Єдиний податок

   Єдиний податок — місцевий (п.10.1.2 Податкового кодексу України)податок, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

   Переклад поняття «Єдиний податок» на англійську як «Single Tax» — неправильний, оскільки в англійській мові «Single Tax» зазвичай асоціюється з ідеєю про єдиний податок, заснований на цінності землі.

   2 грудня 2010 року Президентом України підписаний  Податковий Кодекс з внесеними  змінами та поправками. Податковий  кодекс складається з 20 розділів  з 340 статей.

   З розділу ХІУ „Спеціальні  податкові режими” виключена  1-а глава „Спрощена система  оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва„.

   Розділом 20 перехідних положень Податкового  кодексу встановлено ,що з 1 січня 2011 року до внесення змін  до розділу ХІУ Податкового  кодексу України в частині  оподаткування суб’єктів малого підприємництва діє Указ Президента „Про спрощену систему оподаткування „№ 727 від 03 липня 1998 року (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу ІУ Декрет КМУ від 26.12.92 року № 13-92 „ Про прибутковий податок з громадян” в частині справляння фіксованого податку з урахуванням деяких особливостей,а саме:

   1. Платники  єдиного податку не є платниками  таких податків і зборів, визначених  Податковим кодексом України: 
а) податок на прибуток підприємств; 
б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб-підприємців); 
в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6%; 
г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки ,що не використовуються для ведення підприємницької діяльності; 
д) плата за користування надрами; 
е) збір за спеціальне використання води; 
є) збір за спеціальне використання лісових ресурсів; 
ж) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

2. Нарахування,  обчислення та сплата єдиного  внеску на загальнообов'язкове  державне соціальне страхування  здійснюються суб'єктами малого  підприємництва у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

3. Єдиний податок  або фіксований податок сплачується  на рахунок відповідного бюджету  в розмірі частини єдиного  податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів.

   Відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) спрощену систему оподаткування можуть обрати юридичні особи, та фізичні особи –підприємці за умови обмеження в обсязі виручки за календарний рік (до 500 тис. грн. для підприємців і 1 млн. грн. для юридичних осіб.) і чисельності працівників (10 для підприємців та 50 осіб для юридичних осіб). Крім того, законодавство чітко окреслило і види діяльності, дозволені для спрощеної системи оподаткування.

   Зокрема, забороняється: 
- працювати у сфері грального бізнесу й обміну іноземної валюти; 
- виробляти, імпортувати експортувати та продавати оптом підакцизні товари, а також торгувати у роздріб підакцизними ПММ; 
- фізособам-єдинникам не можна торгувати будь-якими видами ПММ, а також лікеро-горілчаними та тютюновими виробами; 
- вести торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, яка підлягає ліцензуванню; 
- перепродувати культурні цінності чи організовувати торги з їх продажу.

   Спрощена система не поширюється на довірчі товариства, страхові компанії, банки, та інші фінансово-кредитні й небанківські фінансові установи, а також підприємства, якщо їх засновник юрособа – не суб’єкт малого підприємництва із загальною часткою більше 25 відсотків у статутному фонді.

   Для переходу  на спрощену систему оподаткування  з 1 січня 2011 року необхідно:  до 16 грудня 2010 року подати до податкової інспекції за місцем проживання заяву, форму якої для фізосіб-підприємців затверджено наказом ДПА України від 29.10.1999р. № 599 ”Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та порядку його видачі”, а для юридичних осіб наказом ДПА України від 10.12.1999р. № 555 ”Про порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва-юридичною особою”. До заяви фізособи-підприємці додають копію документа про сплату єдиного податку авансом не менше ніж за місяць наперед (п.2 Порядку 599). Фізособам-підприємцям на кожного продавця, який перебуває з ними в трудових відносинах видаються довідки про трудові відносини із платником єдиного податку (п.4 Порядку № 599).

   Юрособи у відповідному рядку заяви зазначають ставку єдиного податку 6 відсотків (за умови сплати ПДВ) або 10 відсотків (зі звільненням від ПДВ). 
Ставка єдиного податку для фізосіб-підприємців призначена місцевою радою у розмірі 200 грн. Якщо підприємець використовує працю найманих працівників,то сума податку збільшується на 50% за кожного з них. 
   Одночасно повідомляємо, що з 1 січня 2011 року фізичні особи-підприємці, які здійснюють свою діяльність на ринку мають право обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим розміром податку (фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови якщо: 
- максимальний розмір валового доходу, отриманого підприємцем за останні 12 календарних місяців не перевищує 119 тис. грн.; 
- підприємець-платник ринкового збору; 
- кількість осіб,працюючих у підприємця за наймом, включаючи членів його сім`ї, не перевищує 5 чоловік.

   На платників єдиного і фіксованого податку розповсюджуються розділи стосовно податкового контролю. Зокрема, фактичні перевірки без попередження платника визначені статтею 80 Податкового кодексу. Перевірка може тривати десять днів і може бути продовжена на п'ять днів. Кількість перевірок не обмежена законом. 
   Під час перевірки податківці можуть вести хронометраж, тобто обліковувати господарські операції. Крім того, стаття 20 Податкового кодексу дозволяє контролерам вимагати інвентаризації активів і здійснення контрольної закупівлі. Усе це може ускладнити діяльність будь-якого малого підприємства.

   Якщо дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань такого суб'єкта. Фактично це приховане введення непрямих методів оподаткування. 
   Таким чином, податкова інспекція має суттєві можливості для впливу на діяльність усіх підприємств, зокрема, і на платників єдиного та фіксованого податків. Це нівелює зміст спрощеної системи оподаткування і збільшує корупційні ризики для підприємця.

   З 1 січня 2011 року платник єдиного чи фіксованого податку має перераховувати на бюджетний рахунок не повну суму, встановлену місцевою радою, а лише частину єдиного або фіксованого податку, що підлягає перерахуванню до бюджету згідно із законодавством - 42% ставки єдиного податку або 90% ставки фіксованого податку. 
   При цьому Держказначейство з 1 січня не буде розподіляти кошти на соціальні фонди. Платники зобов'язані нараховувати і перераховувати єдиний соціальний внесок у порядку, визначеному законом про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.