Антимонопольна політика в Україні

Згідно із законом антиконкурентними діями державних мужів визначаються ті, що спрямовані на будь-які, не передбачені законом обмеження, дискримінацію, заборону, примус, безпідставне надання пільг та переваг іншому підприємству. Відтепер не вважається концентрацією і не потребує звернення до АМК придбання акцій страхових компаній за умови їх наступного перепродажу протягом року. Крім того, не потребують звернення до АМК узгоджені дії між підприємцями малого та середнього бізнесу, вже пов’язаними між собою відносинами контролю.

Якщо антиконкурентні узгоджені дії буде доведено застосовуватимуться дещо нові види покарання. Якщо це підприємство – йому загрожує штраф, примусовий поділ або ж воно муситиме відшкодувати своєму добросовісному конкурентові завдані збитки. Штрафи, загалом, збільшилися. Приміром, за зловживання монопольним становищем чи за невиконання рішення АМК – з 5% до 10% обороту підприємства. Проте враховуючи, що за законом підприємство-порушник не віддаватиме державі весь незаконно отриманий прибуток, як це відбувалося раніше, то втрати такого підприємства будуть навіть меншими. Цікавим є також положення, за якого навіть відвертий монополіст може залишити все як є. Подавши спеціальну заяву і доповівши, що його дії хоч і є антиконкурентними, але сприяють, скажімо, вдосконаленню виробництва, придбанню чи реалізації товару, оптимізації імпорту чи експорту товарів, розвитку малого підприємництва, то АМК як виняток може видати дозвіл на діяльність.

Про масштаби монополізму в Україні  поки що доводиться говорити, оперуючи наближеними даними. Дані звітності  АМК протягом останніх років у  сферах діяльності природних монополій  зберігається стійка тенденція до зловживання  монопольним становищем. Домінуючим видом у структурі зловживань є встановлення дискримінаційних цін, що порушує права окремих споживачів, та встановлення монопольних цін, що призводить чи може призвести до порушення прав споживачів. Такі компанії нерідко включають у ціни (тарифи) на свою продукцію витрати, що не пов’язані з випуском даної продукції, або ж стягують зі своїх споживачів плату за фактично ненадані послуги. Найбільш прогресуючими у цьому плані є ринки комунальних послуг, де протягом лише 1999 р. АМКУ було виявлено та припинено 145 випадків порушення антимонопольного законодавства, завдяки чому споживачам було повернуто біля 15 млн. грн. Збитків [10, С.32].

АМКУ в межах наданої йому компетенції має право:

• визначати межі товарного ринку, а також монопольне становище підприємств на ньому;
• давати підприємствам обов’язкові для виконання розпорядження про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень, припинення неправомірних угод між підприємствами;
• давати центральним та місцевим органам виконавчої влади, виконавчим органам місцевого та регіонального самоврядування обов’язкові для виконання розпорядження про скасування та зміну прийнятих ними неправомірних актів, про припинення порушень та розірвання укладених ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству, забороняти або дозволяти створення монопольних утворень центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також господарюючими суб’єктами;
• вносити у відповідні державні органи обов’язкові для розгляду подання, щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності підприємств у разі порушення ними антимонопольного законодавства;
• накладати штрафи у випадках передбачених чинним законодавством;
• розробляти і затверджувати з питань, що належать до їх компетенції, нормативні акти, обов’язкові для виконання органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, підприємствами.

3.1. Застосування іноземного досвіду у формуванні антимонопольної політики України

Необхідність вивчення антимонопольного законодавства та практики зарубіжних країн не викликає сумнівів, адже досвід України в цій галузі вимірюється  проміжком 10 – 15 років, в той час  як багато іноземних держав працюють в цій галузі вже багато десятків років. В українському законодавстві  існує дуже багато прогалин і недоліків, які можна було б усунути, просто проаналізувавши джерела антимонопольного законодавства інших держав. Однією з таких прогалин є майже нерозвинуте  законодавство щодо монополій у  міжнародній торгівлі. Тобто, антимонопольне законодавство розвинених країн  світу поширюється на компанії самої  країни та іноземні компанії, діяльність яких має прямий, суттєвий і передбачуваний у недалекому майбутньому вплив  на комерцію даної країни. Зрозуміло, що маються на увазі не дрібні, а  серйозні антиконкурентні дії стосовно даного ринку. Анти конкурентна дія територіально може відбуватися як у даній країні так і за її межами. Якщо така дія даного ринку не стосується, то як правило, ніяких дій стосовно такого порушника не відбувається. Це мотивується тим, що інші країни мають свої антимонопольні органи, які зобов’язані за цим слідкувати.

