Сутність, принципи і завдання організації працы

Сутність, принципи і завдання організації працы

Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх  виробників із засобами виробництва  з метою створення сприятливих  умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об’єктивною  необхідністю і невід’ємною складовою  трудової діяльності людини. Вона має  сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного  виробництва [5, с. 121].

 Відокремлюють поняття  "суспільна організація праці" (макрорівень) та "організація  праці на виробництві" (мікрорівень). Суспільна організація праці пов'язана з низкою загальних моментів, сукупність яких визначає можливість та умови функціонування будь-якого виробництва у конкретній країні. Йдеться про відносини власності, на яких ґрунтується виробництво; господарський механізм функціонування економіки, державне регулювання економічних процесів ( у тому числі у галузі трудових ресурсів), формування структури національної економіки, стан економіки, панівні морально-культурні цінності суспільства тощо.

 Розглядаючи питання  організації праці як певне  коло самостійних проблем, слід  мати на увазі, що їх неможливо  ізолювати від з'ясування суті  організації виробництва в цілому. Процес матеріального виробництва  поряд із безпосередньо живим  трудом включає в себе предмети  праці, тобто все те, на що  спрямована праця (об'єкти його застосування), та знаряддя праці, за допомогою яких здійснюється дія людей на предмет праці. Забезпечення взаємодії цих трьох складових виробничого процесу с задачею організації виробництва.

 Таким чином, організація  праці є складовою частиною  організації виробництва. Вона  є основою ефективного використання  персоналу. Виходячи з предмета  даної дисципліни необхідно з'ясувати: 

- основні поняття;

- складові елементи організації  праці; 

- механізм й реалізації  в організації;

- особливості організації  праці різних категорій працівників.

 Організація праці  - це система використання живого  труда, певний порядок побудови  та здійснення трудового процесу,  що дозволяє найбільш ефективно  з'єднати техніку та людей у  єдиному виробничому процесі  і забезпечує підвищення продуктивності  праці, охорону здоров'я працівника, його професійне та духовне  зростання.

 Сутність організації  праці полягає у створенні  таких умов, які забезпечили б  найбільшу ефективність виробництва,  сприяли всебічному розвитку  працівників.

 Відрізняють: 

- загальні організаційні  принципи;

- принципи, що визначають  організаційно-технічний аспект  системи організації праці.

 До перших відносяться: 

- принцип плановості  організації праці (нарівні підприємства  плануванням охоплюються всі  етапи виробничого циклу);

- принцип комплексності  (враховувати взаємодію всіх елементів  системи організації праці та  різних рівнів управління виробництвом);

- принцип науковості (використання  прогресивних методів організації  праці);

- принцип нормативності  (використання у організації праці  прогресивних нормативів та стандартів);

- принцип ефективності (максимальний  матеріальний та соціальний ефект  із мінімальними витратами). Друга  група принципів охоплює:

- принцип обов'язкової  відповідності між; технічним  оснащенням виробництва та рівнем  організації праці;

- принцип системності  та комплексності вирішення усіх  практичних питань організації  праці;

- принцип пропорційності  та узгодженості у праці окремих  груп, які працюють із метою  утворення з часткових працівників  єдиного виробничого колективу;

- принцип безперервності  та ритмічності процесу праці  у всіх ланцюгах та на усіх  етапах виробничого процесу.

 Раціональна організація  праці покликана вирішити:

- економічну задачу, яка  полягає у максимальному зменшенні  витрат на виробництво;

- психофізіологічну задачу, яка пов'язана з оздоровленням  та полегшенням умов праці,  збереженням фізичного здоров'я  та безпекою людей, із підтримкою  високого рівня їх працездатності;

- соціальну задачу, яка  вирішується шляхом підвищення  рівня задоволеності людей своєю  роботою, розвитком особистості  працюючих.

 Зміст системи організації  праці доцільно з'ясувати шляхом  розгляду елементів, що утворюють  цю систему [4, с. 86].

 В умовах ринкової  економіки на всіх рівнях управління  можна виділити економічні та  соціально-психологічні завдання  щодо поліпшення організації  праці.

 Економічні завдання  передбачають досягнення максимальної  економії живої та уречевленої  праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі  виробництва продукції і надання  послуг належної якості.

 Соціально-психологічні  завдання передбачають створення  таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.

 Вперше наукова теорія праці знайшла відображення в тейлоризмі (понад 100 років тому), і подальший її розвиток полягав у переході до концепцій «збагачення праці», «автономних груп», «гуманізації праці», які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-соціологічних і політично-ідеологічних теорій «демократії в промисловості», «соціальної інтеграції» та ін.

 Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:

- поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об’єднання працівників у виробничі колективи;

- організація та обслуговування робочих місць, які сприяють раціональному використанню робочого часу;

- нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

- організація підбору персоналу та його розвиток, тобто планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар’єри тощо;

- оптимізація режимів праці і відпочинку, установлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;

- раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;

- поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони й безпеки праці;

- зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;

- мотивація й оплата праці.

 Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, які залежать від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів і особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, обумовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, удосконалюється залежно від зміни цих чинників [2, c. 142].