Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Октября 2011 в 15:31, курсовая работа
Базовими принципами оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства є:
- комплексність – результати дослідження конкурентоспроможності підприємства повинні сполучати і оцінку ефективності процесу його адаптації до змінних умов функціонування, і ступінь реалізації стратегічного потенціалу, і конкурентні позиції підприємства відносно одного або декількох конкурентів, що розглядаються як база порівняння;
- системність – основою для оцінки рівня конкурентоспроможності і розробки відповідних рекомендацій можуть виступати лише результати системного аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства з урахуванням між факторних взаємозв’язків та обумовленого ними синергічного ефекту;
- об’єктивність – результати дослідження та оцінки конкурентоспроможності підприємства повинні базуватися на повній та достовірній інформації про зовнішні та внутрішні умови його функціонування і відображати реальні конкурентні позиції суб’єкта господарювання;
- динамічність – основним завданням дослідження конкурентоспроможності є не статична оцінка фактичних конкурентних позицій підприємства на конкретний момент часу, а прогнозування їх змін та розробка на цій основі ефективних управлінських рішень;
- безперервність – процес дослідження та оцінки конкурентоспроможності та змін її рівня має носити безперервний характер (шляхом створення системи моніторингу ринку, чинників конкурентоспроможності, конкурентних позицій підприємства), оскільки дискретні оцінки не завжди дають можливість своєчасно зафіксувати стрибкоподібні зміни чинників конкурентоспроможності, оцінити можливі тенденції динаміки конкурентних позицій підприємства та своєчасно прийняти та реалізувати відповідні управлінські рішення;
- оптимальність – у відповідності з цим принципом об’єктом дослідження є не лише сам рівень конкурентоспроможності, але і ступінь ефективності його досягнення, тому конче необхідною є комплексна оцінка шляхів досягнення певних конкурентних позицій з урахуванням як прямих витрат, пов’язаних з реалізацією заходів по регулюванню конкретного чинника, так і потенційних витрат на розвиток та підтримку конкурентної переваги в майбутньому.
Загальний порядок дослідження, оцінки та, в цілому, управління конкурентоспроможністю підприємства охоплює такі принципові етапи:
1. вияв чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства, та оцінка їх значимості;
2. групування чинників, аналіз їх внутрішньогрупових та міжгрупових взаємозв’язків;
3. оцінка впливу обраних для дослідження чинників (або груп чинників) на рівень конкурентоспроможності підприємства та кількісне визначення цього рівня;
4. прогнозування змін включених у модель чинників внаслідок можливих змін умов зовнішнього та внутрішнього середовища;
5. прогнозування рівня конкурентоспроможності підприємства;
6. з’ясування шляхів та методів підвищення конкурентоспроможності;
7. розробка комплексу заходів по підвищенню конкурентоспроможності;
8. оцінка прямих та опосередкованих витрат на реалізацію розроблених заходів;
9. вибір критерію ефективності заходів по підвищенню конкурентоспроможності підприємства;
10. визначення ефективності розроблених заходів та вибір оптимального комплексу регулюючих впливів;
11. прийняття відповідних управлінських рішень.
Конкурентоспроможність підприємства визначають показники, які характеризують:
- конкурентоспроможність продукції;
- фінансовий стан підприємства;
- ефективність збуту та просування товарів;
- ефективність виробництва;
- імідж підприємства тощо.
Конкретний набір показників залежить від методу оцінки конкурентоспроможності підприємства.
Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства передбачає їх поділ на окремі групи за певною ознакою. Найчастіше такою ознакою виступає форма представлення результатів оцінки, відповідно до якої виділяють графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи.
Графічний метод оцінки конкурентоспроможності базується на побудові так званої “Радіальної діаграми конкурентоспроможності” або “Багатокутника” конкурентоспроможності”. На рис. 6.3 співставлено багатокутники конкурентоспроможності чотирьох підприємств (умовні назви – “Союз-Україна”, “Рапід”, “Прогрес” та “Грант”) по дев’яти критеріях. Побудова багатокутників здійснювалася наступним чином: коло було поділене радіальними оціночними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнювала кількості обраних критеріїв (у даному випадку – 9); шкали на радіальних прямих було градуйовано так, щоб всі значення критеріїв знаходилися всередині оціночного кола; значення критеріїв збільшувалися по мірі віддалення від центра кола; на кожній вісі з використанням відповідного масштабу вимірювання було позначено точки, що відповідали значенням критеріїв; по точках відповідно для кожного з підприємств проведено ламану лінію, яка і сформувала багатокутник. З рис. 7.3 видно, як відрізняються підприємства одне від одного по окремих критеріях.
