Нормативна база в сфері валютного регулювання

Основними контрольними функціями НБУ у сфері валбтних відносин є:

- встановлення та контроль за курсом національної грошової одиниці на міжбанківському валютному ринку;

- контроль за експортно - імпортними операціями;

- контроль за порядком відкриття і ведення валютних рахунків;

- контроль за обмінними операціями з готівковою валютою;

- контроль за іноземними інвестиціями і міжнародними кредитами та ін.

Таким чином, практично всі  операції в Україні підлягають валютному контролю.

Крім функцій прямого контролю, НБУ:

- здійснює державну валютну політику, виходячи з принципів загальноекономічної політики України;

- видає у межах своєї компетенції обов'язкові до виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

- складає разом із Кабміном платіжний баланс України;

- визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в інвалюті уповноважених банків нерезидентам;

- установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів інвалют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в інвалюті аюо розрахункових (клірингових) одиницях та ін.

Декретом також визначено  певні функції валютного контролю, що здійснюється іншими органами, а  саме уповноваженими комерційними банками, Державною податковою адміністрацією, державним комітетом зв'язку та інформатизації й Державним митним комітетом України.

Уповноважені банки  здійснюють контроль за валютними операціями, що пповодяться резидентами і  нерезидентами через ці банки, тобто  на уповноважених банках лежить відповідальність за законність усіх валютних операцій, що здійснюють їхні клієнтим.

При цьому слід наголосити на подвійному становищі комерційних  банківських установ. З одного боку, вони є агентами валютного контролю, підзвітними НБУ, і їхнім обов"язком є здійсненням контролю за операціями резидентів і нерезидентів валютними цінностями на території Україні. З інщого боку, на відміну від державних установ, уповноважені банки є комерційними організаціями, що зацікавлені в залученні, насамперед, солідних клієнтах, якими у більшості випадків є підприємства-експортери та імпортери. Саме тому комерційним банкам іноді доводиться вирішувати проблему поєднання двох полярних завдань; здійснення реального валютного контролю і утримання клієнтів.

Уповноважені банки є  єдиними недержавнимиорганами валютного контролю. Це пов"язано з тим, що основними призначенням банків є посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників та від продавців до покупців, тобто практично ввесь грошовий обіг у господарському обороті здійснюється через банківську систему, і жоден інший орган чи установа не має настільки оперативного і повного доступу до інформації стосовно операцій, пов'язаних з обігом коштів.

Враховуючи таке монопольне становище банківської системи, на уповноважені комерційні банки Україні  покладено певні обов"язки щодо контролб своїх клієнтів. Основні обов'язки комерційних банків як агентів валютного контролю – запобіганню проведенню тієї чи іншої незаконної валютної операції, а за неможливості цього – інформуватипро неї уповноважені державні органи.

При цьому специфіка комерційних  банківських установ полягає  також у тім, що вони самі активно здійснюють валютні операції. Це вигмагає законодавчого визначення порядку здійснення валютних операцій комерційними банками, ефективної системи їх контролю та відповідальності.

Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль завалютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

      Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон Ураїни. При цьому ці дві дві державні інституції взаємодіють із підприємствами-експортерами та імпортерами, а також з уповноваженими комерційними банками.

      Державний комітет зв'язку та інформатизації України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через митний кордон України. У більшості випадків такий контроль стосується фізичних осіб.

Передбачалась орієнтація системи  валютного контролю саме на банківський контроль, що базується на розумінні валютного обігу як частини грошового обігу країни, а не якоїсь особливої сфери, що може контролюватися абсолютно автономним органом. А саме такий підхід був характерний для радянського типу економіки.

      Отож, банківський механізм організації та здійснення валютного контролю в Україні є визначальним в усій валютного регулювання держави.

Змістом зазначеного контролю є запобігання уповноваженими банками  проведення резидентів і нерезидентів через ці банки незаконними валютними  операціями та/або своєчасне інформування уповноваженими банками у випадку  і порядку, встановленому, у тому числі нормативно-правовими актами НБУ, відповідними державними органами про порушення резидентами і  нерезидентами законодавства, пов"язаного з прповеденням валютних операцій.

Відсутність в уповноважених  банках документів, що підтверджують правомірнісь проведення ними валютних операцій своїх клієнтів, за умови, від дати здійснення цих операцій минуло не більше 5 років, кваліфікується як нездійснення цими банками функцій агента валютного контролю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

      Валютне регулювання – це сукупність нормативних документів, установлених органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністративному порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну та за її межі, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних платежів.

      Одним з найважливіших документів у цій сфері є Декрет Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року (далі — Декрет)6[7]. Він регулює операції з валютними цінностями, визначає статус валюти України, як єдиний законний засіб розрахунків на території України, містить дефініції понять, якими оперує валютне законодавство, встановлює загальні принципи валютного регулювання, обов'язкове ліцензування при здійсненні валютних операцій, а також обов'язкове декларування валютних коштів, функції державних органів та установ кредитно - фінансового характеру при регулюванні та здійсненні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, відповідальність за порушення валютного законодавства тощо.

Відповідно до ст.11 декрету  Кабміну "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" НБУ у сфері валютного регулювання:

- здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

- складає разом із Кабміном платіжний баланс України;

- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішього економічного боргу України;

- визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

- видає в межах своїх повноважень обов'язкові до виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

- видає ліцензії на здійснення валютних операцй та приймає рішення про їх скасування;

- встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

- встановлює за погодженням із Мінстатом єдині форми обліку, звітності та валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасністю подання;

- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

      Згідно з статтею 68 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування також можуть мати позабюджетні цільові валютні кошти, які перебувають на спеціальних рахунках в банках.7[8]

      Політика валютного регулювання в Україні реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю.8[9] В даний час необхідність такого механізму диктується економічними причинами і його суть полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними цінностями.

 

 

 

 

 

 

 

                            Список використаної літератури

1. Декрет Кабміну "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року.

2. Закон Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Прийнятий 23 верес. 1994 р. № 185/94-ВР з наступними змінами та доповненнями// Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40. - Ст. 364.

3. Закон Про внесення  змін і доповнень до Кримінального  кодексу України і Кодексу  України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про валютне регулювання: Прийнятий 28 січ. 1994 р. // Голос України. - 1994. - 23 берез. - С. 6.

4. Закон Про внесення  змін до Кодексу України про  адміністративні правопорушення  щодо порушення правил про  валютні операції // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 35, ст.280

5. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.68.

6. Постанова Верховної Ради Про концепцію проекту Закону України про валютне регулювання: ... 31 жовт. 1995 р. // Голос України. - 1995. - 11листоп. - С. 2.