Не просто вживати антиконкурентні заходи до тих іноземних компаній, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, але товари та послуги яких є складовою частиною даного ринку. Особливо це стосується України, яка ще не має достатнього впливу на світовому ринку, для того щоб в разі порушення її законодавства застосувати певні санкції. Зазвичай такі заходи спираються на норми міжнародного права, ввічливість, багатосторонні договори і двосторонні домовленості між даною країною та іншими державами.

Один із великих недоліків українського антимонопольного законодавства є  визначення монопольного становища, а  саме термінів, у яких має визначатись  це становище. Так, наприклад, фірма може бути визнана такою, що має монопольне становище, насправді не володіючи ним. Це коли на певному ринку існує кілька фірм олігополістів, жодна з них не займає монопольного становища, і всі фірми, крім одної, на певний термін із певних причин припиняють свою діяльність. В даному випадку фірма, що залишилась автоматично стає монополістом, поки інші фірми не відновлять свою діяльність.

Весь світ визнає те, що в Україні  недостатньо розвинутий (майже не розвинутий) захист прав інтелектуальної  власності. Тобто захист цих прав у законах хоч і не достатньо, але забезпечений, в той час, як на практиці реальних важелів впливу на таких порушників не розроблено. [1, C.12]

Слід звернути увагу і на світовий досвід щодо франчизних угод, які є прикриттям для досягнення монопольного стану на ринку, а іноді і засобом його досягнення.

Антимонопольне законодавство  в Україні з кожним роком покращується і поповнюється новими законами. Так, якщо раніше увага АМКУ зверталась в основному на встановлення монопольних  цін, цінову дискримінацію і т. д., то тепер увага звертається і  на інші форми. Наприклад, на початку  діяльності комітету увага не зверталася б на продаж із “навантаженням”. Продаж з навантаженням - це термін на позначення випадків, коли під час покупки  потрібної продукції нав’язується придбання іншої продукції, часто  при цьому продаж одного товару потрапляє  у залежність від придбання іншого товару. Цей метод є іноді методом  цінової дискримінації.

Отже, українським законодавцям треба  працювати в заданому напрямку, враховуючи іноземний досвід, а також розробити  свої нові методи боротьби зі зловживаннями  монопольним становищем, а також  недопущенням та попередженням створення  монополій. 

4. Антимонопольний комітет України

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Він є колегіальним органом, що, згідно із законодавством, складається з Голови та десяти державних уповноважених. [3]

Основним завданням Комітету, визначеним Законом України "Про Антимонопольний комітет України", є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

• здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
• контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
• сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
• методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
• здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Міжнародне співробітництво та міжнародні оцінки діяльності АМКУ 

Антимонопольний комітет України здійснює активне міжнародне співробітництво з колегами з інших країн, міжнародними організаціями. Він є активним учасником Міждержавної Ради з антимонопольної політики країн-учасниць СНД, Голова Комітету Олексій Костусєв упродовж двох років очолював цей орган. Комітет має міжвідомчі угоди про співробітництво з конкурентними відомствами Бєларусі, Болгарії, Латвії, Литви, Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини та Франції. АМКУ співпрацює з такими міжнародними організаціями як Міжнародна конкурентна мережа (ICN) та Організація економічного співробітництва і розвитку (OECР). Він брав і бере участь у ряді міжнародних проектів, зокрема. організованих Європейською Комісією.

Певним підсумком роботи Антимонопольного комітету України стало обговорення конкурентної політики та права в України в 2002 – 2007 роках на щорічному Всесвітньому форумі ОЕСР у лютому 2008 року в Парижі. У відповідному документі цього авторитетного міжнародного зібрання, зокрема, зазначено: "Головною сильною стороною конкурентного режиму в Україні є всебічне та добре розроблене конкурентне законодавство та Антимонопольний комітет України, ефективно керована і визнана установа для його застосування". Але, така оцінка з боку колег зобов’язує не втратити напрацювань, забезпечити подальше підвищення рівня роботи АМКУ на благо народу України. [3]

4.1. Діяльність АМКУ щодо виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції

У 2009 р., характеризуючи результати діяльності АМКУ, доцільно констатувати про підвищення активності всіх його складових частин, що сприяло збільшенню виявлених  та припинених порушень законодавства  про захист економічної конкуренції.

