Виборча система та виборчий процес

        МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Тернопільський  національний економічний  університет

Факультет економіки та управління 

Кафедра правового регулювання

економіки та правознавста 
 

ІНДЗ

з правознавства  на тему:

«Виборча система та виборчий процес» 
 
 
 

Виконала:

студентка групи ДІД-11

Клепак Галина Ігорівна

Перевірив:

Викл. Кравчук Надія Григорівна 
 

Тернопіль 2011 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………....3

Розділ 1. Правове регулювання виборчого  процесу…………………….5

1. Принципи та засади виборчого процесу України……………………5
2. Види виборчих систем………………………………………………….9

1.3 Суб’єкти виборчого процесу………………………………………….14

Розділ  2. Стадії виборчого процесу………………………………………15

2.1 Призначення виборів та утворення виборчих органів……………...15

2.2 Утворення виборчих округів та виборчих дільниць…......…………18

2.3 Висування і реєстрація кандидатів та складання списку виборців (реєстрація виборців)……………………………………………………….21

2.4 Передвиборча агітація, голосування, підрахунок голосів виборців, встановлення та оприлюднення результатів………………………………25

Висновки

Список  використаної літератури

 

     Вступ

    Актуальність  обраної теми

    Одним з основних видів прав та свобод людини і громадянина в Україні  є політичні права, серед яких чільне місце посідає право громадян брати участь в управлінні державними справами, формуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом участі у виборах, всеукраїнському та місцевих референдумах. Процес демократичного волевиявлення громадян потребує високого рівня їх правової культури у виборчому процесі, оскільки вибори легітимізують органи державної влади, шляхом виборів народ обирає своїх представників до владних структур і наділяє їх мандатом та здійснення суверенних прав. Тобто, ця тема є дуже актуальною. На мою думку ми повинні навчитись робити правильний вибір під час виборів, тобто вибирати достойного керівника нашої держави, міста, села або ради.

    Метою даної роботи є теоретичний огляд виборчої системи та виборчого процесу.

    Враховуючи  мету дослідження були поставлені наступні завдання:

• дати характеристику правового регулювання виборчого процесу в Україні;
• Визначити суб’єктів виборчого процесу;
• Визначити стадії виборчого процесу.

    Об’єктом дослідження є виборча система України. Предметом виступають конституційно-правові засади її регулювання.

    До  питання виборів звертаються  багато вчених, політиків, намагаючись  вияснити проблеми, які були і є  на сьогоднішній час актуальними:

    Олександр Нельма у статті “ Вибори, як індикатор і чинник національної інтеграції ” [15, 26], дає відповідь на багато питань щодо основних концептуальних засад виборчого процесу в Україні, національної інтеграції, громадськості виборів, президентських виборів, висловлює погляди на етнічні та націотворчі процеси.

    Об‘єктом  статті Процьків М. [17, 66 ] є передвиборча кампанія як форма політичної комунікації.

     Хома  НЕ.М. [20, 15] розкриває питання дослідження мотивації поведінки особи у виборчому процесі, а також завдання мотивації голосування виборців та певних кандидатів.

     Мета  статті Хініча М., Хіменко В. і Орещук П. [19, 105] – переконати в доцільності широко застосованої методики аналізу електоральних процесів, цінність якої полягає в тому, що вона безпосередньо спирається на теоретичну парадигму дослідження виборів – просторову модель голосування.

     Останнім  часом у зв’язку з передбаченою політичною реформою і поправками до Конституції щодо зміни виборчої системи ця тема набуває особливої актуальності.

     Структура: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел. Перший розділ – правове регулювання виборчого процесу включає такі підпункти як: принципи та засади виборчого процесу України; види виборчих систем; суб’єкти виборчого процесу; другий розділ – стадії виборчого процесу включає такі підпункти як: призначення виборів та утворення виборчих органів; утворення виборчих округів та виборчих дільниць; висування і реєстрація кандидатів та складання списку виборців (реєстрація виборців); передвиборча агітація, голосування, підрахунок голосів виборців, встановлення та оприлюднення результатів.

 

      РОЗДІЛ 1. Правове регулювання виборчого процесу

     1.1 Принципи та засади виборчого процесу України

    Україні притаманна змішана мажоритарно-пропорційна  система. Проте зараз за політичною реформою пропонується запровадити пропорційну систему виборів.

