Амортизація: альтернативні методи обліку і розрахунків

Треба особливо підкреслити, що широке використання у світовій практиці та приведені у П(С)БО №7 такі методи прискореної амортизації, як зменшення залишкової вартості, зменшення залишкової вартості по подвійній нормі, кумулятивний, зовсім не відображають такі реальні закономірності втрати засобами праці споживчих якостей та вартості. Вони просто задають визначені алгоритми розрахунку зменшуваних у часі сум амортизації. Тому, якщо встановити період амортизації рівним економічно раціональному строку служби засобів праці, то збіг нарахованих сум нарахованої амортизації з діючими темпами втрати засобами праці споживчих корисностей та вартостей може бути лише випадковим. У рівному ступені це відноситься і до усіх інших відомих методів прискореної амортизації. Прискорена амортизація повинна вирішуватися лише для вперше введених основних засобів, так як у цьому випадку вона в найбільшій мірі стимулює поновлення виробництва ат інвестицій.

Викликає сумніви і розповсюдження прискореної амортизації на усі галузі економіки. Як відомо, прискорена амортизація надана стимулювати своєчасне поновлення перш за все технологічного обладнання та продукції. Економічна ситуація, що склалася в Україні, потребує прийняття на визначений час мір по стимулюванню виробників продукції. У значно сприятливих умовах знаходиться підприємства сфери послуг, що відрізняється відносно низькою фондомісткістю. Введення рівних умов амортизації основних засобів для усіх сфер народного господарства не забезпечує переваг виробничої сфери.

На даному етапі прискорену амортизацію треба розраховувати лише для підприємств, сільського господарства, транспорту та будівництва. Причому можна розраховувати списання вартості вперше введених основних засобів на витрати виробництва протягом 2 років, але навіть для перерахованих галузей навряд чи потрібно вводити прискорену амортизацію меблі, легкових автомобілів, конторського та офісного обладнання, для яких з 1 січня 1997 року річна норма амортизації становить 25 %. Для цих видів основних фондів і для фіскальних цілей треба використовувати вже існуючі порядки та норми не прискореної амортизації.

Отже, ми з’ясували, що П(С)БО №7 “Основні засоби” має як позитивні сторони, так і негативні. По-перше він відкидає положення, що зафіксовані у Законі “Про оподаткування прибутку підприємств”, що недопустимо. По-друге, надання необмежених прав підприємствам у виборі системи амортизації не має аналогів у світі. Така міра означає зупинення сплати податку на прибуток.

Багато недоліків у стандартах пов’язано з недостатнім виясненням теоретичних основ прискореної та не прискореної амортизації, що потребує доробки  у нормативній базі.

4.2. Сучасні тенденції розвитку амортизаційної політики

Рівень розвитку інноваційних процесів є одним із визначаючих факторів розвитку економіки. У сучасних умовах саме ця сфера опинилася в складних умовах. Це пояснюється тим, що у більшості підприємств відсутні в достатньому обсязі власні засоби для капіталовкладень, спостерігається недостатній рівень фінансування інноваційних проектів через довгострокові банківські кредити і т.д. Тому актуальним питанням у даних умовах є розробка та впровадження ефективних, стимулюючих заходів інноваційної діяльності на державному рівні. Одним із головних інструментів державного регулювання інноваційних процесів є амортизаційна політика.

На сучасному етапі в Україні значну увагу приділяють дослідженню амортизаційного процесу, який відбувається на мікро- і макрорівнях. Усе різноманіття виконаних досліджень можна згрупувати за такими ознаками: амортизація як складовий елемент відтворювального процесу – цю складову досліджували вчені О.І. Амоша, Є.Р. Бершеда, В.П. Мікловда, М.П. Педан, Й.М. Петрович, М.О. Кизим; амортизація в системі інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств – І.В. Алєксєєв, С.Й. Вовканич, А.Г. Загородній, О.Є. Кузьмін, М.В. Римар, В.Г. Федоренко, В.М. Хобта та інші.