Протягом 2009 р. АМКУ з загальної кількості  проведених 900 перевірок дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, що в 1,36 рази більше рівня 2008 р., 739 перевірок суб’єктів  господарювання та 161 перевірка державних  органів. За результатами цих перевірок  і на основі аналізу інформації про  стан ринків, розпочато розгляд 404 справ  про порушення законодавства  про захист економічної конкуренції  та 940 справ про правопорушення, надано 216 рекомендацій щодо припинення дій (бездіяльності), що містили ознаки таких правопорушень.

Протягом  року розглянуто з визнанням вчинення порушень 1966 справ про порушення  законодавства про захист економічної  конкуренції (за 2008 рік – 1616) та надіслані рекомендації стосовно припинення 1494 дій (бездіяльності), що містили ознаки порушень, які були виконані [14, с.15].

Чисельність припинених АМКУ порушень законодавства  про захист економічної конкуренції  у 2009 р. збільшилась у порівнянні з 2008 р. на 651 справу (з 3234 до 3885). У структурі  порушень за 2009 р. найбільша частка належить зловживанням монопольним (домінуючим) становищем – 38% (рис.2), що на 12,7 пункти більше, ніж у 2008 р. та 24% – іншим порушенням.

Рис. 2. Структура порушень законодавства  про захист економічної конкуренції, припинених АМКУ у 2009 році

Збільшення  кількості розкритих порушень у 2009 р. вплинуло на зростання до 289,8 млн. грн., або у 2,17 рази обсягу накладених АМКУ штрафів на порушників законодавства  про захист економічної конкуренції  в порівнянні з попереднім, 2008 р. (рис. 3). Найменша сума штрафів була визначена у 2004 р.

Рис. 3. Штрафи, накладені органами Комітету на порушників у 2003-2009 роках 

Представлена  динаміка накладених штрафів характеризується трьома піковими зростаннями, які припадали  на 2003, 2006 та 2009 рр. Саме після стрімкого  зростання наступний період характеризувався значним спадом. Враховуючи події 2003-2004 рр., що були пов’язані з політичними  процесами, необхідно докласти максимум зусиль щоб не відбулось відповідного повтору у період 2009-2010 рр., адже ситуація має схожі умови.

Накладений  обсяг штрафів не відображає вплив  на можливі зрушення в економіці  країни. Обсяг сплачених порушниками  штрафів свідчить про позитивні  тенденції: наповнення бюджету, забезпечення конкурентних умов в економіці та виховний вплив на розвиток підприємництва.

Тенденція рівнів сплачених штрафів і пені (рис. 4), відображає певну послідовність  і результативність у роботі АМКУ, оскільки за 2003-2009 рр. відбувалося щорічне  їх зростання, окрім 2004 р.

За досліджуваний  період сума сплачених штрафів і  пені зросла з 1,9 до 12,2 млн. грн., або  в 6,4 рази. Проте, відношення накладених органами АМКУ штрафів до їх сплачених  сум відображає за 2003-2009 рр. відповідно по рокам цікаву тенденцію – 1,87%, 57,48%, 57,02%, 14,73%, 51,41, 78,91, 4,20. Така динаміка відображає відірваність у часі накладених і сплачених штрафів, на що окрім  свідомих причин впливає також вирішення  багатьох спорів у судовому порядку. 

Рис. 4. Штрафи, сплачені порушниками  на підставі рішень АМКУ,  у 2003-2009 рр.

Діяльність  АМКУ направлена не лише на виявлення  порушень конкуренційного законодавства, а ще й на регулювання процесів концентрації. Згідно Закону України «Про захист економічної конкуренції» [5] концентрацією визнається:

1) злиття  суб'єктів господарювання або  приєднання одного суб'єкта господарювання  до іншого;

2) набуття  безпосередньо або через інших  осіб контролю одним або кількома  суб'єктами господарювання над  одним або кількома суб'єктами  господарювання чи частинами  суб'єктів господарювання;

3) створення  суб'єкта господарювання двома  і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого періоду  буде самостійно здійснювати  господарську діяльність, але при  цьому таке створення не призводить  до координації конкурентної  поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним  суб'єктом господарювання;