Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення

Екстремальні ситуації криміногенного характеру і способи їх уникнення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Боротьба зі злочинністю  органічно входить до загальної  системи соціальної діяльності нашої держави, спрямованої на вдосконалення способу життя українського народу. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, значних недоліків у законодавстві та інших негативних чинників усе більше з'являється осіб, які схильні до скоєння злочинів.

 

Що стосується причин зростання  злочинності, то вони загалом випливають:

 

— по-перше, з економічної  кризи у країні і, як наслідок, різкого спаду рівня життя, що спонукає певну частину населення, особливо молодь, поліпшити рівень особистого життя будь-якою ціною;

 

— по-друге, з недосконалості законодавчої і правової бази, що дає можливість окремим особам використовувати незаконні шляхи для власного збагачення (тіньова економіка та ін.);

 

— по-третє, із зовнішнього фактора, який полягає в тому, що сучасне покоління через історичні обставини не має високого рівня національної культури і християнських цінностей, які виховують людей на засадах заповідей Божих;

 

— по-четверте, з негативного  впливу на свідомість окремих людей масової культури Заходу: перегляд кінофільмів, відеозаписів, що пропагують насильство, розбій, секс.

 

В умовах криміногенної ситуації, що склалася в нашій країні, питання особистої безпеки хвилює кожного громадянина, адже кожен може стати жертвою злочину. Дійовим засобом проти посягань на особистість є самозахист.

 

Самозахист — це законні  дії громадян за умови, що при цьому  дотримуються певні вимоги, основною з яких є глибоке розуміння таких важливих положень у кримінальному праві, як необхідна оборона. Під необхідною обороною розуміють правомірний захист від суспільно небезпечних посягань на інтереси держави, суспільні чи особисті інтереси шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає. Суть особистої оборони полягає в її моральному змісті та соціальній спрямованості. Тобто необхідною визнається оборона лише тоді, коли вона була направлена на відбиття суспільно небезпечного нападу, на захист прав та інтересів людини, яка обороняється від загрози заподіяння шкоди. Закон встановлює, що особа, яка заподіяла в момент необхідної оборони шкоду нападаючому, не відповідає за це, оскільки її дії присікають чи запобігають нападу. Правом на самозахист може користуватися кожна людина. Законодавством України передбачено, що при захисті особистих інтересів можливе заподіяння шкоди тому, хто на них посягає.

 

Щоб захиститись, необхідна  як фізична, так і психологічна готовність до екстремальної ситуації. Це значно підвищить шанси дати відсіч зловмисникові. Бажано, та й в інтересах кожної особи чоловічої і жіночої статі, оволодіти хоча б елементарними прийомами самбо, боксу чи інших аналогічних видів спорту. Для цього існує достатньо різних спортивних секцій, гуртків, де можна за короткий час навчитися навичкам самозахисту. Добре б мати при собі газову зброю, придбану в установленому порядку. У жодному разі не рекомендується озброюватись холодною зброєю, бо лише її зберігання — це вже порушення правових норм.

 

Треба зауважити, що у життєвих ситуаціях криміногенного характеру  є деякі правила щодо використання необхідної оборони, які треба знати  і враховувати перед тим, як прийняти рішення про самозахист.

 

У відповідній літературі зазначено, що такими правилами, зокрема, є:

 

— суспільна небезпека  посягання (нападу) і його дієвість;

 

— можливість захисту державних, громадянських, особистих (своїх власних  та інших осіб) інтересів;

 

— заподіяння шкоди тільки нападаючому;

 

— захист не повинен перевищувати меж необхідності.

 

Іншими словами, щоб оборона  вважалась правомірною дією, потрібно, щоб усіх цих правил було дотримано.

Шляхи, форми та методи самозахисту

 

Форми самозахисту — крайня необхідність. їх можна застосовувати  лише тоді, якщо небезпека від дій нападаючого не могла бути усунута іншими засобами.

 

Форми самозахисту можуть бути:

 

— застосування фізичної сили (найпоширеніша форма), тобто рукопашний бій;

 

— застосування спеціальних  засобів (газовий пістолет, газовий аерозольний балончик тощо);

 

— застосування спеціально тренованої собаки.

 

Розглянемо деякі способи  і прийоми самозахисту. Несподіваний напад завжди починається з близької відстані. У першу чергу необхідно  негайно звільнитися від нападника, а потім не підпускати його близько до себе та намагатись не підпадати під його удари. Однією з реакцій того, хто захищається, є нанесення ударів ногами, оскільки вони втричі сильніші від рук. Ногами можна наносити удари, перебуваючи на порівняно великій дистанції (2—3 кроки) від нападника. Особі, яка захищається, невідомі фізичні можливості злочинця, тому сильні удари будуть у цій ситуації найефективнішим прийомом самозахисту.