Метою дослідження є виявлення засобів та закономірностей впливу амортизаційної політики на інноваційний розвиток підприємств з ціллю підвищення ефективності, розвитку та продуктивності підприємств.

За результатами статистичної звітності показник інноваційної активності промислових підприємств з кожним роком знижується. Так, якщо в 1998р. інноваційною діяльністю займалося 151 підприємство, або 19,6% від загального обсягу, то в 2000р. 109 підприємств, або 13,5%, в 2004 році – 92, або 11,6%, в 2005р. – 77 підприємств, або 9,8%, в 2006р. – 61, або 7,9%, в 2009р. – 83, або 10,5%.

В 2009р. впроваджували інновації 75 промислових підприємств в області або 90% інноваційно активних підприємств.

Визначення оптимальних норм та видів амортизації – одна з найголовніших задач держави. Надто великі амортизаційні відрахування зменшують податкову базу і, відповідно, податкові надходження в бюджет, проте сприяють росту інвестицій та інновацій. Надто маленькі амортизаційні відрахування, навпаки, з одного боку звеличують податкову базу, але не сприяють вкладам інвестицій та активізації інноваційних процесів.

Доречним прикладом може слугувати ВАТ «Дружківський машинобудівний завод». Нарахування амортизації основних засобів здійснюється прямолiнiйним методом. Термін амортизації нематеріальних активів визначається терміном їх корисного використання:

• програмного забезпечення - 3 роки;

• права на здійснення діяльності (ліцензії) - по терміну їх дії;

• права на торгові знаки, винаходи, промислові зразки, корисні моделі, ноу-хау та інше - 10 років.

Зупинимося детальніше на розгляді вживаних в бухгалтерському і податковому звітах методах амортизації основних засобів. Для цього виробимо розрахунок амортизації двох об'єктів основних фондів - рейкової дороги електрокари (пасивна частина основних коштів) та стрічкопільного автоматичного станка (активна частина основних коштів).

Отже, на підставі проведених розрахунків видно, що в перший рік експлуатації рейкової дороги найбільша сума амортизаційних відрахувань виникає при розрахунку зносу об'єкту методом прискореного зменшення залишкової вартості (8224грн.); найменша сума амортизації об'єкту можлива в разі розрахунку суми зносу податковим методом (635грн.). Оскільки рейкова дорога - це пасивна частина основних коштів, то найраціональніше застосувати метод прямолінійного списання вартості об'єкту, тому що його стан  «залежить» виключно від терміну корисного використання і не схильний до впливу інших чинників, і в першу чергу, впливу морального зносу. Також доцільність вживання даного методу полягає в тому, що міра експлуатації об'єкту в кожному звітному періоді залишається незмінною. Даний метод передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об'єкту з року в рік.

Проведемо аналогічний розрахунок амортизації другого об'єкту основних засобів - верстата стрічкопільного (активній частині основних коштів). У перший рік експлуатації верстата стрічкопільного  найбільша сума амортизаційних відрахувань виникає при розрахунку зносу об'єкту методом прискореного зменшення залишкової вартості (34626грн.); найменша сума амортизації об'єкту можлива в разі розрахунку суми зносу податковим методом (7645грн.). На верстат, як активну частину основних коштів, амортизація повинна нараховуватися в облікових цілях пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції в кожному звітному періоді (на підставі початкового певного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу спочатку експлуатації, як це передбачає прямолінійний метод. Тому найраціональніше застосувати виробничий метод.

Тому тільки зважена амортизаційна політика дозволяє стимулювати оновлення промислово-технічної бази підприємств та забезпечити ріст інвестицій.  “ Амортизаційна політика ” є складовою частиною “економічної політики”, тому вона має узгоджуватись з іншими стратегічними рішеннями (політиками).

Висновок.