Продовження табл. 6.2
| Назва методу | Зміст методу | Переваги | Недоліки |
| Інтегральний метод | Інтегральний
показник рівня конкурентоспроможності
підприємства включає в себе два
елементи-сомножники: критерій, що відображає
ступінь задоволення потреб споживача
(характеризує відносну конкурентоспроможність
товару) та критерій ефективності виробництва
(в його якості, як правило, використовується
рентабельність активів, рентабельність
власного капіталу або середня за певний
період норма рентабельності).
В разі, якщо інтегральний показник дорівнює 1, рівень конкурентоспроможності аналізованого підприємства відповідає рівню конкурентоспроможності підприємства –суперника; в разі, якщо інтегральний показник менше 1, то досліджуваний виробник менш конкурентоспроможний, ніж суперник; в разі, якщо інтегральний показник більше 1, то досліджуваний виробник має вищий рівень конкурентоспроможності, ніж суперник |
Простота, наочність, дає змогу отримати однозначні оцінки конкурентних позицій виробника | Може бути застосованим лише для оцінки конкурентоспроможності монопродуктових підприємств, тоді як стосовно диверсифікованих підприємств потрібний аналіз не одного виду продукції, а усієї товарної маси. Крім того – знайти для порівняння два чи більше підприємства-конкуренти, абсолютно ідентичні по видах та структурі продукції нереально |
Продовження табл. 6.2
| Назва методу | Зміст методу | Переваги | Недоліки |
| Метод самооцінки діяльності | Метод самооцінки
включає ряд етапів. Спочатку проводиться
експертна оцінка усіх показників діяльності
фірми (перелік яких залежить від методу
самооцінки) за всіма критеріями з присвоєнням
у відповідності із ступенем розвитку
підходу чи наявності позитивних результатів
значень оцінок – 0,25; 0,50; 0,75; 1,00. Суму
отриманих оцінок по кожному критерію
множать на “вагу” критерію та сумують.
Наприкінці виводиться загальна оцінка
діяльності. На цьому розрахункова частина
аналізу вважається завершеною. Далі отримане
значення має бути співставленим з попередньою
оцінкою самого підприємства або з оцінкою
діяльності підприємств-конкурентів,
завдяки чому: з’являється потужний каталізатор
вдосконалення діяльності підприємства;
формується єдина мета для підприємства;
виявляються пріоритети для вдосконалення;
підприємство отримує обґрунтовані аргументи
для уявлення своїх можливостей у зовнішньому
середовищі.
Результати
проведення самооцінки допомагають
сформувати стратегічні та тактичні
плани вдосконалення у |
Дозволяє:
|
Вимагає залучення до процесу оцінки діяльності представників всіх підрозділів підприємства. Отримані оцінки є досить суб’єктивними (оцінювання діяльності фірми за критеріями здійснюється експертами) |
Продовження табл.6.2
| Матричний метод (розроблений консалтинговою групою Бостона). | В основі методики
- аналіз конкурентоспроможності з
урахуванням життєвого циклу
товару (послуги).
