Лекции по "Лингвистике"

      Дослідники  розмежовують мовну й концептуальну  картини світу. Положення про існування мовної картини світу належить В. фон Гумбольдту, який вважав, що за допомогою мови людина здійснює інтерпретацію світу, що зумовлює утворення його картини.

      Межа  між концептуальною й мовною картинами світу є нечіткою через неможливість відокремлення процесів когніції відь вербалізації [Уфимцева].

      У науковій літературі висувається положення про те, що мовна картина світу передує концептуальній і формує її, тому що людина здатна розуміти світ і саму себе завдяки мові; саме в мові закріплюється суспільно-історичний досвід.. Мовна картина як фіксація результатів концептуалізації та категоризації світу в колективній свідомості детермінує пізнавальні механізми індивіда.

      Відкритим залишається питання щодо взаємодії мовних знань і концептуальної організації свідомості в пізнавальних процесах.  

      7. Проблема концепту в сучасній лінгвістиці.

      Термін  «концепт» є запозиченням із лат. Соnсерtus -- поняття, від соnсіреrе -- «збирати, вбирати у себе».

      Класичне тлумачення концепту О. Кубряковою: «Концепт - термін, що служить поясненню одиниць ментальних і психологічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, що відображає знання й досвід людини; оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку, всієї картини світу, відображеної у психіці людини.

      Головними дискусійними проблемами сучасної лінгвоконцептології є: 1) розмежування концепту й поняття; 2) залежність концепту від мовної вербалізації; 3)зв'язок концепту та значення; 4) наявність у структурі концепту оцінно-емотивних, ціннісних і прагматичних компонентів;

5) належність концептів індивідуальній або колективній свідомості; 6)типологія концептів; 7)їхня структура; 8) методи та процедури опису й аналізу концептів тощо.

      Розглянемо деякі з цих питань, що є найважливішими для усвідомлення природи концепту. Першим дискусійним питанням лінгвоконцептології є співвідношення концепту, поняття та значення. У науковій літературі наявні різні судження стосовно відношень між цими сутностями. Концепт і поняття нерідко ототожнюються. Дослідники в галузі лінгвоконцептології намагаються розвести поняття й концепт. Стверджується, що «всякий концепт - це поняття, але не всяке поняття - концепт» [Карпенко-Иванова]. Поняття здебільшого розглядають як частину концепту, його ядерну структуру, сукупність інтегральних і диференційних ознак у ряді понять одного класу. Концепт передбачає залучення ще й чуттєвої, оцінно-емотивної, образної інформації. М. Алефіренко розглядає концепт як поєднання ядра (інтенсіоналу поняття) з імплікаціоналом -асоціативно-образним макрокомпонентом значення.

      Отже, у ряді наукових робіт диференційним параметром поняття й концепту постає образність, емотивність, оцінка. М. Болдирєв пропонує єдиний шлях руху при створенні поняття -- від концепту, який «відбиває одну чи більше не обов'язково істотних ознак об'єкта», до формування поняття, що «відображає найзагальніші, істотні (логічно сконструйовані) ознаки предмета чи явища». Відносно зв'язку концепту та значення, лінгвісти й когнітологи розглядають їхню повну тотожність «під дахом» одного знака, або відношення перетину значення й концепту, або включення першого до другого, або активацію значення в концептуальній структурі залежно від контексту й ситуації.

      О. Кубрякова підкреслює: «Концепти -- це скоріше посередники між словами й екстралінгвістичною дійсністю, і значення слова не може бути зведеним виключно до концептів, які його створюють» [1996, 92].

      Значення  мовної одиниці повинне бути колективно прийнятним, адже це забезпечує взаєморозуміння у процесах спілкування. Індивідуальні змісти при позначенні й передачі інформації стають також колективним надбанням. Концепти ж містять індивідуальні відчуття, почуття, образи, ментальні структури, однак вони багато в чому детерміновані процесами соціалізації. Тому при аналізі концептів треба враховувати як індивідуальні особливості, так і етнічну, групову, колективну репрезентацію.

      Друге питання стосується залежності концепту від мовної вербалізації.

Одні дослідники вважають їх повністю вербалізованими. Інші мовознавці розглядають концепт як частково вербалізовану одиницю концептосистеми. О. Кубрякова вважає, що «найважливіші концепти виражені в мові, але частина інформації представлена у психіці принципово іншим способом, тобто ментальними репрезентаціями іншого типу - образами, картинками, схемами».

      Способи   вербалізації   концептуальної   інформації   визначає   мова,   її система, що   склалася протягом  тривалого часу  і багато в  чому  сприяла концептуалізації.  Однак концептуалізація є динамічним  і більш нестійким процесом, ніж мовні зміни. Кожний історичний період у житті етносу вносить відповідні корекції до процесів концептуалізації згідно зі змінами світоглядних позицій, ідеології, норм моралі, оцінок і цінностей.

