Контрольная работа по "Безопасности жизнедеятельности"

Варіант №2

Питання: 4, 14, 24.

 

4) Прогнозування  небезпек та захист від їхньої  дії.

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробці ефективних заходів захисту, що спрямовані на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функціонування системи „людина — життєве середовище" залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання низки попереджувальних та захисних заходів.

Прогнозування наслідків  небезпечних та екстремальних ситуацій повинно включати:

— оцінку імовірності  та аналіз причин виникнення екстремальних ситуацій;

— очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розвитку небезпеки (ураження);

— характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, тваринний та рослинний світ, повітряне та геологічне середовища, водоймища, господарські об'єкти);

— агресивність та  глибину  впливу чинників небезпеки (імовірність  генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);

— періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їх динаміку;

— визначення  величини  збитків  у  випадку  реалізації небезпечних та екстремальних ситуацій.

Оцінку потенційних  збитків необхідно проводити  на стадіях науково-дослідних розробок при виборі пріоритетних заходів  захисту конкретної ділянки території, при обґрунтуванні вибору варіантів  розташування міського будівництва  на територіях з екстремальними природними умовами, при розробці генеральних планів міст, проектів забудови, пропозицій щодо розширення, реконструкції та технічного переозброєння підприємств, при розробці схем інженерного захисту територій.

Вибираючи варіант найбільш ефективних попереджувальних та запобіжних заходів необхідно враховувати суму інвестицій та величину збитків, яких вдасться уникнути в результаті їх реалізації (при відсутності можливості повного захисту).

Попереджувальні та захисні  заходи, а також засоби забезпечення безпеки направлені на:

— попередження чи ліквідацію небезпеки шляхом усунення джерела  її виникнення або віддалення його на безпечну відстань;,

—  захист людини  від  небезпеки  шляхом  застосування колективних та (чи) індивідуальних заходів захисту,  а також страхування при роботах в небезпечних зонах;

— використання  технічних  та  конструкторських засобів підвищення безпеки, що дозволяють автоматизувати та, роботизувати небезпечні виробництва, застосовувати дистанційне керування, автоматично приводити в дію  засоби захисту, підвищувати надійність роботи машин, механізмів, устаткування;

— розробку відповідної  нормативно-правової бази, спрямованої  на формування  концепції безпеки  та  створення безпечних та нешкідливих  умов життєдіяльності;

—  проведення суворого нагляду та контролю за виконанням відповідних законів, постанов, правил, положень, які регламентують вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності;

—  розробку системи  запобігання і реагування на надзвичайні  ситуації, планів щодо захисту населення  у випадку стихійних лих, аварій, катастроф тощо;

—  забезпечення медико-гігієнічних  умов для підтримання на належному  рівні здоров'я людей.

Проблема захисту від  небезпечних природних та техногенних  процесів, як правило, зводиться до проведення локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств і т. д. Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону усієї сукупності об'єктів, що складають середовище життєдіяльності людини.

 

 

 

 

14) Вологість повітря.

Вологість повітря є  важливою складовою. Погане самопочуття, швидка стомлюваність, першіння в горлі, нежить, що не припиняється - перші ознаки того, що в приміщенні, де ви живете, занижені показники нормальної вологості повітря. В цьому випадку навантаження на серце зростає, а шкіра швидше старіє.

Фахівці стверджують, що нормою вологості повітря в наших  будинках можна вважати 40-60%, але  в дійсності, цей показник не перевищує 20-30%, а в зимові дні, за рахунок центрального опалення, вологість повітря порівнянна з вологістю повітря в пустелі.

В атмосферному повітрі та повітрі закритих приміщень  завжди є певна кількість парів  води. Висока вологість повітря, що має низьку температуру підвищує тепловіддачу. Це виникає внаслідок таких причин:

1. Підвищується теплопровідність тканин одягу, оскільки повітря, що розміщене в її порах є поганим провідником тепла у випадку, якщо його вологість незначна. При підвищенні вологості навколишнього середовища підвищується вологість повітря в порах тканин, унаслідок чого зростає його теплопровідність і тепло з простору під одягом швидко потрапляє у навколишнє повітря.
2. Підвищується теплопровідність повітря навколо людини, оскільки водяна пара проводить тепло краще від сухого повітря. Унаслідок цього зростає втрата тепла шкірою шляхом конвекції.
3. У вологому повітрі підвищується втрата тепла навколишніми предметами в закритих приміщеннях (стіни, перекриття і т. д.), що збільшує втрати тепла організмом шляхом випромінювання.

