Облік у бюджетних установах

Скорочення  зайвих і завищених асигнувань, виявлених  у результаті перевірки правильності складання кошторисів, проводиться  Міністерством фінансів України, Міністерством  фінансів Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами на підставі матеріалів перевірок.

Вивільнені  асигнування спрямовуються на інші пріоритетні заходи, що плануються цим же розпорядником, за рішенням Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевого  фінансового органу на підставі обгрунтованого подання головного розпорядника. 
У зазначених випадках в установленому порядку вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Особливості документування касових  операцій.

Касові  операції оформляються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені  Мінстатом України за згодою з  НБУ і Мінфіном України, і які  повинні застосовуватись без  змін на всіх підприємствах, незалежно  від їх відомчої підпорядкованості  та форми власності:

КО-1 “Прибутковий касовий ордер”;

КО-2 “Видатковий касовий ордер”;

КО-3, 3а “Журнал реєстрацій прибуткових  та видаткових касових документів”;

КО-4 “Касова книга”;

КО-5 “Книга обліку прийнятих та виданих касиром  грошей”.

Касові  ордери – це документи, що засвідчують  законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням.

Оприбуткування  готівки в касу здійснюється на підставі прибуткового касового ордеру (ПКО), підписаного  головним бухгалтером або уповноваженими на це особами. При цьому особі, яка  здала гроші, після отримання  їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером  та касиром. ПКО в залежності від  цілей використання коштів, які надходять  до каси, повинен мати юридичне обгрунтування. В прибутковому касовому ордері зазначають, від кого прийнято гроші, на якій підставі, сума (цифрами і прописом), підпис головного бухгалтера і касира.

Підприємства  й індевідуальні підприємці, які  здійснюють розрахунки з споживачами  у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку з допомогою  належним чином зареєстрованих електронних  контрольно-касових апаратів (ЕККА), повинні обов’язково видавати споживачеві  касовий чек, як документ, що підтверджує  оприбуткування готівки. Готівкові  розрахунки з покупцями і замовниками  через ЕККА здійснюються, як правило, в операційних касах. Електронні контрольно-касові апарати і товарно-касові книгине застосовуються при проведенні розрахунків у касах на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, де проводяться ці операції з оформленням прибуткових ордерів  з виданням відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Товарний  чек використовується при розрахунках  з покупцями і замовниками  по реалізації продуктів, товарів, робіт  та послуг під час виходу з ладу ЕККА або на період тимчасового відключення  електроенергії, коли видача касового чека неможлива. Виписку товарного  чека, його відображення в товарно-касовій  книзі (ТКК) і його видання покупцеві  здійснює матеріально відповідальна  особа (касир).

Отримання грошей з банку здійснюється через  касира або іншу уповноважену на те особу по грошовому чеку, виписаному на її ім’я.

Для одержання  в банку чекової книжки необхідно  заповнити заяву, в якій зазначається прізвище, ім’я, по батькові касира і  зразок його підпису. Заява повинна  бути завірена печаткою підприємства, підписами керівника та головного  бухгалтера. За цією заявою касир одержує  чекову книжку на 25 або 50 чеків. Зберігається чекова книжка в касі підприємства. Жодних виправлень в чеках не допускається. На корінці чеку вказується прізвище, ім’я та по батькові особи, якій доручено одержання готівки.

Витрачання  готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером (ВКО). Він підписується керівником та головним бухгалтером  підприємства або особами, ними уповноваженими. Якщо на доданих до видаткових касових  ордерах документах – заявках, рахунках, інших розрахункових документах присутній дозволяючий надпис керівника  підприємства, то його підпис на видаткових ордерах не є обов’язковим. У  випадку видачі грошей окремій особі  за видатковим касовим ордером касир  вимагає пред’явлення документу, який засвідчує особу отримувача і  містить фотокартку та особистий  підпис власника.

На операцію по здачі грошей до банку касир, крім видаткового касового ордеру, також  оформлює об’яву на внесок готівкою, в  якій вказує дату операції, хто здає кошти і через кого, банк та назву  одержувача, суму цифрами та прописом, призначення внеску, номер власного рахунку. Об’ява складається з трьох  частин. Перша частина залишається  в банку, друга (квитанція) – передається  касиру, третя (ордер) – повертається підприємству з випискою банку після  зарахування грошей на поточний рахунок.