 

Але у поєдинку на короткій дистанції перевага надається ударам руками, головою, а також колінами. Переважно кулачний бій закінчується обхватом один одного. Тут виграє той, хто краще володіє прийомами боротьби. Така боротьба часто продовжується і на землі. У такому випадку вирішальну роль у досягненні перемоги відіграє вміле використання бойових прийомів самбо. Треба зазначити, що прийоми самбо мають перевагу навіть перед озброєним злочинцем, оскільки вони є невидимою зброєю. Вибір силового прийому залежить від обставин, ступеня небезпеки й агресивності осіб, до яких він застосовується. Так, відбиваючи напад, треба діяти відповідно до небезпеки, яку представляє нападник. Якщо нападає одна людина без зброї, то мусять бути застосовані лише прийоми. Більш рішучих заходів варто вживати, коли нападник фізично дуже сильний або озброєний, можливо, не один. Тут наслідки застосування прийому можуть бути різні. У разі групового нападу треба використовувати прийоми та удари, які б знешкодили першого нападника (зачинщика), а потім діяти залежно від ситуації.

 

Потрібно звернути увагу  на те, що застосування фізичної сили до злочинця вимагає певної сили, швидкості, спритності та координації рухів. Важливим є уникати необґрунтованого ризику для свого життя чи здоров'я. Варто  замислитися над тим, чинити фізичний опір чи ні.

 

Тактика захисту від злочинця не містить готових штампів та рецептів на всі випадки. Доцільно діяти залежно від ситуації, але у будь-якому випадку потрібно бути націленим на перемогу, діяти безпомилково, впевнено. Тут на допомогу приходить уміння володіти своїм психічним станом, спроможність застосувати психологічний пресинг на злочинця, пригнітити його волю.

Правила придбання та користування спеціальними засобами самооборони

 

Згідно з "Положенням про  порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку та застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовин сльозоточивої та дратівливої дії", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 07.09.1993 року, дозвіл на придбання і зберігання газових пістолетів та патронів до них видають Органи внутрішніх справ громадянам, які досягли 18-річного віку. Обов'язковим є установленої форми висновок (довідка) медичного закладу про те, що стан здоров'я дозволяє володіти (користуватися) спеціальними засобами самооборони, а також, що людина ознайомлена з порядком зберігання зброї та її застосування. Такий дозвіл видають за місцем проживання.

 

Щоб отримати дозвіл, потрібно: подати до органів внутрішніх справ заповнену картку-заяву, дві фотокартки розміром 3x4, висновок мед-закладу. Орган внутрішніх справ у місячний термін розглядає подані документи і видає дозвіл на придбання газового пістолета або мотивовано відмовляє в цьому. Придбаний газовий пістолет упродовж 10-ти днів з дня придбання подається до органів внутрішніх справ для реєстрації та оформлення дозволу на його збереження у дерев'яних або металевих ящиках за місцем роботи або проживання. Сторонні особи не повинні мати доступу до зброї.

 

В яких випадках власник може застосовувати газовий пістолет, заряджений речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії?

 

1. Для захисту від злочинних  посягань на життя і здоров'я,  житло та майно особисте чи  інших громадян.

 

2. Для захисту від нападу  на приміщення організації, установи  та суб'єкта підприємницької діяльності за місцем праці.

 

3. Для затримання особи,  яка скоїла злочин і чинить  опір чи втікає. Перед застосуванням газового пістолета громадянин, якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір застосувати зброю.

 

Якщо внаслідок застосування зброї нападникові заподіяно  тілесні ушкодження або він помер, громадянин, що застосував зброю, зобов'язаний негайно викликати медичну допомогу та сповістити про це органи внутрішніх справ. Забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

 

Аналогічні вимоги існують  і щодо порядку продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування вогнепальної (мисливської) зброї. Що стосується газового аерозольного балончика, то для його придбання не потрібно ніякого дозволу.

 

Отруйні речовини, які використовуються в газовій зброї, викликають тимчасове ураження людини. Радіус дії, зазвичай, 1,6—3 м. Кількість рідини розраховано на 5—8 с дії. Отруйна речовина діє на людину впродовж 10—20 хв.

 

З 1995 року розпорядженням Кабінету Міністрів України дозволяється виготовляти і продавати газові балончики тільки з двома речовинами: МПК і капсаїцином. Балончиками з газом СS дозволяється користуватися тільки міліції.

 

Засобом самозахисту є  також пневматична зброя, на придбання  якої не потрібно дозволу. Але для  зброї, яка має калібр більше 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, необхідно взяти дозвіл в  органах внутрішніх справ. Цей засіб  самооборони має як переваги, так  і недоліки. Наприклад, з відстані 10 метрів куля пневматичного пістолета здатна ввійти в м'язові тканини людини на 2 мм, що є достатнім для того, щоб зупинити злочинця. На траєкторію польоту кулі, випущеної із пневматичного пістолета, не впливає зустрічний вітер. Однак, ця зброя досить громіздка і, головне, не існує законодавчих документів, які регламентують її використання як засобу самооборони.

