Види підприємств

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2011 в 19:16, реферат

Краткое описание

1.Розмежування підприємницької діяльності за видами має здебільшого теоретичний, до того ж — неофіційний, характер. Тому допускається застосування різних ознак і, відповідно, критеріїв та видів підприємницької діяльності.
За ознакою предмета діяльності учасників відповідних правовідносин підприємницьку діяльність можна класифікувати на:
1. Виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у процесі якої виробляється певна продукція.
2. Невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої виділяється:

Содержание работы

План
1.Класифікація підприємницької діяльності.
2.Класифікація підприємств.

Содержимое работы - 1 файл

види підприємств.docx

— 35.42 Кб (Скачать файл)

                               Міністерство освіти і науки України

                            Національний транспортний університет 
 
 
 
 

                                                     Реферат

                                       з підприємницького права

                          на тему «Види підприємницької  діяльності» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                        Київ 2011 

                                                           

 План

1.Класифікація  підприємницької діяльності.

2.Класифікація  підприємств. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Розмежування підприємницької діяльності за видами має здебільшого теоретичний, до того ж — неофіційний, характер. Тому допускається застосування різних ознак і, відповідно, критеріїв та видів підприємницької діяльності. 
За ознакою предмета діяльності учасників відповідних правовідносин підприємницьку діяльність можна класифікувати на: 
1. Виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у процесі якої виробляється певна продукція. 
2. Невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої виділяється: 
— діяльність із виконання робіт, надання послуг (виконання ремонтних робіт, надання інформаційних послуг, здійснення транспортних перевезень); 
— діяльність із зайняття торгівлею; 
— інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фінансовому ринку. 
За ознакою суб'єкта — учасника відповідних правовідносин підприємницька діяльність поділяється на: 
1. Підприємництво без створення юридичної особи (просте). Воно здійснюється фізичними особами, що набули в установленому порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності. 
2. Підприємництво зі створенням юридичної особи (складне). Залежно від наявності обмежень у зайнятті підприємницькою діяльністю останню можна поділити на: 
1. Вільну підприємницьку діяльність. Для провадження такої діяльності не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповноважених нею органів. Така діяльність провадиться за принципом "дозволено все, що не заборонено законом". При цьому, наприклад, державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності не є дозволом на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки здійснюється за заявочним принципом. У той же час виготовлення печатки суб'єктом підприємницької діяльності вимагає дозволу відповідного органу внутрішніх справ, що є своєрідним обмеженням у провадженні підприємницької діяльності. 
2. Дозвільну підприємницьку діяльність, провадження якої потребує певної згоди державних органів. Дозвільною є також діяльність, що провадиться з обмеженнями, встановленими законодавством, які, в свою чергу, можна поділити на: 
— обмеження, пов'язані з організаційно-правовою формою підприємців (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ "Про підприємництво" проведення ломбардних операцій може здійснюватися повними товариствами); 
— обмеження, пов'язані з формою власності суб'єкта підприємництва (наприклад, діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями); 
— обмеження, пов'язані з необхідністю придбання ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, міститься у ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. № 1775-ПІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"; 
— обмеження діяльності, пов'язані із необхідністю придбання патенту (види діяльності, що підлягає патентуванню, а також порядок патентування визначається Законом України від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"). 
Класифікувати підприємницьку діяльність можна також за ознакою законності її здійснення на легальну та тіньову, а також за іншими ознаками.
 
 

2.За формою власності майна підприємства можуть бути: 
 
приватні, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили; 
 
колективні, що ґрунтуються на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариств або громадської організації; 
 
комунальне, яке засноване на засадах власності відповідної територіальної громади; 
 
державні (в т.ч. казенні), засновані на державній власності. 
 
Казенні підприємства це такі, як і не підлягають приватизації. Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймає Кабінет Міністрів України за однією з таких умов: 
 
а) підприємство проводить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до чинного законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством; 
 
б) головним споживачем продукції підприємства (понад 50%) є держава; 
 
в) підприємство є суб’єктом природних монополій.

За правовим статусом і формою господарювання: 
 
одноосібні, є власністю однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов’язання всім майном (капіталом), Форму одноосібних підприємств мають переважно малі за кількістю працівників фірми; 
 
кооперативні (кооперативи), добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. 
 
В економіці України функціонують два основі типи кооперативів: виробничі й споживчі. У перспективі можна очікувати великого поширення кооперативів також і в інших сферах діяльності – науковій, фінансовій, страховій тощо; 
 
орендні, полягають в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності; 
 
господарські товариства є об’єднаннями підприємців. 
 
Такі товариства поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, командитні та акціонерні. 
 
За галузево-функціональним видом діяльності: 
 
промислові; 
 
сільськогосподарські; 
 
будівельні; 
 
транспортні; 
 
торгові; 
 
виробничо-торгові; 
 
торгово-посередницькі; 
 
інноваційно-впроваджувальні; 
 
лізингові; 
 
банківські; 
 
страхові; 
 
туристичні тощо. 
 
За технологічною (територіальною) цілісністю і ступенем підпорядкування: 
 
головні (материнські), особливістю є те, що вони контролюють інші фірми; 
 
дочірні – юридично самостійне організаційне утворення. Що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій; 
 
асоційовані – є формально самостійними, але з різних причин вони залежать від головної фірми і мусять підпорядковуватися її стратегічним цілям; 
 
філії – на відміну від дочірніх та асоційованих підприємств не користуються юридичною й господарською самостійністю, не мають власного статуту та балансу, діють від імені і за дорученням головного підприємства, мають однакову з ним назву. 
 
За розміром кількості працівників: 
 
великі (над великі); 
 
середні; 
 
малі (дрібні); 
 
мікропідприємства (до 10 осіб та обсягом виручки до 250 тис. грн. за рік від продажу продукції (надання послуг). 
 
Малі підприємства. 
 
З-поміж суб’єктів господарської діяльності окремо виділяють малі (дрібні) підприємства, що становлять основу малого бізнесу. 
 
До них належать суб’єкти господарювання з кількістю працівників: 
 
у промисловості та будівництві – до 200 осіб; 
 
в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб; 
 
науці й науковому обслуговуванні – до 100 осіб; 
 
галузях невиробничої сфери – до 25 осіб; 
 
роздрібній торгівлі – до 145 осіб. 
 
Добровільні об’єднання. 
 
Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися і функціонувати 2 типи об’єднань підприємств та організацій: 
 
1) добровільні;

2) інституціональні.

Підприємства (організації, фірми) мають право на добровільних засадах об’єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному антимонопольному законодавству. 
 
Асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. 
 
Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів); 
 
Корпорації – договірні об’єднання суб’єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів. З делегуванням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. 
 
Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового й банківського капітул для досягнення загальної мети. Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави. 
 
Концерни – форма статутних об’єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю. Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. 
 
Картелі – договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції;

Синдикати –  організаційна форма існування  різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників  через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції. 
 
Трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємствам, в єдиний виробнично-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності. 
 
Холдинги (холдингові компанії) – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. 
 
Об’єднувані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії. 
 
Фінансові групи – об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей н/г. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають й або кілька банків, які розпоряджаються капталом підприємства (фірм, компаній), що входять до складу фін. групи, координують усі сфери їхньої діяльності. 
 
Нині основними формами добровільних об’єднань підприємств (фірм, компаній) дедалі більше стають концерни, корпорації, та фінансові (промислово-фінансові) групи.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                              Література: 

Підручник «Підприємницьке  право», Старцев О.В.

Информация о работе Види підприємств