Підвищена вологість повітря, що має високу температуру ускладнює тепловіддачу. Знижена вологість повітря, що має відносно низьку температуру, не чинить помітного впливу на самопочуття людини. Низька вологість повітря, що має високу температуру, негативно відбивається на самопочутті людини: підвищується втрата вологості організмом, з'являється сухість сльозових оболонок верхніх дихальних шляхів, сухий кашель, голос стає хрипким. Недостатня вологість веде до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їхього пересихання, розтріскування та забруднення хвороботворними мікробами.

Оптимальні умови роботи оператора відповідають таким параметрам мікроклімату: температура - 21 °С, відносна вологість - 60%, швидкість руху повітря <0,2 м/с.

 

Норми вологості  повітря і вплив на організм

Відносна вологість  повітря визначає вміст у ньому  водяної пари. Як відомо, 80-90% тіла людини складає вода, тому показник вологості  в атмосфері також важливий для  здоров'я людини. Придатним вважається приміщення, температура повітря  якого складає приблизно 20°С, а відносна вологість - не нижче 45-50%.

Перебування в приміщенні порушує природний баланс вологості. І якщо в літній час це може бути непомітним, то взимку різниця показників відносної вологості на вулиці і  в приміщенні стає більш помітною. Це пояснюється тим, що рівень відносної вологості вуличного повітря знижується при його нагріванні системою опалення. Коливання вологості повітря, як у бік зменшення, так і у бік збільшення, негативно впливають на самопочуття і здоров'я.

 

80-90% тіла людини складає вода, тому показник вологості в атмосфері також важливий для здоров'я людини.

 

Це може провокувати  різні нездужання, головний і фізичний біль, зниження імунітету, може з'явитися  відчуття втоми, незатишку, занепаду сил, небажання працювати. Організм людини негайно реагує на зниження вологості повітря - з тіла з підвищеною швидкістю починає випаровуватися волога. Взаємодія з сухим повітрям, в першу чергу, проявляється у відчутті сухості слизової оболонки носа і дихальних шляхів, сухості шкіри (рук і обличчя), пересиханні губ.

Надлишкова сухість  повітря провокує подразнення носа, ангіну, пересихання шкіри та губ, може призвести до проблем із диханням. Надлишкова вологість повітря також  несприятлива: може викликати алергічні  реакції, астму, риніт.

Наслідки надмірної  сухості повітря:

- Захворювання слизових  оболонок: слизові оболонки верхніх  дихальних шляхів втрачають свою  захисну функцію - респіраторний  епітелій, вражаються вухо-горло-носова  і бронхіальна ділянки. Зростає  небезпека бактеріального зараження слизової оболонки очей, яка також втрачає свої захисні функції. Особливо небезпечно це для тих, хто носить контактні лінзи: з'являється дискомфорт у наслідок прискореного пересихання лінз, що створює додаткове роздратування для очей.

- Погіршення здоров'я дитини: для здорової дитини, яка не хворіє респіраторною інфекцією, вологість повітря повинна становити не менше 50%, в іншому випадку може пересихати слизова і проявитися закладення носа. Слиз може накопичуватися в порожнинах і утворювати живильне середовище для бактерій.

- Сухість шкіри: знижена  вологість повітря сприяє більш  швидкому випаровуванню води  зі шкіри, і як наслідок, вона  стає сухою, грубою, схильною до  запалення і починає лущитися.

- Пил: оптимальна вологість  повітря "зв'язує" пил, особливо це важливо для тих, хто страждає від астми та алергії.

Як підвищити  вологість повітря

Одним із найбільш простих  способів підвищення вологості повітря  в приміщенні є кімнатний фонтанчик, циркуляція і випаровування води в якому може трохи поліпшити показники вологості повітря, але цього недостатньо.

Спеціальне обладнання - зволожувачі/осушувачі повітря - дозволяють підтримувати відносну вологість на оптимальному рівні.

Побутові зволожувачі  повітря створюють у приміщенні ідеальний мікроклімат, який дозволить вам приємно відпочити або продуктивно попрацювати, в незалежності від того, яка на вулиці погода.

 

 

 

 

24) Виробничі випромінювання.

Найбільш  поширені електромагнітні випромінювання - це процеси утворення вільного електромагнітного поля, спричиненого роботою телевізійних та радіолокаційних станцій, високовольтних мереж електропередач, електротранспорт, установки радіозв'язку, комп'ютерна техніка.