Суть
оцінки полягає в аналізі матриці,
побудованої за принципом системи
координат: по горизонталі-темпи зростання/ |
Переваги методу:
за наявності достовірної |
Недоліки методу: виключає проведення аналізу причин того, що відбувається і ускладнює розробку управлінських рішень. |
Таблиця 6.3
Критерії
та показники
| Критерії
та показники |
Роль показника в оцінці | Правило розрахунку показника |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Ефективність виробничої діяльності підприємства | ||
| 1.1. Витрати на виробництво одиниці продукції, грн. | Відображає ефективність витрат при випуску продукції. | Валові витрати / Об'єм випуску продукції. |
| 1.2.Фондовіддача, тис. грн. | Характеризує ефективність використання основних виробничих засобів | Обсяг випуску продукції / середньорічна вартість основних виробничих засобів. |
| 1.3. Рентабельність товару, %. | Характеризує
ступінь прибутковості |
Прибуток від реалізації*100/ Повна собівартість продукції. |
| 1.4. Продуктивність праці, тис. грн. /чол. | Відображає ефективність організації виробництва та використання робочої сили. | Обсяг випуску продукції / Середньоспискова чисельність працівників. |
| 2.Фінансовий стан підприємства | ||
| 2.1.Коефіцієнт автономії | Характеризує незалежність підприємства від позикових джерел. | Власні засоби підприємства/ Загальна сума джерел фінансування. |
| 2.2. Коефіцієнт платоспроможності | Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання і вимірює вірогідність банкрутства. | Власний капітал / Загальні зобов'язання. |
| 2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності | Відображає якісний склад засобів, що є джерелами покриття поточних зобов'язань. | Грошові кошти і цінні папери, що швидкореалізується / Короткострокові зобов'язання. |
| 2.4. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів | Характеризує ефективність використання оборотних коштів. Відповідає часу, протягом якого оборотні кошти проходять всі стадії виробництва і звернення. | Виручка від реалізації продукції / Середньорічний залишок оборотних коштів. |
| 3. Ефективність організації збуту та просування товарів | ||
| 3.1. Рентабельність продажу, %. | Характеризує ступінь прибутковості роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни товару. | Прибуток від реалізації х 100 % / Обсяг продажу |
| 3.2. Коефіцієнт затовареності готовою продукцією | Відображає ступінь затовареності готовою продукцією. Зростання показника свідчить про зниження попиту. | Обсяг нереалізованої продукції / Обсяг продажу |
| 3.3. Коефіцієнт завантаження виробничих потужностей | Характеризує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби побуту | Обсяг випуску продукції/ Виробнича потужність. |
| 3.4. Коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збуту | Характеризує економічну ефективність реклами і засобів стимулювання збуту. | Витрати на рекламу і стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації |
| 4. Конкурентоспроможність товару | ||
| 4.1. Якість товарів | Характеризує здатність товару задовольняти потреби відповідно до його призначення. | Комплексний метод. |
| 4.2. Ціна товару | Характеризує доступність товару для споживача | Визначається різними методами |
До першої групи входять показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організацію праці на виробництві. У другу групу об'єднані показники, що відображають ефективність управління оборотними коштами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися по своїх боргах, можливість стабільного розвитку підприємства в майбутньому. У третю групу включені показники, що дозволяють отримати уявлення про ефективність управління збутом і просуванням товару на ринку засобами реклами і стимулювання, а в четвертую групу - показники конкурентоспроможності товару (якість товару і його ціна).
У зв'язку з тим, що кожний з цих показників має різний ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства , експертним шляхом були розроблені коефіцієнти ваговитості критеріїв.
Розрахунок
критеріїв і коефіцієнта
Коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства розраховується за формулою:
(6.1)
де - значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства; - значення критерію фінансового стан підприємства; - значення критерію ефективності організації збуту і просування товару на ринку; - значення критерію конкурентоспроможності товару; 0,15; 0,29; 0,23; 0,33 - коефіцієнти вагомості критеріїв.
Критерії ефективності виробничої діяльності розраховується за формулою:
, (6.2)
де - відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції; - відносний показник фондовіддачі; - відносний показник рентабельності продукції; - відносний показник продуктивності праці; 0,31; 0,19; 0,40; 0,10 - коефіцієнти вагомості показників.
Критерії фінансового стану діяльності підприємства розраховується за формулою:
, (6.3)
де - відносний показник автономії підприємства; - відносний показник платоспроможності підприємства; - відносний показник ліквідності підприємства; - відносний показник оборотності оборотних коштів; 0,29; 0,20; 0,36; 0,15 - коефіцієнти ваговитості показників.
