Уповноважений із прав людини і його роль у забезпеченні прав людини в сфері карної юстиції

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Декабря 2010 в 12:38, реферат

Краткое описание

Характерною особливістю інституції омбудсмана стало те, що її утвердження в більшості країн світу відбувалося в уже існуючій системі органів державної влади, і тому необхідно було враховувати національні, правові, культурні та інші особливості. Тому, попри єдині принципи концептуальної побудови цього інституту, у світі важко знайти дві такі інституції, які були б цілком тотожні. Але можна виділити окремі загальні риси, які об'єднують всі ці інституції під однією родовою назвою - омбудсман, хоча в Україні це Уповноважений Верховної Ради з прав людини, в Іспанії, у ПАР - захисник народу, у Польщі - речник громадянських прав, у Франції - посередник Французької Республіки, в Литві - контролер сейму, в Греції - захисник громадян, у Молдові - парламентський адвокат, у Швеції, Фінляндії, Данії – омбудсмана.

Содержание работы

Вступ

1.Правовий статус Уповноваженого із прав людини

2.Основні права й обов'язки

3.Форми реагування Уповноваженого із прав людини на порушення прав людини в сфері карної юстиції.

Висновок

Список використанної літератури

Содержимое работы - 1 файл

реферат.doc

— 90.50 Кб (Скачать файл)

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.В.ДАЛЯ

КАФЕДРА ПРАВОЗНАВСТВА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 
 
 
 

РЕФЕРАТ 
 

На тему: «Уповноважений із прав людини і його роль у забезпеченні прав людини в сфері карної юстиції» 
 

По дисципліні: «Захист прав людини в сфе»рі карної юстиції» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:                                                                               студентка гр.ЮІ-162

                                                                                               Лихоліт Ю.С.  
 

Перевірила:                                                                              Плахотіна Н.Е. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Луганськ

2010

      План 
 
 

      Вступ

      1.Правовий  статус Уповноваженого із прав  людини

      2.Основні  права й обов'язки

      3.Форми  реагування Уповноваженого із  прав людини на порушення прав людини в сфері карної юстиції.

      Висновок

      Список  використанної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ

     Запровадження спеціального інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є новацією у державно-правовій системі захисту прав і свобод людини у нашій країні. У Конституції України закріплюється право особи звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого (ст. 55) і визначається, що через нього здійснюється парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 101). Статус, функції та компетенція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини закріплені у конституційному Законі України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», ухваленому Верховною Радою України 23 грудня 1997 р. У ході розробки цього закону було враховано позитивний досвід інституту омбудсмана європейських країн. Віднині цей інститут являє собою універсальний інструмент виявлення і сприяння усуненню порушень прав і свобод людини і громадянина в Україні. Усвідомити природу, функції та мандат нового для України демократичного інституту позасудового захисту прав і свобод людини неможливо без аналізу подібних правозахисних інституцій у демократичних країнах світу.

      До  останнього часу інститут омбудсмана, як і сам термін «омбудсман», в Україні були відомі лише порівняно вузькому колу фахівців-правників. І це не дивно. Адже ця інституція виникла й розвивалася на основі західноєвропейських демократичних цінностей, що ґрунтуються на засадах поділу влади та верховенства права, і тому до кінця 80-х років не викликала особливої зацікавленості офіційної радянської правової доктрини. З посиленням процесів демократизації у країнах Східної Європи на початку 90-х років зростає інтерес до нових демократичних механізмів захисту прав людини, зокрема інституту омбудсмана, його витоків та історії.

      Характерною особливістю інституції омбудсмана стало те, що її утвердження в  більшості країн світу відбувалося  в уже існуючій системі органів  державної влади, і тому необхідно було враховувати національні, правові, культурні та інші особливості. Тому, попри єдині принципи концептуальної побудови цього інституту, у світі важко знайти дві такі інституції, які були б цілком тотожні. Але можна виділити окремі загальні риси, які об'єднують всі ці інституції під однією родовою назвою - омбудсман, хоча в Україні це Уповноважений Верховної Ради з прав людини, в Іспанії, у ПАР - захисник народу, у Польщі - речник громадянських прав, у Франції - посередник Французької Республіки, в Литві - контролер сейму, в Греції - захисник громадян, у Молдові - парламентський адвокат, у Швеції, Фінляндії, Данії – омбудсмана. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Правовий  статус Уповноваженого із прав  людини

     Історичний  досвід держав був значною мірою врахований при запровадженні інституції омбудсмана в Україні. У Конституції України в ст. 101 передбачено створення нового конституційного органу - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для здійснення парламентського контролю за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина.

      Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

      1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

      2) дотримання та повага до прав і свобод людини і громадянина

      3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

      4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

      5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва у галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

      6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

      7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

      Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно  від інших державних органів  та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту  конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

      Повноваження  Уповноваженого не можуть бути припинені  чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.

      Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України  таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

      Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має  високі моральні якості, досвід правозахисної  діяльності та упродовж останніх п'яти  років проживає в Україні.

      Не  може бути призначено Уповноваженим  особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята у встановленому законом  порядку.

      Уповноважений призначається строком на п'ять  років, який починається з дня  складення ним присяги на пленарному засіданні сесії Верховної Ради України.

      Уповноважений не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в  органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії.

      Повноваження  Уповноваженого припиняються у разі:

      1) його відмови від подальшого виконання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень;

      2) набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо нього;

      3) набрання законної сили рішення суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою;

      4) складення присяги новообраним Уповноваженим;

      5) смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого.

      Верховна  Рада України ухвалює рішення  про звільнення з посади Уповноваженого до закінчення строку, на який його було обрано, у разі:

      1) порушення присяги;

      2) порушення вимог щодо несумісності  діяльності;

      3) припинення громадянства України;

      4) неспроможності упродовж більше  чотирьох місяців підряд виконувати  обов'язки через незадовільний стан здоров'я чи втрату працездатності.

      Висновок  щодо наявності підстави для звільнення з посади Уповноваженого повинна  дати тимчасова спеціальна комісія  Верховної Ради України.

      Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

      Структура секретаріату, розподіл обов'язків  та інші питання щодо організації  його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. На працівників секретаріату поширюється дія Закону України «Про державну службу». Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов'язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим.

      При Уповноваженому з метою надання  консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту  прав і свобод людини і громадянина  може створюватися консультативна рада (яка може діяти і на громадських засадах) із осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.Основні  права й обов'язки

      Уповноважений має право:

      1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовими та службовими особами;

      2) бути присутнім на засіданнях  Верховної Ради України, Кабінету  Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів;

      3) звертатися до Конституційного  Суду України з поданням про  відповідність Конституції України  законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина про офіційне тлумачення Конституції України та законів України;

      4) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;

      5) на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах.

      Доступ  до інформації, пов'язаної із службовою  та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими  актами України;

      6) вимагати від посадових і службових  осіб органів державної влади,  органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;

      7) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі;

Информация о работе Уповноважений із прав людини і його роль у забезпеченні прав людини в сфері карної юстиції