Оплата  праці, виплата допомог по тимчасовій непрацездатності, стипендій, премій тощо проводиться касиром за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного отримувача. На титульному аркуші платіжної (розрахунково-платіжними) відомості робиться надпис про видачу грошей за підписами керівника та головного бухгалтера або осіб, ними уповноваженими, із зазначення строків  видачі грошей і суми прописом. В  аналогічному порядку може оформлюватись  і разова видача грошей на оплату праці (у випадку відпустки, хвороби  тощо), а також видача в підзвіт  на витрати, повязані із службовими відрядженнями, декільком особам. По закінченні трьох  робочих днів, які встановлені  для виплати заробітньої плати, бухгалтер виписує ВКО на загальну виплачену за платіжною відомістю  суму.

Прибуткові  та видаткові касові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі  реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (форма № КО-3). Журнал реєстрацій побудовано таким  чином, що за його даними здійснюється контроль за цільовим призначенням готівки, отриманої і витраченої підприємством. Після реєстрації касові ордери передаються  бухгалтером в касу підприємства для виконання. Видаткові касові ордери, оформлені за платіжними (розрахунково- платіжними) відомостями на виплату  заробітньої плати, реєструються після  видачі.

Всі факти  надходження і вибуття готівки  на підприємстві відображаються в касовій  книзі.

Касова  книга – обліковий регістр, призначений  для обліку касових операцій касиром  підприємства.

Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу в національній валюті, яка повинна бути пронумерованою, прошнурованою і опечатаною сургучною  або мастичною печаткою. Кількість  аркушів в касовій книзі підтверджується  підписами керівника та головного  бухгалтера цього підприємства або  вищестоящого органу.

На кожну  іноземну валюту відкривається окрема касова книга.

Записи  в касовій книзі здійснюються у двох примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою темного  кольору або чорнилами. Перші  примірники аркушів залишаються  в касовій книзі. Другі примірники повинні бути відривними і є звітами касира. Перші і другі примірники нумеруються однаковими номерами. Приписки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення завіряються підписами касира і головного бухгалтера підприємства або особи, яка його замінює.

Записи  в касовій книзі здійснюються касиром одразу ж після отримання  або видачі грошей по кожному ордеру або по замінюючих його документах. В кінці кожного робочого дня  касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей в  касі на наступне число і передає  до бухгалтерії звіт касира.

Звіт  касира – це документ, який передається  касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний  листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових  документів.

-Документи  з обліку інших коштів-

Надходження і видача грошових документів оформлюються прибутковими і видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух  грошових документів.

Здача виручки інкасатору оформлюється супровідню відомістю, яка складається в  трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідна відомість) вкладають в інкасаторську сумку, другий (накладна) – віддають інкасатору при отриманні ним сумки, третій (копія супровідної відомості) –  залишається в касі підприємства (інкасатор розписується в цьому  примірнику ставить відповідний  штамп) і служить підставою для  списання коштів з касира, який підтверджує  здачу грошей до каси банку. На зворотньому  боціпершого і другого примірників  вказаних документів матеріально відповідальні  особи заповнюють покупюрний опис грошей, що здаються.

Найважливіші  вимоги до правильного оформлення й  обліку касових операцій:

1. Негайне  записування кожної здійсненої  касової операції у касову  книгу, щоденне визначенняпідсумків  у цій книзі; здача касиром  під розписку до бухгалтерії  касових документів.

2. Виписування  бухгалтерією на кожну касову  операцію прибуткових і видаткових  касових ордерів, додержання послідовності  нумерації і реєстрації цих  коштів у реєстрі до передачі  їх для виконання касиру.

3. Погашення  касиром спеціальним штампом  касових документів, аби запобігти  зловживанню цими документами,  зокрема повторному їх використанню.

4. Установлення  наказом осіб, що мають право  підписувати касові документи,  наявність у касира зразків  підписів цих осіб і недопустимість  виконання касових операцій на  непідписаних документах.

З метою  контролю не рідше одного разу на місяць потрібно перевіряти готівку в касі, складати акт.

Касова  книга є реєстром аналітичного обліку. Касові документи слід брошорувати  окремо від інших бухгалтерських документів, вони повинні мати самостійну нумерацію; при здачі таких документів до бухгалтерського архіву в архівній книзі роблять позначку про прийняття  “Касових документів”.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Скласти бухгалтерські проводки, зробити необхідні  розрахунки, зазначити  документи.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика).- К.: НІОС, 2000.
2. П. Й. Атамас. Основи обліку в бюджетних організаціях: Навчальний посібник.— Центр навчальної літератури, 2009,— 284 с.
3. Джога Р. Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М. Бухгалтерський облік у
4. бюджетних установах: Підручник. — К.: Вид-во КНЕУ, 2008. —481
5. Ткаченко І. Т. Звітність бюджетних організацій: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2006. — 216 с.
6. Облік у бюджетних установах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: Вид-во КНЕУ, 2008.с.