Поради щодо захисту особистої  власності (пограбування квартир, викрадення автомобілів, кишенькові крадіжки)

 

Крадіжки — один із способів забезпечення паразитичного способу  життя злочинних елементів у будь-якому суспільстві. Потерпілі громадяни при цьому зазнають великої матеріальної шкоди. Що ж викрадають із квартир злодії? Декілька років тому — дорогий одяг, гроші, коштовні вироби з кришталю та порцеляни, ві-део- та радіоапаратуру тощо. Сьогодні забирають усе, навіть продукти харчування. Але, в першу чергу, злодія цікавлять особи, які мають значну суму іноземної валюти, імпортні речі. Як правило, квартирні злодії діють невеликими групами, в основному у складі 2—3 осіб. Час скоєння квартирних крадіжок — переважно перша половина дня, коли більшість громадян перебуває на роботі, учні та студенти — у навчальних закладах.

 

Квартирні крадіжки можуть бути скоєні: шляхом підбирання ключів, проникненням через вікно, виламуванням дверей, обманюванням господарів тощо.

Як зберегти своє майно  від злочинних посягань

 

Звичайно, готових рецептів на всі випадки життя дати неможливо, але до основних порад бажано прислухатись:

 

— важливо, щоб у відсутність, а навіть у присутності мешканців  квартири всі вікна і двері були надійно зачиненими. Причому двері повинні бути обладнані надійними замками та засувами;

 

— для посилення міцності дверей добре використовувати металеві листи, або ставити подвійні вхідні двері;

 

— варто вмонтувати кілька замків, наприклад — унизу, посередині, вгорі. Але міцність дверей та надійність замків залежить від укріплення рами дверей;

 

— не потрібно забувати і  про вмонтування у двері спеціального оглядового отвору (зорового вічка). Це допоможе захистити житло від непроханих гостей;

 

— найнадійнішим охоронцем  квартири є спеціально вмонтована сигналізація, яка виведена на пульт централізованої охорони найближчого відділення міліції.

 

Однак, варто пам'ятати, що для крадія замків не існує. Тому треба завжди дбати про те, щоб за квартирою був постійний нагляд з боку сусідів та знайомих. Це особливо стосується тих випадків, коли господарі полишають помешкання на тривалий час. Нерідко квартирні крадіжки здійснюються з вини самих мешканців. Йдеться про сам факт проникнення в житло. Скажімо, щоб здійснити пограбування квартири, злочинці, обманюючи господарів, називають себе працівниками ЖЕКу, газової служби тощо.

 

Варто пам'ятати, що чужих  у помешкання пускати не можна. Для  охорони непогано мати пса. Пам'ятайте, для проникнення у квартиру і викрадення цінних речей досвідченим злодіям достатньо 20—30 хв. Рідко коли крадії перебувають у квартирі довше. Хоча трапляються курйозні випадки, наприклад, коли злодію забаглося прийняти гарячу ванну після того, як усі бажані речі були підготовлені до виносу.

Що робити, якщо крадіжку намагаються здійснити, коли ви дома, або вона вже трапилась

 

— якщо самі вдома, то не потрібно відчиняти двері невідомим людям;

 

— якщо злочинці намагаються  відчинити двері в квартиру, а  вони міцні та надійно зачинені, спершу потрібно подзвонити у відділення міліції або дати знати про це сусідам. Якщо ж є сумніви, що захист надійний, то спочатку потрібно закріпити двері будь-яким важким предметом;

 

— якщо двері до помешкання відкриті, коли ви прийшли, то в квартиру заходити не можна. Треба звернутися до сусідів, викликати міліцію і  спостерігати за квартирою до їх приїзду. Якщо в квартирі хтось є, потрібно зачинити двері на ключ і залишити його в замку. Якщо в обкраденій квартирі нікого немає, все залишити на місцях, не рухаючи, до прибуття міліції;

 

— не залишайте ключі від  квартири в "надійному місці", не тримайте їх у кишені пальта. Якщо ключі загубились — негайно поміняйте замок.

 

У житті людей часто  трапляються випадки крадіжок особистих  речей на робочому місці, у місцях побутового і культурного обслуговування, в гостях, у місцях відпочинку тощо. Радимо всі цінні речі тримати завжди при собі. Перебуваючи на заняттях спортом, у місцях відпочинку, потрібно брати із собою малоцінні, навіть поношені речі, а документи, гроші і ключі здавати на зберігання. Аналогічних порад потрібно дотримуватись тим, хто проживає у гуртожитках, готелях та ін.