Административно-правовое квалификации зложивань монопольним становищем в Украине

      Проте яке б число стадій провадження  не виділялося у літературі, які  б критерії не покладались в основу відповідних класифікацій, вихідні принципи розуміння кваліфікації адміністративного проступку завжди залишаються незмінними: а) кваліфікація має місце тільки там, де відбувається логічний процес зіставлення ознак фактичного діяння та ознак адміністративно-деліктної норми (норм); б) кваліфікація як цілісне явище і завершений процес не може мислитись без процесуального закріплення своїх результатів.

      Таким чином, неможливо стверджувати, що кваліфікація у повному обсязі здійснюється на стадіях: - збору або вивчення інформації; - вибору норми, належної для застосування (вже сама ідея віднесення цієї логічної операції до стадій провадження виглядає достатньо суперечливою); - розгляду справи (у випадку, якщо прийняття постанови у справі також виділяється в окрему стадію провадження); - порушення адміністративної справи (якщо ця стадія відокремлюється від стадії складення протоколу про адміністративний проступок) і т.п. Адже усі ці стадії не “увінчуються” процесуальними документами, які б містили формулу адміністративно-правової кваліфікації. Таким чином, на вказаних стадіях можна говорити про елементи кваліфікації, її етапи, але не про кваліфікацію в цілому.

      Так само важко віднайти ознаки кваліфікації на стадії виконання постанови про  накладення адміністративного стягнення. Очевидно, що на цій стадії адміністративно-деліктного провадження відсутнє не лише офіційне закріплення висновків кваліфікації, а й сам процес юридичної оцінки посягання. Остаточна кваліфікація здійснюється раніше — на стадії прийняття постанови у справі або на стадії її перегляду (у разі наявності).

      Отже, є достатньо підстав стверджувати, що повноцінна кваліфікація адміністративного  проступку здійснюється не на всіх можливих стадіях адміністративно-деліктного провадження, а лише на тих, де юридична оцінка скоєного виражається в офіційній формулі кваліфікації.

      Окреме  місце серед фундаментальних  досліджень проблем адміністративно-правової кваліфікації займають наукові праці  Т.О. Гуржія. У численних публікаціях  цього вченого явище кваліфікації розглядається через призму загальних категорій логіки та філософії. Особлива увага приділяється методології дослідження кваліфікації; встановленню реального обсягу й змісту відповідного поняття; формулюванню його дефініції; побудові різноманітних класифікацій; з’ясуванню співвідношення кваліфікації із суміжними явищами правової дійсності та ін.

      На  нашу думку найбільш значущими висновками Т.О. Гуржія у сфері галузевої  кваліфікації є такі:

      1. Поняття «адміністративно-правова  кваліфікація» та «кваліфікація адміністративного проступку» розглядаються не як синоніми, а як клас і підклас (рід і вид). На думку Т.О. Гуржія, подібна постановка питання обумовлена тим, що у процесі юридичної оцінки фактичного діяння можна дійти до висновку про відсутність у скоєному ознак адміністративного проступку. Проте, як пише вчений, і такого роду кваліфікацію треба вважати адміністративно-правовою, адже оцінювалося посягання, яке має, принаймні, зовнішню подібність із адміністративним деліктом, і висновок був зроблений на підставі порівняння фактичних ознак скоєного та ознак, передбачених нормами адміністративного законодавства. Таким чином, кваліфікація адміністративного делікту є лише окремим випадком адміністративно-правової кваліфікації, певним рівнем її конкретизації [0, с. 219].

      Зауважимо, що аналогічну точку зору висловлюють  і деякі теоретики кримінального  права. Так, В.О. Навроцький стверджує: “Кримінально-правова кваліфікація не полягає лише у кваліфікації злочину. Вона здійснюється щодо будь-якого  діяння, яке містить хоча б формальні ознаки злочину. Можна стверджувати, що поняття «правова кваліфікація», «кримінально-правова кваліфікація» та «кваліфікація злочину» співвідносяться як загальне, особливе і одиничне. Причому про те, що мала місце кваліфікація саме злочину, можна стверджувати лише після завершення процесу кримінально-правової кваліфікаці ” [1, c. 92].

      Нерідко у ході юридичної оцінки ознаки одного й того самого діяння зіставляються  з нормами різних галузей права. Приміром, при кваліфікації викрадення чужого майна уповноважений суб’єкт може одночасно звертатись до норм кримінального права (185 КК “Крадіжка”), адміністративного права (ст. 51 КУпАП “Дрібне викрадення чужого майна”), а також до норм про дисциплінарну відповідальність (наприклад, у випадку вчинення дрібної крадіжки співробітником ОВС).

