Грошово-кредитна система японії

4.3. Інфраструктура грошово-кредитної  системи

     Грошово-кредитна система Японії дворівнева і складається  з Центрального банку, комерційних  банків та небанківських кредитно-фінансових інститутів.

     На  першому рівні грошово-кредитної  системи знаходиться Центральний  банк Японії. Йому належить виключне право  емісії банкнот, він здійснює грошово-кредитну політику, регулювання економіки  та касове обслуговування державної  казни.

     На  другому рівні грошово-кредитної  системи знаходяться банківські й небанківські кредитно-фінансові  інститути.  

Рис. 8. Загальна структура грошово-кредитної системи Японії.

Комерційні банки  в Японії поділяються на універсальні та спеціалізовані. Операції комерційних  банків законодавчо регламентовані. Комерційний банк має бути організований  у формі акціонерного товариства і мати статутний капітал не менше  ніж 1 млрд. ієн. Комерційний банк не має права на діяльність без спеціальної  ліцензії Міністерства фінансів. Для  одержання такої ліцензії засновники повинні забезпечити відповідність  капіталу, активів і пасивів банку  встановленим нормативам, мати необхідний досвід і знання.

До універсальних  комерційних банків Японії належать міські й місцеві (регіональні) банки.

Міські банки —  це десять із числа найбільших банків Японії, які також входять до групи  найпотужніших банків світу. Вони зосередили в собі майже чверть усього обсягу залучених депозитів і близько 30% позик. Міські банки мають розвинуту  мережу філій як на території Японії, так і за кордоном. Ці кредитно-фінансові  установи — основні учасники валютного  ринку. Вони мають тісні контакти з промисловими і торговельними  компаніями. Міськими банками контролюється  діяльність багатьох інших фінансово-кредитних  інститутів. Міські банки — основні  постачальники коштів у ті галузі японської економіки, які розвиваються високими темпами, особливо в експортні. Для них характерний високий  рівень перекредитування, а також і залежність від Центрального банку Японії, що проводить урядову грошово-кредитну політику.

До найбільших міських  японських банків належать: '"Бенк оф Токіо Мітсубіши"' (капітал — близько 19 млрд. доларів США), "Суміото Бенк" (14,7 млрд. доларів США), ''Дай-Ілчі Кахгуо" (капітал — 14,7 млрд, доларів США). 

Місцеві (регіональні) банки — це переважно дрібні й  середні за масштабами операцій банки, які можуть відкривати філії тільки в тій префектурі Японії, де розташована  їхня головна контора.

До спеціалізованих  комерційних банків країни належать Експортно-імпортний банк Японії та Японський банк розвитку.

Експортно-імпортний  банк Японії. Заснований у 1950 р. Статутний  капітал повністю належить державі. Власні активи банку складаються  з капіталу, наданого при створенні, й бюджетних асигнувань; залучені активи — з позик, що їх надають  банку урядові заклади, та іноземних  кредитів. Обсяг, структуру і зміст  активних операцій щороку затверджує парламент Японії, а діяльністю банку  керує міністерство фінансів. Експортно-імпортний  банк кредитує підприємства Японії для  зовнішньоекономічної діяльності, зазвичай, на термін від 6 місяців до 5 років (в  окремих випадках термін кредиту  може сягати 15-20 років). Разом із комерційними банками Експортно-імпортний банк надає позики також імпортерам японських  товарів.

Японський банк розвитку. Засновано 1951 р. Він здійснює довгострокове  кредитування промисловості, особливо тих галузей, які є ризиковими з погляду приватних банків. Кредитні ресурси цього банку складаються  з капіталу, наданого при створенні  банку, бюджетних асигнувань, коштів інших державних установ.

Велику групу різних за характером функцій виконують  небанківські фінансово-кредитні установи.

Бюро довірчих фондів — одна з найбільших фінансово-кредитних  установ Японії, ресурси якої складаються  із вкладів населення у державних  поштово-ощадних касах і державних  пенсійних фондах та використовуються як джерело кредитування державних  підприємств і кредитних інститутів.

Фінансово-кредитні корпорації — спеціалізуються на наданні пільгових кредитів підприємствам  окремих галузей народного господарства (сільського господарства, лісової  промисловості, рибальства, житлового  будівництва та ін.), економічно відсталим  регіонам, підприємствам місцевих органів  влади. Бюджети і щорічні плани  фінансово-кредитних корпорацій затверджуються парламентом, а їхня діяльність контролюється  відповідними міністерствами і відомствами.

До фінансово-кредитних  корпорацій належать: Фінансова корпорація санітарної екології, Фінансова корпорація сільського, лісового, рибного господарства, Корпорація житлових позик.

Страхові компанії за сумою активів посідають значне місце серед приватних фінансово-кредитних  установ. Основна частка активів  страхових компаній Японії належить компаніям зі страхування життя.

Серед інших небанківських  фінансово-кредитних установ виділяються  інвестиційні компанії.

Інвестиційні компанії — здійснюють інвестиційні й довірчі  операції. Крім того, контролюють роботу брокерських компаній, які займаються операціями з цінними паперами. Більшість  із них перебуває у тісному  зв'язку з міськими банками, зокрема, у сфері спільного володіння  акціями, створення філій за кордоном.

Головні особливості  грошово-кредитної системи Японії такі:

• висока ступінь концентрації та централізації капіталу;
• жорстка регламентація банківської діяльності;
• спеціалізація банківських інститутів на певних видах діяльності.

Контрольні  питання

1. Еволюція грошово-кредитної системи Японії.
2. Національна система регулювання грошово-кредитних відносин.
3. Інфраструктура грошово-кредитної системи Японії.
4. Центратьний банк Японії.
5. Основні інструменти грошово-кредитної політики Японії.