдину систему. Державна податкова адміністрація України запровадила ще й податковий облік. Але на державному рівні (Кабінетом Міністрів і Міністерством фінансів) такого поділу поки що не узаконено, а отже, підприємства й досі ведуть єдиний бухгалтерський облік.

Суть фінансового обліку полягає в накопиченні інформації щодо всіх аспектів діяльності підприємства. Це офіційний облік, який підприємства ведуть відповідно до їхньої облікової політики та чинних інструкцій, положень та вказівок Уряду. Мінфіну, Мінекономіки і Держкомстатистики. Відтак у фінансовому обліку відображаються операції та процеси, пов'язані з обліком наявності й руху основних і оборотних засобів, коштів, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, обліком джерел утворення майна. На підставі даних фінансового обліку складається офіційна бухгалтерська звітність, яка використовується внутрішніми споживачами та зовнішніми користувачами.

Управлінський облік призначено для накопичення інформації для внутрішніх потреб, а тому часто його називають виробничим внутрішнім обліком. Особливістю управлінського обліку є те, що його підприємства ведуть за власною методикою, яка не регламентується будь-якими інструкціями чи правилами. Здебільшого це процеси та операції, пов'язані з обліком витрат на виробництво, формуванням собівартості продукції.

Спільність видів бухгалтерського  обліку полягає в тому, що вони базуються на єдиних принципах і методології, здійснюються в межах облікової політики підприємства, мають одну ціль — своєчасне одержання інформації для прийняття управлінських рішень.

Різниця цих видів бухгалтерського обліку полягає:

у різній методиці накопичення інформації, що випливає з форм і методів ведення кожного виду обліку;

у різних користувачах інформації фінансового й управлінського обліку;

у різних строках накопичення, обробки та передачі інформації для управління чи фінансового обліку.

2. Порядок прийняття, перевірки та обробки первинних документів.

 Після того як документи  складено на місцях або прийнято  від сторонніх організацій, вони  потрапляють до бухгалтерії у  порядку й строки, встановлені  керівником підприємства.

 Документи, що надійшли до  бухгалтерії, підлягають арифметичній  перевірці, формальній та юридичній  і за суттю, тобто з погляду  законності й доцільності господарської  операції.

 

 

 При цьому забороняється  приймати до виконання та оформлення  первинні документи за операціями, які суперечать законодавству  і встановленому порядку приймання,  зберігання та використання активів  і зобов’язань. Такі документи  передаються безпосередньо головному  бухгалтеру для прийняття відповідних  рішень. Первинні документи можуть  бути прийняті до обліку в  тому разі, якщо вони складені  за формою та підписані особою, на це уповноваженою.

 Прийняті документи підлягають  перевірці перед рознесенням  їхніх даних на рахунки бухгалтерського  обліку. Залежно від мети контролю  первинних документів використовуються  різні методичні прийоми їхньої  перевірки: формальна, арифметична,  експертна, логічна, економічна, нормативно-правова та інші.

 Після перевірки документи  підлягають подальшому опрацюванню,  тобто вони повинні пройти  всі стадії обробки.

Стадії обробки

 

групування

 Об єднання однорідних за змістом первинних документів у групи і запис у групувальні та накопичувальні відомості.

таксування

Грошова оцінка зазначених у  документі активів ( математичні  дії- множення ціни на кількість,тобто  отримання суми або оцінки господарської  операції).

контирування

Проставлення на первинних  документах кореспондуючих рахунків,тобто  бухгалтерських проводок.

Включення до облікових регістрів

Відображання господарських  операцій, що містяться в первинних  документах у регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

 

 

 

Рис. 1. Стадії бухгалтерської обробки документів

Групування документів полягає  в об’єднанні однорідних за змістом  первинних документів у групи  і запису в групувальні відомості  для визначення загального підсумку за кожною групою.

 Таксування документів являє  собою математичні дії — множення  ціни на кількість, тобто отримання  суми або оцінка господарської  операції у грошовому вимірнику.

 Контирування документів полягає  в зазначенні кореспондуючих  рахунків на первинних документах, тобто у проставлені на них  бухгалтерської проводки. Оформлені  бухгалтерськими проводками документи  використовуються для відображення  господарських операцій в регістрах  синтетичного та аналітичного  обліку.