      Третім питанням є кваліфікація концепту за його належністю певному суб’єктові концептуалізації: індивіду, групі, етносу, людству. З огляду на це виокремили типи концептів за параметром суб'єкта копцептуалізації, поділяючи їх на ідіоконцепти, властиві свідомості окремого індивіда; узуальні концепти, характерні для певної групи (наприклад, науковців певного фаху, представників певної професії або роду занять і т. ін.); етноконцепти, властиві всім представникам етнічної спільноти; загальнолюдські концепти, відомі всьому людству й репрезентовані в різних мовах [Селиванова].

      Четвертим складним і дискусійним питанням лінгвоконцептології є структура концепту. В основу структури концепту покладені різноманітні ментальні репрезентації, ідеалізовані когнітивні моделі: пропозиції, схеми, фреймові мережі, сценарії, ментальні простори тощо. Більшість дослідників обстоюють польову модель концепту, яка містить ядро та переферію. Ядерна зона нерідко ототожнюється зі значенням відповідної ключової лексеми [Попова, Стернин], з поняттям, яке також постає у вигляді семного набору ключового слова; з образом предмета чи явища. Периферія концепту представлена також по-різному: асоціативними зв'язками з іншими концептами. І. Стернін пропонує у якості ядра концепту базовий шар як чуттєвий образ. На чуттєвий образ нашаровуються інші концептуальні ознаки

        Ознаками концепту є неізольованість, тобто зв'язаність з іншими концептами; відкритість як невичерпність їхнього змісту; наявність їх у межах певним чином організованих концептуальних доменів; цілісність і нежорстка структурованість; динамізм і креативність як здатність змінюватися, поповнюватися новим знанням, уточнюватися.

      П’яте питання лінгвоконцептології передбачає обгрунтування типології концептів. Дослідники виокремлюють такі типи концептів: уявлення як узагальнені чуттєво-наочні образи, що розглядаються як ядро концепту; схеми як абстрактні конфігурації образів; поняття як найбільш істотні його ознаки; фрейми різних типів як способи представлення стандартних знаньі т. ін., а також пізнавальні та художні концепти. Залежно від ролі концептів у структурі свідомості вони непослідовно диференціюються на культурні, ментальні, міфологічні, ідеологічні, філософські.

      У сучасній лінгвістиці тексту й когнітивній поетиці розробляється поняття текстового (художнього) концепту, що «характеризує авторський вибір концептуальних пріоритетів і формує індивідуально-авторську картину світу в художньому творі, яка визначається естетичними домінантами письменника» [Ніконова].  

      8. Методика концептуального  аналізу.

      Поширення концептологічних описів у сучасному мовознавстві набуло характеру епідемії, хвороби, яку лінгвісти жартома назвали концептовітом. Звідси випливає питання стосовно правомочності існування концептуальногоаналізу як методу лінгвістики. Концептуальний аналіз є новим конструктивним лінгвістичним методом, загальними процедурами якого є формалізація, ідеалізація й моделювання. Головною метою цього методу є реконструкція когнітивних механізмів індивідуальної чи колективної свідомості.

      У сучасній лінгвоконцептології метод  концептуального аналізу розглядається, з одного боку, як аналіз концептів, з іншого, як аналіз за допомогою концептів [Никитина].                                                                          

      У науковій літературі існує чимало підходів до опису концептів. Моделювання концепту повинне застосовувати принцип двовекторності, постульований ще Л. Виготським - рух від думки до слова і від слова до думки, тобто від зовнішнього мовного позначення до структури знань про позначене і навпаки. Цей принцип убезпечує від абсолютизації мовного чи концептуального, уможливлює встановлення зв’язків між ними.

      О, Кубрякова висловлює думку про  роз'яснювальний відносно слова  характер семантичного аналізу і відносно знань про світ характер концептуального. Вона зазначає: «Якщо перший спрямований на

експлікацію семантичної структури слова, уточнення денотативних сигніфікативних і конотативних значень, які реалізують її, то концептуальний аналіз являє собою пошук тих загальних компонентів, що підведені під один знак.

      Методика, концептуального аналізу повинна ураховувати насамперед досвід моделювання різноманітних структур репрезентації знань. апробованих на мовному й текстовому матеріалі. Визначальною для моделей

концептуального аналізу є демонстрація зв'язків різних пізнавальних механізмів свідомості й позасвідомого, кореляція різних компонентів моделей.  
 
 
 
 
 
 

      Література

1. Алефиренко Н.Ф. Проблемы вербиализации концепта. – Волгоград, 2003.
2. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. - М., 2005.
3. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антологияя. – М, 1997.
4. Бабушкин  А.П.   Концепты  разных  типов в лексике и фразеологии и методика их выявления // Методологические проблемы когнитовной лингвистики. – Воронеж, 2001.
5. Бацевич Ф.С. Когнітивне і лінгвістичне в процесах вербалізації // Мовознавство. - 1997. - № 6.
6. Белый Б.И. Особенности переработки информации в правом и левом полушарии мозга человека // Журнал невропатологии и психиатрии

им. С.С. Корсакова. – 1982. – Т. 82. – Вып. 7.

7. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика. – Тамбов, 2000.
8. Введение в когнитивную лингвистику: Учебное пособие/КарасикВ.И., Пименова М.В. и др. – Кемерево, 2005.
9. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К., 1992.
10. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. – Чернівці, 1999.
11. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХ века // Язык и наука конца ХХ века. – М., 1995.
12. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. – Черкаси, 1999. – Вип.11.
13. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: фреймовые сети // Мова. – Одесса, 2004. -- №9.
14. Залевская А.А. Психолингвистический поход к проблеме концепта // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. – Воронеж, 2001.
15. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози. - К., 2002.
16. Казимир І.І. Концепт ПТАХ у мовній картині світу українського народу: Автореф. дис. ... канд. філол. н. – Харків, 2007.
17. Карасик В.И. Культурные доминанты в языке // Языковая личность: Культурные концепты.   -- Волгоград, Архангельск, 1996.
18. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. - М, 2004.
19. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика. – М., 2000.
20. Когнитивная и компьютерная лингвистика. – Казань, 1994.
21. Кубрякова Е.С. Начальные этапы становления когнитивизма. Лингвистика – психология – когнитивная наука // Вопросы языкознания. – 1994. -- №4.
22. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., ЛузинаЛ.Г. Краткий словарь                  когнитивных терминов. - М., 1996.
23. Лакофф Дж. Когнитивное моделирование // Язык и интеллект / Под ред. В.В. Петрова. Пер. с англ. В.И. Герасимова и В.П. Нерознака. - М., 1996.
24. Лисиченко Л.А. Мовна картина світу та її рівні // Збірник Харківського історико-філологічного товариства: Нова серія. – 1998. – Т.6.
25. Лисиченко Л.А. Рівні мовної картини світу і їхня взаємодія // Лінгвістичні дослідження: Зб. Наук. праць. – Харків, 2005. – Вип.16.
26. Лисиченко Л.А. Структура мовної картини світу // Мовознавство. - 2004. –

№ 5-6.

27. ЛихачевД.С. Концептосфера русского языка//Изв. РАН. - Т. 52. - 1993.

28. Лихачев   Д.С.   Концептосфера  русского  языка  // Русская   словесность.   От      теории   словесности к структуре текста: Антология. -М., 1997.

29. Маслова  В.А. Когнитивная лингвистика:  Учебное пособие. – Минск, 2004.

30.Минский М. Фреймы для представления знаний. - М., 1979.

      31. Мышление, когнитивные науки, искусственный  интеллект. - М., 1988.

32. Панкрац  Ю.Г. Пропозициональные структуры  и их роль в формировании  языковых единиц различных уровней. -- Минск-М., 1992.

33.Паршин П.Б. Теоретические перевороты и методологический мятеж в лингвистике XX в. // Вопросы языкознания.- 1996. - № 2.

34. Попова З.Д., Стернин И.А. Очерки по когнитивной  лингвистике. - Воронеж, 2001.

35. Попова З.Д., Стернин И.А. Понятие «концепт»  в лингвистических исследованиях. - Воронеж. 1999.

36. Приходько  А.М. Концепти і концептосистеми  в когнітивно-дискурсивній парадигмі  лінгвістики. – Запоріжжя, 2008.

37. Радзієвська  Т.В. Концепт шляху в українській  мові: поєднання ідей простору  і руху // Мовознавство. -1997. - №4-5.

38 Радзієвська  Т.В. Концептуалізація ментального  простору в українській мові // Мовознавство. - 1998. - №2-3, С. 107-117.

39.Раздієвська  Т.В. Український концепт гріх: семантика, синтаксис, прагматика // Проблеми зіставної семантики.  – К., 2001.

40. Селиванова  Е.А. Принципы концептуального  анализа // Актуальні проблеми  менталінгвістики. – К.-Черкаси, 1999.

41. Селіванова  О.О. Концептуальний аналіз: проблеми  та принципи // Науковий вісник  Херсонського державного ун-ту. Серія  Лінгвістика. -Херсон, 2006. -- Вип. 4.

42. Селіванова  О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна  енциклопедія. – Полтава, 2006.

43. Сонин А.Г.  Когнитивная лингвистика: Становление  парадигмы. – Барнаул, 2002.

44. Степанов  Ю. С. Константы. Словарь русской  культуры: опыт исследования. – М., 1997.

45. Стернин  И.А. Значение и концепт: сходства  и различия // Общение. Языковое  сознание. Межкультурная коммуникация. – Калуга, 2005.