Отже, усі основні засоби, крім землі підлягають фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів  вони поступово втрачають свої якості та приходять  до непотребу.  Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни  зношених об’єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє “натуралістична” концепція.

Нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація – це  систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації основних засобів робиться такими методами:

-                 прямолінійний;

-                 виробничий;

-                 зменшення залишкової вартості;

-                 прискореного зменшення залишкової вартості;

-                 кумулятивний;

Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.

Нарахування амортизації у податковому обліку регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація – це поступове віднесення витрат, що пов’язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скорегованого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. У податковому обліку існує метод зменшення залишкової вартості та прискорений метод.

Треба зазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації податковими методами , що приводить до різноманітних протиріч.

Основним питанням амортизаційної політики – який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що пов’язані з експлуатацією об’єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому приводу у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації закріпляється приказом та відображається у обліковій політиці підприємства.

Щомісяця амортизаційні нарахування за обраним методом відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, для чого призначений пасивний рахунок 13.Для розрахунку амортизації використовують типову форму ОЗ - 14.

Отже , амортизаційні відрахування – один з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б у рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основних фондів.

Отже, ми з’ясували, що П(С)БО №7 “Основні засоби” має як позитивні сторони, так і негативні. По-перше він відкидає положення, що зафіксовані у Законі “Про оподаткування прибутку підприємств”, що недопустимо. По-друге, надання необмежених прав підприємствам у виборі системи амортизації не має аналогів у світі. Така міра означає зупинення сплати податку на прибуток.

Багато недоліків у стандартах пов’язано з недостатнім виясненням теоретичних основ прискореної та не прискореної амортизації, що потребує доробки  у нормативній базі.

Отже, зробимо висновок, що :

-                 амортизаційна політика перехідного періоду повинна органічно поєднувати директивні та ринкові важелі при посиленні останніх;

-                 держава повинна регламентувати принципи побудови амортизаційної системи спеціальним Законом України “Про амортизацію”.

-                 законодавчо затверджений порядок амортизацій повинен збутися недоліків діючої методології.

Список використаної літератури.

1.             Завгородній В.П. Бухгалтерский учет в Украине (С использ. Нац. Стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. – 5-е изд.,доп. И перераб. – К.: А.С.К.., 2001.- 848с. – (Экономика. Финансы. Право.)

2.             Сердюк В. Н. Бухгалтерский учет: Учебно – практическое пособие. – 4-еизд., изм. и доп. – Донецк: Дон НУ,2002. – 448с.

3.             Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ за ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця-3-вид., перераб. і доп.- Житомір: ЖІТІ,2001.-672с.

4.             Экономика предприятия: Учебник для вузов/ В.В. Горфынкель Е.М. Купряков, В.П. Просолов и др., под ред. Проф. В.Я. Горфинкеля, проф Е.М. Купрякова,- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1996.-367с.

5.             Нидлз Б. И др. Принципы бухгалтнрского учета/ Б. Нидлз, Х. Андерсон, Д. Колдуэлл: Пер. с англ./ Под ред. Я.В. Соколова.- 2-е изд. – М.: Финансы и статистика,1994. – 496с.: ил.- (Серия по бухгалтерскому учету и аудиту).

6.             Котик Н. С. Амортизационные отчисления: налоговый и бухгалтерский учет. – Х.: Фактор,2000.-40с.

7.             Афанасьев Мст., Кузнецов П. Забытая амортизация// Экономист.- 2001.- №8 с.105.

8.             Губачева О. Выбираем метод начисления амортизации// Бухгалтерский учет и аудит.-2000.-№11.-с.42.

9.             Р. Грачева „Основніе средства в бухгалтерском учете”.// Дт-Кт (специальное приложение к журналу), 2001р.

10.         В. Карєв  Розрахунок амортизації // Бухгалтерський облік та аудит.-2001.-№11,12. 2002.-№2.

11.         Каменская Т. Амортизация основных средств// Все о бухгалтерском учете.- 2000.-№52.-с.18.