      Очевидно, що до встановлення остаточного висновку кваліфікації така юридична оцінка матиме цілковите право вважатись як адміністративно-правовою, так і  кримінально-правовою або дисциплінарно-правовою. Такому підходу бракує певної визначеності. Адже при констатації у діянні ознак певного делікту (злочину, адміністративного проступку, дисциплінарного проступку), ймовірно доведеться визнавати, що кваліфікація злочину є результатом не лише кримінально-правової, а й адміністративно-правової кваліфікації; кваліфікація адміністративного проступку –наслідком кримінально-правової чи дисциплінарно правової кваліфікації (а не тільки адміністративно-правової) і т.д. Подібні висновки видаються алогічними.

      Приєднуючись  до ідеї про методологічну важливість наукового розгляду кваліфікації адміністративного проступку у розрізі філософських категорій загального, особливого та одиничного, маємо висловити дещо відмінне бачення деяких її аспектів. На нашу думку, розширення обсягу поняття «адміністративно-правова кваліфікація», тобто його відмежування від поняття «кваліфікація адміністративного проступку» є недоцільним.

      На  попередньому етапі кваліфікації (до прийняття остаточного висновку) ознаки одного й того самого юридичного факту можуть стосуватись різних галузей вітчизняного права. Відповідна юридична оцінка завжди носитиме полігалузевий (загальноправовий) характер. А отже, немає вагомих причин відмовлятись від використання загальновизнаного поняття «юридична кваліфікація». Нагадаємо, що під останнім прийнято розуміти “ юридичну оцінку усієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення конкретного випадку до певних юридичних норм” [26, с. 366; 27, с. 160; 28, с. 253; 29, с. 194; 30, с. 394; 31, с. 130]. Вважаємо, що саме це поняття (а не його галузеві аналоги) найточніше і без жодних внутрішніх суперечностей відображає попередній аспект юридичної оцінки.

      2. У роботах Т.О. Гуржія відзначається  логічна непослідовність ототожнення  співвідношення понять «кваліфікація  адміністративного проступку» та «юридична кваліфікація» як частини й цілого. При цьому доводиться наявність між ними відносин видо-родової субординації [3, с. 183].

      Така  думка є цілком справедливою. Кваліфікація адміністративного проступку –  це вид, а не частина (етап) юридичної кваліфікації. Постановка знаку рівності між співвідношеннями “вид-рід” та “частина-ціле” є логічно некоректною. Частина є структурною одиницею цілого, елементом єдиної системи. Без частини ціле продовжує існувати, але втрачає певні свої якості (порушується загальна закономірність функціонування системи). Натомість співвідношення роду й виду – це відношення між класами (множинами предметів, що володіють певними спільним властивостями). Вид – це особливе у загальному. Він не мислиться у відриві від загального. Не існує юридичної кваліфікації окремо від своїх конкретних проявів: кваліфікації адміністративних проступків, кваліфікації злочинів, кваліфікації дисциплінарних проступків.

      З цього приводу дещо образний, але  достатньо наочний приклад наводить відомий фахівець теорії логіки О.А. Івін: “Для кожного виду справедливо усе те, що ми стверджуємо по відношенню до роду. І хвойні дерева, і листяні – це дерева. І щодо перших, і щодо других вірно усе, що стосується дерев взагалі. Але частини, які утворюються внаслідок розчленування дерева, вже не вважаються деревом. Про крону, стовбур чи коріння неможливо сказати: “Це – дерево”, загальну характеристику дерев не можна поширити на частини окремого дерева…” [32, с. 94]

     3. Розвиваючи ідею видо-родових відносин між поняттями «юридична кваліфікація» та «кваліфікація адміністративних проступків», Т.О. Гуржій уперше окреслює формально-логічні засади формулювання відповідних дефініцій. З цього приводу дослідник зауважує: “Очевидним є той факт, що навіть найретельніше вивчення кваліфікації адміністративних проступків не може бути визнаним таким, що всебічно і повно розкриває сутність даного явища, якщо воно відбувається при ігноруванні логічного та філософського розуміння структури поняття. Між тим, наявність досконалих доктринальних визначень, що відповідають вимогам формальної логіки, безперечно є капіталом будь-якої науки, у тому числі – науки адміністративного права” [2, c. 11].