    Її  основна недосконалість, на думку  одних, – це мажоритарність, згідно з якою на виборах може перемогти  не представник конкретної політичної партії та програми як такий, а особа, яка справила більший вплив на електорат за допомогою коштів, засобів масової інформації, особистісного тиску (зовнішній вигляд, методи переконання) та інших засобів. За думкою інших, мажоритарна система обумовлює більші зв’язки з громадськістю, спирається на безпосередню роботу виборців з кандидатами, має справу з особистостями, а не партійними списками, і в цьому її позитивний зміст.

    Основними концептуальними засадами виборчого  права в Україні, що викладені  в Конституції нашої держави у розділі ІІІ «Вибори. Референдум» (ст.ст. 69-74), є:

1. його загальність, поширення на всіх без винятку громадян України, які мають право голосу (право голосу мають всі громадяни України, що досягли 18-літнього віку; не мають право голосу громадяни, що визнані судом недієздатними (ст. 70 Конституції))
2. його рівність, передбачення однаковості застосування до всіх виборців і будь-які прямі  або непрямі привілеї або обмеження прав громадян України забороняються;
3. прямота його дії, тобто не може проголосувати замість громадянина;
4. його таємність.

    Перелічені  засади стосуються здебільшого реалізації активного виборчого права, тобто права обрати. Однак під час надзвичайно обраної кампанії точиться за найефективнішу реалізацію й пасивного виборчого права, тобто права бути обраним. Викладені концептуальні засади  мають забезпечити здійснення прямого народовладдя і є виключно гуманними й демократичними, але на практиці забезпечити дію бездоганних механізмів та їх реалізації дуже важко. Олександр Нельма зазначає: “Ми маємо намір протягнути вплив виборів на будь-яке суспільне життя, на будь-які соціальні процеси, і маємо зважати на існування зазначеної відстані і робити висновки, виходячи з реалій життя” ([15], c.2)

    Вибори  є не тільки формою прямого народовладдя. Вони є виокремленими людьми кращими поміж себе, виділенням еліт. Вибори є національними процесом, що формуються політичне ядро нації та визначає політичного лідера нації. Таким чином виори постають не тільки як індикатор рівня національної інтеграції. Вони безумовно, й самі певним чином вибори постають як не тільки індикатор рівня національної інтеграції. Вони безумовно самі певним чином впливають на національно-інтеграційний процес, підсилюючи або навпаки, гальмуючи його. Найбільш показовими у цьому плані є вибори народних депутатів та вибори Президента України. Що ж до місцевих виборів, то вони радше пов‘язані із виконанням завдань розвитку інституту самоврядування.

    Право на вибори та законність проведення самих  виборів гарантується законодавством. Згідно зі ст. 157 КК України ([1], ст.157), перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним, вести передвиборну агітацію - карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років. Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, - від трьох до п'яти років. А ці діяння, якщо вони вплинули на результати голосування або виборів, - від семи до дванадцяти років. Карається неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів - від 3 до 5 років ([1], ст. 158). Порушення таємниці при голосуванні під час проведення передбачених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища, - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років ([1], ст. 159).

     Усі норми законодавства, які регламентують  порядок формування представницьких  органів держави, у сукупності складають виборче право. Основними його джерелами є Конституція України, Закони України: "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р., "Про вибори Президента України" у редакції від 24 лютого 1994 р., "Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад" від 24 лютого 1994 р..

     У цих нормативно-правових актах сформульовано  такі головні принципи виборчого  права: загального, рівного і прямого  виборчого права за таємного голосування; вільного й рівноправного висування кандидатів у депутати; гласності й відкритості; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

     Принцип загальності означає, що право обирати  мають усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Це право називається активним виборчим правом і тлумачиться так тому, що будь-які прямі або непрямі пільги чи обмеження щодо виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять, непередбачені цими законами, забороняються.

     Щодо  права бути обраним, себто пасивного  виборчого права, то виборчим законодавством воно розглядається по-різному. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку і постійно проживає на території України протягом останніх п'яти років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. А депутатом сільської, селищної, міської, районної в місті та обласної ради народних депутатів може бути обраний громадянин України, який на день голосування досяг 18-річного віку, має виборчі права і постійно проживає або працює на території відповідної ради ([4], ст.5).

     Принцип рівного і прямого виборчого  права означає, що громадяни України  беруть участь у виборах народних депутатів на рівних засадах і  депутати обираються безпосередньо  виборцями.