3. Облік процесу використання засобів праці.

Необхідним елементом здійснення основних господарських процесів є  наявність та належне використання відповідних засобів праці. Підкреслюючи їхнє значення у виробничому процесі  Ф. Енгельс указував, що економічні епохи відрізняються одна від  іншої не тим, що виробляли, а чим  виробляли, які використовували  засоби праці. Вони становлять матеріально-технічну базу кожного підприємства.

Головна частина засобів праці, виходячи з їхнього значення та питомої  ваги в загальній сумі засобів  підприємства, одержала назву основних засобів. До них належать об'єкти (машини, обладнання, будівлі, споруди, транспортні  засоби та ін.) зі строком їх використання понад один рік.

Бухгалтерський облік таких  об'єктів здійснюється на рахунку 10 «Основні засоби» за їхньою первісною  вартістю, яка складається з витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, реконструкцією, модернізацією та іншим їх поліпшенням. Рахунок 10 «Основні засоби» є активним, на його дебеті відображають надходження  основних засобів, а на кредиті —  їх вибуття.

На вказаному рахунку відображають також індексацію (переоцінку) основних засобів, що проводиться згідно з  рішенням уряду.

Після надходження основних засобів  їх оприбутковують на дебеті рахунка 10 «Основні засоби» і кредиті рахунка 15 «Капітальні інвестиції». Цей запис  відображає збільшення основних засобів  на суму тих витрат, що були здійснені на їх придбання, транспортування та встановлення. Отже, на суму оприбуткованих основних засобів підприємства збільшуються його засоби і на таку саму суму списуються капітальні інвестиції.

Характерною рисою основних засобів  є те, що вони використовуються протягом тривалого періоду, зберігаючи свою натуральну форму і в процесі  використання переносять свою вартість частинами у вигляді зносу.

Величина зносу основних засобів  визначається централізовано в законодавчому  порядку у вигляді норм амортизації, які встановлюються в процентах  до вартості основних засобів. Нараховану щомісяця суму амортизації відносять  на витрати тих виробництв, де використовувались  основні засоби (на дебет рахунків 23, 24, 39, 91—94 та ін. з кредиту рахунка 13 «Знос необоротних активів»).

Одночасно обліковують на вказану  суму знос основних засобів, відображаючи на рахунку 13 суму зносу основних засобів  за цей період. Такий порядок дає  можливість відобразити вартість наявних  основних засобів за двома оцінками: за їхньою первісною вартістю (за рахунком 10) та за їхньою реальною, залишковою вартістю, котру визначають як різницю між  первісною вартістю і сумою нарахованого зносу.

Слід зазначити, що в балансі  підприємства основні засоби відображаються окремо за їхньою балансовою вартістю, сумою нарахованого зносу і залишковою вартістю. Останню і включають  у підрахунок балансу, а інші показники  мають довідковий характер.

Таким чином, наявність у бухгалтерському  обліку рахунка 13 «Знос необоротних  активів» дає можливість не зменшувати первісної вартості основних засобів (облікованих на рахунку 10 «Основні засоби») у міру передавання їхньої вартості, а відображати цей процес окремо на вказаному рахунку. Цей  рахунок є регулюючим до рахунка 10 «Основні засоби». Рахунок 13 «Знос  необоротних активів» є пасивним, на кредиті його відображають суму нарахованого зносу, а на дебеті —  його списання за вибуття основних засобів.

Іншу частину засобів праці, які мають допоміжний характер (бібліотечні  фонди, малоцінні предмети зі строком  використання понад один рік, тимчасові  споруди, інвентарна тара, предмети прокату  тощо), обліковують спрощено на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні  активи». На ці об'єкти також нараховується знос, а в балансі підприємства їх відображають у складі основних засобів.

Певну частину засобів праці  становлять малоцінні та швидкозношувані  предмети, які використовують у господарській  діяльності підприємства не більше одного року. їх відносять до оборотних  засобів і обліковують на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Ці предмети списують на відповідні витрати  в момент їх передавання в експлуатацію. Водночас підприємство повинно забезпечити  контроль за строками їх використання. У разі повернення на склад з експлуатації таких предметів, коли вони придатні для дальшого використання, їх оприбутковують на дебеті рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувані  предмети» і кредиті рахунка 71 «Інший операційний дохід».