(6.4)
де - критерій ефективності організації збуту і просування товару; РП - відносний показник рентабельності продажів; - відносний показник затовареності готовою продукцією; - відносний показник завантаження виробничих потужностей; - відносний показник ефективності реклами і засобів стимулювання збуту; 0,37; 0,29; 0,21; 0,14 - коефіцієнти ваговитості показників.
Критерій конкурентоспроможності товару розраховується як співвідношення якості товару до його ціни споживання.
У
загальному вигляді алгоритм розрахунку
коефіцієнта
1.
Розрахунок одиничних
Для перекладу показників 1.1-3.4 у відносні величини проводиться їх порівняння з базовими показниками. Як базові показники (бази для порівняння) можуть виступати: середньогалузеві показники; показники будь-якого конкуруючого підприємства або підприємства-лідера на ринку; показники оцінюваного підприємства за минулі відрізки часу.
В цілях перекладу показників у відносні величини використовується 15-ти бальна шкала. При цьому, у 5-ть балів оцінюється показник, що має значення гірше, ніж базовий; у 10-ть балів - на рівні базового; у 15-ть - краще, ніж базовий.
2.
Розрахунок критеріїв
3.
Розрахунок коефіцієнта
Переваги методу. Наведена вище оцінка конкурентоспроможності підприємства охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності промислового підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко і об'єктивно отримати картину положення підприємства на галузевому ринку. Використання в ході оцінки порівняння показників за різні проміжки часу дає можливість застосовувати цей метод як варіант оперативного контролю окремих служб. Недолік методу полягає в складності розрахунків, збору необхідної інформації.
Метод бенчмаркинга - один з нових і сучасних підходів до вивчення продукції підприємства, який успішно використовується в практиці японських, американських, західноєвропейських і скандинавських бізнесменів і учених [89].
Бенчмаркинг - це метод сучасного менеджменту, за допомогою якого компанія проводить порівняння своєї діяльності з практикою інших компаній з метою здійснення конкретних змін, що дозволяють покращити діяльність і підвищити її конкурентоспроможність. Особливості бенчмаркинга: загальносистемний характер (обхват всіх аспектів діяльності компанії, включаючи її корінні зміни як системи в цілому); чітка спрямованscnm на досягнення кращого рівня; прикладна орієнтація на досягнення конкурентних переваг (знаходження практичних рішень питання «Як здійснити необхідні поліпшення?).
Етапи бенчмаркинга [89].
1. Визначення об'єкту. На цьому етапі встановлюються потреби підприємства в змінах, покращенні; проводиться оцінка ефективності його діяльності; виділяються і вивчаються основні операції, які впливають на результат діяльності підприємства, а також спосіб кількісного вимірювання характеристик; встановлюється, наскільки глибоким повинен бути бенчмаркинг.
2. Вибір компанії для порівняння. Встановлення типу бенчмаркингу. Зовнішній бенчмаркинг припускає порівняння якості роботи даної компанії з її конкурентами на ринку. Внутрішній бенчмаркинг передбачає зіставлення характеру і якості роботи аналогічних підрозділів в межах компанії певного часу.
3. Пошук еталонних підприємств. Встановлюються контакти з цими організаціями, формулюються критерії, за якими здійснюватиметься оцінка і аналіз. Об'єктом для порівняння може виступати як реальна компанія даної галузі (підгалузі), наприклад, найближчий конкурент, так і гіпотетична компанія з середньогалузевими показниками або кращими досягненнями в галузі. Точнішу картину дає зіставлення з гіпотетичною компанією аналогічного галузевого профілю, побудованою на середньозважених даних про витрати на виробництво одиниці конкретного виду продукції. При зіставленні з реальною компанією можуть бути отримані не зовсім точні результати, оскільки абсолютно однакових компаній не існує (завжди є відмінності в номенклатурі).
4. Аналіз. Проводиться збір інформації про власну організацію та організації партнерів по бенчмаркингу. Джерела отримання інформації - результати обміну передовим досвідом між компаніями, використання даних комерційних і торгових асоціацій; обстежень, проведених незалежними організаціями. Отримана інформація класифікується і систематизувався. Вибирається метод аналізу, оцінюється ступінь досягнення мети і чинники, які визначають результат.