     4. Як слушно зазначає Т.О. Гуржій, розгляд явища адміністративно-правової кваліфікації у сучасному адміністративному праві не може проводитися в обхід його матеріально-правового аспекту, котрий полягає у такому:

      а) кваліфікація адміністративного проступку  є частиною діяльності суб’єктів  адміністративної юрисдикції, вона включає вибір, встановлення норми, яка підлягає застосуванню у конкретному випадку;

      б) обов’язковою є констатація того, що у скоєному є ознаки саме застосованої норми, і посягання не може бути оцінене  як інший проступок чи злочин (розмежування проступків та відмежування від злочинів);

      в) наявне офіційне закріплення в процесуальних  документах висновку про кваліфікацію адміністративного проступку за конкретною нормою (нормами) адміністративного  права [32, c. 15].

      Загалом, наведене положення досить повно розкриває матеріально-правовий аспект кваліфікації адміністративного делікту. Виняток становить хіба що його останній пункт, адже документальне закріплення формули кваліфікації виражає не матеріально-правовий, а процесуальний аспект юридичної оцінки посягання.

      5. Автор піддає обґрунтованій критиці  неодноразово висловлювану в  галузевій літературі точку зору, згідно з якою поняття «юридична  кваліфікація» та «кваліфікація  делікту» співвідносяться як  загальне та одиничне [32, с. 12].

      На  підтримку цієї ідеї зауважимо, що уява про кваліфікацію адміністративного  делікту як про окремий випадок  юридичної кваліфікації, зовсім не означає автоматичного віднесення її до категорії одиничного. Кваліфікація адміністративного проступку –  поняття достатньо універсальне. Воно охоплює будь-які можливі випадки кваліфікації конкретних адміністративних проступків, а отже є узагальнюючим класом – категорією “особливого”.

      Що  ж до категорії одиничного, то її завжди репрезентує кваліфікація конкретного  юридичного факту, індивідуального у сукупності своїх іманентних характеристик (наприклад, одиничним по відношенню до загального поняття «юридична кваліфікація» та особливого «кваліфікація адміністративного делікту» буде випадок кваліфікації за ст. 166-2 КУпАП угоди, спрямованої на встановлення монопольних цін, яка була укладена між підприємцями В. і К.       12 січня 2007 року о 18⁰⁰).

      Завершуючи  аналіз наукових праць вітчизняних  дослідників адміністративно-правової кваліфікації, можемо констатувати, що за останні десять років теорія адміністративного права зробила важливий крок у напрямку остаточного з’ясування структури, змісту, обсягу та закономірностей галузевої кваліфікації. Постійне зростання уваги до відповідної проблематики є   свідченням актуальності завдань, поставлених у цьому дослідженні.

      1.2. Види адміністративно-правової кваліфікації

     Як  зазначено у теорії юридичної  логіки, найважливішими характеристиками будь-якого поняття є його зміст  та обсяг [42, с. 358; 0, с. 36]. Це правило справедливе і щодо поняття кваліфікації адміністративного делікту. Лише через розкриття категорій змісту та обсягу може бути здійснена досконала наукова характеристика останнього. Якщо шляхом формулювання дефініції кваліфікації адміністративного делікту ми встановили зміст відповідного поняття, то методом логічного поділу – визначимо його реальний обсяг.

     Обсяг поняття – це узагальнений у ньому клас предметів, кожний із яких має ознаки, зафіксовані у даному понятті. Шляхом логічного поділу обсягу у загальному (родовому) понятті «кваліфікація адміністративного делікту» виділяються підпорядковані поняття – види галузевої кваліфікації. Операція поділу (класифікація) є основою для з’ясування їх природи та юридичного змісту, а також сприяє правильному конструюванню відповідних дефініцій [3, с. 180]. Крім того, як наголошує В.О.Навроцький, визначення обсягу поняття кваліфікації делікту дозволяє з’ясувати його співвідношення з деякими суміжними поняттями, допомагає якомога повніше розкрити його зміст через вказівку на те, які складові його утворюють [1, с. 53, 54].

      При логічному поділі поняття вирішальне значення має правильний вибір “видостворюючої” ознаки (критерію поділу). Критерій класифікації має бути істотним та значущим (не допускається покладення в основу поділу ознак, що можуть належати, а можуть і не належати предметові, а також ознак, які не виражають його сутності).