Випромінювання  характеризується довжиною та частотою хвилі.

Довжина хвиль  виробничого випромінювання:

Змінні струми промислової частоти 10³ км;

Радіохвилі 1 нм-30 км;

Інфрачервоне  випромінювання 760 нм - 540 мкм;

Світлове  випромінювання 760 нм - 400 нм;

Ультрафіолетові промені 200 нм - 400 нм;

Рентгенівські промені 2x10   мкм-7,1x10   мкм;

Гамма-промені 1,9х10~^й мкм - 7,1х10~^б мкм.

Частота виробничого  випромінювання

Ультразвук понад 20 кГц;

Шум 16 Гц-20 кГц;

Інфразвук менше 16 кГц;

Вібрація 12-8 000 Гц.

До найбільш небезпечних  виробничих випромінювань слід віднести такі: іонізуючі, ультрафіолетові і  лазерні випромінювання.

Іонізуючі випромінювання

Іонізуючі випромінювання (ІВ), діючи на організм людини, викликають в ньому оборотні та необоротні зміни. Внаслідок іонізації та збудження  складних молекул відбувається їх дисоціація, викликана розриванням хімічних зв’язків. Такі зміни є ознакою безпосередньої дії радіації. Опосередкована дія зумовлюється радіаційно-хімічними змінами, зумовленими продуктами радіолізу води. Вільні радикали  та , маючи більш високу активність, реагують з молекулами білка, ферментів та інших елементів біологічної тканини. Це призводить до порушення біохімічних процесів в організмі. При цьому порушуються обмінні процеси, сповільнюється та припиняється ріст тканин, виникають нові хімічні з’єднання, невластиві організму токсини. Це призводить до порушення життєдіяльності організму.

Викликані вільними радикалами хімічні  реакції захоплюють молекули, не захоплені  випромінюванням, що є проявом специфічної  дії іонізуючого випромінювання на біологічні об’єкти.

Радіаційний вплив поділяється  на соматичний та генетичний. Соматичний вплив виявляється як гостра або  хронічна променева хвороба, локальні променеві ушкодження. Можливі також  віддалені реакції організму. Спостерігаються  порушення структурних елементів, відповідальних за спадковість.

Існують порогові значення дози випромінювання. За одноразового рівномірного гамма-випромінювання всього тіла з дозою 0,25 Гр змін у стані  здоров’я не спостерігається.

При поглинальній дозі 0,25–0,5 Гр мають місце тимчасові зміни складу крові, які швидко зникають.

При дозах 0,5–1 Гр виникає  почуття втоми, у 10% опромінених спостерігається  блювання, помірні зміни складу крові.

При поглинальній дозі 1,5–2 Гр спостерігається короткочасна легка  форма променевої хвороби. Проявом  її є тривала лімфопенія. З’являється блювання протягом першої доби після опромінення. Смертельних наслідків не спостерігається.

При дозі 2,5–4 Гр виникає  променева хвороба середньої  важкості. Протягом першої доби виникають  нудота та блювання. Знижується вміст  лейкоцитів в крові, з’являються підшкірні крововиливи, в 20% випадків можливий смертельний наслідок. Смерть настає через 2–6 тижнів після опромінення.

При поглиненій дозі 4–6 Гр розвивається важка форма променевої хвороби. 50% випадків захворювання закінчується смертю протягом першого місяця.

При дозах понад 6 Гр розвивається вкрай важка форма променевої хвороби.

Допустимі рівні іонізуючого  випромінювання регламентується “Нормами радіаційної безпеки України  НРБУ-97”, які є основними документом, що встановлює радіаційно-гігієнічні регламенти для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і суспільства взагалі.

Всі випадки захворювання закінчуються смертю внаслідок інфекційних  захворювань та крововиливів.

Наведені вище дані мають  місце за відсутності лікування. В наш час існує ряд протипроменевих засобів і комплексне лікування, що дозволяє виключити летальний наслідок при дозах близько 10 Гр.

Хронічна променева  хвороба може розвинутись за умови  систематично повторюваного опромінення  нижче значення доз, які викликають гостру форму, але вище гранично допустимої дози.

Найбільш характерними ознаками хронічної променевої хвороби  є зміни складу крові, деякі симптоми з боку нервової системи, місцеві  ураження шкіри, ураження кришталика, пневмосклероз, зниження імунореактивності організму.